Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/19813/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19813/25 пров. № А/857/51016/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Андрусів У.Б. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/19813/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії №913280128418 від 23.09.2025.

- зобов`язати перевести на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 VIII «Про державну службу» з дня звернення із заявою від 15.09.2025, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 04.07.2001 до 01.05.2016 в Розлуцькій сільській раді Турківського району Львівської області, з урахуванням довідок № 1810-02.16 від 15.09.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та 1811-02.16 від 15.09.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Турківською міською радою Самбірського району Львівської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Позивач не є особою, яка на день набрання чинності Законом 3723-XII мала не менш як 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Зазначає, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування не відноситься до державної служби, а відтак такий не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що сторонами не заперечується.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 03.08.1979 серії НОМЕР_1 :

- 01.12.1983 прийнята на посаду головного бухгалтера Розлуцької сільської ради;

- 01.01.2002 переведена з посади головного бухгалтера на посаду спеціаліста IІ категорії бухгалтерського обліку, прийнято присягу посадової особи;

- 27.03.2006 переведена на посаду головного бухгалтера Розлуцької сільської ради;

- 27.11.2020 Розлуцьку сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Турківської міської ради;

- 22.02.2021 звільнена з роботи внаслідок реорганізації Розлуцької сільської ради, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відомостями трудової книжки також підтверджено, що позивачу присвоєно:

- 01.01.2002 - присвоєно 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування 7 категорії;

- 01.01.2004 присвоєно 14 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 01.01.2006 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі 380/2826/25 зобов`язано Турківську міську раду Самбірського району Львівської області видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII за формою згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» за прирівняною посадою, яку вона займала за останнім місцем роботи.

На виконання зазначеного рішення суду Турківська міська рада Самбірського району Львівської області видала довідки від 15.09.2025 №1811-02.16, №1810-02.16.

15.09.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додала довідки №1810-02.16 від 15.09.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 1811-02.06 від 15.09.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або яка працювала в державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Турківською міською радою.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення №913280128418 від 23.09.2025.

За змістом рішення, «Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- стаж на посадах державної служби станом на 01.05.2016 складає 21 рік 0 місяців 19 днів (період роботи з 01.08.1979 по 15.09.1980, 22.09.1980 по 08.07.1981, 19.04.82 по 03.05.1983, 23.05.1983 по 21.11.1983, 23.05.1983 по 21.11.1983, 01.12.1983 по 03.07.2001);

- не зараховано до державної служби, період роботи на посаді головного бухгалтера Розлуцької сільської ради з 04.07.2001 по 22.02.2021 робота в органах місцевого самоврядування.

- станом на 01.05.2016 заявниця не обіймає посади державної служби:

- надана довідка №1810-02.16 від 15.09.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- надана довідка №1811-02.16 від 15.09.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або яка працювала в державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Турківською міською радою Самбірського району Львівської області.

Враховуючи вищевикладене, відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки довідки про складові заробітної плати №1810-02.16 від 15.09.2025 та №1811-02.16 від 15.09.2025 розгляду не підлягають, заявниця не працювала на посадах державного службовця та в органах місцевого самоврядування відсутні відповідні (прирівняні) посади державної служби».

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон №1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі також - Закон №889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі також - Закону №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно частини першої статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Згідно пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Відтак, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 за результатом розгляду зразкової справи №822/524/18.

Так, спірне рішення пенсійного органу мотивоване тим, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців.

Водночас періоди перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ, протиправно не зараховано до стажу державної служби позивачки, що встановлено судом вище.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до записів трудової книжки від серії НОМЕР_1 позивач з у період з 01.12.1983 до 01.01.2002 працювала на посаді головного бухгалтера Розлуцької сільської ради; з 01.01.2002 до 27.03.2006 обіймала посаду спеціаліста ІІ категорії бухгалтерського обліку; з 27.03.2006 до 22.02.2021 працювала на посаді головного бухгалтера Розлуцької сільської ради.

Слід зауважити, що відповідач не заперечує, що займані позивачем посади відносяться до посад в органах місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 до 22.02.2021 (19 років 7 місяців 19 днів) в органах місцевого самоврядування (у Розлуцькій сільській раді) зараховуються до стажу державної служби.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими, зокрема, у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що дії пенсійного органу щодо не зарахування згаданих періодів роботи до страхового стажу й рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправними.

Щодо визначення органу, який варто зобов`язати вчинити дії щодо призначення пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

У справі, яка розглядається судом першої інстанції встановлено, що рішенням №913280128418 від 23.09.2025 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію на заявлених умовах саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи.

Отже, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи для призначення пенсії.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 в частині розглядуваного питання.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Водночас цією ж нормою окремо передбачено, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок.

Аналогічний підхід конкретизовано у пункті 4 Порядку №622, який передбачає різний механізм визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця: для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії перебувають на державній службі, - виходячи з їхньої заробітної плати, а для осіб, які на цей час державними службовцями не є, - виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи заявника на державній службі.

Отже, системний аналіз частини першої статті 37 Закону № 3723-XII та пункту 4 Порядку № 622 дає підстави для висновку, що законодавець не ставить право особи, яка на час звернення за призначенням пенсії державного службовця вже не перебуває на державній службі, на обчислення такої пенсії з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця в залежність від особистої сплати цією особою єдиного внеску із сум, зазначених у довідці про складові заробітної плати.

Умова про сплату єдиного внеску, передбачена частиною першою статті 37 Закону №3723-XII та пунктом 4 Порядку №622, стосується не суб`єкта, який звертається за призначенням пенсії, а видів оплати праці, які можуть бути включені до заробітної плати як бази для обчислення пенсії.

Для особи, яка на час звернення за призначенням пенсії державного службовця вже не є державним службовцем, юридично значущим є те, чи визначена заробітна плата відповідно до встановленого законом механізму - як заробітна плата працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи заявника на державній службі, а також чи включені до неї саме ті види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок.

Отже, сам по собі факт, що заявниця особисто не отримувала заробітну плату, зазначену у відповідній довідці, та особисто не сплачувала із неї єдиний внесок, не є передбаченою законом підставою для неврахування такої довідки під час вирішення питання про призначення пенсії державного службовця.

Водночас наведене не означає, що подані позивачкою довідки підлягають безумовному врахуванню органом Пенсійного фонду під час призначення пенсії державного службовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, яка набрала чинності 20 липня 2024 року та згідно з пунктом 3 цієї постанови застосовується з 01 січня 2024 року, внесено зміни до Порядку №622, зокрема доповнено його пунктами 4-1 та 4-2, якими врегульовано особливості визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям з урахуванням запровадження класифікації посад державної служби.

Згідно з пунктом 4-1 Порядку №622 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

-посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії за посадою, передбаченою штатним розписом;

-розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 01 січня 2024 року до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 року, середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 року як за повний місяць.

Пунктом 4-1 Порядку №622 також передбачено, що розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Окремо пункт 4-1 Порядку №622 визначає, що особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 01 січня 2024 року, за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 01 січня 2024 року до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 01 січня 2024 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки:

-про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

-про розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

-про середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 4-2 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 року №57, або які звільнилися до 01 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку.

При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а розмір виплат, крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки:

-про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

-про розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

-про розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Крім того, пунктом 6 Порядку №622 передбачено, що у разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.

Аналіз наведених положень Порядку №622 свідчить, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823 КМУ передбачив диференційований підхід до визначення заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії державного службовця.

Зокрема, пункт 4-1 Порядку №622 застосовується до осіб, які працювали з 01 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, і посади яких було класифіковано. Для таких осіб заробітна плата визначається з урахуванням нової системи оплати праці, побудованої на класифікації посад державної служби. Саме тому посадовий оклад, надбавка за ранг і надбавка за вислугу років враховуються за останньою займаною посадою, передбаченою штатним розписом, а інші виплати - у середньомісячних сумах за період починаючи з 01 січня 2024 року.

Водночас пункт 4-2 Порядку №622 застосовується у випадках, коли особа працювала у державному органі, що провів класифікацію посад, однак її не було переведено на посаду, передбачену новим штатним розписом, або вона звільнилася до 01 січня 2024 року з такого органу. У такому разі заробітна плата визначається не за правилами пункту 4-1, а з урахуванням пункту 4 Порядку №622: посадовий оклад, надбавка за ранг і надбавка за вислугу років беруться у розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а інші виплати - за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Крім того, пункт 4-2 Порядку №622 визначає і перелік довідок, які подаються для призначення пенсії державного службовця особами, на яких поширюється дія цього пункту. Зокрема, такі особи подають довідку про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; довідку про розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; а також довідку про розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Отже, пункти 4-1 і 4-2 Порядку №622 є взаємопов`язаними, однак регулюють різні категорії осіб, передбачають різні механізми визначення заробітної плати та різні форми довідок для підтвердження її складових. Проте застосування відповідного механізму Порядку №622 передбачає встановлення не лише статусу особи у зв`язку з класифікацією посад державної служби, а й відповідної або прирівняної посади, за якою має визначатися заробітна плата для обчислення пенсії. У цьому контексті значення має пункт 6 Порядку №622, згідно з яким у разі відсутності в державному органі на момент звернення особи за призначенням пенсії посади державної служби, яку вона займала на день звільнення, визначення прирівняної посади здійснюється після 01 січня 2024 року на основі класифікаційного коду, який був присвоєний останній займаній особою посаді державної служби. Якщо класифікаційний код такій посаді на дату звільнення не було присвоєно, прирівняння посади не здійснюється, а довідка видається відповідно до умов оплати праці, що діяли до 01 січня 2024 року.

Застосовуючи наведені положення Порядку №622, суди мають ураховувати вимогу юридичної визначеності як складову конституційного принципу верховенства права. У Рішенні від 01 березня 2023 року №1-р(II)/2023 Конституційний Суд України зазначив, що юридична визначеність передбачає, зокрема, чіткість і зрозумілість норм права, передбачуваність їх змісту та можливих наслідків застосування, а доступність акта права для ознайомлення сама по собі не гарантує доступності його змісту, якщо відповідні приписи сформульовано нечітко або суперечливо.

У спірних правовідносинах це означає, що зміна механізму визначення заробітної плати державних службовців у зв`язку із запровадженням класифікації посад не повинна ставити особу, яка звільнилася з державної служби до запровадження такої класифікації, у стан невизначеності щодо механізму визначення заробітної плати для призначення пенсії, належної форми довідки, відповідної або прирівняної посади та періоду, за який мають визначатися складові заробітної плати.

Отже, сама зміна системи оплати праці у зв`язку із запровадженням класифікації посад державної служби не є достатньою підставою для відмови у врахуванні поданих особою відомостей про складові заробітної плати без попереднього встановлення того, який саме механізм Порядку №622 підлягає застосуванню до цієї особи та чи відповідають подані нею довідки вимогам цього Порядку.

Таким чином, для правильного вирішення позовних вимог у частині врахування довідок про складові заробітної плати суди мали не обмежуватися висновком про те, що позивачка звільнилася з державної служби до 01 січня 2024 року та особисто не сплачувала єдиний внесок із сум, зазначених у цих довідках, а встановити, за яким саме механізмом Порядку №622 має визначатися заробітна плата, що є базою для обчислення її пенсії державного службовця.

У матеріалах справи наявні довідки, видані Турківською міською радою Самбірського району Львівської області №1810-02.16 від 15.09.2025, про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 1811-02.06 від 15.09.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або яка працювала в державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

Ці довідки видані за формою, затвердженою постановою №823, не скасовані та не відкликані, інформація, що наявна в них, не визнана недостовірною та не спростована відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції слушно зауважено, що зазначені довідки видані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі №380/2826/25.

Слід також зазначити, за правилами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати.

Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Відповідачем не проведено перевірку спірних довідок. При цьому, вказані довідки містять інформацію щодо суми заробітної плати, видані на підставі особових рахунків, у них наявний підпис керівника підприємства та головного бухгалтера, а також відповідний відбиток печатки вказаної установи.

Зазначене свідчить, що у відповідача відсутні підстави для неврахування вказаних довідок.

Суд також звертає увагу, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.09.2023 в справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

З огляду на те, що позивачка на час звернення із заявою не займала посаду державної служби, суд дійшов висновку, що пенсія позивачки підлягає обчисленню у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у відповідних довідках.

Отже, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення є визначення пенсійному органу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача на належне пенсійне забезпечення дії: перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIІI, зарахувавши спірні періоди роботи в органах місцевого самоврядування, з урахуванням наданих позивачем довідок.

Обраний судом спосіб захисту відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років чи розміру призначення пенсії, а вказує на визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву на пенсійне забезпечення позивача дії.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 380/19813/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіВ. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк