Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №260/3174/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/3174/25 пров. № А/857/40506/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року про відмову в задоволенні заяви (суддя – Луцович М.М., м. Ужгород) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №260/3174/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові у звільненні з військової служби ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи.

Ухвалою суду від 25.11.2025 виправлено допущену описку в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №260/3174/25, зазначивши в резолютивній частині цього рішення та по тексту правильне по батькові позивача « ОСОБА_2 ».

Позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив: замінити сторону боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/3174/25, а саме: військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Заява обґрунтована тим, що позивач на момент ухвалення рішення суду проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте, його було переведено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Оскільки військовослужбовець наразі перебуває у списках особового складу ввійськової частини НОМЕР_3 , відповідно, саме до компетенції військової частини НОМЕР_3 переходить обов`язок розглядати питання звільнення за сімейними обставинами (постійний догляд за дружиною з інвалідністю II групи). Зважаючи на те, що військова частина НОМЕР_3 перейняла на себе відповідні функції боржника (військової частини НОМЕР_1 ), подальше виконання судового рішення у справі № 260/3174/25 без заміни сторони виконавчого провадження є неможливим.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у задоволенні заяви представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, і задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що внаслідок переведення військовослужбовця до військової частини НОМЕР_3 саме вона стала суб`єктом владних повноважень, який має реальну компетенцію щодо звільнення з військової служби. Вказує, що суд першої інстанції застосував надмірно формальний підхід. Вважає, що виконання рішення суду первісним боржником стало об`єктивно неможливим.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без з мін.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно із абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

У цьому випадку підставами для такого правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 344/14408/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14, Верховний Суд наголосив на тому, що:

- правонаступництво як інститут процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду;

- правонаступництво як інститут процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Відповідно до статті 52 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Суд звертає увагу, що положення про процесуальне правонаступництво та про заміну сторони виконавчого провадження, які наведені в Цивільному процесуальному кодексі України (статті 55 та 442 Кодексу відповідно) та застосовувалися Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 496/2685/13-ц, не відрізняються за своїм змістом від приписів КАС України і передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Такі ж самі засади, що лише встановлена судом наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах може тягнути заміну сторони виконавчого провадження у процесуальних правовідносинах підтримані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду (у постановах від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 10.10.2020 № 804/958/17 та від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.02.2021 (справа № 911/3411/14) звернула увагу на обов`язку суду перевірити наявність та підстави правонаступництва у матеріальних правовідносинах (пункти 6.22. та 6.23 постанови), а також наголосила, що якщо особа не була учасником судового процесу з відповідними правами, то вона не може стати учасником виконавчого провадження:

« 6.22. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.

6.23. Стаття 52 ГПК України визначає певний перелік підстав для здійснення процесуального правонаступництва, а саме: у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

6.25. Разом із тим, відповідно до змісту та наслідків процесуального правонаступництва, з моменту винесення судом ухвали за заявою про заміну позивача (стягувана) у справі на його процесуального правонаступника не є стороною у цій справі та не наділене процесуальними правами та обов`язками, за якими може бути здійснено правонаступництво.

6.27. Тому підстави для задоволення вимог про процесуальне правонаступництво, які ґрунтуються на приписах статей 52 та 334 ГПК України відсутні.

6.28. Неможливість здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії судового процесу підтверджена постановою Великої Палати від 16.02,2021 у справі № 911/3411/14».

Вказаний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №640/17335/21.

Як встановлено матеріалами справи, Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/3174/25 /2025 від 17 грудня 2025 року.

Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, однак повідомленням №9514 від 22.01.2026 повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, як правильно вказує суд першої інстанції, станом на час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутнє відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №260/3174/25 /2025 від 17.12.2025.

Також варто звернути увагу на те, шо згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.07.2025 №128 ОСОБА_1 з 31.07.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , де на даний момент він проходить службу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №260/3174/25 позовні вимоги задоволено: 1) визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у відмові у звільненні з військової служби ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; 2) зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи.

Як вбачається з вищенаведеного, на момент винесення рішення судом першої інстанції 10.11.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Однак він жодним чином не повідомив військову частину НОМЕР_3 , військову частину НОМЕР_1 про наявну судову справу, а також не повідомив суд про те, що вже не проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , та у випадку винесення рішення суду військова частина НОМЕР_1 не зможе його виконати.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, із клопотаннями про залучення співвідповідача чи заміни відповідача ОСОБА_1 до суду не звертався, а також не повідомляв суд про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .

Наведене спростовує доводи апелянта про те, на момент ухвалення рішення у даній справі він проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 .

Крім цього варто звернути увагу на те, що протягом проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 із 31.07.2025 по теперішній час, ОСОБА_1 не звертався до командування військової частини із рапортом про звільнення. Доказів такого не надано ні в суді першої інстанції, ні при перегляді справи судом апеляційної інстанції.

Колегія судді вважає, що маючи підстави для звільнення з військової служби, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з рапортом у визначеному законом порядку до військової частини, в якій на даний момент проходить службу.

Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16. Так, Верховний Суд у цій постанові здійснив системне тлумачення норм Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) у взаємозв`язку зі статтями 52 і 379 КАС України і сформулював висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Апеляційний суд резюмує, що заявником не доведено належними доказами вибуття із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони. Також заявником не доведено, що на момент ухвалення рішення у даній справі він проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 , чи те, що він звертався із рапортом про звільнення до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, правильно застосував норми процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 460/1110/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяТ. М. Димарчук

суддіР. М. Москаль

П. І. Сало