Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №357/10927/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10927/26

Провадження № 2/357/7501/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Біла Церква цивільну справу за позовом Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

26 червня 2026 року позивач Державна установа «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просили стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» матеріальну шкоду в сумі 11 533,56 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» матеріальну шкоду в сумі 46 972,90 грн по 23 486,45 грн з кожного та витрати понесені по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 13 травня 2026 року о 09 годині 36 хвилин, заступником чергового помічника начальника установи старшим прапорщиком внутрішньої служби Сергієнком А.І., із застосуванням портативного відеореєстратора ProtectR-OlS (інв. № 11138053), який він отримав 13.05.2026, про що зафіксовано у журналі обліку видачі, повернення портативних відеореєстраторів та карт пам`яті ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)»,спільно із молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки сержантом внутрішньої служби Танасієнком Б.В., під час повітряної тривоги, було супроводжено засудженого ОСОБА_2 , який утримується в дільниці посиленого контролю, до приміщення цивільної оборони (укриття). Під час виходу з локальної дільниці № 6, засуджений ОСОБА_2 почав висловлювати своє невдоволення вимогам режиму утримання, виражатися нецензурною лайкою до заступника чергового помічника начальника установи старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_3 . В присутності адміністрації та інших засуджених погрожував фізичною розправою та навмисно зірвав з нього портативний відеореєстратор ProtectR- 01S (інв. № 11138053), кинувши його на плац житлової зони в бік локальної дільниці № 3. В подальшому, заступником чергового помічника начальника установи старшим прапорщиком внутрішньої служби Сергієнком А.І. спільно із молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки сержантом внутрішньої служби ОСОБА_4 було встановлено, що майно установи - портативний відео реєстратор ProtectR-OlS (інв. №11138053), зіпсований та непридатний для подальшого використання. 29.05.2026, комісією призначеною наказом № 115/ОД-26 від 29.05.2026 було здійснено огляд портативного відеореєстратора ProtectR-OlS (інв. № 11138053), що відображено у відповідному дефектному акті (додається) та встановлено, що він має фізичне пошкодження: розбитий екран. Також, комісією у дефектному акті зазначено, що у зв`язку з відсутністю деталей запасних частин до відео реєстратора, проведення відновлювальних робіт не можливе. Відповідно до довідки головного бухгалтера (додається), про розрахунок встановленої заподіяної шкоди майну установи, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року та постанови про внесення змін № 1393 від 16.12.2009 року, розмір фактичних збитків становить 11533,56 гривень.

28 травня 2026 року о 12 годині 27 хвилин черговому помічнику начальника установи капітану внутрішньої служби Павлицькому Н.П., засобами внутрішнього зв`язку надійшло повідомлення від молодшого інспектора відділу ІТЗО рядового внутрішньої служби ОСОБА_5 про те, що в ході здійснення відеомоніторингу ним було виявлено засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дані особи після входу до камери дільниці посиленого контролю (ДПК), почали поводитись агресивно, наносили удари ногами по майну камери, після чого по черзі наносили удари пластиковим віником по відеокамері. Після цього черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_6 було викликано представника оперативного відділу установи, відділу нагляду і безпеки та молодшого інспектора чергової зміни, який ніс службу в житловій зоні установи, та одразу прослідувано до камери ДПК. В камері було виявлено засуджених ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які поводились агресивно, висловлювались нецензурною лайкою в бік представників адміністрації та висловлювали наміри нананесення собі тілесних ушкоджень.

Після цього було проведено огляд камери та виявлено численні пошкодження державного майна, яке знаходиться в камері, та відеокамери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відеореєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36, про що було складено відповідний акт та доставлено даних засуджених до чергової частини установи з метою припинення протиправних дій.

За даними пошкодженнями було складено акт технічного огляду камери дільниці посиленого контролю № 168 від 28.05.2026 року та акт первинного огляду пошкодженого майна № 169 від 28.05.2026 року.

Відповідно до видаткових накладних, комерційної пропозиції та довідок головного бухгалтера про розрахунок встановленої заподіяної шкоди майну установи, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року та постанови про внесення змін № 1393 від 16.12.2009 року, розмір фактичних збитків становить 46972,90 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 відмовився від отримання копії постанови про стягнення матеріальних збитків із засудженого від 03.06.2026 року, про що складено відповідний акт. Копію постанови від 12.06.2026 року отримав.

Відповідач ОСОБА_1 від отримання постанови про стягнення матеріальних збитків з засудженого від 12.06.2026 року відмовився, про що складено відповідний акт.

Дані відмови відповідачів від отримання відповідних постанов дають підстави вважати, що у добровільному порядку вони відмовляються сплачувати нанесені матеріальні збитки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 17 серпня 2026 року.

Судове засідання призначене на 17 серпня 2026 року було відкладено на 26 жовтня 2026 року за клопотанням уповноваженого представника позивача.

10.09.2026 судом отримано спільну заяву позивача Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» та відповідача ОСОБА_2 від 02.09.2026 про затвердження мирової угоди та підписану мирову угоду від 02.09.2026. Спільна заява сторін про затвердження мирової угоди та мирова угода приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2026 року прийнято вищевказану спільну заяву, затверджено мирову угоду від 02.09.2026, укладену між Державною установою «Білоцерківська виправна колонія (№35)» та ОСОБА_2 на підставі взаємних поступок та закрито провадження у справі в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача 26 жовтня 2026 року звернувся до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, підтримання позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди із відповідача ОСОБА_1 , з відсутністю заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 26 жовтня 2026 року не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином своєчасно, про що свідчить розписка, вручена відповідачу 25 вересня 2026 року через адміністрацію Державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)»

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу не здійснювалося відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.06.2024 Дніпровським районним судом м. Києва ОСОБА_1 був засуджений за ст. ст. 357 ч. 3, 185 ч. 4, 70, 70 п. 4 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі та відбував покарання в Державній установі «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)».

28 травня 2026 року о 12 годині 27 хвилин черговому помічнику начальника установи капітану внутрішньої служби Павлицькому Н.П., засобами внутрішнього зв`язку надійшло повідомлення від молодшого інспектора відділу ІТЗО рядового внутрішньої служби ОСОБА_5 про те, що в ході здійснення відеомоніторингу ним було виявлено засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дані особи після входу до камери дільниці посиленого контролю (ДПК), почали поводитись агресивно, наносили удари ногами по майну камери, після чого по черзі наносили удари пластиковим віником по відеокамері. Після цього черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_6 було викликано представника оперативного відділу установи, відділу нагляду і безпеки та молодшого інспектора чергової зміни, який ніс службу в житловій зоні установи, та одразу прослідувано до камери ДПК.

В камері було виявлено засуджених ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , які поводились агресивно, висловлювались нецензурною лайкою в бік представників адміністрації та висловлювали наміри нанесення собі тілесних ушкоджень.

Після цього було проведено огляд камери та виявлено численні пошкодження державного майна, яке знаходиться в камері, про що було складено відповідний акт (додається) та доставлено даних засуджених до чергової частини установи з метою припинення протиправних дій.

В ході проведення розслідування та здійснення перегляду відео архіву камери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36 та портативного відео реєстратора чергового помічника начальника установи бодікамери (нагрудного відео реєстратора) Patrul’01 (Патруль С-01) 32 Gb, було встановлено, що 28.05.2026 року засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , близько 12 години 16 хвилин було доставлено до адміністративної будівлі установи, а саме: до кабінету начальника установи для їх розгляду на засіданні дисциплінарної комісії установи.

Після засідання дисциплінарної комісії установи, засуджених ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , було доставлено до камери дільниці посиленого контролю, де вони відбувають покарання згідно постанов начальника установи про переведення з дільниці ре соціалізації до дільниці посиленого контролю від 30.10.2025 року, погоджених головою спостережної комісії.

По прибуттю до камери дільниці посиленого контролю, засуджені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , діючи спільно за попередньою змовою, умисно завдали шкоду державному майну, а саме: о 12 годині 27 хвилин після входу до камери дільниці посиленого контролю засуджений ОСОБА_1 дістав з санвузла совок та віник з пластиковим тримачем та наніс ним близько п`яти ударів по камері «CAMERA-DPK1» модель Partizan CDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю, чим пошкодив її, однак, не вивів з ладу до кінця. Після цього засуджений ОСОБА_1 , став наносити удари дверима санвузла, чим пошкодив дверний проріз. А також спільно із засудженим ОСОБА_2 , почав наносити удари по шафі, відламуючи частини її конструкції та викидаючи їх до середини камери дільниці посиленого контролю. Після того, як ними було пошкоджено шафу, засуджений ОСОБА_2 , взявши у руки віник з пластиковим тримачем, яким засуджений ОСОБА_1 наносив удари, піднявся до відеокамери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36, та наніс по ній ще близько десяти ударів, чим повністю вивів її з ладу. Факт повного пошкодження апаратури підтверджується відео архівом камери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM- VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36, який було вивантажено за допомогою вбудованого Web-додатку відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) у форматі mp4 та скопійовано на USB-накопичувач JatFlashTranscend 2GBUSBDevice, про що було складено відповідний акт, відео архівом з бодікамери (нагрудного відео реєстратора) Patrul’01 (Патруль С-01) 32 Gb.

Після припинення відео фіксації в камері дільниці посиленого контролю, засуджені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 продовжили умисно завдавати шкоду державному майну, а саме: уламками шафи пошкодили стіни камери, підлоговий плінтус, відірвали душову штору та переламали її тримач, відірвали від стіни електричну рушникосушарку, після чого відламали дверці кухні, про що свідчить відео архів камери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36, котрий було вивантажено за допомогою вбудованого Web-додатку відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) у форматі mp4 та скопійовано на USB-накопичувач JatFlashTranscend 2GBUSBDevice, про що було складено відповідний акт, на якому зафіксовано цілісність вище переліченого державного майна, до виводу з ладу камери «CAMERA-DPK1» модель PartizanCDM-VF37H-IR, що встановлена в камері дільниці посиленого контролю та підключена до відео реєстратора (серійний номер AH074BDPAZD1159) ір-адреса 192.168.102.36. За даними пошкодженнями було складено акт технічного огляду камери дільниці посиленого контролю № 168 від 28.05.2026 та акт первинного огляду пошкодженого майна № 169 від 28.05.2026.

Відповідно до видаткових накладних, комерційної пропозиції та довідок головного бухгалтера (додається) про розрахунок встановленої заподіяної шкоди майну установи, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 року та постанови про внесення змін № 1393 від 16.12.2009 року, розмір фактичних збитків становить 46972,90 гривень. В ході опитування з приводу допущеного порушення за фактом умисного завдання шкоди державному майну, засуджені відмовились надавати будь - які пояснення.

12.06.2026 начальником Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» винесено постанову про стягнення матеріальних збитків з засудженого ОСОБА_1 в розмірі 23486,45 гривень шляхом відрахування із заробітної плати та інших доходів засудженого.

Відповідач ОСОБА_1 від отримання постанови про стягнення матеріальних збитків з засудженого від 12.06.2026 року відмовився, про що складено відповідний акт від 12.06.2026. У добровільному порядку відмовився сплачувати нанесені матеріальні збитки. При цьому ОСОБА_1 , відбуваючи покарання у ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)», не виявив бажання працювати, хоч по прибутті до зазначеної установи для відбування покарання, був ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку установи під підпис.

Станом на 20.10.2026 відповідач ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Сокирянська виправна колонія (№ 67)».

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповіднодо цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексо встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач Державна установа «Білоцерківська виправна колонія (№35)» вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 23486,45 гривень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 КВК України встановлено, що виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

Відповідно до ч 1 ст. 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Частиною 4 статті 107 КВК України передбачено, що засудженим забороняються умисно завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну.

Відповідно до ч. 1 ст.136 КВК України засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені також повинні відшкодувати збитки, заподіяні колонії, і додаткові витрати, пов`язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов`язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КВК України, матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, .рік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією, за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Зокрема, згідно п. 3, 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно дотримуватись правил поведінки, які передбачені для засуджених, дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, ввічливо ставитися до адміністрації установи, а також інших засуджених, утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна установи виконання покарань і предметів, якими вони користуються, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, мати охайний вигляд, ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених. Окрім цього засудженим забороняється умисно завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З наведеного вбачається, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Тобто, для всіх випадків відшкодування шкоди (якщо інше не передбачено законом), законодавець визначає обов`язкову наявність чотирьох підстав, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Згідно до ч.1,2 ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вина відповідача ОСОБА_1 у нанесені позивачу матеріальних збитків ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» доведена в судовому порядку, а саме ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.06.2026 у справі № 357/9334/26 провадження № 1-в/357/289/26 від 08.06.2026, якою постановлено останнього за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді дрібного хуліганства перевести з дільниці посиленого контролю до приміщення камерного типу строком на два місяці.

Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 28.05.2026 заподіяно шкоду майну державної установи, яка є позивачем у справі, у загальному розмірі 23486,45 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, позовні вимоги Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 1664,00 гривень

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 102, 107, 136, 137 КВК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» матеріальну шкоду у розмірі 23486,45 гривень ( двадцять три тисячі чотириста вісімдесят шість гривень сорок п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» судові витрати у справі за сплату судового збору у розмірі 1 664,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Державна установа «Білоцерківська виправна колонія (№35)» адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Симоненка, б. 16, код ЄДРПОУ: 08503665.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце відбування покарання: Державна установа «Сокирянська виправна колонія (№67)», адреса місцезнаходження: 60200, Чернівецька область, Дністровський район, місто Сокиряни, провулок Покровський, будинок 8).

СуддяМ. М. Бебешко