Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №346/2064/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №346/2064/26

Суддя: Монташевич С. М.

Справа №: 346/2064/26

Провадження №: 2/343/1441/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з представником відповідача в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 346/2064/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю: представника відповідача - адвоката Карпюка М.С.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4039243 від 07.10.2020 в розмірі 42151,00 грн (IBAN НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 07.10.2020 ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір про надання кредиту № 4039243, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 6100,00 грн. Тобто кредитор свої зобов`язання виконав. 29 жовтня 2025 року ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" відступив ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" на підставі договору факторингу № 29/10-2025 право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4039243 від 07.10.2020. У свою чергу 31.10.2025 ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" уклав з ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" договір факторингу № ДФ-31102025, за яким останній отримав право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Сума заборгованості склала 42151,00 грн, із яких: 6100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36051,00 грн - заборгованість за відсотками.

Представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задоволити частково, стягнувши з його довірителя заборгованість у розмірі 6334,15 грн, із яких 6100,00 грн - тіло кредиту, 234,15 грн - проценти, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Свою позицію мотивував тим, що, так, 07.10.2020 було укладено договір про надання кредиту № 4039243, сума кредиту за яким склала 6100,00 грн. Відповідно до п. 1.7.3 договору, процента ставка в базовий період із 07.10.2020 до 22.10.2020 - 1,70 % за один день користування кредитом; у спеціальний період із 23.10.2020 до 20.04.2021 - 3 % за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальих умов кредитування складає 7660,90 грн. Водночас у п. 1.6 договору чітко встановлено, що розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу, загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за коритсування кредитом та інше зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до договору. У Графіку платежів за загальними уомвами кредитування сторонами було чітко узгоджено такий розмір відсотків: у базовий період із 07.10.2020 до 22.10.2020 - 1555,50 грн, у спеціальний період із 23.10.2020 до 20.04.2021 - 5,40 грн, всього 1560,90 грн за користування кредитом. Аналогічні положення містяться і в паспорті споживчого кредиту.

Таким чином, сторони погодили порядок, розмір і строки повернення кредиту, загальну вартість позики та визначили строк кредитування до 20.04.2021. У межах вказаного строку відповідач повинен був повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в погодженому розмірі. Доказів того, що надалі сторони пролонгували вказаний договір матеріали справи не містять. Положення про нарахування процентів за фактичні календарні дні користування кредитом, визначені п. 1.7 договору, не ґрунтуються на вимогах закону та є такими, що ставлять у невигіде становище споживача.

Враховуючи вказане, нарахування процентів за кредитним договором у розмірі 36051,00 грн є несправедливим, оскільки перевищує розмір загальної вартості кредиту та не узгоджується із сумою процентів за користування позикою, які узгоджені сторонами в Графіку платежів.

Зі змісту договору та Графіку платежів чітко вбачається, що частину тіла кредиту (6099,00 грн) відповідач повинен був повернути 22.10.2020 і на вказуну суму кредиту нараховувалися відсотки за базовою ставкою. Після 22.10.2020 залишок тіла кредиту становив 1,00 грн і саме на вказану суму нараховано відсотки за спеціальною ставкою, розмір яких визначено в сумі 5,40 грн. Водночаас кредитодавець та позивач, діючи недобросовісно, фактично нараховували відсотки після погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідач при укладенні договору добросовісно розраховував, що відсотки нараховуватимуться виключно в межах 1560,90 грн. Натомість кредитодавець, як фінансова установа, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, вимог законодавства та умов договору, нарахував проценти, які не відповідають засадам розумності та справедливості, скориставшись тим, що позичальник є пересічним споживачем кредитних послуг із звичайним рівнем освіти та правової обізнаності, нарахував проценти на суму 36051,00 грн.

Представник позивача у системі "Електронний суд" сформував відповідь на відзив, у якій зазначив, що сторонами не оспорюється факт укладення (підписання) кредитного договору № 4039243 від 07.10.2020, отримання фінансових послуг від ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" у вигляді наданання кредитних коштів в сумі 6100,00 грн, невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та належність переходу права вимоги за спірним договором до позивача. Щодо розміру нарахованої заборгованості, яка заявлена до стягнення та із якою відповідач не погоджується, вказав, що, дійсно, п. 1.7.3 договору встановлено диференційовані відсоткові ставки, однак зазначена в Графіку платежів сума в розмірі 5,40 грн за спеціальний період була б актуальною виключно за умови, якщо б відповідач повернув майже все тіло кредиту (6099,00 грн) у базовий строк - 22.10.2020, і в нього б залишився борг лише 1,00 грн. Оскільки ОСОБА_1 грубо порушив зобов`язання і не повернув тіло кредиту, проценти за ставкою 3,00 % правомірно нараховувалися на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування коштами. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з поверенення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Пунктом 3.1 договору визначено, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 07.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 20.04.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Точний арифметичний розрахунок заборгованості за процентами виклягає так: за базовий період (з 08.10.2020 до 22.10.2020 - 15 днів) за ставкою 1,70 % на день нараховано 1555,50 грн; за спеціальний період (з 23.10.2020 до 20.05.2021 - 210 днів) за ставкою 3,00 % на день нараховано 38430,00 грн. Зазальна сума нарахованих договірних процентів становить 39985,50 грн. після вирахування здійсненої відповідачем оплати в сумі 1326,75 грн, фактичний борг за процентами склав 38430,00 грн. Проте, діючи добросовісно та виходячи з принципів розумності, позивач заявив до стфягнення компромісну та значно меншу суму - 36051,00 грн, добровільно зменшивши фінансовий тягар на боржника на суму 2607,75 грн, тому позовні вимоги в частині нарахованих процентів є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Також звернув увагу на те, що часткове погашення заборгованості за кредитом свідчить про визнання договору, погодження з його умовами та правомірність нарахувань, а відтак він не може посилатися на "нерозуміння" або "несправедливість" умов договору. Крім того вказав, що первісний кредитор здійснював нарахування процентів виключно до кінцевої межі дії договору (по 20.05.2021 включно), після чого будь-яке нарахування процентів зупинено, що спростовує твердження про "безкінечне" нарахування поза межами строку дії договору.

Представник відповідача в системі "Електронний суд" сформував заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що з умов спірного договору слідують такі умови кредитування:

п. 1.7.1 - використання кредиту менше 5-ти днів зі сплатою фіксованої суми процентів;

п. 1.7.2 - лояльні (покращені) умови для застосування яких відпоідач повинен повністю повернути кредит та сплатити проценти протягом 15 днів (з 07.10.2020 до 22.10.2020). При застосуванні лояльних умов загальна вартість кредиту становить 7426,75 грн. Договором було затверджено Графік платежів за Лояльними (покращеними) умовами кредитування: повне виконання зобов`язань у Базовий період;

п. 1.7.3 - загальні умови, якими передбачено два періоди: базовий (з 07.10.2020 до 22.10.2020 зі ставкою 1,70 %) та спеціальний (з 23.10.2020 до 20.04.2021 зі ставкою 3,00 %). При застосуванні загальних умов орієнтована загальна вартість кредиту складає 7660,90 грн. Договором було затверджено Графік платежів за загальними умовами кредитування.

Положеннями п. 1.6 договору передбачено, що розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу, розміру процентної ставки....зазначаються у Графіку платежів. Такий визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування та за загальними умовами кредитування. Так, Графіком платежів за загальними умовами кредитування чітко визначено, що до 22.10.2020 відповідач повинен був повернути 6099,00 грн тіла кредиту. Тобто строк користування 6099,00 грн закінчився 22.10.2020. Тобто застосування лояльних чи загальних умов кредитування залежало від того, чи повернув відповідач всю суму кредиту до 22.10.2020. Оскліьки відповідач не повернув всю суму кредиту до 22.10.2020, то умови кредитування, дати та розміри платежів, проценти за користування кредитом повинні були визначатися саме за графіком платежів за загальними умовами, а відтак право первісного кредитора нараховувати проценти на 6099,00 тіла кредиту припинилося 22.10.2020. Кредитним договором не було передбачено право кредитора в односторонньому порядку збільшувати строк кредитування. Незважаючи на це, він продовжив нарахування процентів після 22.10.2020. Позивач ж вимог про стягнення процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, не заявляв.

Посилання позивача на часткове виконання зобов`язань за кердитним договором, як на визнання всієї заявленої до стягнення суми заборгованості, є безпідставним, оскільки факт здійснення платежів сам по собі не свідчить про визнання ним правильності розрахунку заборованості, обґрунтованості всіх заявлених вимог або погодження з тлумаченням умов договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача, який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги визнав частково у розмірі 6334,15 грн, із яких 6100,00 грн - тіло кредиту, 234,15 грн - проценти, зіславшись на обставини, викладені ним у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив на позов. Додатково зазначив, що первісний кредитодавець не розмежував умови кредитування на загальних умовах та лояльних. Він навмисне не навів у кредитному договорі свій намір нараховувати відсотки на все тіло кредиту протягом усього строку дії договору, здійснивши прямий обман споживача. Оскільки 22.10.202 закінчився строк кредитування по тілу кредиту, тому після цієї дати нарахування процентів безпідставно проводиться на суму 6099,00 грн, а не на 1,00 грн, як визначено у відповідному графіку. Якщо ж мало місце неповерненя тіла кредиту після 22.10.2020, то права кредитодавця залищає ст. 625 ЦК України, проте нараховані проценти на підставі вказаної норми позивач не заявляє.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 14.09.2026, суд скасував заочне рішення у справі № 346/2064/26 за позовом ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 вересня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву, а 06 жовтня 2026 року - заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задоволив, про що постановив ухвалу від 07.10.2026.

05 жовтня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував відповідь на відзив, а представник відповідача 12 жовтня 2026 року - заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 21.10.2026 суд заслухав вступне слово сторони відповідача, дослідив заяви по суті та письмові докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначив на 26.10.2026 о 14:50 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

згідно із долученим до матеріалів справи паспортом споживчого кредиту, ОСОБА_1 07.10.2020 ознайомився з основними умовами кредитування в ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", що підтвердив електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора PS4039243. В Паспорті серед іншого зазначено, що строк кредитування за лояльними (покращеними) умовами кредитування 15 днів, за загальними - 195 днів, із яких базовий період - 15 днів, спеціальний - 180. Тип процентної ставки фіксоавний для кожного періоду: за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 22.10.2020 - 1,45 %, за загальними - до 22.10.2020 1,70 %, до 20.04.2021 - 3 %. Загальні витрати за кредитом за лояльними (покращеними) умовами кредитування 1326,75 грн, за загальними - 1560,90 грн... (а.с. 27-28).

Після ознайомлення із основними умовами кредитування ОСОБА_1 уклав із ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" у електронному вигляді договір про надання кредиту № 4039243, в якому його сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору (п. 1.1). Сума кредиту складає 6100,00 грн (п. 1.3). Розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтованої реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтованої загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є додатком № 1 до договору. Графік платежів у договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування та за загальними умовами кредитування (п. 1.6).

Нарахування процентів здійснюється в такому порядку: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, уключаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25 % від суми кредиту (п. 1.7.1); у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 15 днів з 07.10.2020 до 22.10.2020 (включно) (базовий період), процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45 % (акційна ставка або ставка за програмою лояльності) (п. 1.7.2).

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період із 07.10.2020 до 22.10.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка); в спеціальний період із 23.10.2020 до 20.04.2021 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7660,90 грн (п. 1.7.3).

Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 07.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 20.04.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п. 3.1). Кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, зазначеної в п. 3.1 цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.7).

Договір сторони підписали в електронній формі, шляхом використання електронних підписів, у тому числі споживач ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором PS4039243 (а.с. 24-26).

Додатком № 1 до договору про надання кредиту № 4039243 від 07.10.2020 слугує Графік платежів, який визначає:

- Графік платежів за Лояльними (покращеними) умовами кредитування - повне виконання зобов`язань у базовий період (дата початку періоду - 07.10.2020, дата платежу 22.10.2020, загальна сума платежу 7426,75 грн, у тому числі 6100,00 грн основна сума кредиту, 1326,75 грн проценти, процентна ставка 1,45 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 7426,75 грн;

- Графік платежів за загальними умовами кредитування:

базовий період із 07.10.2020 до 22.10.2020, загальна сума платежу 7654,50 грн, з яких 6099,00 грн основна сума кредиту, 1555,50 грн проценти, базова ставка 1,70 %, орієнтована загальна вартість кредиту 7654,50 грн,

спеціальний період із 23.10.2020 до 20.04.2021, загальна сума платежу 6,40 грн, з яких 1,00 грн сума кредиту, 5,40 грн проценти, спеціальна ставка 3,00 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 6,40 грн (а.с. 26).

Факт укладення та підписання договору про надання кредиту № 4039243 від 07.10.2020 відповідач не заперечив.

Як зазначив позивач, на підставі укладеного кредитного договору ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" перерахувало 07.10.2020 через ТОВ "ФК "ЕЛАЄНС" на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_2 6100,00 грн, на підтвердження чого надав довідку від 02.11.2024 (а.с. 29). Факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечив, визнавши позонві вимоги в частині заявленої до стягнення суми заборговансоті за тілом кредиту.

Згідно із долученим до матеріалів позову розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4039243 від 07.10.2020, станом на 29.10.2025 загальна заборгованість за наданим кредитом становить 42151,00 грн, із яких: 6100,00 грн - заборгованість за кредитом, 36051,00 грн - заборгованість за процентами. 22 жовтня 2020 року мала місце сплата процентів на суму 1326,75 грн. Проценти нараховувалися з 08.10.2020 до 20.05.2021 відповідно за процентними ставками 1,45% (з 08.10.2020 до 22.10.2020), 1,70% (з 23.10.2020 до 21.11.2020), 3% (з 22.11.2020 до 20.05.2021) (а.с. 30-34).

29 жовтня 2025 року ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" уклали договір факторингу № 29/10-2025, згідно із яким перший відступив другому права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі права вимоги. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання договору, відповідного реєстру прав вимог та повідомлення боржників про відступлення права вимоги (а.с. 35-41).

Відповідно до акта прийому-передачі документів за вказаним вище договором факторингу, ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" передало ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" в електронному форматі договори з боржниками по реєстру прав вимоги № 1 від 29.10.2025 (а.с. 42).

Згідно із витягом із Реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025, від ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" до ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4039243 на загальну суму 42151,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 6100,00 грн, заборгованості за процентами - 36051,00 грн (а.с. 43).

На підтвердження здійснення сплати за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 позивач надав відповідну платіжну інструкцію (а.с. 44).

31 жовтня 2025 року ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" уклав із ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" договір факторингу № ДФ-31102025, за яким відступив право вимоги за кредитними угодами за відповідними реєстрами прав вимог. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання договору (а.с. 45-50).

На підтвердження факту реального преходу права вимоги та здійснення сплати за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 позивач надав відповідні акт прийому-передачі документів та платіжну інструкцію (а.с. 52, 53).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, від ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" до ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4039243 на загальну суму 42151,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 6100,00 грн, заборгованості за процентами - 36051,00 грн (а.с. 51).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. У свою чергу відповідач заперечує розмір заявленої до стягнення заборгованості за процентами, вказуючи, що її нарахування не відповідає умовам договору та визначеному Графіку платежів, є неспівмірною, а поведінка первісного кредитодався - недобросовісною.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, вислухавши позицію сторони відповідача, вивчивши заяви по суті спору, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

З урахуванням описаних вимог законодавства, суд дійшов переконання, що між ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" та ОСОБА_1 07.10.2020 укладено договір про надання кредиту № 4039243 в електронному вигляді, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" свої зобов`язання за кредитним договором № 4039243 від 07.10.2020 виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачу на вказану ним банківську картку кредитні кошти в розмірі 6100,00 грн, що підтверджується довідкою, відповідно до умов договору, з якими відповідач погодився, засвідчивши це своїм електронним підписом.

Факт укладення кредитного договору відповідач не заперечив. Отримання кредитних коштів підтвердив, визнавши позов у частині заявленої до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6100,00 грн.

Як указано вище та підтверджується розрахунком заборгованості, який проведений ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", на підставі укладеного кредитного договору, отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 не повернув їх, хоча, згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом.

ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконував у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором, даючи оцінку якій, суд зазначає таке.

Як установив суд вище, первісний кредитодавець проводив нарахування процентів із 08.10.2020 до 20.05.2021 відповідно за процентними ставками 1,45% (з 08.10.2020 до 22.10.2020), 1,70% (з 23.10.2020 до 21.11.2020), 3% (з 22.11.2020 до 20.05.2021).

Однак, суд звертає увагу на те, що кінцевою датою виконання договору є 20.04.2021. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що між сторонами кредитного договору № 4039243 від 07.10.2020 було ініційовано продовження строку дії договору та змінено кінцеву дату виконання договору, про що вказано у п. 2.2.2 спірного договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа № 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як установив суд вище, кредит за договором № 4039243 від 07.10.2020 надавався відповідачу з кінцевою датою його повернення 20.04.2021. Тобто саме до цього часу кредитодавець мав право нараховавути відсотки за користування кредитними коштами. Подальше ж нарахування процентів, а саме з 21.04.2021 до 20.05.2021 (30 днів) на загальну суму 5490,00 грн (183,00 грн * 30 днів) безпідставне, оскільки доказів погодження сторонами такого нарахування процентів в цей період матеріали справи не містять, відтак підстав для їх нарахування суд не встановив. Одночасно суд звертає увагу, що у позовній заяві не заявлено про стягнення з відповідача вказаної вище суми грошових коштів в порядку ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 5490,00 грн, які нараховані після закінчення строку кредитування за договором № 4039243 від 07.10.2020, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки нараховування передбачених договором відсотків за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо позовних вимог у частині заявленої до стягнення суми заборгованості за процентами, яка нарахована станом на 20.04.2021 в розмірі 30561,00 грн, то суд зазначає таке.

Пунктом 1.3 спірного договору передбачено, що сума кредиту складає 6100,00 грн.

Пунктом 1.7 договору № 4039243 визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого:

- у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму користування кредитом, яка складає 7,25 % від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту;

- у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з 07.10.2020 до 22.10.2020 (включно) (базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45 % (Акційна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних умов кредитування складає 7426,75 грн;

- при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 07.10.2020 до 22.10.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка); в спеціальний період із 23.10.2020 до 20.04.2021 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка).

Відповідач був ознайомлений із такими умовами нарахування процентів. Укладаючи кредитний договір, він самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кредиту.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25.

Матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів на спростування презумпції правомірності договору № 4039243 від 07.10.2020. Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами та порядку їх нарахування.

Посилання представника відповідача на те, що у графіку платежів передбачена орієнтовна загальна вартість кредиту у розмірі 7654,00 грн у базовому періоді, суд відхиляє, оскільки орієнтовна вартість кредиту у графіку визначена виходячи з того, що кредит буде погашатися. Проте ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту не погашав взагалі, а відтак саме на цю суму позивачем нараховані відсотки за користування кредитом. Тобто, оскільки відповідач належним чином не виконував узгоджений із первісним кредитором графік платежів, це призвело до збільшення суми нарахованих процентів на залишок заборгованості по кредиту відносно орієнтовної вартості кредиту. Посилання ж відповідача на інше розуміння загальної вартості кредиту не звільняє його від обов`язку належного виконання договору.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.

Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

З урахування встановлених вище обставин, суд виснує, що ОСОБА_1 має невиконані зобов`язання за договором № 4039243 від 07.10.2020 в розмірі 36661,00 грн, із яких 6100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30561,00 грн - сума заборгованості за відсотками з урахуванням внесеної сплати (6100,00 грн * 1,45 %*15 днів+6100,00 грн * 1,70 % * 30 днів+6100,00 грн * 3,00 % * 150 днів- 1326,75 грн).

Відповідно до вимог ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як установив суд вище, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4039243 від 07.10.2020 перейшло від ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ" до ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ", а від ТОВ "СЕКВОЯ КАПІТАЛ" до ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС", що підтверджується описаними вище доказами.

Договори, за якими перейшло право вимоги до відповідача, у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Враховуючи те, що ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ" як первісий кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконав, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердженя, тому суд, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови спірного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованості за наданим кредитом, позивач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаних вище договорів, суд уважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 4039243 від 07.10.2020 в розмірі 36661,00 грн, складові якої зазначено вище, що складає 86,97 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (36661,00 грн * 100 % /42151,00 грн), а позов задоволенню частково.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

До судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 8).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2315,49 грн (2662,40 грн*86,97%) сплаченого судового збору, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав:

- договір № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 з додатковою угодою до нього від 27.03.2026, які укладені між АБ "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" та ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС", в яких визначено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 договору, а також додаткової оплати, яка зазначена в п. 4.9 договору. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами актом про надання послуг (а.с. 55-57, 58);

- акт надання послуг № 4039243 від 27.03.2026 (а.с. 59) та детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 60), згідно з якими АБ "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" надало ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" правничу допомогу на суму 6000,00 грн (усна консультація 250,00 грн, письмова консультація 500,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1500,00 грн, складання позовної заяви 3000,00 грн, формування додатків до позовної заяви 750,00 грн);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Пошелюзного С.В. (а.с. 61).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Однак представник відповідача зазначив, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Із наданих позивачем документів слідує, що правнича допомога полягала у наданні усних та письмових консультацій. Проте позивач є юридичною особою, основний вид діяльності якої безпосередньо пов`язаний зі стягненням заборгованості за кредитними договорами, спарва має типовий характер для її діяльності, тому незрозумілою є мета отримаих консультацій. Правововий аналіз обставни спірних правовідносин охоплюється послугою зі здійснення підготовки позовної заяви. Справа не вимагала декількох альтернативних позицій, їх окремого узгодження чи складання бущдь-яких письомвих юридичних висновків. Водночас доказів виконання зазначених робіт та підготовки відповідних документів суду не надано. Враховуючи вказане, позивач завищив заявлений розмір витрат на правничу допомогу на 2250,00 грн. Крім того зазначив, що розмір витрат підлягає зменшенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу представник відповідача також надав докази на підтвердження понесення його довірителем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, а саме:

- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Карпюком М.С. (а.с. 149);

- доручення від 28.09.2026, згідно з яким сторони погодили, що вартість правничої допомоги за даним дорученням є фіксовною та становить 20000,00 грн (а.с. 150);

- договір про надання правничої допомоги № 53/26 від 23.08.2026, який уклав ОСОБА_1 із АБ "КАРПЮК ТА ПАРТНЕРИ" в особі керуючого бюро Карпюка М.С., згідно з яким за надані послуги клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) в розмірі та порядку, який передбачений домовленостями сторін або визначений в додатках до договору;

- звіт про надання послуг від 12.10.2026 згідно договору про надання правничої допомоги № 53/26 від 23.08.2026, відповідно до якого фіксований розмір вартості правничої допомоги за крежиставництво інтересів клієнта у Долинському районному суді Івано-Франківської області складає 20000,00 грн (а.с. );

- платіжні інструкції, які вказують на проведені ОСОБА_1 сплати за надання правоовї допоомги, 53/26 в сумі 12000,00 грн та 2000,00 грн (а.с. ).

Отже, відповідач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Представник ж позивача у стягненні витрат відповідача на правничу допомогу просив відмовити.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо їх необхідності, суд зазначає, що до складу витрат включено 250,00 грн за усну консультацію, 500,00 грн за письмову консультацію та 1500,00 грн за правовий аналіз обставин спірних правовідносин, які за своєю суттю мають організаційний характер, є складовими підготовки позовної заяви та не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20, а тому такі витрати не підлягають компенсації (6000,00 грн - 250,00 грн - 500,00 грн - 1500,00 грн=3750,00 грн), а відтак підставно заявленою до стягнення слід вважати суму в розмірі 3750,00 грн. Заперечень щодо неспівмірності заявлених достягнення витрат на правничу допомогу із позовними вимогами відповідач не заявляв, вказуючи на необхідність зменшення стягнення таких витра пропорційно позовним вимогам, тому суд уважає, що з нього на корсить позивача підлягає стягненню 3261,38 грн (3750,00 грн * 86,97 %), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідача в розмірі 20000,00 грн, то позивач також не заявляв про їх неспівмірність, тому суд, з врахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено на 13,03 % (100%-86,97 %), вважає, що позивач повинен сплатити відповідачу 2606,00 грн (20000,00 грн * 13,03 %), що пропорційно відхиленим позовним вимогам.

А відтак, в силу вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" слід стягнути 1144,00 грн (3750,00 грн- 2606,00 грн) понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" (код ЄДРПОУ 43657029, IBAN НОМЕР_1 в АТ "СЕНС БАНК", МФО 300346) заборгованість за договором про надання кредиту № 4039243 від 07.10.2020 у розмірі 36661,00 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят одна) гривня, з яких 6100,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30561,00 гривня - сума заборгованості за процентами, а також 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 49 копійок сплаченого судового збору та 1144,00 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС", місцезнаходження: м. Бровари, вул. С.Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: С.М.Монташевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua