Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №341/823/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/823/25

Номер провадження 2/341/49/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано - Франківської області у складі:

головуючого - судді - Гаполяка Т. В.

з залученням секретаря судового засідання - Ворох З.Д.

за участю:

відповідача (за первісним позовом),

позивача (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Калинюка Р.С.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,-

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача

Представниця – адвокатка Голуб Н.О. в інтересах довірителя – позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 000 гривень заборгованості за договором позики від 08 липня 2023 року. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якої позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000 гривень, а відповідач зобов`язався повернути позивачу таку ж суму грошових коштів в зазначений в Договорі строк. Позика підлягала поверненню протягом 30 (тридцяти) днів з дати укладення договору, тобто до 07 серпня 2023 року. Підписання Договору відповідачем засвідчує отримання ним від позивача всієї суми позики у день підписання Договору. Відповідач Договір підписав, чим засвідчив те, що ним 08 липня 2023 року отримано від позивача 300 000 гривень. Станом на момент звернення з даним позовом відповідач кошти позивачу не повернув, чим порушив умови Договору. Боргове зобов`язання відповідача перед позивачем підтверджується також розпискою відповідача, в якій останній вказує, що ним за договором позики були отримані готівкою грошові кошти в сумі 300 000 гривень і що вказану грошову суму відповідач зобов`язаний повернути позивачу в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати укладення договору. Відповідач не виконав свого зобов`язання по поверненню суми позики, в зв`язку з чим з метою відновлення своїх порушених прав позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.

Представником – адвокатом Калинюком Р.С. в інтересах довірителя – відповідача ОСОБА_1 подано зустрічний позов, яким представник просить суд визнати недійсним договір позики від 08 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - договір позики). Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 працював торговим представником бренду ЛГК "Хортиця". Під час роботи, будучи матеріально-відповідальною особою, ОСОБА_1 повідомили, що необхідно укласти відповідний договір. Оскільки ОСОБА_1 працював як особа по цивільно-правовій угоді/як найманий працівник/як фізична-особа-підприємець - керівництвом було запропоновано укласти договір позики із ОСОБА_2 ОСОБА_1 особа ОСОБА_2 не відома, будь які грошові кошти від останнього не отримувалися.

Договір позики не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Такий є фіктивним правочином. Внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Сторони знали заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мали інші цілі, ніж передбачені правочином. Відтак, такий слід визнати недійсним.

В судове засідання належно повідомлені про час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_2 , його представниця ОСОБА_3 не з`явились. Судом постановлено рішення щодо подальшого руху справи.

Відповідач ОСОБА_1 , його представник – адвокат Калинюк Р.С. первісний позов заперечили, зустрічний підтримали з підстав викладених у такому.

Відповідач ОСОБА_1 додатково пояснив, що підписання ним договору позики та розписки пов`язане з його роботою торговим представником бренду ЛГК "Хортиця", де він був матеріально відповідальною особою. Коштів за договором позики він не отримував. Мотиви підписання договору позики – одна з умов прийняття на роботу. Рукописний текст, підпис у договорі та розписці виконані ним. Дата укладення/складання - 08 липня 2023 року, виконані сторонньою особою і така дата не відповідає даті складення документів. Працював торговим представником бренду ЛГК "Хортиця" починаючи з 2024 року і дата зазначена у договорі та розписці не відповідає складанню таких.

2.Заявлені клопотання, вчинені процесуальні дії у справі, рішення щодо подальшого руху справи.

Ухвалою від 22 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без руху - до заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Надано позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.

Ухвалою від 29 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25 вересня 2025 року постановлено зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

25 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Калинюком Р.С. заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у справі. Винести на вирішення судової технічної експертизи такі питання:

- у який період часу був виготовлений договір позики від 08 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі – договір позики)?

- у який період часу була нанесена рукописна дата договору позики?

- у який період часу було нанесено підпис ОСОБА_2 у договорі позики?

- у який період часу було нанесено підпис ОСОБА_1 у договорі позики?

- чи відповідає час нанесення дати договору та час нанесення підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у договорі позики, даті виготовлення вказаного документа?

- яка черговість нанесення рукописних дописів у договорі позики?

- в один чи в різні періоди часу внесені рукописні записи в договорі позики?

- у який період часу була виготовлена розписка ОСОБА_1 (далі – розписка)?

- у який період часу нанесено рукописний допис та підпис ОСОБА_4 у розписці?;

- у який період часу нанесено рукописний допис та підпис ОСОБА_5 у розписці?

Ухвалою від 08 січня 2026 року витребувано у ОСОБА_2 оригінал договору позики та оригінал розписки. Ухвала не виконана.

Ухвалою від 30 березня 2026 року призначено у справі судову технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання зазначені у клопотанні про призначення такої. Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено.

Експертом скеровано до суду клопотання від 27 квітня 2026 року, зокрема, надання оигіналів досліджуваних документів - договору позики та розписки.

Ухвалою від 11 травня 2026 року поновлено провадження у справі. Черговий раз витребувано в ОСОБА_2 оригінал договору позики та оригінал розписки. Ухвала не виконана.

Експертом скеровано до суду повідомлення від 09 липня 2026 року про неможливість надання висновку.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні

В силу частини 1 статті 223 ЦПК України, за змістом якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, судом постановлено здійснити розгляд такої за відсутності позивача та його представниці.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Вбачається, що 08 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якої Позивач передав у власність Відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000 гривень, а Відповідач зобов`язався повернути Позивачу таку ж суму грошових коштів в зазначений в Договорі строк. Позика підлягала поверненню протягом 30 (тридцяти) днів з дати укладення договору, тобто до 07 серпня 2023 року (а.с. 4).

Вбачається, що 08 липня 2023 року ОСОБА_1 складено розписку, в якій відповідач зазначає, що ним за договором позики були отримані готівкою грошові кошти в сумі 300 000 гривень і що вказану грошову суму Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати укладення договору (а.с. 6).

3. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов) (Постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи, у логічному зв`язку, наступне:

-доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що підписання ним договору позики та розписки пов`язане з його роботою торговим представником бренду ЛГК "Хортиця", де він був матеріально відповідальною особою. Коштів за договором позики він не отримував. Мотиви укладення договору позики – умова прийняття на роботу. Дата зазначена у договорі та розписці не відповідає складанню таких;

-для встановлення даних обставин судом призначалась судова технічна експертиза;

-експертом скеровано до суду клопотання про надання оригіналів досліджуваних документів - договору позики та розписки;

-такі на виконання ухвали позивачем не надані;

-експертом скеровано до суду повідомлення про неможливість надання висновку,

в силу статті 109 ЦПК України суд:

- констатує ухилення позивача від подання експертам необхідних документів для експертизі і без цього провести експертизу неможливо;

- враховуючи те, яке ця експертиза має значення,

визнає факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, саме фіктивність договору позики - вчинення такого правочину знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; наявність інших цілей, ніж ті, що передбачені правочином.

Відтак, такий слід визнати недійсним, що є передумовою для задоволення зустрічного позову.

В даному випадку задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного, відтак у такому слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід провести в порядку статті 141 ЦПК України стягнувши з позивача суму судового збору сплаченого за подання зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, суд вважає виконаним свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 182, 192 СК України, статтями 12, 13, 81, 212, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з позовними вимогами:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 000 (триста тисяч) гривень заборгованості за договором позики від 08 липня 2023 року

-відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики

-задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 08 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968 (дев`яносто шістдесят вісім) гривень 96 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач (за первісним позовом), відповідач (за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач (за первісним позовом), позивач (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 26 жовтня 2026 року.

СуддяТарас ГАПОЛЯК