Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №140/1630/25
Суддя: Кузьмич Сергій Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1630/25 пров. № А/857/16021/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку) у справі № 140/1630/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з березня 2020 року по день фактичної виплати 20 грудня 2024 року.
зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з березня 2020 року по день фактичної виплати 20 грудня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, зокрема, у ІНФОРМАЦІЯ_1 з лютого 2020 року по липень 2020 року. Поряд з тим у період проходження служби відповідач не здійснював виплату грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, у зв`язку з чим спір вирішувався у судовому порядку. На виконання рішення суду у справі №140/573/24 Військова частина НОМЕР_1 виплатила кошти у сумі 12361,52 грн 20 грудня 2024 року, проте під час виплати заборгованості по грошовому забезпеченню відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ “Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-ІІІ), чим допустив протиправну бездіяльність.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Зобов`язано НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з березня 2020 року по день фактичної виплати (20 грудня 2024 року).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне нарахування належних сум місячного грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по липень 2020 року відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №140/573/24), то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 28 лютого 2020 року по 30 липня 2020 року, що підттверджується витягами з наказів від 28 лютого 2020 року №120-ос, від 30 липня 2020 року №453-ос.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №140/573/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (в тому числі надбавок, доплат та премії) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт (з урахуванням раніше виплачених сум).
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/573/24 відповідач здійснив виплату позивачу коштів у сумі 12361,52 грн, які надійшли на картковий рахунок останнього 20 грудня 2024 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, додаткової грошової винагороди).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належного грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
Стаття 1 та 7 Закону № 2050-ІІІ передбачають, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Апеляційний суд зазначає, що відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі №140/573/24, яке набрало законної сили 27 листопада 2024 року, здійснено виплату позивачеві грошового забезпечення у перерахованому розмірі за період з лютого 2020 року по липень 2020 року; кошти у сумі 12361,52 грн ОСОБА_1 на картковий рахунок надійшли 20 грудня 2024 року.
Враховуюче те, що несвоєчасне нарахування належних сум місячного грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по липень 2020 року відбулось з вини відповідача (що було встановлено судом у справі №140/573/24), відтак позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідач в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення виплату компенсації втрати частини доходів не здійснив.
Проаналізувавши вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення (згідно з рішенням суду у справі №140/573/24) та зобов`язання відповідача відповідно до Порядку №159 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з березня 2020 року по день фактичної виплати (20 грудня 2024 року).
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 140/1630/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяС. М. Кузьмич
суддіО. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua