Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №274/6688/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6688/26

Провадження № 1-кп/0274/872/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені 25.08.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060480000588, щодо

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Половецьке Бердичівського району Житомирської області, є громадянином України, з середньо освітою, непрацевлаштований, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин.

24 серпня 2026 року приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_5 перебував в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де помітив планшетний комп`ютер торгівельної марки «Teclast» моделі «М50 6/128 Гб», укомплектований зарядним пристроєм.

У ці день, час та місці у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а саме: вищевказаного планшету.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, який неодноразово був продовжений, востаннє Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-ІХ строком на 90 діб з 02 серпня 2026 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав планшетний комп`ютер марки «Teclast» моделі «М50 6/128 Гб», ІМЕІ1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , укомплектований зарядним пристроєм, вартістю 4769 грн 75 коп., який належить потерпілій ОСОБА_6 .

Після цього ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4769 грн 75 коп.

Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України.

11.09.2026 прокурор Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 уклали угоду про визнання винуватості, згідно з якою сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України та узгоджують покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, із застосування судом положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні висловила думку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю; підтвердив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер висунутих йому обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України; обвинувачений повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку укладено добровільно.

Захисник адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримала угоду та просила суд затвердити її, призначивши покарання, узгоджене сторонами, звільнивши обвинуваченого від покарання з випробуванням впродовж мінімального іспитового строку.

Вирішуючи питання про відповідність цієї угоди вимогам КПК України та закону, суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

Провадження не здійснюється щодо юридичної особи.

Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву, у якій не заперечувала проти укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості. Також, подала заяву про проведення судового засідання у її відсутності, в якій зазначила про своє небажання заявляти цивільний позов в кримінальному провадженні та про відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди.

Таким чином, сторони при укладенні угоди дотримались вимог ч. 4 ст. 469 КПК України.

Не встановлено і порушень вимог ч. 5 ст. 469 КПК України, оскільки угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру і до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку.

Сторонами дотримано вимоги положень ст. 472 КПК України і в угоді, у відповідності до цих вимог, зазначено сторони, сформульовано підозру та її правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 185 КК України), істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним винуватості у вчиненні злочину, зазначено узгоджене покарання та згоду підозрюваного на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення і вона скріплена підписами сторін.

Укладення угоди між прокурором та обвинуваченим є добровільним, на чому наголосили сторони в судовому засіданні.

Умови угоди не суперечать вимогам закону, в тому числі за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_5 , воно не є більш тяжким ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Не встановлено невідповідності інтересам суспільства умов угоди, а умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб.

ОСОБА_5 заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_5 , який є раніше несудимим, непрацевлаштованим, неодруженим, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, до лікаря-психіатра за допомогою не звертався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подано.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувалися.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, клопотань про обрання такого заходу не надходило, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373-374, 469, 472, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в :

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11.09.2026 між прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо він впродовж визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експерта під час досудового розслідування, в розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки.

Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме:

- планшет марки «Teclast» моделі «М50», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із зарядним пристроєм – залишити потерпілій ОСОБА_6 ;

- фотокопію коробки планшету марки «Teclast» моделі «М50» - залишити в матеріалах кримінального провадження Бердичівської окружної прокуратури.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд. При цьому вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником виключно з таких підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди, а прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не могла бути укладена.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1