Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/867/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 460/867/26 пров. № А/857/19049/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р. В.

Шевчук С. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 460/867/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції – В. В. Щербаков,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 27 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складення повного тексту судового рішення – 27 лютого 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Управління, відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні розрахунку пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV; зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки з моменту звернення до відповідача за її призначенням 19.01.2026.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду (надалі – Суд першої інстанції) від 27 лютого 2026 року у справі № 460/867/26 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 19.01.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час призначення позивачу пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправно не врахував показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити з 19.01.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального, процесуального права та дискреційних повноважень Управління. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даному випадку розмір показників середньої заробітної плати (доходу) в України не підлягає перегляду та має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Звертає увагу суду, що позивач отримує пенсію за вислугу років яка призначена із зменшенням пенсійного віку, тобто зазначений вид пенсії є різновидом пенсії за віком, передбаченим одним Законом (Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Оскільки заява позивача до Управління фактично стосується призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV. Отже, позивач реалізував своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону і здійснити призначення пенсії, що була призначена є протиправним та суперечливим з огляду на практику застосування пенсійного законодавства де не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття "призначення пенсії", яким є первинне та єдине її призначення. Вважає, що під час розгляду спірних правовідносин по суті судом першої інстанції здійснено фактичне втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу. Наполягає на порушенні судом норм процесуального права та незастосуванні до наявного спору строків позовної давності, визначених ст. 122 КАС України. Таким чином, зазначає, що оскільки подана позивачем заява не передбачала зміни виду отримуваної ним пенсії, то і підстави для застосування показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки немає.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 17.09.2009 їй призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 15.01.2023 позивачці призначена пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

02.12.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 31.12.2025 № 25365-24500/О-02/8-1700/25 відповідач відмовив позивачці в перерахунку пенсії, вказавши на те, що 15.01.2023 мав місце факт переведення на новий вид пенсії, ане призначення пенсії за віком. Тому при обрахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки, а не 2020-2022 роки.

Не погоджуючись з зазначеними діями відповідача та вважаючи, що при розрахунку призначеної їй пенсії за віком, відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020-2022 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 51 Закону № 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія на виконання положень частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За змістом частини другої цієї статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Буквальний зміст вищевказаних правових норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на види пенсій, які призначені за Законом № 1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У випадку, коли особа одержує інший вид пенсії, призначеної за нормами іншого законодавства (в спірному випадку згідно із Законом № 1788-ХІІ), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, здійснене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Такий висновок щодо застосування вказаної норми матеріального права зроблено Верховним судом України у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.

В спірному випадку позивач з 2009 року отримувала пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону № 1788-XII, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, ніж Законом № 1058-ІV. Пенсію за віком позивачці призначено з 15.01.2023 відповідно до Закону № 1058-ІV за її заявою, тобто вперше.

Таким чином, має місце призначення позивачу іншого виду пенсії - пенсії за віком за іншим законом, ніж вона була попередньо призначена позивачу за вислугу років за Законом № 1788-XII, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах Закону № 1058.

Отже, у відповідача не було підстав для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

Так у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, то в подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 23.10.2018 в справі № 317/4184/16, від 13.12.2018 в справі № 185/860/17, від 06.02.2019 в справі № 333/1856/17, від 15.08.2019 в справі № 263/16495/16-а, від 11.09.2019 в справі № 363/1493/17, від 17.07.2020 в справі № 335/13894/16-а, від 04.02.2021 в справі № 509/3080/16-а, від 18.05.2022 в справі № 615/1644/16-а, від 23.03.2023 в справі № 240/4170/19, від 27.11.2024 в справі № 560/11681/23, від 16.01.2025 в справі № 580/4901/22 та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 31.10.2018 в справі № 577/2576/17.

Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 за результатом розгляду справи № 200/1478/24 зазначив:

… У разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Таким чином, при зверненні особи у порядку, встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, за призначенням пенсії за віком, після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, відбувається призначення нового виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

У зв`язку з цим, для визначення розміру пенсії за віком, що призначається відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 цього Закону….

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше 15.01.2023, а тому з 15.01.2023 мала право на обрахунок розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV.

Аргументи апелянта за змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, а тому суд їх відхиляє.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідачем неправильно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні та не враховано приписи частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, оскільки при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у 2023 році має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним у мотивувальній частині рішення, про протиправність дій відповідача щодо обчислення пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020– 2022 роки.

Водночас, у резолютивній частині рішення суд першої інстанції визнав протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, та зобов`язав відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 19.01.2026 із застосуванням таких показників, хоча пенсію за віком позивачці вже призначено з 15.01.2023, а спір фактично стосується правомірності дій відповідача щодо її розрахунку та виплати із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки замість такого показника за 2020-2022 роки, тобто правильності обрахунку розміру вже призначеної пенсії.

Окрім цього, суд зобов`язав відповідача вчинити зобов`язальні дії з 19.01.2026 без обгрунтування виникнення у відповідача обов`язку по вчиненню таких дій з 19.01.2026.

Як встановлено судом вище, право на обрахунок розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки, у позивача виникло з дати призначення пенсії за віком - 15.01.2023.

Отже, при обчисленні та виплаті позивачу щомісячно пенсії за віком відповідач вчиняє протиправні дії, а тому у позивача також щомісяця виникає право вимоги перерахунку та виплати їй пенсії в належному розмірі з метою відновлення порушеного права такими протиправними діями.

Ухвалою суду від 11.02.2026 повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 15.01.2023 по 18.07.2025 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Позивач не оскаржила вказану ухвалу в апеляційному порядку.

Отже, є встановленим та безспірним процесуальний факт пропуску строку звернення до суду за період з 15.01.2023 по 18.07.2025.

Отже, порушене право позивача має бути відновлене з 19.07.2025, тобто в межах встановленого статтею 122 КАС України строку.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в новій редакції, а саме: визнати протиправними дії відповідача по розрахунку та виплаті позивачу пенсії за віком без застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020– 2022 роки та зобов`язати відповідача здійснити з 19.07.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020– 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги, суд покладає на апелянта понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 317 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області частково задовольнити.

Змінити рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 460/867/26, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області по розрахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком без застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити з 19.07.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.»

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 460/867/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В таких випадках постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ. І. Боршовський

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук