Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №140/15839/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. ЛьвівСправа № 140/15839/25 пров. № А/857/20126/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р. В.

Шевчук С. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 140/15839/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Н. В. Стецик,

провадження – письмове,

час ухвалення рішення – 10 березня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складення повного тексту судового рішення – 10 березня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – Управління, відповідач-2), в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.07.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з відзивом на позовну заву ГУ ПФУ у Волинській області подано клопотання про залучення до справи належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке фактично прийняло рішення від 08.02.2023 №032850001476 про перерахунок пенсії позивача внаслідок переведення на пенсію за віком.

Ухвалою суду від 20.02.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду (надалі – Суд першої інстанції) від 10 березня 2026 року у справі № 140/15839/25 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.07.2025 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з огляду на те, що у межах спірних правовідносин заява ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким за результатом її розгляду прийнято рішення №032850001476 від 08.02.2023. Відтак, належним відповідачем у частині позовних вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки є саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, структурний підрозділ якого розглянув заяву позивачки та прийняв рішення про переведення останньої на пенсію по віку. Відтак, оскільки ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

За результатом розгляду спору Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що у лютому 2023 року позивача було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з пенсії за вислугу років, передбаченої нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII). Отже, фактично відбулося нове призначення пенсії позивача, при якому відповідач-2 повинен був враховувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (2020-2022).

Відповідач-2 оскаржив рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального, процесуального права та дискреційних повноважень Управління. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даному випадку розмір показників середньої заробітної плати (доходу) в України не підлягає перегляду та має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Звертає увагу суду, що позивач отримує пенсію за вислугу років яка призначена із зменшенням пенсійного віку, тобто зазначений вид пенсії є різновидом пенсії за віком, передбаченим одним Законом (Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Оскільки заява позивача до Управління фактично стосується призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV. Отже, позивач реалізував своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону і здійснити призначення пенсії, що була призначена є протиправним та суперечливим з огляду на практику застосування пенсійного законодавства де не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття "призначення пенсії", яким є первинне та єдине її призначення. Вважає, що під час розгляду спірних правовідносин по суті судом першої інстанції здійснено фактичне втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу. Наполягає на порушенні судом норм процесуального права та незастосуванні до наявного спору строків позовної давності, визначених ст. 122 КАС України. Таким чином, зазначає, що оскільки подана позивачем заява не передбачала зміни виду отримуваної ним пенсії, то і підстави для застосування показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки немає.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

З 21.08.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». При обчисленні розміру пенсії застосовано показник середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2016-2018 рр. в розмірі 6188,89 грн.

03.02.2023 позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою у якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

На підставі рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 08.02.2023 за №032850001476 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому, пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачці обчислено з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2016-2018 роки.

Не погоджуючись з діями органів Пенсійного фонду України при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 51 Закону № 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія на виконання положень частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За змістом частини другої цієї статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Буквальний зміст вищевказаних правових норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на види пенсій, які призначені за Законом № 1058-ІV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У випадку, коли особа одержує інший вид пенсії, призначеної за нормами іншого законодавства (в спірному випадку згідно із Законом № 1788-ХІІ), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, здійснене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Такий висновок щодо застосування вказаної норми матеріального права зроблено Верховним судом України у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.

В спірному випадку позивач з 21 серпня 2019 року отримувала пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону № 1788-XII, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, ніж Законом № 1058-ІV . Пенсію за віком позивачці призначено з 03.02.2023 відповідно до Закону № 1058-ІV за її заявою, тобто вперше.

Таким чином, має місце призначення позивачу іншого виду пенсії - пенсії за віком за іншим законом, ніж вона була попередньо призначена позивачу за вислугу років за Законом № 1788-XII, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах Закону № 1058.

Отже, у відповідача-2 не було підстав для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

Так у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, то в подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 23.10.2018 в справі № 317/4184/16, від 13.12.2018 в справі № 185/860/17, від 06.02.2019 в справі № 333/1856/17, від 15.08.2019 в справі № 263/16495/16-а, від 11.09.2019 в справі № 363/1493/17, від 17.07.2020 в справі № 335/13894/16-а, від 04.02.2021 в справі № 509/3080/16-а, від 18.05.2022 в справі № 615/1644/16-а, від 23.03.2023 в справі № 240/4170/19, від 27.11.2024 в справі № 560/11681/23, від 16.01.2025 в справі № 580/4901/22 та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 31.10.2018 в справі № 577/2576/17.

Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 за результатом розгляду справи № 200/1478/24 зазначив:

… У разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Таким чином, при зверненні особи у порядку, встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, за призначенням пенсії за віком, після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, відбувається призначення нового виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

У зв`язку з цим, для визначення розміру пенсії за віком, що призначається відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 цього Закону….

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону № 1058-ІV.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше, а тому має право на обрахунок розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV.

Аргументи апелянта за змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, а тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний Суд констатує, що Суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає вказаному вище висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального права за подібних правовідносин

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідачем-2 неправильно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні та не враховано приписи частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, оскільки при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у 2025 році має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-2 під час призначення позивачу пенсії згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” протиправно не врахував показник середньої заробітної плати 2020-2022 роки Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 01.07.2025 (тобто в межах шестимісячного строку на звернення до суду) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, відповідно до положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тобто за 2020-2022 роки.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Отже, суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає вказаним вище висновкам Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права за подібних правовідносин.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 140/15839/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В таких випадках постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ. І. Боршовський

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук