Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №600/4558/25-а
Суддя: Сторчак В. Ю.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/4558/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчиняти певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчиняти певні дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення від 02.09.2025 року за №73012300025742 Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про відмову громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні.
Зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби у Чернівецькій області надати громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на оформлення (видачу) посвідки на постійне проживання в Україні.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 являється громадянкою Республіки Молдова, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 .
Також матеріали справи містять копію паспорта громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_2 , термін дії 25.05.2019-25.05.2026 та копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 - НОМЕР_3 .
25.02.2013 року громадянці Республіки Молдова ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано дозвіл на імміграцію в Україну разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 18.02.2013 ОСОБА_6 було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 , терміном дії «безстроково», до якої вклеєне фото та внесено інформацію про дитину ОСОБА_7 .
Матеріали справи містять копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.02.2013 р. по т.ч.; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 27.02.2013 р. по т.ч.; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 11.11.2012 р. по т.ч.
Згідно копії Витягу з реєстру Чернівецької територіальної громади від 07.08.2025 р. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.02.2013 р. проживає за адресою АДРЕСА_1 .Також матеріали справи містять копію свідоцтва про шлюб (перекладеного з молдавської мови на українську) НОМЕР_5 між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Матеріали справи містять копії РНОКПП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .Також матеріали справи містять копію довідки про навчання ОСОБА_2 в Чернівецькому ліцеї №6 імені Олександра Доброго Чернівецької міської ради в 11 класі з 1-го класу.
Рішенням Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області від 02.09.2025 р за № 73012300025742 відмовлено громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні.
Позивач стверджує, що надав відповідачу повний пакет документів, які надають йому право на імміграцію в України та отримання посвідки на постійне проживання, однак відповідач безпідставно та протиправно відмовив у її видачі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 07 червня 2001 року № 2491-III “Про імміграцію”.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині першій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
Підставою для оформлення посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства є дозвіл на імміграцію в Україну.
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання.
Відповідно п. 1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно з п. 3 Порядку № 321 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну. Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.
Пунктом 5 Порядку № 321 встановлено, що посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до п. 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноваженою ним особою за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні чи видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів шляхом внесення до Реєстру інформації про строк, на який оформлено посвідку, з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з п. 46 Порядку № 321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Відповідно до пп. 4 п. 62 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено належність особи до громадянства України.
Предметом спірних правовідносин є оскарження позивачем рішенням Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області від 02.09.2025 р за № 73012300025742, яким відмовлено громадянину Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні. При цьому, підставою для відмови вказано положення пп. 4 п. 62 Порядку № 321.
На підставі аналізу оскаржуваного рішення, суд встановив, що спірне рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки містить лише посилання на пп. 4 п. 62 Порядку № 321, без зазначення обставин та доказів, мотивів та підстав, які мали вирішальне значення для його прийняття.
Відповідно до наданих сторонами пояснень та наявних у матеріалах справи документів встановлено, що спірним у даній справі є доводи відповідача щодо належності ОСОБА_2 до громадянства України.
Позивачем надано суду паспорт громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_2 , термін дії 25.05.2019-25.05.2026 та копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 - НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (матір ОСОБА_2 ) являється громадянкою Республіки Молдова, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 . У свою чергу, ОСОБА_9 (батько ОСОБА_2 ) є громадянином України, що не заперечується сторонами.
Згідно копії Витягу з реєстру Чернівецької територіальної громади та відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.02.2013 р. проживає з батьками за адресою АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бухарест, Румунія та йому було оформлено свідоцтво про народження в Республіці Молдова та паспорт як громадянину Республіки Молдова.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року N 2235-III (в редакції від 20.06.2007 р.) особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Водночас, відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст.14 Закону України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року N 2235-III визначено, що дитина, яка є іноземцем, один із батьків якої є громадянином України, а другий - іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
27.03.2001 Указом Президента України № 215 був затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215).
Відповідно до п.1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з п.17 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; б) копію свідоцтва про народження особи; в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.
Згідно ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Проте паспорт громадянина України позивач не отримував та з відповідною заявою ані позивач, ані його батьки не звертались.
Отже, враховуючи, що позивач не звертався із заявою щодо оформлення набуття громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України» та рішення про набуття громадянства України відносно нього не приймалось, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави вважати, що позивач є громадянином України відсутні.
Окрім того необхідно зазначити, що батьки позивача не були обмежені у праві щодо встановлення належності позивача до громадянства України, проте таким правом не скористалися, що свідчить про відсутність факту виникнення даного правового зв`язку між позивачем та Державою Україна. У спірних правовідносинах поняття громадянин України та право на отримання громадянства не є тотожними, як це вважає відповідач у своїх доводах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду про те, що позивач автоматично набув статусу громадянина України, оскільки його законними представниками (батьками) відповідну процедуру його оформлення не виконано. Крім того, волевиявлення позивача щодо набуття громадянства України не було.
Таким чином, оскільки позивач є громадянином Республіки Молдова, раніше в громадянстві України не перебував, суд дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання дозволу на оформлення (видачу) посвідки на постійне проживання в Україні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийСторчак В. Ю.
СуддіМатохнюк Д.Б. Граб Л.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua