Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/7667/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7667/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Компанієць І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, третя особа - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

22.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2022 №39702/24-01-16, яким визначено податкове зобов`язання з податку на нерухомість, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3875.64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка при сплаті податку на нерухоме майно допустила помилку під час заповнення платіжного доручення, яку згодом самостійно виправила, проте відповідач в порушення норм чинного законодавства не врахував вказані обставини і протиправно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 26.12.2022 №39702/24-01-16.

Приймаючи вказані рішення суди першої інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача у суді першої інстанції.

Зокрема, апелянтом наголошено, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого було прийнято спірне рішення, яке вважає обґрунтованим.

Аналізуючи наявні в матеріалах судової справи первинні документи та інші докази подані позивачем, апелянт наполягає на правомірності спірного рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи, 10.07.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 вказану справу прийнято до провадження судді Карпушової О.В.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подавався.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін через поважність причин.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є власницею квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площа якої перевищує 60 кв.м.

22.05.2019 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0184048-1310-2656, яким позивачку зобов`язано сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 3875,65грн. (а.с.14).

26.06.2019 вказана суму була сплачена позивачкою, що підтверджується платіжним дорученням №0.0.1393980257.1 (а.с.15).

У квітні 2021 року позивачка виявила інформацію про наявність заборгованості у розмірі 3875, 65грн. через несплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, внаслідок чого звернулась до відповідача з повідомленням про допущену помилку в платіжному дорученні №0184048-1310-2656, зокрема щодо неправильності реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

04.01.2023 року позивачка отримала від Головного управління ДПС у м. Києві акт про результати камеральної перевірки від 26.12.2022 року № /26-15-24-01-16- 11/3401615369, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2022 року №39702/24-01-16 та додаток до вказаного податкового повідомлення-рішення - розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України (а.с.19, 21, 23).

Відповідно до податкового повідомленням-рішенням позивачку зобов`язано сплатити штраф у розмірі 387,56грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З розрахунку доданого до податкового повідомлення-рішення вбачається, що штраф накладено за затримку сплати зазначеного податку у 2019 році.

12.01.2023 позивачка подала скаргу до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України з приводу висновків акту камеральної перевірки від 26.12.2022 року № /26-15-24-01-16-11/3401615369 та податкового повідомлення-рішення від 26.12.2022 року №39702/24-01-16, в якій зазначила, що відповідач, порушуючи положення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, позбавив її можливості оскаржити висновки акту перевірки.

Заявниця у скарзі зазначила, що в акті перевірки (як в документі, який фіксує вчинення правопорушення), відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про вчинення нею порушення податкового законодавства, тобто податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції за порушення строку сплати грошового зобов`язання, у зв`язку з тим, що з моменту граничного терміну сплати грошового зобов`язання (19 серпня 2019 року) минуло понад 1095 днів (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), і в її діях відсутня вина.

01.02.2023 року позивачкою отримано рішення Державної податкової служби України від 30.01.2023 року №2200/6/99-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 26.12.2022 року №39702/24-01-16 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У вказаному листі податковий орган не погодився з доводами скаржниці, пославшись на положення Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України).

Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 ПК України відноситься, зокрема, й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у складі податку на майно), до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Висновки суду.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій, при цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка у травні 2019 року отримала податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року №0184048-1310-2656, яким зобов`язано було її сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 3875.65грн. і який вона 26.06.2019 сплатила у повному обсязі.

Вказане підтверджено копією квитанції №0.0.1393980257.1 (а.с.15).

Проте, згідно матеріалів справи через помилку реєстраційного номеру облікової картки платника податків, вказаний платіж не було зараховано.

Про зазначені обставини позивачка дізналась у квітні 2021, про що повідомила податковий орган та сплатила суму податку.

Вказані обставини підтверджені належними доказами і апелянтом не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені у цій справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що помилкове зазначення коду РНОКПП в призначенні платежу є лише помилкою коду, і не є підставою для висновку про несплату позивачкою необхідної суми податку у визначений законодавством строк, оскільки надані докази, а саме квитанція №0.0.1393980257.1 (а.с.15), підтверджує факт того, що позивачка вчинила дії для своєчасної сплати податку.

Цей висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки він підтверджений певними доказами, як то передбачено ст.72 КАС України, внаслідок чого, відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за 2018 рік, оскільки допущена позивачкою помилка є техничною помилкою, і тем більше, не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Крім того, поведінка позивачки підтверджує, що при виявленні помилки податок було сплачено, податковий орган був повідомлений про цю обставину, і у подальшому податок на нерухомість сплачувався позивачкою своєчасно і у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків, і наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що відповідач правомірність спірного рішення не довів належними та допустимими доказами, як то передбачено чинним законодавством, внаслідок чого, доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного рішення, оскільки вважає цей висновок суду обґрунтованим і підтверджений належними, достатніми і допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, третя особа - Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

І.Д. Компанієць