Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №320/46024/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46024/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

08.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним рішення від 16.08.2024 № 103650013172 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 02.07.2007 по 17.11.2011, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що має достатньо страхового та спеціального стажу для надання права на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, однак відповідачем протиправно відмовлено в наданні такої допомоги.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р. позов задоволено:

Визнано протиправним рішення від 16.08.2024 № 103650013172 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 02.07.2007 по 17.11.2011, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 02.07.2007 по 17.11.2011 в Луганській обласній клінічній лікарні за сумісництвом на посаді лікаря - педіатра - неонатолога відділення неонатального догляду та лікування новонароджених є роботою в лікарняних закладах, яка передбачена Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, отже загальний медичний стаж роботи позивача становить понад 35 років, тому він право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що період роботи позивача з 02.07.2007 по 17.11.2011 в Луганській обласній клінічній лікарні за сумісництвом на посаді лікаря - педіатра - неонатолога відділення неонатального догляду та лікування новонароджених не враховуються до стажу для права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до спеціального стажу зараховується лише час роботи за основним місцем.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

13.05.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло заяву та призначило пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

29.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику охорони здоров`я згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

При опрацюванні заяви позивача було визначено право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після надходження даних про сплату страхових внесків.

Листом від 09.08.2024 № 1000-0308-9/137708 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перегляду рішення про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику охорони здоров`я. При опрацюванні справи ОСОБА_2 визначено право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та був направлений лист до ГУ ПФУ у Київській області для доопрацювання справи після надходження даних про сплату страхових внесків. На думку ГУ ПФУ у Київській області тривалість спеціального стажу ОСОБА_1 визначено невірно, тому необхідно повторно переглянути спеціальний стаж Гаврилюка І.М.

Листом від 16.08.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило ГУ ПФУ у Київській області, що матеріали електронної пенсійної справи переглянуто, стаж відкореговано та рішенням від 16.08.2024 № 103650013172 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику охорони здоров`я згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Приймаючи рішення від 16.08.2024 № 103650013172 ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило, що ОСОБА_1 29.05.2024 звернувся з заявою №6541 про виплату грошової допомоги у розмірі його 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви додано уточнюючу довідку від 17.11.2011 № 171, яка видана Луганською обласною клінічною лікарнею про стаж роботи на посаді лікаря - педіатра - неонатолога відділення неонатального догляду та лікування новонароджених на 0,5 ставки за сумісництвом з 02.07.2007 по 17.11.2011, але відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1987 позивач з 30.05.2007 по 15.11.2011 був призначений на посаду головного спеціаліста з експертизи якості надання медичної допомоги дітям та неонатологічної допомоги новонародженим Головного управління охорони здоров`я Луганської облдержадміністрації. Дана посада не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Загальний стаж роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 31 рік 5 місяців 17 днів.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно пункту «е» статті 55 пункту Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Отже, особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення є дотримання таких вимог:

- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;

- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е", "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років на таких посадах;

- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Висновки суду.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.

Спірним у цій справі є -не зарахування відповідачем до спеціального страхового стажу період роботи позивача з 02.07.2007 по 17.11.2011 в Луганській обласній клінічній лікарні за сумісництвом на посаді лікаря - педіатра - неонатолога відділення неонатального догляду та лікування новонароджених є роботою в лікарняних закладах, оскільки у цей час позивач займав посаду головного спеціаліста з експертизи якості надання медичної допомоги дітям та неонатологічної допомоги новонародженим Головного управління охорони здоров`я Луганської облдержадміністрації, яка не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідач заперечує наявність у позивача необхідного страхового стажу (35 років) для призначення та виплати спірної допомоги.

З цього приводу, колегія суддів погоджується із висновками суду з огляду на наступне.

Як було зазначено судом першої інстанції, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку №1191, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Так, у розділі 2 "Охорона здоров`я" цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

При цьому, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2108-ХІІ від 19.11.1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Так, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої статтею 55 частиною 1 пунктом "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція № 58), врегульовано порядок ведення трудових книжок.

Згідно із пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

З копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.08.1987, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивач працював на посадах медичного працівника в наступні періоди своєї трудової діяльності:

- 01.08.1987 по 03.05.1989 врач интерн, участковый педиатр центральной Краснолучской городской больницы (мовою оригіналу).

- 03.05.1989 по 16.03.2005 врач- неонатолог родильного отделения, заведующий отделения новорожденых (мовою оригіналу).

- 18.03.2005 по 26.05.2007 завідуючий відділення інтенсивної терапії дитячої лікарні.

- 30.05.2007 по 15.11.2011 головний спеціаліст з експертизи якості надання медичної допомоги дітям та неонатологічної допомоги новонароджених.

- 16.11.2011 по 19.12.2014 лікар-педіатр неонатолог відділення новонароджених.

-15.09.2015 по теперішній час працює в Комунальному закладі Броварської центральної районної лікарні на посаді лікаря -педіатра неонатолога.

Як вбачається із записів трудової книжки та довідки від 17.11.2011 № 171, яка видана Луганською обласною клінічною лікарнею, позивач на дату досягнення пенсійного віку працював на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) у період з 02.07.2007 по 17.11.2011 Луганською обласною клінічною лікарнею із заробітку позивача сплачувалися страхові внески.

Жоден нормативно-правовий акт, який входить до діючого законодавства України, не містить прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років медичним працівникам, роботу за сумісництвом.

Ці записи завірено підписом та печаткою, вони є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивачки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

При цьому, не є спірним у цій справі, що період роботи позивача з 02.07.2007 по 17.11.2011 в Луганській обласній клінічній лікарні на посаді лікаря - педіатра - неонатолога відділення неонатального догляду та лікування новонароджених є роботою в лікарняних закладах, яка передбачена Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що у позивача наявний спеціальний стаж, його посади відносяться до посад медичних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.08.2024 № 103650013172 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій підлягає скасуванню із зобов`язанням Головного управління Пенсійного фону України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 02.07.2007 по 17.11.2011, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

В.В. Кузьменко