Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №640/7130/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7130/22 Суддя (судді) першої інстанції: Н.М. Басова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Безименної Н.В., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря судового засідання Писаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової служби України в особі Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.12.2021 р. № 8503100070402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.12.2021 р. № 8513100070402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.12.2021 р. № 8523100070402.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, зокрема, зазначав:

- перевірка проведена незаконно, у період дії мораторію на проведення перевірок за пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що має наслідком нікчемність висновків перевірки;

- реальність спірних господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними та іншими документами, складеними сторонами таких операцій, а також третіми особами, що приймали товар для Позивача, здійснювали пропуск транспортних засобів від контрагентів;

- реальність господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції також підтверджується подальшим використанням такої продукції у господарській діяльності Позивача (експорт і виробництво);

- невстановлення контролюючим органом походження придбаного Позивачем товару є припущенням, оскільки перевірки контрагентів не проводилися;

- документи, на ненадання яких до перевірки чи недоліки яких посилається контролюючий органі, не є первинними і не стосуються податкового обліку, відтак вимога про їх надання до перевірки є безпідставною;

- висновки контролюючого органу про безоплатно отримані активи та економічні вигоди зроблено без посилання на первинні або інші документи, підстави для визначення доходу, передбачені МСФЗ 15, відсутні;

- податковий кредит за спірними господарськими операціями сформовано обґрунтовано, з додержанням вимог ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справа № 640/7130/22 передана до Луганського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 07.11.2025 прийняв справу № 640/7130/22 до провадження і призначив до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.12.2021 № 8503100070402, № 8513100070402, № 8523100070402.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що документальна позапланова виїзна перевірка Позивача, за результатами якої видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, призначена безпідставно та незаконно, що тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

20.03.2026 Луганський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким задовольнив заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і стягнув на користь Позивача судові витрати у розмірі 221017,60 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість витрат Позивача на професійну правничу допомогу і їх співмірність з ціною позову.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись з рішенням і додатковим рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 Відповідач просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права було невірно надано юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, що спричинило помилковість висновку суду та призвело до прийняття неправомірного судового рішення у справі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 Відповідач просить відмовити в задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у заявлених розмірах.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ця справа не є достатньо складною в порівнянні з розміром гонорару, визначеного адвокатом, та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу з приводу дотримання Позивачем податкового законодавства, реальності спірних господарських операцій. При цьому обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей ПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, у яких проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, просить залишити рішення від 03.03.2026 і додаткове рішення від 20.03.2026 Луганського окружного адміністративного суду без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

У частині апеляційного оскарження рішення від 03.03.2026 Позивач, зокрема, звертає увагу на такі обставини:

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність перевірки під час дії мораторію;

- господарські операції є фактично здійсненими, що підтверджено низкою доказів, включаючи преюдиційне рішення;

- доводи Відповідача по суті господарських операцій є необґрунтованими;

- Позивач був обачним у виборі контрагентів;

- висновки акту перевірки суперечать положенням ПК України та МСБО щодо порядку формування доходів і витрат;

- штрафні санкції застосовані до Позивача безпідставно, всупереч дії мораторію, крім того, податковий орган не довів, що Позивач діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності або не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність.

У частині апеляційного оскарження додаткового рішення від 20.03.2026 Позивач наполягає на співмірності витрат на професійну правничу допомогу та їх належне документальне підтвердження.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/7130/22 з Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/7130/22 з Луганського окружного адміністративного суду.

10.06.2026 зареєстровано надходження матеріалів справи № 640/7130/22 до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з відставкою судді Штульман І.В., 11.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Терезу Ю.О.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2026 апеляційні скарги прийнято до провадження новим складом колегії суддів і призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін 14.10.2026. У зв`язку з відсутністю у приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду енергопостачання, 14.10.2026 справу знято з розгляду і призначено судове засідання на 21.10.2026.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25394566, зареєстрований 26.01.1998, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21 А, взято на облік в контролюючому органі 03.04.2009.

Видами економічної діяльності Позивача є:

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний);

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

52.10 Складське господарство;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

09.08.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків видано наказ № 550 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП з ІІ "САНТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 25394566)» (далі - Наказ № 550, т. 1 а.с. 80-81).

Наказом № 550 визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ДП з ІІ "САНТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 25394566), місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський р-н вул. Б. Хмельницького буд. 19-21А, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЛОГІСТИК СЕРВІС ДНІПРО» за червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, з ТОВ «ЮНАЙТЕД БАРЖ КОМПАНІ» за липень 2020 року, з ТОВ «СУРА АГРО» за жовтень 2019 року, з ТОВ «ТК АЛСЕР» за січень 2020 року, з ТОВ «ІТ ПРО» за квітень 2019 року, січень 2020 року, з ТОВ «ЕКШН» за квітень 2019 року, з ФГ «ЗЕРНОГРАД-V» за вересень 2020 року, з ТОВ «ПК ФАВОРИТ АГРО» за грудень 2019 року, з ФГ «АНІКІН-ЛД» за грудень 2019 року, з ТОВ «ХЕДЖЕР-ГРУП» за жовтень 2019 року, з ТОВ «ВІК УКРПРОДЕКСПОРТ ЛТД» за вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, з ТОВ «ПРОФАГРО2007» за вересень 2020 року, з ПСП «ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ - К» за жовтень 2020 року, з ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» за листопад 2019 року, з ТОВ «МЕРКУРІЙ-МИРОПІЛЬ» за жовтень 2020 року, з ТОВ «ЄВРО КЛУБ» за грудень 2019 року, з ФГ «АГРО-УСПІХ» за вересень 2020 року, з ПП «АГРО ДАР 2010» за жовтень 2019 року, з ФГ «АГРО-АЛЬЯНС-2011» за вересень 2020 року, з ТОВ «БЕЗПЕКАЗАХИСТ» за листопад 2019 року, грудень 2019 року, з ТОВ «ГЛІЦИН-ПРОДАКШН» за липень 2019 року, з ПП «ЮНІВЕРСАЛ ПАК СЕРВІС» за березень 2019 року, з ТОВ «УЗИНАГРОІНВЕСТ» за грудень 2019 року, з ФГ «САПФІР М.М.» за жовтень 2019 року, з ТОВ «ТРАНСМАШХОЛДІНГ ПЛЮС» за жовтень 2019 року, з ТОВ «ПОЛТАВА-2007» за жовтень 2020 року, з ТОВ «ФГ «ШУБСЬКЕ» за березень 2020 року, з ПП «ХУТОРОК GV» за липень 2020 року, серпень 2020 року, з ПП «АГРО-ТРАНС ІНДУСТРІЯ» за грудень 2019 року, з ТОВ «НВО «ХІММАШНАФТОГАЗ» за серпень 2020 року, з ТОВ «СТРУМОК» за жовтень 2020 року, з ТОВ «ТРАНС-ГРУП» за січень 2019 року, з С(Ф)Г «РАНОК» за липень 2019 року, з ТОВ АГРОФІРМА «АГРОПРОМСЕРВІС» за жовтень 2020 року, з С(Ф)Г «НОВЕ» за листопад 2019 року, з СТОВ «ДМИТРОВКА» за жовтень 2019 року, листопад 2019 року, жовтень 2020 року, з ОФГ «ПРОГРЕС» за вересень 2020 року, з СТОВ «БАРІ» за жовтень 2020 року, з ТОВ «ОДЕМАРА-ІНТЕР» за серпень 2020 року, з Ф/Г СТРОГОГО О.Ф. за липень 2019 року, з ТОВ ФІРМА «КОЛОС ЛТД» за жовтень 2019 року, з ТОВ ВКФ «ТАІР» за жовтень 2019 року, включених до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у наступних періодах: січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, червень 2021 року та враховані при визначенні показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року, три квартали 2020 року, 2020 рік, починаючи з 10 серпня 2021 року, тривалістю 15 робочих днів.

Наказ № 550 видано на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та абзацу п`ятого постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89.

У період з 10.08.2021 по 18.11.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт від 23.10.2021 № 1063/31-00-07-04-02/25394566 (т. 1 а.с. 82-178, далі - Акт перевірки).

За результатами розгляду Заперечень на Акт перевірки (т. 1 а.с. 179-199) Відповідач листом від 26.11.2021 № 9722/6/31-00-31-0007-04-02 «Про розгляд заперечення» (т. 1 а.с. 200-225) повідомив Позивача про перегляд висновків Акту перевірки і викладення їх у новій редакції.

З урахуванням вказаних змін, за результатами перевірки Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 1, ст. 3, ст. 9, ст. 11, ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог розділу 4 Концептуальної основи фінансової звітності (ухваленої Радою МСБО у вересні 2010 року), п. 7, п. 10 МСБО 18 «Дохід», п. 10, 11, 15, 16, 34 МСБО 2 «Запаси», п. 1, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 3 210 593 грн.;

2) дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ у деклараціях, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ у сумі 4 556 997 грн., завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) 4 556 997 грн., що призвело до:

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 3 191 169 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у 1 365 828 грн., яка підлягає зменшенню.

Висновків про заниження Позивачем податку на прибуток підприємства і завищення податкового кредиту Відповідач дійшов за результатами аналізу господарських операцій Позивача з такими контрагентами: С(Ф)Г «НОВЕ» (код ЄДРПОУ 31346632); ПП «ХУТОРОК GV» (код ЄДРПОУ 33231689); ПП «ЮНІВЕРСАЛ ПАК СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 36728711); ТОВ «ТРАНСМАШХОЛДІНГ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34549870); ФГ «САПФІР М.М.» (код ЄДРПОУ 35274787); ТОВ «НВО ХІММАШНАФТОГАЗ» (код ЄДРПОУ 3275804); ТОВ «БЕЗПЕКА-ЗАХИСТ» (код ЄДРПОУ 36939840).

За результатами перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2021:

- № 8503100070402 (т. 1 а.с. 226-228), яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 4 786 753,50 грн., з яких 3 191 169 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 1 595 584,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф);

- № 8513100070402 (т. 1 а.с. 230-231), яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 1 365 828 грн.;

- № 8523100070402 (т. 1 а.с. 233-234), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3 687 872,25 грн., з яких 3 210 539 грн. - за податковим зобов`язанням, 477 333,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 16.12.2021 і доповнень до неї від 01.02.2022, від 08.02.2022 (т. 1 а.с. 236-249) до Державної податкової служби України, яка рішенням від 09.02.2022 № 2486/6/99-00-06-01-02-06 (т. 1 а.с. 250, т. 2 а.с. 1-9) залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.

Вважаючи перевірку незаконною, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Щодо апеляційної скарги на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки документальна позапланова виїзна перевірка Позивача, за результатами якої видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, призначена безпідставно та незаконно, це тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам перевірки по суті виявлених порушень.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені Відповідачем, виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає ст. 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі й підстави для зупинення, визначено ст. 82 ПК України.

18.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2 такого змісту:

« 52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:

«Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим».

29.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX, яким внесені зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

04.10.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 17.09.2020 № 909-ІХ (далі - Закон № 909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова № 89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Отже, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 89, яка передбачала інше правове регулювання питань проведення перевірок у період дії мораторію, ніж те, що визначено пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

У цій справі не є спірним, що документальна позапланова виїзна перевірка Позивача була призначена Наказом № 550 від 09.08.2021 і проведена у період з 10.08.2021 по 18.11.2021, тобто у період дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Спірним є питання законності призначення такої перевірки у вказаний період, доказової сили Акту перевірки і законності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на його підставі.

На переконання Відповідача, проведення перевірки у період дії мораторію є законним, оскільки її призначення відбулося, у тому числі, на підставі абз. 5 Постанови № 89, який дозволив «проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX)».

Колегія суддів з таким твердженням апеляційної скарги не погоджується і вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та незаконність призначення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржених у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Є очевидним, що зміст Постанови № 89 суперечить нормам ПК України в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Наведену колізію Верховний Суд неодноразово вирішував у своїх постановах.

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 викладено таку правову позицію:

«<…> мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України».

Надалі Верховний Суд послідовно дотримується такої позиції, що, зокрема, відображено у постанові від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, у якій Верховний Суд, крім іншого, також констатував, що «постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням».

Отже, згідно з незмінною позицією Верховного Суду, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми ПК України, а не Постанови № 89, яка не є частиною податкового законодавства.

Верховний Суд також сформував усталену позицію щодо оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення перевірки, призначеної з порушенням встановленої законом процедури.

У постановах від 28.12.2022 у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.

У постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/33391/24, від 01.10.2025 у справі № 340/4023/24 наведено висновок такого змісту: «проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за своєю суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Це означає, що дія мораторію унеможливлює сам факт проведення документальної планової перевірки, й саме такі підстави нівелюють її наслідки.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення під час призначення перевірки є істотним і тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень».

У постановах від 01.05.2025 у справі № 200/12015/21, від 18.06.2024 у справі № 200/1769/22 Верховний Суд резюмував:

«<…> практика Верховного Суду зі спірного у цій справі питання є сформованою і усталеною: перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону. Таке порушення є істотним, тому тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення, зокрема, позапланових виїзних перевірок імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, колегія суддів вважає, що такий висновок Верховного Суду відповідає правильному застосуванню норм права і завданню адміністративного судочинства, а наведені відповідачем підстави для відступлення від нього зазначене не спростовує».

Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є сформованою і усталеною.

Верховний Суд також неодноразово висловлював позицію щодо обсягу дослідження судом підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень у випадках, коли одним з аргументів позивачів є протиправність призначення перевірки, за результатами якої прийнято такі рішення.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив:

«…перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував такий висновок:

«незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Отже, у разі підтвердження протиправності призначення перевірки, результати якої оскаржуються, це є достатньою самостійною підставою для висновку про протиправність таких результатів і визнання протиправними прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Частина 5 ст. 242 КАС України встановлює, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

З урахуванням вказаних позицій Верховного Суду, за результатами апеляційного перегляду цієї справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність призначення і проведення позапланової документальної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, що означає відсутність у цій справі належних і допустимих доказів порушень Позивачем податкового законодавства, наявністю яких Відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих ним актів індивідуальної дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі Відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги, як і надані представником Відповідача у судовому засіданні пояснення, не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки позиція Відповідача зводиться до твердження про правомірність проведення позапланової перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, а сама правомірність проведення перевірки у період дії мораторію обґрунтовується виключно положеннями Постанови № 89.

Аргументи Відповідача по суті виявлених перевіркою порушень податкового законодавства зведено до вибіркового цитування Акту перевірки в частині фактів, які можуть свідчити про недоліки у роботі третіх осіб - постачальників Позивача, що, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, не може бути підставою для висновків про непідтвердження реальності спірних господарських операцій.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026

Задовольняючи заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що представники Позивача зібрали і проаналізували значний обсяг доказів у справі, подали до справи додаткові документи і докази на підтвердження позиції Позивача, а розмір заявлених до стягнення витрат є співмірним, обґрунтованим і пропорційним складності справи, обсягу витраченого часу, ціні позову.

Колегія суддів зауважує, що документ з назвою «Апеляційна скарга на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 року» за своїм змістом і прохальною частиною є заявою про зменшення витрат на оплату правничої допомоги і не містить посилань на порушення, допущені судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 20.03.2026.

В апеляційній скарзі Відповідач, крім цитування норм права і умов Договору від 12.04.2019 № 2-1/33-2019, укладеного Позивачем з Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери», зазначає про надання неповного пакету документів на підтвердження погодження довірителем суми за надані послуги, а саме - не надано специфікацію наданих послуг, передбачену п. 5.6 Договору від 12.04.2019 № 2-1/33-2019 (далі - Договір).

Колегія суддів, зважаючи на зміст апеляційної скарги, позбавлена можливості надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушень, допущених судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 20.03.2026, у зв`язку з відсутністю таких доводів, а тому надає оцінку обґрунтованості відшкодування Позивачу судових витрат на надання професійної правничої допомоги.

Оцінюючи обґрунтованість стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому Позивачем обсязі, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, для зменшення розміру вказаних витрат необхідно одночасне існування таких обставин:

- неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;

- клопотання сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Досягнення результату у вигляді зменшення судом витрат на правничу допомогу передбачає активні дії іншої сторони спору, у цьому разі - Відповідача.

При цьому зменшення судових витрат, навіть за наявності вказаних обставин, є правом, а не обов`язком суду.

У цій справі Відповідачем до суду першої інстанції не було подано клопотання про зменшення заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а отже у суду першої інстанції були відсутні підстави для такого зменшення.

На переконання колегії суддів, однією з головних цілей інституту відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративному процесі є дисциплінування суб`єкта владних повноважень і стимулювання суб`єкта владних повноважень належним чином виконувати покладені на нього функції.

У цій справі протиправність і скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії зумовлена незаконними діями Відповідача, який призначив і провів перевірку у період дії мораторію. Саме внаслідок таких протиправних дій Позивач поніс додаткові витрати на оскарження результатів перевірки.

Після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, на етапі розгляду заяви Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач допустив невиправдану пасивність, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення Відповідача до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, як це передбачено ч. 6 ст. 134 КАС України.

Зміст і вказані вище особливості поданої апеляційної скарги на додаткове рішення від 20.03.2026 дозволяють констатувати, що Відповідачем не реалізовано надане ч. 6 ст. 134 КАС України право, внаслідок чого у суду першої інстанції були відсутні передбачені вказаною нормою підстави для зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції належним чином дослідив і надав оцінку доказам витрат Позивача на професійну правничу допомогу, а додаткове рішення від 20.03.2026 містить детальний аналіз наданих Позивачу послуг.

Аналізуючи довід Відповідача про ненадання Позивачем повного пакету документів на підтвердження узгодження ціни правничих послуг, колегія суддів виходить з такого.

Порядок підтвердження розміру понесених стороною витрат на правничу допомоги визначено ст. 134 КАС України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Питання винагороди і порядок оплати визначено у розділі 5 Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору довіритель оплачує послуги об`єднання, оформлені відповідно до п. 5.2 або, альтернативно, до п. 5.5 цього Договору, за фактом їх надання на підставі підписаного обома сторонами акта приймання-передачі послуг, якщо сторони окремо не домовляться по окремим роботам про часткову або повну попередню оплату.

Пункт 5.3 Договору визначає індивідуальні погодинні ставки адвокатів-учасників об`єднання та їх помічників.

Отже, Договором визначено, що послуги оплачуються на підставі акта приймання-передачі послуг.

Специфікація, на відсутність якої посилається Відповідач, не є документом, який обов`язково має складатися сторонами Договору. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши, зокрема, п. 5.2, п. 5.6 Договору.

Останній абзац п. 5.2 Договору визначає функцію специфікації: «специфікація призначена виключно для інформаційних цілей. Документом, що підтверджує факт надання послуг, є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі послуг».

Відтак, специфікація не є обов`язковим документом, у Позивача відсутній обов`язок надавати такий документ на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Інших явних аргументів апеляційна скарга не містить.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що в апеляційних скаргах Відповідач не навів доводів, які могли б свідчити про наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів враховує, що, згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив оскаржувані рішення суду та додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Ю.О. Тереза

Судді Н.В. Безименна

Ю.К. Черпак

Повний текст постанови складено 26.10.2026