Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №320/24148/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №320/24148/24

Суддя: Кобаль Михайло Іванович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24148/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Жукова Є.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П, Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ПФУ в м. Києві, ГУ ПФУ в Харківській області) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25 жовтня 2023 року №2600-0202/8208924 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності, з 25.08.1998 по 31.12.2003, з підстав, викладених у листі від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності, з 25.08.1998 по 31.12.2003, та повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , подане його представником у формі адвокатського запиту зареєстрованого за №94831/8 від 19.10.2023 щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - змінити в частині, виходячи з наступного.

Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.39-40).

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.38).

Станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг віку 60 років. За результатом розгляду наданих позивачем документів встановлено: страховий стаж - 23 роки 02 місяці 9 днів, при цьому необхідний страховий стаж 29 років; до загального страхового стажу зараховано періоди роботи та згідно даних СПОВ.

19.10.2023 року представник позивача Задорожня О.І. звернулася із адвокатським запитом до ГУ ПФУ в м. Києві з адвокатським запитом № 94831/8 щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Листом від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924 ГУ ПФУ в м. Києві надало відповідь на адвокатський запит та зазначило, що ОСОБА_1 особисто звернувся із заявою від 25.05.2023 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатом розгляду якої, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області винесено рішення про відмову, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку страховий стаж склав 23 роки 2 місяці 9 днів.

Також, пенсійним органом зазначено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 жодного документа, який би підтверджував період ведення ним підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткуванням, не надаво. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, страхових внесків до Пенсійного фонду України з 1998 по 2003 роки (а.с.6-8, далі по тексту - оскаржуване рішення).

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача, оформлене у вигляді листа, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що адвокатський запит представника позивача Задорожньої О.І. № 94831/8 містить всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про призначення пенсії позивача та необхідні документи, належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період підприємницької діяльності з 25.08.1998 по 31.12.2003 та повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , подане його представником у формі адвокатського запиту зареєстрованого за №94831/8 від 19.10.2023 щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволених позовних вимог, оскільки позивач не є апелянтом по справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Так, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (у редакції, чинній до 31.12.1997), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Разом з тим, станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття пенсійним органом оскаржуваного рішення, пункт 4 Порядку № 637 був викладеній у новій редакції, згідно з якою періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою-підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком, згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності (абзац 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1).

Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію.

Відповідно до цього законодавець визначив перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Однак, при зверненні до органів Пенсійного фонду, позивачем не надано Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та довідок про підтвердження сплати страхових внесків за спірний період. Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 від 25.05.2022 разом з розпискою-повідомленням про перелік документів доданих до заяви (а.с.39 та 41).

Зазначені обставини стали підставою прийняття ГУ ПФУ в Харківській області рішення від 01.06.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, 19.10.2023 року представник позивача Задорожня О.І. звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із адвокатським запитом, в якому просила, між іншим, призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , а також провести нарахування пенсії, врахувавши наявність страхового стажу за 25.08.1998 по 31.12.2003, згідно постанови від 03.110.2018 №793 згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , що додана до заяви.

Листом від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924 ГУ ПФУ в м. Києві надало відповідь на вказаний вище адвокатський запит та фактично відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 , вказавши, що до заяви про призначення пенсії останнім не надано жодного документа, який би підтверджував період ведення ним підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткуванням. В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату ним як ФОП страхових внесків до Пенсійного фонду України з 1998 по 2003 роки.

Надаючи правову оцінку підставам відмови ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні пенсії ОСОБА_1 , які викладені у листі від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, системний аналіз наведених вище положень законодавства дозволяє дійти висновку, що до страхового стажу включаються періоди здійснення особою підприємницької діяльності за певних умов, а саме:

- до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01.05.1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01.07.2000 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час подання адвокатського запиту представником позивача Задорожньою О.І., зареєстрованого за №94831/8 від 19.10.2023, додано: копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 ВО2 №060556 від 25.08.1998, копію повідомлення про припинення підприємницької діяльності, згода на збір та обробку персональних даних, ордер (а.с.12).

Верховний Суд у постановах від 26 березня 2020 у справі № 414/1864/16-а, від 26 березня 2021 у справі №414/1221/17 зазначив, що навіть відсутність документів щодо обраної особою системи оподаткування (загальної чи спрощеної) під час здійснення підприємницької діяльності, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи, те, що звернення представника позивача Задорожньої О.І. фактично було повторним про призначення пенсії позивача за віком, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними мотиви відмови ГУ ПФУ в м. Києві, викладених у листі від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924, у зв`язку з наданням представником позивача до пенсійного органу документів, які підтверджують господарську діяльність ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону № 1058, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, пенсійний орган має право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.

Згідно усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Дослідивши вказані вище обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що для належного та ефективного захисту прав позивача, існують законні підстави для скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві, яке оформлене листом від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, та наявність законних підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути подані документи ОСОБА_1 , з урахуванням додатково поданих документів представником ОСОБА_2 у формі адвокатського запиту зареєстрованого за №94831/8 від 19.10.2023 щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду викладених в даній постанові.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності, з 25.08.1998 по 31.12.2003, та зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період підприємницької діяльності з 25.08.1998 по 31.12.2003, оскільки вони є передчасними, адже зазначені обставини не є предметом спору та не були заявлені стороною позивача в позовній заяві, а вихід за межі позовних вимог, в даному випадку, є безпідставним, що є підставою для зміни судового рішення.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У зв`язку з вказаними правовими нормами, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, з урахуванням висновків викладених в даній постанові.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - змінити та викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлене листом від 25.10.2023 №2600-0202-8/208924, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи, з урахуванням додатково поданих документів представником Задорожньою О.І. у формі адвокатського запиту зареєстрованого за №94831/8 від 19.10.2023, щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , та прийняти вмотивоване рішення».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 23.10.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua