Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №167/1057/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1057/26

Номер провадження 2/167/913/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми в розмірі

1000 грн. на одну третину заробітку (доходу) ОСОБА_3 щомісячно.

Позов обґрунтовується тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2015 року розірвано.

В період шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із позивачем. Згідно з рішенням Рожищенського районного суду Волинської області

від 21 червня 2018 року із ОСОБА_3 в користь позивача стягнуто аліменти на

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 1000 гривень щомісячно на кожну дитину. В теперішній час такий розмір аліментів є недостатнім для забезпечення базових потреб дітей зокрема одягом, продуктами харчування, засобами гігієни, шкільним приладдям. ОСОБА_3 залишив дітей без належної батьківської уваги, будь-якої участі у їх вихованні не бере, а матеріальна допомога, яку він надає на їх утримання, є недостатньою, тому й виникла необхідність у зміні способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 заробітку відповідача.

У відзиві на позовну заяву, який підписаний представником відповідача

ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_3 заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилається на те, що сплачує аліменти у більшому розмірі, ніж це передбачено рішенням суду, і на даний час наявна переплата у розмірі 120835,40 грн. Крім того, він додатково перераховує кошти на банківську карту позивача для забезпечення потреб дітей, окремо надає дітям готівкові кошти, узгоджує з ними індивідуальні потреби та купує для них товари на закордонних сайтах. Також на утриманні відповідача перебувають двоє непрацездатних батьків, яким він надає матеріальну допомогу. Оскільки перебуває у військовій частині, яка дислокується на Харківському напрямку, то несе додаткове фінансове навантаження, пов`язане з орендою житла. У березні 2026 року ОСОБА_3 отримав захворювання, пов`язане із виконанням обов`язків військової служби, потребує подальших оперативних втручань, у зв`язку з чим грошове забезпечення обмежене ставкою на рівні 22500 грн., а тому визначення розміру аліментів у частці від доходів не буде відповідати інтересам дітей. Вважає, що ОСОБА_1 наводить недостовірну інформацію щодо її матеріального становища, оскільки

з 2018 року регулярно їздила на заробітки у Польщу, а з 2022 року не тільки там працює, а й проживає разом із дітьми. Просить суд визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15000 грн. на утримання обох дітей.

У відповіді на відзив, підписаній представником позивача ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 зазначає, що здійснення окремих платежів за 2023-2026 роки, які робив відповідач на користь дітей, не спростовує факту, що він участі у вихованні дітей не приймає, а матеріальну допомогу надає лише частково. Твердження ОСОБА_3 про отримання нею доходів у Республіці Польща не підтверджене жодними доказами, а щодо пропозиції про сплату аліментів і надалі у твердій грошовій сумі, але у більшому розмірі, то вважає, що така пропозиція суперечить її правам обрання способу стягнення аліментів.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та підтвердив, що дійсно у відповідача наявна переплата зі сплати аліментів, однак всю суму позивач отримати не може, оскільки на даний час їй виплачується лише 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Правовою підставою для зміни способу стягнення аліментів представник позивача зазначає погіршення майнового стану позивача, покращення майнового стану відповідача у зв`язку з отриманням стабільного доходу на військовій службі, а також недостатність розміру аліментів, які стягуються з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що на даний час фактично проживає і працевлаштована в Республіці Польща, а її дохід складає приблизно

4000-5000 злотих на місяць. Діти проживають разом з нею, син навчається у коледжі на механіка, а дочка – у школі, тому майже усі зароблені нею кошти витрачаються на їх утримання. Підтвердила, що позивач купував дітям мобільні телефони, одяг, взуття, також через свою матір передавав дітям кошти на день народження. Висловила сумнів щодо утримання відповідачем матері ОСОБА_6 , оскільки остання, окрім пенсії, отримує заробітну плату, працюючи санітаркою у лікарні.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися. До суду від представника відповідача надійшла заява, в якій ОСОБА_5 просить врахувати подані у відзиві заперечення і здійснювати розгляд справи у її та відповідача відсутності.

Процесуальні дії у справі

21 серпня 2026 року залишено без руху позовну заяву.

24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд по суті.

22 вересня 2026 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом із копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані сторони (арк. спр. 32, 39).

Згідно з копією рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб (арк. спр. 38).

З ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 1000 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11 травня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, що вбачається з копії рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 21 червня 2018 року (арк. спр. 36-37).

Відповідно до копії відомостей Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області від 11 серпня 2026 року № 212 неповнолітні ОСОБА_4

та ОСОБА_3 зареєстровані разом з матір`ю ОСОБА_1 в буд.

АДРЕСА_1 (арк. спр. 27).

Позивач ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2026 року на обліку в Рожищенському відділі Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості та в інших філіях Державної служби зайнятості України як безробітна не перебуває, що підтверджується копією довідки від 12 серпня 2026 року № 4091/15.9/26 (арк. спр. 28).

Представленими фотокопіями перерахувань грошових коштів у мобільному застосунку підтверджується і стороною позивача не заперечується надання відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 грошових коштів: 22 червня 2023 року в розмірі 5025,13 грн., 28 вересня 2025 року – 3015,08 грн., 23 жовтня 2025 року – 10050 грн.,

18 березня 2026 року – 5025,13 грн., 28 серпня 2026 року – 2010,05 грн., 29 серпня

2026 року – 2010,05 грн. (арк. спр., 57-60, 62, 75); здійснення покупок для дітей на торговому майданчику «Temu»: 20 квітня 2025 року на суму 843,98 грн., 22 квітня

2025 року – 852,72 грн., 23 липня 2025 року – 3747,48 грн., 1121,01 грн., 12 жовтня

2025 року – 3269,46 грн. (арк. спр. 63, 71-74).

Доходи відповідача ОСОБА_3 у вигляді грошового забезпечення (військова частина НОМЕР_3 ) складали: за квітень 2026 року – 28370,05 грн., травень 2026 року – 22460,04 грн., червень 2026 року – 57651,67 грн., липень 2026 року – 22597,74 грн., серпень 2026 року – 22597,74 грн., що слідує із поданих відповідачем фотокопій зарахувань грошових коштів у мобільному застосунку (арк. спр. 64-69).

Згідно з копіями пенсійних посвідчень серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 батьки ОСОБА_3 – ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримують пенсію по інвалідності (арк. спр. 55, 56).

ОСОБА_3 хворіє на шийну дорсопатію, кили дисків С3-С4, С5-С6, стеноз вертебрального каналу на шийному рівні, правобічну вертеброгенно-дискогенну радикулопатію С6, С7, С8, стійку цервікобрахіалгію, правобічні сенсорні порушення в дерматомі С6-С8, обмеження функції хребта та функції захвату правої верхньої кінцівки, про що зазначено у копії консультаційного висновку спеціаліста, виданого ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П.В. Волошина НАМН України» від 13 березня 2026 року (арк. спр. 81).

Відповідно до копії платіжної інструкції від 27 березня 2026 року № 2.592290545.1 та рахунку-фактури від 27 березня 2026 року № ОЯ-0000054 ОСОБА_3 придбав набір для стабілізації хребта, кейдж на суму 84350 грн. (арк. спр. 70, 76).

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах, виданого Млинівським ВДВС у Дубенському районі Рівненської області Львівського МУ МЮУ, станом на 31 серпня 2026 року загальна переплата ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 120835,40 грн. (арк. спр. 77-80).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Нормою ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі – Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі – СК) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог статей 150, 180 СК батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Приписами ч. 2 ст. 192 СК визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Нормою ч. 3 ст. 181 СК передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу наведених норм слідує, що стягнення аліментів у частці від доходу можливе за вибором одержувача таких аліментів, а не їх платника. На цих підставах суд відхиляє доводи відповідача про необхідність стягнення аліментів на сина ОСОБА_8 та дочку ОСОБА_9 в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн. на місяць. При визначенні розміру аліментів суд враховуєте, що у відповідача ОСОБА_3 є регулярний дохід і він спроможний надавати майнову допомогу дітям. На теперішній час відповідач стабільно надає утримання дітям у визначеному судовим рішенням розмірі, про що свідчить перерахування через орган ДВС аліментів із переплатою в розмірі 120835,40 грн., а також поза межами виконавчого провадження допомагає з придбанням для дітей одягу, взуття та іншого приладдя. Водночас у зв`язку із наявними захворюваннями, відповідач

ОСОБА_3 потребує лікування, що зумовлює додаткові витрати. Суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_3 в силу ст. 202 СК має обов`язок надавати утримування батькам, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатними як особи з інвалідністю. Стан здоров`я неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не має таких особливостей, що істотним чином впливали б на розмір аліментів, а обов`язок їх утримувати покладено на обох батьків. За вказаних обставин, суд убачає підстави для зміни способу стягнення аліментів і присудження із відповідача в користь позивача аліментів на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Водночас, суд не віднайшов правових підстав для присудження зміни способу стягнення аліментів з дати подачі позову до суду, як те просить позивач, оскільки норма ч. 1 ст. 191 СК не підлягає застосуванню до розглядуваних правовідносин, пов`язаних зі зміною способу стягнення аліментів, а поширюється тільки на випадки присудження аліментів за рішенням суду. Тому, в цій частині вимог ОСОБА_1 суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК на відповідача слід покласти сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн., від якого позивач була звільнена при подачі позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 142, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення присуджених за рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 21 червня 2018 року аліментів із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , стягнувши із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 до Державного бюджету України

1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).

Суддя: В.Б. Требик