Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №161/21033/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21033/26

Провадження № 1-кп/161/1618/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 26 жовтня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026030580001031, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Узин Білоцерківського району Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді токаря в СКФ «Україна», проживаючого у цивільному шлюбі, маючого на утримані двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Так, ОСОБА_4 , 18.06.2026, близько 09 години 30 хвилин, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введений на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи у приміщенні магазину «EconomClass», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 13 Pro» синього кольору у чохлі чорного кольору, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/8226-ТВ від 25.06.2026 станом на день вчинення злочину – 18.06.2026 становила, відповідно, 18 513 гривень 33 копійки та 107 гривень 33 копійки, чим завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 18 620 гривень 66 копійок.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно він 18.06.2026, близько 09 години 30 хвилин, був у магазині «EconomClass», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, будинок 4, де у ОСОБА_5 викрав мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 13 Pro» синього кольору у чохлі чорного кольору.

Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, а також те, що він своїми діями завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 18 620 гривень 66 копійок.

На даний час збитки потерпілому ОСОБА_5 відшкодовано шляхом повернення майна.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки та просив суворо його не карати.

Від потерпілого ОСОБА_5 , який в судове засідання не з`явився, надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, завдану йому майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі шляхом повернення викраденого майна, цивільний позов заявляти не буде, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття та усвідомлення незаконності вчинених ним дій, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень, тяжких наслідків не настало, оскільки завдані потерпілому збитки повністю відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, потерпілий жодних претензій не має, на призначенні суворого покарання не наполягає, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, проживає у цивільному шлюбі, має на утримані двох неповнолітніх дітей, тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, думки потерпілого, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Разом з цим, необхідно зазначити, що суд, із урахуванням обставин, які оцінював при призначенні покарання, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, з огляду на наступне.

Так, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Суд звертає увагу, що під час застосування ст. 69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.

Тобто для застосування положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що правові підстави для застосування у даному випадку до обвинуваченого ОСОБА_4 положень статті 69 КК України відсутні, оскільки не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом`якшують покарання, і визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, тривалістю 1 (один) рік.

На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.

При цьому, у даному випадку, на думку суду, призначення покарання без звільнення від його відбування, сприймалося б, як непропорційне до вчиненого діяння.

Крім того, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Також, на думку суду, вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, відповідно, залишити за належністю законному володільцю, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, – скасувати.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro», з наявним IMEI: НОМЕР_1 , голубого кольору із чохлом чорного кольору – залишити за належністю законному володільцю;

-оптичний диск – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 1 925 (одну тисячу дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 44 коп. процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/8226-ТВ від 25.06.2026.

Арешт майна, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2026 (справа № 161/13504/26, провадження № 1-кс/161/4152/26) – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1