Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №320/11814/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11814/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про:

- визнання дії відповідача щодо відмови у виплаті за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячної грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, у розмірах, визначених ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними;

- зобов`язання відповідача виплатити позивачу за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючій пенсіонерці, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві надати:

- письмові пояснення та докази на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені КАС України;

- другий примірник всіх додатків для відповідача;

- докази сплати судового збору, або докази звільнення позивачки від сплати судового збору.

07.05.2025 засобами поштового зв`язку, позивач надіслала до суду заяву про усунення недоліків, в якій, серед іншого, просила визнати причини пропуску шестимісячного строку звернення поважними, поновити строк звернення до суду. Позивач зазначила, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Також, позивачем сплачено судовий збір та надано примірник позивних матеріалів для відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Позивач, зазначає, що відсутність відповіді на заяву про відвід не відповідає вимога ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, суддя не міг брати участі у розгляді даної справи та підлягав відводу, оскільки ним були неповно з`ясовані обставини справи, зокрема проігнорував постанову Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011. Позивач вважає, що нарахування спірної суми пенсії підтверджено листом відповідача від 22.01.2025, що підпадає під вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як не заперечується сторонами у справі та підтверджено матеріалами справи, позивач засобами поштового зв`язку 24.02.2025 звернулась до суду та просила про:

- визнання дії відповідача щодо відмови у виплаті за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячної грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, у розмірах, визначених ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними;

- зобов`язання відповідача виплатити позивачу за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючій пенсіонерці, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

На виконання ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Керуючись пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 3, 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1-3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частини 1 ст. 122 КАС України встановлюють, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

право на пенсію не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а виклала правовий висновок, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Також, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Також, 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та виклав правовий висновок, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Відтак, судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.07.2022 у справі № 9901/611/19, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Натомість, у спірному випадку, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до суду та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.

Надаючи оцінку іншим доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Заява про усунення недоліків, подана засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції 07.05.2025 та зареєстрована 02.06.2025, містить, серед іншого, заяву про відвід судді.

Також, позивачем подана заява про відвід судді від 07.05.2025, яка зареєстрована судом першої інстанції 11.06.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. по адміністративній справі № 320/11814/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Отже, не знайшло підтвердження твердження позивача, що заява про відвід проігнорована судом першої інстанції.

Також, колегія суддів не вбачає, що суддею першої інстанції неналежним чином досліджені обставини справи, як стверджує позивач, оскільки згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та апеляційної скарги позивач зазначила про те, що про порушення своїх прав дізналася з листа відповідача щодо обставин виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011.

Так, постановою Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011:

визнано дії управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті позивачу пенсії та доплат, як непрацюючому пенсіонеру протиправним;

зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 04.12.2010 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та стягнути перераховану доплату, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.

В листі відповідача від 22.01.2025 № 1842-911/Б-02/8-1000/25 зазначено, що на виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011 позивачу проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 04.12.2010 по 30.09.2011 в сумі 9 364,28 грн.

Будь-яких доводів як пов`язана доплата за період з 04.12.2010 по 30.09.2011 в сумі 9 364,28 грн на виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.06.2011 № 2-а-4865/2011 та позовні вимоги виплатити позивачу за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючій пенсіонерці, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачем не зазначено.

У даній справі позивач просить здійснити виплату грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю за період з 01.01. по 02.08.2014. У справі № 2-а-4865/2011 відповідача зобов`язано здійснити спірну доплату з 04.12.2010.

Проаналізувавши обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк звернення до суду щодо виплатити позивачу за період з 01.01. по 02.08.2014 щомісячної грошової доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як непрацюючій пенсіонерці, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пропущений позивачем без поважних причин.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. В. Карпушова