Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №620/13841/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13841/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є. І., суддів Бужак Н. П., Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС в Чернігівській області) щодо недокументування його довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України, після прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства;

- зобов`язати УДМС в Чернігівській області документувати його довідкою про реєстрацію особи громадянином України, що є підставою для отримання документа, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

На вказане рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - без змін.

20 жовтня 2026 року за вх.№Здр/855/1038/26 у Шостому апеляційному адміністративному суді зареєстровано заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить постановити додаткову постанову у справі та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн. Вказану заяву передано головуючому судді 21 жовтня 2026 року.

17 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області надійшли заперечення на клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення. Так, представник відповідача просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Перевіряючи доводи заявника щодо необхідності ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним судових витрат на правову допомогу, колегія суддів установила, що між позивачем та адвокатом Тарасенко Д.Ю. укладено договір про надання правової допомоги від 11.12.2023 №11/12/23-1.

Додатком від 27.02.2026 №6 до договору від 11.12.2023 №11/12/23-1 визначено, що адвокат Тарасенко Д.Ю. приймає на себе зобов`язання щодо представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі №620/13841/25. Сторони погодили що Гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції становить 7500 грн.

Також матеріали справи містять опис наданих послуг від 02.03.2026, за якими позивачу надано послуги по справі №620/13841/25, а саме:

- ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу - 3 год.

Відповідні послуги надавались позивачу адвокатом Тарасенко Д. Ю., що діє відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2137 від 18.04.2018 на підставі ордеру серії ВІ №1376822 від 02.03.2026.

Отже, позивачем у відповідності до вимог КАС України були надані всі встановлені та необхідні документи для стягнення витрат на правову допомогу.

Проаналізувавши надані позивачем документи, колегія судів зазначає, наступне.

Вивчення та правовий аналіз матеріалів у типовій справі для професійного досвідченого адвоката, наслідками чого є більш технічний підхід, викладення фактичних обставин справи та посилання на відповідні норми, з чого фактично і складається відзив, не вимагали за висновком суду великого обсягу аналітичної роботи та затрат часу з огляду на що розмір таких витрат підлягає зменшенню.

Також судом встановлено, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, справа №620/13841/25 віднесена до справ незначної складності, а позов має немайнові вимоги та розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, таким чином позивач не приймав участь у судовому засіданні.

Колегія суддів не оспорює право адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (7500,00 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 3000 грн із заявлених 7500 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241, 242, 252, 311, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37804450) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Є. І. Мєзєнцев

Судді Н. П. Бужак

В. В. Файдюк