Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: охорони здоров’я, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №400/8025/26
Суддя: Ступакова І.Г.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8025/26
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 27.07.2026р., м. Миколаїв
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого – Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» №33/4-С-589 від 27.05.2026р.;
- зобов`язати Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути скаргу представника ОСОБА_2 від 06.05.2026р. вих. №06/05-01 та прийняти рішення (постанову) відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що старший солдат (по мобілізації), ОСОБА_1 , 1998 р.н., стрілець 1-го відділення 3-го патрульного взводу 3-ої патрульної роти 1-гопатрульного батальйону в/ч НОМЕР_1 НГУ, пройшов медичний огляд 10.04.2026р. у ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області». Відповідно до довідки медичної (військово-лікарської) комісії №569/С від 10.04.2026р. ОСОБА_1 , серед іншого, на підставі статей 61в, 23в, 64в, 67в, 54в, 52в, та графи II ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України №402 від 14.08.2008р., визнано придатним до військової служби. Не погодившись з вищезазначеною Довідкою ВЛК, представником позивача 06.05.2026р. було подано скаргу на постанову медичної (військово-лікарської) комісії №569/С від 10.04.2026р. до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України». За наслідками розгляду скарги позивач отримав рішення Центральної медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» №33/4-С-589 від 27.05.2026р., в якому зазначено, що рішення комісії довідці від 10.04.2026р. №569/С щодо придатності до військової служби прийняте на момент огляду у відповідності до вимог Положення №402. Вказане рішення відповідача ОСОБА_1 вважає незаконним та зазначав, що ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» не врахував доводи його представника, що ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 та прийняття щодо останнього постанови М(ВЛ)К, оформленої довідкою М(ВЛ)К №569/С від 10.04.2026р., було проігноровано низку діагнозів та станів військовослужбовця, що вплинуло на некоректне визначення ступеню придатності до військової служби. Позивач стверджував, що з аналізу норм Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв`язку вбачається, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак жодним чином це не повинна бути відповідь на звернення у формі роз`яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення. Таким чином, відповідачем не дотримано процедуру прийняття висновку за розглядом скарги на постанову МВЛК.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та не правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 27.07.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що аналізуючи норми Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв`язку вбачається, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення, а не надана відповідь на звернення у формі роз`яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення. Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи. Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: вмотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Апелянт акцентує увагу суду на не дотриманні ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» процедури прийняття висновку за розглядом скарги на постанову МВЛК.
ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 13.06.2018р. по справі №806/526/16 та від 12.06.2020р. по справі №810/5009/18, вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо порушень встановленої процедури прийняття постанови (довідки) №569/С від 10.04.2026р., недотримання порядку розгляду матеріалів або перевищення комісією наданих їх повноважень. Відповідно до пункту 8 розділу I Наказу МВС №285 розгляд пропозицій, заяв та скарг М(ВЛ)К здійснюється в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». Відповідно до пункту 11 Розділу Х Наказу МВС №285 у разі, якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. При цьому, законодавством не встановлено типової форми письмового роз`яснення. Оскільки ЦМ(ВЛ)К не задовольнила скаргу ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для її задоволення, останньому надано письмове роз`яснення відповідно до вимог чинного законодавства. ДУ «ГМКЦ МВС України» наголошує, що повноваження ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду заяв, скарг та звернень є дискреційними. Апелянт у позовній заяві вдається до власної оцінки повноти медичного огляду та стану здоров`я, виходячи за межі своєї компетенції. Цитуючи діагнози та симптоматику, встановлені іншими медичними закладами, апелянт намагається самостійно визначити ступінь порушення функцій організму та перебрати на себе спеціальні повноваження стосовно виконання професійних обов`язків лікарів М(ВЛ)К щодо визначення придатності особи. Таким чином, апелянт фактично пов`язує оскарження рішення М(ВЛ)К, викладеного у довідці №569/С від 10.04.2026р., з власною незгодою визначення йому медичного діагнозу та неврахування М(ВЛ)К медичних документів. Апелянт хибно трактує та безпідставно застосовує до спірних правовідносин правові норми Наказу №402, який регулює порядок проведення військово-лікарської експертизи виключно щодо військовослужбовців Збройних Сил України, тоді як питання проведення М(ВЛ)К стосовно військовослужбовців НГУ, до яких належить ОСОБА_1 , регулюються виключно Наказом МВС №285. За таких обставин, уся аргументація апелянта, побудована на положеннях Наказу №402, є необґрунтованою та не може братися судом до уваги під час розгляду справи по суті.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 1998 р.н., з 24.02.2022р. проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на посаді стрільця 1 відділення 3 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону.
10.04.2026р. ОСОБА_1 пройшов медичний огляду у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізької області».
Відповідно до висновків медичної військової лікарської комісії від 10.04.2026р. ОСОБА_1 встановлені діагнози:
«Остеоартроз лівого ліктьового суглобу 1ст, без порушення функції. Вертеброгенна люмбоішиалгія ліворуч, з больовим синдромом, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта, екструзія L5-S1, абсолютний стеноз хребтового каналу, з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Холестероз-поліпоз жовчного міхура. Хронічний рефлюкс-гастрит, неасоц. з Н.р, стадія нестійкої ремісії. СКД, двобічний нефромікролітіаз, без порушення функції уродинаміки. Хронічний вазомоторний риніт нейровегетативної форми, ремісія. Астенічний синдром соматично обумовлений.
Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
Порушення акомодації обох очей. Гострота зору 0.8/0.8 з корекцією цил.-0.5Д ах 180 град/ах 0 град=1.0/1.0. Викривлення носової перегородки ліворуч без порушення носового дихання.
Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.
На підставі статей 61в, 23в, 64в, 67в, 54в, 52в, та графи II ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України №402 від 14.08.2008р., зі змінами, старший солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.».
06.05.2026р. ОСОБА_1 через свого представника оскаржив зазначений висновок ВЛК до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» листом від 27.05.2026р. №33/4-С-589 надала відповідь про те, що внаслідок розгляду наданої документації та медичної документації, наданої М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії в довідці від 10.04.2026р. №569/С щодо придатності до військової служби прийняте на момент огляду у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402).
Зазначено, що у разі погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в М(ВЛ)К за направленням з підрозділу з місця служби.
Проінформовано позивача про порядок проведення медичного огляду, а також зазначено, що у відповідності до п.11 розділу X Положення №285 у разі, якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформляється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення.
Вважаючи, що ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» порушено процедуру розгляду скарги від 06.05.2026р. на висновок медичної військової лікарської комісії від 10.04.2026р. №569/С ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , зазначив, що оскарження рішення ВЛК пов`язано з незгодою позивача з визначенням його медичного діагнозу та не врахування ВЛК медичних даних, які, на думку позивача, повинні бути враховані. З посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.06.2018р. у справі №806/526/16 та від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18, суд зазначив, що суд позбавлений можливості надати оцінку медичному діагнозу, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.
Суд визнав необґрунтованими посиланням позивача на недотримання відповідачем процедури розгляду скарги, а саме: не оформлення рішення про відмову у задоволенні його скарги на рішення ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізької області» у формі постанови ВЛК. Суд зазначив, що п.11 Розділу Х Положення №285 прямо встановлює, що у разі, якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, постанова М(ВЛ)К не оформлюється, а особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. А відтак, за висновками суду, Положення №285 не передбачає обов`язку відповідача виготовлення нової постанови ВЛК у разі, коли він дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги на постанову ВЛК нижчого рівня.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року №285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.04.2017р. за №559/30427 (далі Положення №285).
Пунктом 2 розділу І Положення №285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є:
1) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;
3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);
4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;
6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);
7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306).
Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО), Державної лікарні МВС України в м. Кривий Ріг, М(ВЛ)К Медичного центру Національної гвардії України.
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО, Державної лікарні МВС України в м. Кривий Ріг та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення №285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Пунктом 19 розділу ІІІ Положення №285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення №285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402; в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону, серед іншого, має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення №402).
Згідно п.2.3.3 розділу І Положення №402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно п.2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи норми Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв`язку колегія суддів зазначає, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз`яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
У листі від 27.05.2026р. №33/4-С-589 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», за підписом начальника установи лікаря І.Яворського, формально зазначив про відсутність підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К, що не може бути визнано вмотивованою відмовою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено.
На думку колегії суддів, відповідач формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об`єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «внаслідок розгляду наданої документації та медичної документації, наданої М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії в довідці від 10.04.2026р. №569/С щодо придатності до військової служби прийняте на момент огляду у відповідності до вимог Положення №402» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Натомість, ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні довідки ВЛК від 10.04.2026р. №569/С, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення.
Щодо посилання суду першої інстанції на абзац 3 пункту 11 розділу Х Положення №285, то колегія суддів зазначає про те, що в даному випадку йдеться про окрему процедуру, яка за формою та значенням є відмінною від оскаржуваної. Так, змістом зверненням особи до М(ВЛ)К не може порушуватися питання щодо оскарження перед нею її ж власного рішення, оскільки такі оскаржуються до ЦМ(ВЛ)К, відтак вказана норма врегульовує правовідносини, щодо розгляду звернень котрі за змістом можуть належати виключно до повноважень М(ВЛ)К і жодного відношення до ЦМ(ВЛ)К не мають.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К про перегляд постанови М(ВЛ)К свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
З дослідженого судом листа ДУ «ГМКЦ МВС УКРАЇНИ» від 27.05.2026р. №33/4-С-589 вбачається, що даний документ не є рішенням (постановою) ЦМ(ВЛ)К, яке повинно бути прийнято ЦМ(ВЛ)К за наслідками розгляду скарги особи на рішенням штатної М(ВЛ)К відповідно до приписів Положення №285.
Одночасно колегія суддів наголошує, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Зазначене у сукупності, на думку колегії суддів, свідчить про протиправність бездіяльності ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо не розгляду відповідно до Положення №285, заяви (скарги) представника Середи В.О. від 06.05.2026р.
Враховуючи встановлені обставини справи та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо не розгляду відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285, скарги представника Середи В.О. від 06.05.2026р. та про зобов`язання відповідача розглянути таку скаргу з прийняттям рішення (постанови) відповідно до Положення №285.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, тому, на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України, оскаржуване рішення від 27.07.2026р. підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При звернені з даним позовом до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатив 1331,20 грн. судового збору (квитанція про сплату №8826-7516-2109-7095 від 01.07.2026р.), а при поданні апеляційної скарги – 1996,80 грн. судового збору (квитанція про сплату №7496-6564-4236-1212 від 26.08.2026р.).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що так як позовну заяву та апеляційну скаргу подано позивачем через систему «Електронний суд» в електронній формі, тому, у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні позову та апеляційної скарги у даній справі підлягало сплаті 1064,96 грн. та 1597,44 грн. відповідно судового збору (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
А відтак, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн. судового збору.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо не розгляду відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285, скарги представника ОСОБА_1 від 06.05.2026р. на довідку медичної (військово-лікарської) комісії №569/С від 10.04.2026р.
Зобов`язати Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути скаргу представника Середи Володимира Олександровича від 06.05.2026р. на довідку медичної (військово-лікарської) комісії №569/С від 10.04.2026р. та прийняти рішення (постанову) відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285.
Стягнути з Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (04116, місто Київ, вулиця Бердичівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 08735882) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок)
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 жовтня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua