Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/8387/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8387/26

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:31.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною відмову в/ч НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі – Постанова №153);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою п.4 Постанови №153.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він розпочав військову службу за контрактом 05 березня 2022 року, тобто під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX. На момент початку військової служби за контрактом позивачу було 18 (вісімнадцять) років, тобто позивач не досяг віку 25 років. Позивач не був зобов`язаний підписувати контракт і міг далі проходити свою строкову військову службу в "тилу". Натомість, керуючись власними патріотичними переконаннями, він добровільно підписав контракт, у зв`язку з чим був прийнятий 05 березня 2022 року на військову службу за контрактом. Позивач продовжує проходити військову службу у в/ч НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України , брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 від 11 лютого 2025, тобто під час військової служби позивача у в/ч НОМЕР_1 . ОСОБА_1 за період служби не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" 06 лютого 2026 старший сержант ОСОБА_1 подав рапорт на командира частини щодо отримання одноразової грошової винагороди в розмірі одного мільйону гривень, відповідно до Постанови №153 17 лютого 2026 в/ч НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у задоволенні рапорту. Відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень мотивовано тим, що позивач проходить військову службу за контрактом з 06 серпня 2020 року. Позивач вважає відмову у задоволенні рапорту про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень очевидно безпідставною, незаконною та необґрунтованою. Відмова відповідача ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки, позивач не відповідає критерію осіб, які до набрання чинності зазначеною постановою були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, що виключає можливість застосування до нього положень п.4 цієї постанови. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі. Зазначаючи, що зі змісту п.4 Постанови №153 вбачається, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень мають особи, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 та затвердженого Законом України №2102-IX. Тобто, момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія відповідної норми. Вказане свідчить про не можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення п.4 Постанови №153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження. Визначальним критерієм для застосування положень п.4 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану. Враховуючи, що позивач, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі, будучи курсантом вищого військового навчального закладу, положення норм постанови №153 на нього не поширюються, а як наслідок в/ч НОМЕР_1 правомірно відмовила йому у задоволенні рапорту про виплату одноразової грошової винагороди.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- згідно абз.4 п.4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Під час безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій Скаржник отримував декілька поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини, документи, що підтверджують даний факт наявні в матеріалах справи. Згідно з абзацами шостим та сьомим Постанови №153 виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови №153, не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги;

- внесені Постановою №942 зміни до Постанови №153, законодавцем у такий спосіб усунуто прогалини нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу. Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови №153 не відповідало б меті прийняття Постанови №153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді головного сержанта гранатометного взводу командир 1 гранатометного відділення Гранатометного взводу Роти Вогневої Підтримки.

ОСОБА_1 за період служби не притягався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

06 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав рапорт на командира частини щодо отримання одноразової грошової винагороди в розмірі одного мільйону гривень, відповідно до Постанови №153.

17 лютого 2026 року в/ч НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у задоволенні рапорту. Відмову у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень мотивовано тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом з 06 серпня 2020 року.

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн.грн. відповідно до п.4 Постанови №153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 березня 2022 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенанта ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Відповідно до довідки 26 січня 2023 року №287 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 27 грудня 2022 року одержав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин голови, лівого передпліччя. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок обстрілу зі ствольної артилерії отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 20 січня 2023 року №137

Відповідно до довідки від 17 травня 2025 року №1211 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 05 травня 2025 року одержав вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин обличчя, правої вушної раковини, правого передпліччя, правого крила тазової кістки, акубаротравму. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_2 внаслідок застосування противником дрону-камікадзе (типу FPV) отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 17 травня 2025 року №3444.

Відповідно до довідки 21 січня 2025 року №149 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 09 січня 2025 року одержав вибухову травму. Акубаротравма. За обставин при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_3 російської федерації внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 21 січня 2025 року №380.

Відповідно до довідки від 21 червня 2025 року №1443 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 09 червня 2025 року одержав середнє вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча, термічний опік лівої кисті 2А ступеня, акубаротравму. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок застосування противником дрону-камікадзе (типу FPV) отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21 червня 2025 року №4155.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного не строкову військову службу, а військову службу під час навчання, що з огляду на приписи ч.6 ст. 2 Закону №2232-XII є окремими видом військової служби. З огляду на викладене, дослідивши наведені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153. У зв`язку з цим на в/ч НОМЕР_1 не покладено обов`язку щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про те, що тлумачення Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які уклали контракт до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану буде дискримінаційним відносно осіб, які продовжили контракт під час дії воєнного стану, не приймаються судом, оскільки застосування приписів законодавства, зокрема Постанови №153, не може вказувати на наявність дискримінації. Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п.п.2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Отже, на території України діє особливий період.

Постановою №153 вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153" (далі – Постанова №942), яка набула чинності 07 серпня 2025 року, внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".

За наслідками внесених змін законодавець усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Колегія суддів зазначає, що в свою чергу, відповідно до п.1 Порядку №153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Пунктом 2 Порядку №153 встановлено , під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років.

Відповідно абз.1 п.7 Порядку №153 контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Так, п.13 Порядку №153 визначає, зокрема, що однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в порядку п.4 Постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийняв військову присягу 06 серпня 2020 року. 05 березня 2022 року ОСОБА_1 укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки 26 січня 2023 року №287 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 27 грудня 2022 року одержав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин голови, лівого передпліччя. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок обстрілу зі ствольної артилерії отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 20 січня 2023 року №137

Відповідно до довідки від 17 травня 2025 року №1211 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 05 травня 2025 року одержав вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин обличчя, правої вушної раковини, правого передпліччя, правого крила тазової кістки, акубаротравму. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_2 внаслідок застосування противником дрону-камікадзе (типу FPV) отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 17 травня 2025 року №3444.

Відповідно до довідки 21 січня 2025 року №149 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 09 січня 2025 року одержав вибухову травму. Акубаротравма. За обставин при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_3 російської федерації внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 21 січня 2025 року №380.

Відповідно до довідки від 21 червня 2025 року №1443 в/ч НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) сержанта ОСОБА_1 відповідно до якої 09 червня 2025 року одержав середнє вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча, термічний опік лівої кисті 2А ступеня, акубаротравму. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу в/ч НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_1 внаслідок застосування противником дрону-камікадзе (типу FPV) отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Фактів вчинення адміністративного чи кримінального правопорушень, самокаліцтва не виявлено. У стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 21 червня 2025 року №4155.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що позивач на момент початку повномасштабної агресії (24 лютого 2022 року) перебував у віці 18 років, брав безпосередню участь у бойових діях.

В свою чергу, відповідач, з чим погодився суд першої інстанції, стверджує, що ОСОБА_1 не підпадає під дію п.4 Постанови №153 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 06 серпня 2020 року, тобто до введення на території України воєнного стану.

З огляду на фактичні обставини у даній справі колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вже зазначалося колегією суддів, ОСОБА_1 у 18-річному віці уклав 05 березня 2022 року із контракт про проходження у Збройних Силах України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 рядового (сержантського) складу та позивач на момент початку повномасштабної агресії (24 лютого 2022 року) перебував у віці 18 років.

На думку колегії суддів, визначальним для застосування п.4 Постанови №153 у спірних правовідносинах є не формальна дата первісного укладення контракту, а фактичне проходження військової служби у 18-річному віці під час воєнного стану, що узгоджується з метою запровадження одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, - компенсація внеску молодих військовослужбовців, які у віці до 25 років проходили службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях.

Сам факт безперервності проходження військової служби не виключає того, що після 24 лютого 2022 року змінився правовий режим проходження такої служби. Військова служба в умовах воєнного стану об`єктивно відрізняється від проходження служби у мирний час за своїм змістом, рівнем ризику, характером виконуваних завдань та правовими наслідками.

З огляду на встановлені обставини, у цій справі склалась ситуація, коли позивач ОСОБА_1 у віці 18 рік добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та проходив службу у в/ч НОМЕР_1 рядового (сержантського) складу під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" під непрямою дискримінацією розуміється ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Таким чином, позивач, прийнявши присягу у 2020 році до повномасштабного вторгнення, фактично проходив військову службу і після 24 лютого 2022 року у віці 18 років та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тому застосування формальних вимог Постанови №153 в даному випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.

Колегія суддів вказує, що метою цієї постанови є підвищення мотивації та винагорода за ризик, в тому числі тих, хто найбільше постраждав, захищаючи державу, що ставить в нерівне положення військовослужбовців, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, з тими хто за аналогічних підстав були призвані на військову службу до 24 лютого 2022 року та також у віці до 25 років та проходили військову службу та брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Колегії суддів вважає за необхідне зазначити, що виплата, передбачена Постановою №153, має розглядатися як невід`ємна частина гарантій соціального захисту, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно яких соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Отже, колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_1 передбаченої Постановою №153 виплати є порушенням принципу легітимних очікувань та справедливості.

З огляду на викладене, у сукупності норм законодавства України, колегія суддів вважає, що дії відповідача, на переконання суду, не відповідатимуть меті прийняття Постанови №153, а саме підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Стаття 1 Протоколу №12 поширює обсяг захисту не лише на "будь-яке передбачене законом право", а й навіть ширше ("Союз церков "Слово життя" та інші проти Хорватії" (Savez crkava "Rijeи ћivota" and Others v. Croatia), 2010, §104). Це походить з частини 2 вказаного положення, де також зазначено, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади.

Формою непрямої дискримінації можуть бути непропорційно негативні наслідки загальної політики або заходів, які хоч і сформульовані нейтральними термінами, мають особливий дискримінаційний вплив на конкретну групу ("Біао проти Данії" (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; "Д.Г. та інші проти Чеської Республіки" (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184; "Сампаніс та інші проти Греції" (Sampanis and Others v. Greece), 2008, § 67). Хоча політика або заходи, про які йдеться, можуть не бути спрямовані на конкретну групу, проте вони можуть непрямо дискримінувати таку групу ("Г`ю Джордан проти Сполученого Королівства" (Hugh Jordan v. the United Kingdom), 2001, § 154; "Хогендейк проти Нідерландів" (Hoogendijk v. The Netherlands) (ухв.), 2005). Непряма дискримінація не обов`язково вимагає дискримінаційного наміру ("Біао проти Данії" (Biao v. Denmark) [ВП], 2016, §103; "Д.Г. та інші проти Чеської Республіки" (D.H. and Others v. the Czech Republic) [ВП], 2007, §184). Крім того, непряма дискримінація може виникнути з нейтральної норми ("Хогендейк проти Нідерландів" (Hoogendijk v. the Netherlands) (ухв.), 2005), з de facto ситуації ("Зарб Адамі проти Мальти" (Zarb Adami v. Malta), 2006, § 76) або з політики ("Тапаєва та інші проти Росії" (Tapayeva and Others v. Russia), 2021, § 112).

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати у справі відсутні.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.