Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/24907/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24907/25

Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:22.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (далі – в/ч НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – в/ч НОМЕР_1 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_3 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078), з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) – січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_3 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язання в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року йому нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Представник позивача вказував, що листом від 30 квітня 2025 року відповідач повідомив, що прохання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є безпідставним, оскільки за вказаний період індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась згідно норм діючого законодавства. Водночас, за твердженням представника позивача, відповідач долучив до своєї відповіді, копію довідку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за час служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, з якої вбачається, що у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Також визначено сума індексації Грошового забезпечення, яка належить до сплати, однак суми вирахувані не вірно, вони повинні бути більші, адже при розрахунку індексації за основу не було взято базовий місяць 2008 рік.

Відповідач – в/ч НОМЕР_3 , позов не визнав, вказуючи, що відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 25 червня 2018 року №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. На переконання представника відповідача, в Положенні №1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення. За твердженням представника відповідача, аналогічний висновок був викладений у листі Адміністрації Державної прикордонної служби України за вих. №0.11-5760/0/6-23-Вих від 02 червня 2020 року, відповідно до якого, враховуючи розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року №Т/116-1743, виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України, про що представника Позивача було повідомлено в листі від 12 січня 2025 року №09/А-61/57. Представник відповідача зауважував, що до моменту зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення 26 лютого 2024 року, між позивачем та відповідачем не існувало жодних правовідносин, відповідно останній не міг вчиняти протиправних дій чи бездіяльності стосовно ОСОБА_1 в заявлений ним період, а саме з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Також у відзиві на позовну заяву вказано, що в період з 01 грудня 2015 до 01 березня 2018 років розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому – до 01 грудня 2015 року, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення ("базового місяця" на січень 2008 року) відсутні.

Відповідач – в/ч НОМЕР_1 , позов не визнав, вказуючи, що для проведення подальшої індексації тільки заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку №1078, то ця норма повинна застосовуватись по аналогії закону і для грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки абзацом першим цього пункту передбачено підвищення розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) і перегляду додаткових видів складових тільки заробітної плати працівників. Також представник в/ч НОМЕР_1 зауважив, що позивач звільнений з військової служби та не отримує грошового забезпечення, а у відповідності до норм ПК України та Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється військовослужбовцям одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та таке грошове забезпечення повинно бути одержано військовослужбовцями у зв`язку з виконанням ними обов`язків під час проходження служби, тому позивачка не має права на виплату їй грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб. Крім того представник відповідача вказував, що оскільки станом на дату розгляду справи оспорювані виплати позивача не виплачені, нарахування та виплати компенсації стосується правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. У зв`язку з наведеним, представник в/ч НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) – січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Водночас, слід зазначити, що відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі – Постанова №1013). Крім п.1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Отже саме Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом, який визначає порядок проведення індексації грошових доходів. Постановою №1013 чітко визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року. Отже, відповідно до приписів Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а ніяк ні для періоду з 21 липня 2009 року, як про це вказав суд першої інстанції. Отже, до 01 грудня 2015 року базові місяці могли переглядатись не залежно від підвищення виключно посадових окладів, а й внаслідок звичайного зростання грошових доходів населення, в тому числі військовослужбовців, які могли відбуватись за рахунок збільшення інших постійних складових грошового забезпечення, а не виключно посадових окладів.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 у період, зокрема, з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26 лютого 2024 року №127-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 з 26 лютого 2024 року та направлено для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2024 року №366-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 04 квітня 2024 року.

Листом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2025 року №09/А-1138/1126 представнику ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з отриманою від в/ч НОМЕР_1 довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 сума належної до виплати індексації за період з січня 2015 до грудня 2022 становить 33 243 грн.

У зазначеному листі вказано, що прохання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є безпідставним, оскільки за вказаний період індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась згідно норм діючого законодавства.

З Довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що за період з січня 2016 року до лютого 2018 року позивачу сплачувалась поточна індексація.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця – січень 2008 року, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704). Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2016 року чи інший базовий місяць.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 року №1013 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. №398", Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону).

Відповідно ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно абз.8 п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно – правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 у справі №240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі №120/2005/19-а.

Відповідно ч.2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013, яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (п.5 Порядку №1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін – тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

У редакції Постанови №1013 п.5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу".

Також, згідно п.10-2 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни до Порядку №1078 були внесені Постановою №1013.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01 грудня 2015 року і включно до 01 березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в період з 14 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року грошове забезпечення позивача підлягало індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач відбулася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року. В свою чергу доказів підвищення у період з 14 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надано та судом відповідні обставини не встановлено.

Колегія суддів акцентує увагу, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07 листопада 2007 року, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" №90 від 01 березня 2018 року.

З огляду на викладене, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (в даному випадку 14 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року) базовим місяцем має бути січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, де судом вказано, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року має застосовуватися січень 2008 року.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Аналогічний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у подібних правовідносинах, викладеній зокрема у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, тощо.

Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, що вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.