Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №420/7907/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №420/7907/25

Суддя: Єщенко О.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7907/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА-ОДЕСА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА-ОДЕСА» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500020/2024/000224/1 від 27.11.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500020/2024/000486 від 27.11.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачеві представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.

Наполягає на тому, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріалами підтверджують як умови постачання товарів на митну територію України так і їх кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано правильної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови у митному оформленні товарів є необґрунтованими та прийняті без достатніх правових підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000224/1 від 27.11.2024.

Визнав протиправною та скасував Картку відмови в прийнятті митної декларацій митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000486 від 27.11.2024.

Стягнув з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА-ОДЕСА» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,4 грн. та витрати на переклад документів 11562 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом – за ціною договору.

В свою чергу, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини виключали можливість підтвердити заявлену митну вартість за ціною договору та свідчать про правомірність і обґрунтованість рішень митного органу про коригування митної вартості товару та про відмову у митному оформленні товару.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА-ОДЕСА» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано, що 12.04.2019 між Компанією «MEGAA MODA PVT.LTD (Індія) та покупцем ТОВ «БАРАКУДА-ОДЕСА» укладено Контракт б/н, за яким Продавець продає, а Покупець купує товар, що належить Продавцю. Перелік товарів, кількість, ціна, сума зазначаються в рахунках інвойсах на кожну партію товару (п. 1.1 Контракту).

У пункті 3.2 Контракту визначені умови поставки: вид транспортування вантажу, умови поставки вказуються додатково в рахунках інвойсах.

Пунктом 5.1. Контракту передбачено, що оплата за товар здійснюються Покупцем наперед, згідно виставлених рахунків інвойсів. Платіж здійснюється в доларах США (п. 5.2 Контракту).

З метою митного оформлення імпортованого товару ТОВ «ПРО ГРЕС» подало до митного органу митну декларацію від 24UA50002009787U2 від 27.11.2024.

Митна вартість товарів визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Митна вартість товару під час митного оформлення позивачем підтверджена: зовнішньоекономічний договір б/н від 12.04.2019р., проформа-інвойс №089_24-25 від 12.06.2024р., інвойс № MMPL/2425/ISL036 від 19.08.2024 р., пакувальний лист б/н від 19.08.2024 р., банківські платіжні документи №240719/000269368 від 19.07.2024р.,№ 241003/000287348 від 03.10.2024 р., коносамент (Bill of lading) MEDUHN166846 від 10.09.2024 р., автотранспортну накладну № 20113 від 20.11.2024 р., рахунок передплатний на надання транспортно-експедиційних послуг № А011417 від 20.11.2024р., довідку про транспортні витрати № 01/20.11.2024 від 20.11.2024 р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 222-ЮГЛ від 17.10.2022 р., договір на автомобільне перевезення № 16/11-21 від 16.11.2021 р., копію митної декларації країни відправлення № 3315924 від 19.08.2024 р. та інші документи, зазначені в графі 44 МД.

27.11.2024 Одеська митниця прийняла Рішення за №UА500020/2024/000224/1 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000486.

У рішенні зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) відповідно до проформи-інвойсу від 12.06.2024 №089_24-25 та рахунку-фактури від 19.08.2024 №MMPL/2425/ISL036 оплата вартості товарів продавцеві здійснюється поетапно: 20% передплати і 80% після передачі сканованих документів. До митного контролю надано банківські платіжні документи, що стосуються товару від 19.07.2024 №240719/000269368 з посиланням на проформу - на суму 20000 дол.США та від 03.10.2024 року №241003/000287348 з посиланням на інвойс - на суму 84400 дол.США. Загальна сума переведених коштів відповідає фактурній вартості, проте їх відсотковий показник не відповідає відомостям щодо термінів та обсягів оплати товарів;

2) перевезення товарів за маршрутом Констанца (Румунія) - Ордівка (Україна) здійснювалось відповідно до CMR від 20.11.2024 №20113. Перевезення організовано ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 17.10.2022 №222-ЮГЛ, а здійснено ТОВ «Катром» відповідно до договору на автомобільне перевезення від 16.11.2021№16/11-21. До митного контролю для підтвердження заявленої вартості перевезення надано рахунок передплатний від 20.11.2024 №A011417 від ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» до ТОВ «Баракуда-Одеса», в якому зазначено три послуги: 1) організація міжнародного перевезення вантажу по маршруту Констанца (Румунія) - м. Одеса (Україна) вартістю 98121,86 грн без ПДВ, страхування вантажу вартістю 4451,70 грн без ПДВ, Комплекс ТЕО на територію України вартістю 7516,67 грн без ПДВ. Разом з цим до митного контролю надано довідку ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» про транспортні витрати від 20.11.2024 №01/20.11.2024, в якій зазначено, що вартість доставки за маршрутом м. Констанца (Румунія) - прикордонний перехід з Україною м. Орлівка транспортним засобом на паромі держаний номер ВЕ744СІ/ВН9878XF складає 65000 грн, а вантаж застрахований не був. До відповідних граф розрахунку вартості відомості про страхування також не зазначено;

3) Інвойс від 19.08.2024 №MMPL/2425/ISL036 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт; умови поставки (CNF) вказані в інвойсі суперечать умовам поставки (CFR) зазначеним в гр. 20 ЕМД.

З посилання на неможливість визначити митну вартість товарів шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митницею зазначено, що митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товарів, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3, 6, 7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви митниці мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов`язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; розрахункові та автотранспортні (перевізні) документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.

Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені зовнішньоекономічним договором, та за якими відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.

Також, судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що невідповідність суми перерахованих коштів 20000дол.США як передоплати, замість 20% суми контракту (20880дол.США) та за умови сплати позивачем другим платежем 84400 дол.США, не свідчить про розбіжності у документах, так як загальна сума сплачених коштів відповідає фактурній вартості товару.

При цьому, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.

Також, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2020 термін CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт) означає, що продавець здійснює поставку товару на борт судна або забезпечує надання товару вже поставленого у такий спосіб; укладає договір перевезення товару з місця поставки до місця призначення; здійснює очищення товару для експорту.

Продавець повинен укласти або забезпечити укладення договору (контракту) перевезення товару з узгодженого пункту поставки до названого порту призначення. Договір (контракт) перевезення має бути укладений на звичайних умовах за рахунок продавця і передбачати перевезення звичайним маршрутом на судні, яке використовується для перевезення даного типу товару, що продається. Покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) перевезення (пункти А.4, Б.4 умов поставки CFR за Інкотермс 2020).

Таким чином, витрати на перевезення з Індії до порту Констанца, Румунія були здійснені Продавцем, тобто є вже включеними до ціни товару, а отже додатково до митної вартості не додаються, що не заперечується митницею, а витрати на перевезення, які поніс Покупець до митного кордону України (прикордонний перехід у м. Орлівка), додатково додані до фактурної вартості товару як то передбачено митним законодавством України.

Згідно розділів А5, В5 Інкотермс 2020 обов`язок, щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах CFR відсутній, як у продавця, так і у покупця.

Тобто страхування товару з Індії до порту Констанца, Румунія не здійснювалось, що передбачено умовами поставки CFR згідно Інкотермс 2020.

У тому числі, судом першої інстанції правильно враховано, що у листі ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» № 1/05 від 02.12.2024 підтверджено, що страхування товару за цією поставкою не відбувалось, натомість у рахунку № АО11417 від 20.11.2024 р. допущено помилку у переліку послуг, зазначивши «страхування вантажу» замість «страхування контейнерного обладнання».

З огляду на положення підпункту 7 пункту 10 статті 58 Митного кодексу України до ціни додається ціна, що була фактично сплачена за оцінювані товари, такої складової митної вартості як витрати на страхування цих товарів, однак не витрати на страхування контейнерного обладнання. Відтак, у позивача відсутні додаткові витрати на страхування товару, окрім на перевезення з порту Констанца до прикордонного переходу м.Орлівка Україна.

Стосовно зауважень митниці про те, що інвойс від 19.08.2024 №MMPL/2425/ISL036 не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт; умови поставки (CNF) вказані в інвойсі суперечать умовам поставки (CFR) зазначеним в гр. 20 ЕМД, судом першої інстанції правильно зазначено, що абревіатура торгового терміну CNF (C & F) (Carriage and Freight) використовувалась у перших версіях правил Інкотермс, яка пізніше переросла в базис поставки CFR (Cost and Freight - Вартість і фрахт), який використовується в сучасних редакціях правил Інкотермс. Тому декларантом правомірно у графі 20 МД заявлено умови поставки CFR.

Поряд з цим, слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.

Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua