Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №420/7434/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7434/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

16.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ НІКА ЗАХІД» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ НІКА ЗАХІД» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати противоправними та скасувати:

рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000080/2 від 21.02.2025;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000111 від 21.02.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачеві представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.

Наполягає на тому, що висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріали підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і його кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано правильної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим та прийняте без достатніх правових підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000080/2 від 21.02.2025 року.

Визнав протиправною та скасував картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2025/000111 від 21.02.2025 року.

Стягнув з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ НІКА ЗАХІД» сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом – за ціною договору.

В свою чергу, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що надані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини виключали можливість підтвердити заявлену митну вартість за ціною договору та свідчать про правомірність і обґрунтованість рішень митного органу про коригування митної вартості товару і про відмову у митному оформленні товарів.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ НІКА ЗАХІД» у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано, що 14.10.2024 між Компанією VARSOMAR S.A. (Уругвай) та покупцем ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ НІКА ЗАХІД» укладено Контракт №15/2024, за яким Продавець продає, Покупець купує морожену рибу «Товар», де асортимент, якість, кількість, вага та ціна вказується в Інвойсі (Проформі) приготованому для відвантаження, цей Інвойс (Проформа) являється невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Контракту загальна вартість Контракту складається із загальної суми інвойсів (проформ). Ціна на вантаж, погоджується Сторонами в Інвойсі (Проформі).

Згідно пунктів 3.1 Контракту Товар повинен бути доставлений Покупцю на умовах CFR Румунія або CFR Литва (згідно правил «Інкотермс 2020»).

У пунктах 4.3, 4.4 Контракту обумовлено, що Специфікація супровідних документів повинна бути визначена Сторонами перед кожним відвантаженням Товару. Продавець повинен надати Покупцю наступні документи: - Інвойс (оригінальний документ) - CMR (оригінальний документ) - Ветеринарний (санітарний) сертифікат на експортовані в Україну рибу та морепродукти (оригінальний документ) - Сертифікат походження (оригінальний документ) - Пакувальний лист (оригінальний документ) - Cертифікат якості (оригінальний документ)

Товар упаковується в картонні коробки. На кожній коробці повинна бути етикетка, де вказано: назва продукту, розмір продукту, назва виробника, адреса виробника, дата виготовлення, країна походження, умови зберігання та фабричний номер українською та англійській мовах.

Також, у пунктах 5.1, 5.2 Контракту обумовлено, що ціни на Товар вказуються в Інвойсі (Проформі). Порядок проведення розрахунку за кожну партію Товару може здійснюватися після поставки товару або передоплатою.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №25UA500020001462U9 від 21.02.2025.

Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Митна вартість товару під час митного оформлення позивачем підтверджена: зовнішньоекономічним договором від 14.10.2024 №15/2024; Сертифікат якості від 21.12.2024 року; Пакувальний лист від 21.12.2024 року; Інвойс №2533 від 08.01.2025 року; Коносамент №HLCUBU3241118433 від 21.12.2024 року; CMR №8375 від 19.02.2025 року; Навантажувальний документ №8375 від 20.02.2025 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат №0961977-1 від 21.12.2024 року; Сертифікат про походження товару №367 від 24.01.2025 року; Платіжна інструкція №5 від 14.11.2024 року (передоплата 16770 дол. США за товар); Платіжна інструкція №9 від 28.01.2025 року (доплата 37668 дол. США за товар); Рахунок на оплату №2104 від 19.02.2025 року про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця ТОВ «МАРЛАЙН»; Довідка про вартість перевезення товару (транспортних витрат) №19-1 від 19.02.2025 року; Договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу №30/06/2021 від 30.06.2021 року.

21.02.2025 Одеською митницею прийнято рішення за №UA500020/2025/000080/2 про коригування митної вартості товарів.

У рішенні зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) в наданих платіжних інструкціях №5 від 08.01.2025 та №9 від 28.01.2025 зазначено посилання на проформу інвойс Р2533 від 14.10.2024, однак до митного оформлення надано інвойс 2533 від 08.01.2025;

2) декларантом на надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг за Рахунком про транспортні витрати від 19.02.2025 № 2104 та за Довідкою 19-1 від 19.02.2025;

3) рахунок про транспортні витрати від 19.02.2025 № 2104 укладено між ТОВ "Марлайн" та ТОВ "ДК Візія Оптторг", однак в автотранспортній накладній CMR від 19.02.2025 № 8375 фактичний перевізник значиться як PE «SHALAK SERGII»;

4) подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару Рахунок від 19.02.2025 №2104 та Довідка 19-1 від 19.02.2025, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;

5) згідно п.1.1 Контракту №15/2024 Інвойс є невід`ємною частиною контракту, однак в наданому до митного оформлення інвойсі 2533 від 08.01.2025 відсутнє послання на зовнішньоекономічний контракт.

Карткою від 21.02.2025 за №UA500020/2025/000111 Одеська митниця відмовила позивачеві у митному оформленні товарів.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3, 6, 7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви митниці мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов`язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; розрахункові документи; транспортні документи, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.

Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені зовнішньоекономічним договором, та за якими відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.

Судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до умов контракту №15/2024 ціна на товар вказується в Інвойсі (Проформі), порядок проведення розрахунків за кожну партію товару може змінюватися після поставки товару або передоплатою.

Згідно обставин справи, перед поставкою товару Продавець виставив позивачеві проформу-інвойс №Р2533 від 14.10.2024, орієнтовною вагою товару 26 тон. З розрахунку за орієнтовну вагу товару 26 тон, ціна за товар була визначена у сумі 55900 дол. США.

На виконання умов контракту, за фактом відвантаження товару, Продавець надав позивачеві оригінальний інвойс №2533 від 08.01.2025, відповідно до якого кількість фактично відвантаженого товару склала 25320 кг, а загальна вартість - 54438 дол. США.

При цьому ціна 2,15 дол. США за 1 кг залишилась незмінною та повністю відповідає узгодженій ціні попереднього інвойсу №Р2533 від 14.10.2024.

З огляду на те, що попередній інвойс №Р2533 від 14.10.2024 складений лише на запланований та на орієнтовний обсяг поставки товару, та вказана в ньому вартість жодним чином не відповідає фактичній вартості імпортованого товару, позивач не подавав його до митного оформлення, а подав оригінальний інвойс №2533 від 08.01.2025, який підтверджує всі числові значення складових митної вартості.

При цьому, згідно платіжних інструкцій позивач сплатив частково вартість товару 14.11.2024 року в розмірі 16770 дол. США та 28.01.2025 року остаточно сплатив 37668 дол. США, що відповідає сумі 54438 дол. США, зазначеній в Інвойсі №2533 від 08.01.2025. В графі «призначення платежу» платіжних інструкцій підставою для здійснення оплати зазначений контракт №15/2024 від 14.10.2024.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що не зазначення в банківському платіжному документі реквізитів інвойсу не є розбіжністю в числових значеннях дійсної вартості товару, така обставина жодним чином не вплинула на ціну товару та складові митної вартості товару.

Також, на підтвердження витрат на транспортування позивач надав Договір №30/06/2021 від 30.06.2021 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу з ТОВ «МАРЛАЙН», Рахунок на оплату №2104 від 19.02.2025, Довідку про надання транспортно-експедиційних послуг №19-1 від 19.02.2025, згідно яких транспортні витрати на доставку декларованого вантажу в контейнері BMOU9268819 склали у сумі 25008,20 грн.

При цьому, з огляду на положення пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України цим Кодексом не встановлений конкретний перелік транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які необхідно подати декларанту. Крім того, за умовами договору №30/06/2021 від 30.06.2021 послуги мають бути сплачені протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку. Оскільки рахунок №2104 виставлений позивачеві 19.02.2025 року, станом на 21.02.2025 року (тобто на дату митного оформлення) у позивача не виник обов`язок сплати за рахунком та він не був сплачений.

Також, судом першої інстанції правильно враховано, що рахунок на оплату транспортних послуг №2104 від 19.02.2025 виписаний позивачеві за договором №30/06/2021 від 30.06.2021 року з ТОВ «МАРЛАЙН». Поряд з тим, відповідно до цього договору ТОВ «МАРЛАЙН» є експедитором, який бере на себе зобов`язання за рахунок замовника (позивача) виконати послуги з організації транспортно-експедиційного обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Замовника (позивача) в стандартних 20-ти та 40 фунтових контейнерах по території України та в міжнародному сполученні. Відповідно до п. п. 2.2.2 договору виконавець має право представляти інтереси Замовника (позивача) у взаєминах із залученими третіми особами, а також іншими організаціями, залученими до процесу транспортно-експедиторського обслуговування. Таким чином, у автотранспортній накладній вказано фактичного перевізника - PE SHALAK SERGII, який діяв на замовлення експедитора ТОВ «Марлайн».

Також, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність тверджень митного органу про те, що рахунок від 19.02.2025 №2104 та Довідка №19-1 від 19.02.2025 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, адже умови поставки товару зазначені в контракті №15/24 (CFR Румунія або CFR Литва), що відображено в Інвойсі №2533 від 08.01.2025 (CFR Constanta, Romania) та в рахунку від 19.02.2025 №2104 зазначена вартість послуг перевезення за маршрутами м. Констанца, Румунія – пп. Орлівка, Україна та пп. Орлівка, Україна – м. Одеса, Україна. Поряд з тим, в довідці конкретизовано, що включаються до митної вартості товару саме послуги міжнародного транспортного перевезення за маршрутом м. Констанца, Румунія – пп. Орлівка, Україна.

Щодо тверджень митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що в наданому до митного оформлення Інвойсі №2533 від 08.01.2025 року відсутнє послання на зовнішньоекономічний контракт, суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що нормами законодавства не визначення обов`язкових реквізитів Інвойсу та надані до митного органу документи не містять будь-яких розбіжностей, які б свідчили, що Інвойс №2533 від 08.01.2025 року не стосується цього контракту, або цієї поставки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський