Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/10926/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10926/26

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Дата ухвалення рішення: 26 серпня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі № 420/10926/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

– визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2018– 2020 роки, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій послалося на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки його доводам і наявним у матеріалах справи доказам та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи й вимогам законодавства.

Зокрема, апелянт вважає, що суд неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та нормативно-правових актів, які регулюють порядок індексації пенсій, не врахувавши, що перерахунок пенсії позивачки проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач заперечує наявність обов`язку здійснювати перерахунок пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати, використаного під час призначення пенсії позивачці, посилаючись на інший, передбачений законодавством, механізм визначення базового показника для індексації.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 29 вересня 2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2 березня 2026 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 9 118,81 грн (а. с. 12).

Листом від 1 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що пенсію позивачці призначено з 29 вересня 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки в розмірі 9 118,81 грн. Відповідач зазначив про відсутність підстав для застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 під час перерахунків пенсії з 1 березня 2022, 2023 та 2024 років.

Також у листі зазначено, що з 1 березня 2025 року пенсію позивачки перераховано із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в розмірі 8 711,61 грн, проіндексованого на коефіцієнт 1,0575. Загальний розмір пенсії, за інформацією відповідача, становив 4 446,67 грн, з яких 3 934,77 грн – пенсія за віком, 176,90 грн – доплата за 10 років понаднормативного страхового стажу, 135 грн – надбавка внаслідок індексації з 1 березня 2022 року та по 100 грн – надбавки внаслідок індексації з 1 березня 2023 і 2024 років.

Крім того, відповідач повідомив, що з 1 березня 2026 року пенсію позивачки перераховано із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в розмірі 28 474,64 грн, проіндексованого на коефіцієнт 1,061. За даними листа, загальний розмір пенсії становив 12 236,57 грн, з яких 12 054,17 грн – пенсія за віком та 311,40 грн – доплата за 12 років понаднормативного страхового стажу (а. с. 13– 14).

Не погодившись із відповіддю Пенсійного фонду, позивачка звернулася до суду з цим позовом, вимагаючи провести з 1 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії шляхом послідовного застосування зазначених коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати в розмірі 9 118,81 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачки відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не застосував коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався під час обчислення її пенсії.

Натомість відповідач фактично провів індексацію шляхом установлення відповідних доплат до пенсії, що, на висновок суду першої інстанції, не відповідає передбаченому законодавством механізму індексації.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача та наявність підстав для зобов`язання його здійснити перерахунок пенсії позивачки із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та іншими визначеними законом джерелами соціального забезпечення.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується із застосуванням коефіцієнта, який визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні за відповідні періоди. Розмір і порядок такого збільшення встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій, обов`язкових для органів державної влади та інших суб`єктів, на яких покладено відповідні обов`язки.

Законом України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» внесено зміни до законодавства щодо порядку індексації пенсій. Зокрема, частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено проведення індексації пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання зазначених положень Кабінет Міністрів України постановою від 20 лютого 2019 року № 124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати визначається за встановленою формулою з урахуванням показників зростання споживчих цін і середньої заробітної плати в Україні. Перерахунок пенсій за цим Порядком проводиться щороку з 1 березня.

Пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт. Наступні перерахунки проводяться з урахуванням показника, збільшеного в попередніх роках.

Постановами Кабінету Міністрів України для проведення щорічної індексації пенсій установлювалися відповідні коефіцієнти збільшення: постановою від 22 лютого 2021 року № 127 – 1,11; від 16 лютого 2022 року № 118 – 1,14; від 24 лютого 2023 року № 168 – 1,197; від 23 лютого 2024 року № 185 – 1,0796; від 25 лютого 2025 року № 209 – 1,115; від 25 лютого 2026 року № 236 – 1,121.

Водночас положення пункту 5 Порядку № 124 щодо використання показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року необхідно застосовувати з урахуванням частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка визначає об`єктом щорічного збільшення показник середньої заробітної плати, що враховується для обчислення відповідної пенсії.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ґрунтується, зокрема, на принципах законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу й розміру заробітної плати (доходу).

Зазначені принципи передбачають застосування визначених законом правил обчислення пенсій і забезпечення належного зв`язку між страховим стажем, заробітком, з якого сплачено страхові внески, та розміром пенсійного забезпечення.

За змістом частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, у разі суперечності положень підзаконного нормативно-правового акта приписам закону суд застосовує положення закону як акта вищої юридичної сили. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19.

З огляду на наведене під час індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивачки, із послідовним застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів індексації.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пенсію за віком позивачці призначено з 29 вересня 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки в розмірі 9 118,81 грн.

Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка просила застосувати до зазначеного показника коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

У відповідь Пенсійний фонд повідомив про проведення перерахунків пенсії з 1 березня 2025 року та з 1 березня 2026 року, а також зазначив про встановлення відповідних доплат і застосування інших показників під час обчислення пенсійних виплат.

Отже, предметом спору є правомірність визначення відповідачем показника середньої заробітної плати, який використовується для індексації пенсії позивачки, та порядку застосування відповідних коефіцієнтів збільшення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення щомісячних доплат саме по собі не замінює передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV перерахунку шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати, якщо такий перерахунок належить провести відповідно до закону.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2025 року у справі № 160/15379/24 та від 20 лютого 2025 року у справі № 560/12058/24.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України суд у разі задоволення адміністративного позову може зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Дискреційними є повноваження, за яких суб`єкт владних повноважень у межах, установлених законом, має можливість обрати один із кількох правомірних варіантів рішення. Якщо ж закон визначає обов`язок органу та порядок його виконання без надання можливості вибору між різними варіантами поведінки, зобов`язання вчинити відповідні дії не є втручанням у дискреційні повноваження.

У цій справі суд першої інстанції, установивши порушення прав позивачки, дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення. Такий спосіб захисту спрямований на поновлення порушеного права та сам по собі не свідчить про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322 та 325 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук