Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №420/11635/26
Суддя: Федусик А.Г.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11635/26
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,
повний текст судового рішення
складено 24.08.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача – Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ) та просив:
- визнати протиправними дії ГУПФ щодо виплати пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на підставі судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від по справі №420/10142/25, яке набрало законної сили 16.09.2025, з застосуванням "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, затверджених Постановою КМУ від 14.07.2025 №821 (далі Порядок №821), та пункту 14 Прикінцевих положень Закону №4695-IX;
- зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01.11.2025, виплату пенсії, перерахованої на підставі судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від по справі №420/10142/25, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-XII), без застосування вимог Порядку №821 без обмежень її загальної суми максимальним розміром;
- визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII без обмеження максимальним її розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою КМУ від 30.12.2025 №1778 (далі Постанова №1778), і без урахування (застосування) Порядку №821, починаючи з 01.03.2026;
- зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII без обмеження максимальним її розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778 і без урахування (застосування) до відповідних виплат Порядку №821, починаючи з 01.03.2026, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії ГУПФ щодо обмеження з 01.03.2026 нарахованої на виконання Постанови КМУ №239 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (далі Постанова №239);
- зобов`язати ГУПФ здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення відповідно до Постанови №239 без застосування будь яких обмежень максимального розміру пенсій, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778 і без урахування (застосування) до відповідних виплат Порядку №821, починаючи з 01.03.2026, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФ щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням Постанови №821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці)».
Зобов`язано ГУПФ здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 листопада 2025 року без застосування Постанови №821, з урахуванням здійснених виплат.
Визнано протиправними дії ГУПФ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2026 року з обмеженням максимальним розміром та з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, встановлених Постановою №1778.
Зобов`язано ГУПФ здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів встановлених пунктом 1 Постанови №1778, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Листом №18226-13844/Л-02/8-1500/26 від 08.04.2026 ГУПФ повідомило позивачу, що відповідно до Постанови №236 з 01.03.2026 ОСОБА_1 нарахована індексація пенсії в сумі 2595,00 грн. Згідно з рішеннями суду від 16.09.2025 по справі №420/16432/25 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023. Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, для нарахування сум індексації пенсії відповідно до Постанов №118 та №168 правові підстави відсутні.
Також у вказаному листі зазначено, що оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 по справі №420/16432/25 було установлено з 01.02.2021, з 01.02.2022 та з 01.02.2023 провести перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру, то розмір пенсії визначений на зазначені дати та становить з 01.02.2023 – 54366,47 грн. Відповідно до статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 Постанови №1778 із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення з 01.01.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 34487,79 грн.
Згідно розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі №ЮО105922, підсумок пенсії ОСОБА_1 (з надбавками) з 01.03.2026 становить 63726,68 грн (базовий розмір пенсії (52788,58*80%) – 42230,86 грн, індексація базового ОСНП 2024 – 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2025 – 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2026 – 2595,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) – 11956,57 грн, щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 – 2000,00 грн, підвищення та надбавки до пенсії у розмірі 1038,00 грн, 50,00 грн, 856,35 грн), з обмеженням максимального розміру пенсії – 54366,47 грн, з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1778 – 34487,79 грн.
Згідно з випискою по картковому рахунку 05.03.2026 позивачу виплачено пенсію у розмірі 33105,75 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови КМУ, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1788, та обмеження такої пенсії максимальним розміром є протиправним.
Також, суд дійшов висновку щодо протиправності застосування до позивача положень Порядку №821, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання виплати пенсії з 01.11.2025 без застосування вимог цього Порядку підлягають задоволенню.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 3 грудня 2025 року № 4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених КМУ.
На виконання вищезазначеної статті, КМУ прийнята Постанова №1778, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Водночас пунктом 2 вищезазначеної Постанови КМУ установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджету України на 2026 рік" та Постановою №1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон № 4695-IX та Постанова №1778 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4695-IX.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1778.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону №2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
Додатково колегія суддів враховує, що п.1 Постанови №1778 встановлює обмеження розміру пенсій, зокрема призначених за Законом №2262-XII, ідентичні тим, які визначались у 2025 році положеннями п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1.
В свою чергу, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №320/2229/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду та набрало законної сили 09 грудня 2025 року, визнано протиправним та нечинним абзац 1 пункту 1 Постанови КМУ №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону №2262-XII.
Крім того, розглянувши касаційну скаргу у справі №120/1081/25, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі яка розглядається, тільки за 2025 рік, Верховний Суд сформував висновок, згідно якого застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, положень статті 46 Закону №4059-IX та Постанови КМУ №1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний нараховувати і виплачувати позивачу з 01.01.2026 року пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1788.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення нарахування та виплати пенсії без застосування Постанови КМУ №821, з огляду на таке.
Постановою КМУ від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Отже, Порядком №821 визначено порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання рішень судів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому, за відсутності встановленого факту порушення права позивача у відповідній частині.
В межах даної адміністративної справи, відповідач не вчиняв жодних дій на виконання рішення суду щодо застосування Порядку №821, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними.
Водночас колегія суддів враховує, що Постанову КМУ №821 визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026. Отже, на час апеляційного перегляду справи зазначена постанова не підлягає застосуванню.
Наведена обставина додатково підтверджує відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача не застосовувати Постанову №821 у майбутньому.
Відтак колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги щодо незастосування Постанови №821 є передчасними, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх задоволення. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року – скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
СуддіГ.В. Семенюк О.І. Шляхтицький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua