Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/37851/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37851/25

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Дата і місце ухвалення: 12.03.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 420/37851/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , виражену у ненаданні відповіді на запит на інформацію ОСОБА_2 від 09.05.2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , виражену у ненаданні інформації на запит на інформацію ОСОБА_2 від 09.05.2025 року;

- визнати протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_2 від 12.05.2025 року;

- визнати неправомірною відмовою військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ненадання інформації по суті запиту від 12.05.2025 року;

- зобов`язати відповідача, військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , надати у повному обсязі інформацію відповідно змісту запиту на інформацію ОСОБА_2 від 09.05.2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , надати у повному обсязі інформацію відповідно змісту запиту на інформацію ОСОБА_2 від 12.05.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , виражену у ненаданні відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 09.05.2025 року та 12.05.2025 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути запити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на отримання публічної інформації від 09.05.2025 року та 12.05.2025 року і надати зазначену у запиті інформацію.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки Військова частина НОМЕР_1 надала позивачу відповіді на запити про доступ до публічної інформації від 09.05.2025 та 12.05.2025 листом від 31.07.2025 № 1604/6554. На переконання апелянта, надані пояснення охоплювали порушені у запитах питання, зокрема щодо відсутності окремих документів, підстав зміни військового звання, обов`язку повернення до пункту постійної дислокації, а також відомостей, використаних під час складення службової характеристики позивача.

Крім того, апелянт наголошує, що частина запитуваних документів стосувалася Військової частини НОМЕР_4 , яка, за його твердженням, була анульована, а документи передані до відповідного територіального архіву. У зв`язку з цим відповідач вважає помилковим покладення на нього обов`язку повторно розглянути запити та надати запитувану інформацію, оскільки виконання такого обов`язку є неможливим або відповідні дії вже вчинені.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставин, які, на його думку, свідчать про усунення спірної бездіяльності до розгляду справи, що є підставою для закриття провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і зазначає, що наданий відповідачем лист не містить запитуваної інформації по суті, а тому не свідчить про усунення порушення права на доступ до публічної інформації.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 із запитом про надання копій медичної документації, документів, що стали підставою для зміни військового звання, а також документів щодо обставин і підстав обов`язку повернення до пункту постійної дислокації після лікування.

12 травня 2025 року позивач подав ще один запит, у якому просив надати інформацію та документи, що стали підставою для внесення до службової характеристики від 22 вересня 2024 року відомостей про низьку виконавчу дисципліну та девіантну поведінку, а також інформацію про дисциплінарні стягнення, заохочення і виплати, пов`язані зі складенням цієї характеристики.

Листом від 31 липня 2025 року № 1604/6554 Військова частина НОМЕР_1 надала відповіді на зазначені запити, повідомивши, зокрема, про обставини лікування позивача, підстави зміни його військового звання та результати службового розслідування.

Вважаючи, що надана відповідь не містить усієї запитуваної інформації, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання надати запитувану інформацію.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Порядок реалізації права на доступ до публічної інформації визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, отримана або створена суб`єктами владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків або така, що перебуває в їх володінні. За змістом статей 5 та 19 цього Закону доступ до публічної інформації забезпечується, зокрема, шляхом її надання за запитами.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що в разі, якщо розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але йому відомо або повинно бути відомо, хто нею володіє, він зобов`язаний направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Отже, виконання розпорядником інформації обов`язку щодо розгляду запиту не зводиться до формального направлення відповіді. Така відповідь має відповідати змісту поставлених запитань, а в разі відсутності запитуваної інформації у володінні розпорядника останній повинен діяти відповідно до вимог закону.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 травня 2025 року позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому, зокрема, просив надати копії медичної документації, на підставі якої його направляли на лікування, а також копії документів, що стали підставою для зміни його військового звання.

Запитом від 12 травня 2025 року позивач просив надати інформацію та документи, використані під час складення службової характеристики від 22 вересня 2024 року, зокрема щодо підстав зазначення в ній відомостей про низьку виконавчу дисципліну, а також конкретні відомості про дисциплінарні стягнення та заохочення за відповідний період.

На ці запити позивачу було надіслано лист від 31 липня 2025 року № 1604/6554, у якому наведено пояснення щодо окремих обставин, порушених у зверненнях. Водночас сам факт надання цього листа не свідчить про повне та належне виконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення доступу до запитуваної інформації, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував під час вирішення спору.

Зокрема, у відповідь на запит від 09 травня 2025 року щодо медичної документації відповідач повідомив про відсутність відповідних документів у його володінні. Проте належних доказів направлення запиту розпоряднику, який володіє або повинен володіти такою інформацією, та одночасного повідомлення про це позивача матеріали справи не містять. За таких обставин повідомлення про відсутність документів саме по собі не підтверджує дотримання вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стосовно документів, які стали підставою для зміни військового звання позивача, у листі від 31 липня 2025 року № 1604/6554 відповідач послався на наказ від 30 червня 2024 року № 184 та рапорт позивача, зазначивши, що відповідні документи вже надавалися в межах іншої судової справи. Однак таке посилання не підтверджує надання позивачу всіх документів, запитаних 09 травня 2025 року, а також не свідчить про належне вирішення питання щодо доступу до кожного із запитаних документів.

За результатами дослідження змісту відповіді суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання повної інформації за першим та другим питаннями запиту від 09 травня 2025 року. Цей висновок відповідає встановленим обставинам справи, оскільки наведені у листі пояснення не підтверджують надання запитуваних документів у повному обсязі або вчинення передбачених законом дій у разі їх відсутності.

Неналежний розгляд установлено судом першої інстанції також щодо окремих питань запиту від 12 травня 2025 року.

Так, на питання про документи та відомості, на підставі яких у службовій характеристиці від 22 вересня 2024 року зазначено про низьку виконавчу дисципліну позивача, відповідач навів загальні пояснення щодо неприбуття позивача до військової частини після лікування, а також послався на рапорт безпосереднього командира та результати службового розслідування. Проте наведення таких обставин без належного розкриття запитуваної документованої інформації не є достатнім підтвердженням повного розгляду відповідного питання.

Крім того, у відповідь на питання про конкретні дисциплінарні стягнення та заохочення, застосовані до позивача в період між складенням службових характеристик від 22 серпня 2024 року та 22 вересня 2024 року, відповідач обмежився загальним посиланням на неодноразові зауваження дисциплінарного характеру та свідчення інших військовослужбовців. Така відповідь не містить конкретних відомостей, які дозволяли б установити, які саме дисциплінарні стягнення або заохочення застосовувалися, коли та на підставі яких документів.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідь на запит від 12 травня 2025 року не забезпечила надання повної інформації за першим та четвертим питаннями цього запиту.

При цьому обов`язок розпорядника полягає в наданні наявної та задокументованої інформації, а не у створенні нових документів, формуванні відомостей, які не існують, чи наданні суб`єктивних оцінок замість запитуваних документів. Саме тому під час розгляду запиту належить розмежовувати вимогу про надання вже створеної інформації та питання, відповідь на які передбачала б формування нових пояснень або висновків. Однак така особливість окремих запитань не звільняє розпорядника від обов`язку надати наявні документи або повідомити про відсутність запитуваної інформації та вчинити передбачені законом дії, якщо відомо чи повинно бути відомо, хто нею володіє.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що запитувана інформація перебувала у володінні Військової частини НОМЕР_4 , яку згодом було переформовано, а документи передано до архіву.

Саме по собі перебування документів в іншої військової частини або в архіві не підтверджує належного розгляду запитів позивача та не спростовує встановлених судом першої інстанції недоліків наданої відповіді. Якщо відповідач не володів запитуваною інформацією, але знав або повинен був знати належного розпорядника, він мав виконати вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Натомість доказів направлення запитів належному розпоряднику та одночасного повідомлення про це позивача відповідач не надав.

Не є обґрунтованими й доводи апелянта про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Застосування зазначеної норми передбачає усунення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень за умови, що для повного відновлення прав позивача немає необхідності визнавати відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправними.

У цій справі направлення листа від 31 липня 2025 року № 1604/6554 не підтверджує повного усунення порушеного права позивача на доступ до публічної інформації, оскільки за окремими питаннями запитів відповідь залишилася неповною, а дотримання передбаченої законом процедури в разі відсутності інформації у володінні відповідача не доведено. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не встановив підстав для закриття провадження у справі з цієї причини.

Доводи апелянта про недостатню вмотивованість рішення суду першої інстанції також не дають підстав для його скасування. Суд дослідив обставини подання інформаційних запитів, зміст відповіді від 31 липня 2025 року № 1604/6554 та визначив питання, за якими запитувану інформацію не було надано в повному обсязі. Незгода відповідача з оцінкою судом установлених обставин і наявних доказів сама по собі не свідчить про необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цій справі саме Військова частина НОМЕР_1 мала довести, що запити позивача розглянуто відповідно до вимог закону, запитувану інформацію надано в належному обсязі або, за відсутності такої інформації у її володінні, вчинено передбачені законом дії. Належних доказів виконання цих обов`язків у повному обсязі відповідач не надав.

При цьому зобов`язання повторно розглянути інформаційні запити не означає покладення на відповідача обов`язку створювати нові документи чи надавати інформацію, якої не існує. Воно передбачає належний розгляд поставлених позивачем питань, надання наявної документованої інформації, а в разі її відсутності – виконання вимог закону щодо направлення запиту належному розпоряднику та повідомлення про це запитувача.

Отже, встановивши неналежний розгляд запитів у частині надання інформації за окремими питаннями, суд першої інстанції обґрунтовано застосував спосіб захисту, спрямований на повторний розгляд запитів та забезпечення реалізації права позивача на доступ до публічної інформації.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, порушення норм процесуального права та неправильного визначення способу захисту не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом обставини та досліджені докази підтверджують неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо розгляду інформаційних запитів позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків та не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат апеляційного перегляду підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №420/37851/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук