Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/28988/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28988/25

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Дата і місце ухвалення: 11 травня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/28988/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНО-УКРАЇНА» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РІНО-УКРАЇНА» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100190/2025/000020/2 від 20.06.2025 року, №UA100190/2025/000027/2 від 10.07.2025 року, №UA100190/2025/000029/2 від 11.07.2025 року, №UA100190/2025/000037/2 від 23.07.2025 року, №UA100190/2025/000038/2 від 24.07.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки доводам митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Зокрема, апелянт наголошує на відсутності належних документів, які підтверджують витрати на транспортування товарів, а також на невідповідності та недостатності відомостей, необхідних для перевірки числових значень складових митної вартості.

Крім того, зазначає, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, а за результатами порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів встановлено нижчий рівень вартості імпортованих товарів.

На думку апелянта, неподання декларантом усіх запитуваних додаткових документів та наявність розбіжностей у поданих документах свідчили про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності визначення митної вартості за основним методом і правомірність прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

За наведених підстав Київська митниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «РІНО-УКРАЇНА» просить залишити апеляційну скаргу Київської митниці без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, зазначаючи, що доводи апелянта спростовуються наданими документами, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІНО-УКРАЇНА» (Покупець) та компанією LEEDEN POWERWELD SDN BHD (Продавець) укладено контракт на поставку № PW-RU16092024.

Крім того, 18 квітня 2025 року між позивачем та компанією BESTONE GROUP INC. укладено контракт № BGI-R180142025, а 2 травня 2025 року між позивачем та компанією JUARA TEGUH RESOURCES PLT укладено контракт № JU-RU02052025.

За умовами контрактів продавці зобов`язалися поставляти товар в асортименті, за цінами та в кількості, визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною відповідних контрактів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 контрактів загальна сума кожного контракту визначається як сума виставлених інвойсів, а ціна товару погоджується в інвойсах та може змінюватися залежно від конкретної поставки.

Згідно з пунктом 3.1 контрактів умовами поставки визначено FOB Klang, Малайзія, відповідно до правил Інкотермс 2020, якщо інше не передбачено інвойсом. Пунктом 3.2 контрактів допускається відвантаження товару та оформлення товаросупровідних і комерційних документів третьою стороною.

Між ТОВ «РІНО-УКРАЇНА» та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» укладено договір № 3101-25 від 1 червня 2024 року щодо морського перевезення вантажів і транспортно-експедиторського обслуговування.

Також між позивачем та Maersk A/S укладено договір № UA00328175 від 26 червня 2024 року на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

Крім того, 14 січня 2025 року між позивачем та ТОВ «ФОРМАГ» укладено договір № 1401/25-01 щодо транспортно-експедиторського обслуговування.

З метою митного оформлення товарів позивачем до Київської митниці подано митні декларації, зокрема № 25UA100190562615U4 від 11 червня 2025 року, № 25UA100190564058U3 від 28 червня 2025 року та № 25UA100190565118U6 від 11 липня 2025 року.

За цими деклараціями на митну територію України ввозився, зокрема, сталевий обміднений зварювальний дріт торговельної марки GRADIENT виробництва LEEDEN POWERWELD SDN BHD, країна походження та виробництва – Малайзія.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано комерційні інвойси, пакувальні листи, зовнішньоекономічні контракти, платіжні документи, сертифікати якості та походження товарів, коносаменти, залізничні накладні, довідки про транспортні витрати, договори перевезення і транспортно-експедиторського обслуговування, акти наданих послуг, рахунки, листи-пояснення та інші документи, що стосувалися вартості товарів і їх транспортування.

Після подання митних декларацій Київська митниця направила декларанту запити про надання додаткових документів, посилаючись на наявність розбіжностей у поданих документах та недостатність відомостей для підтвердження числових значень складових митної вартості.

У відповідь позивач надавав додаткові документи та пояснення, зазначаючи, що поданого комплекту документів достатньо для підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами митного контролю Київська митниця прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів: № UA100190/2025/000020/2 від 20 червня 2025 року; № UA100190/2025/000027/2 від 10 липня 2025 року; № UA100190/2025/000029/2 від 11 липня 2025 року; № UA100190/2025/000037/2 від 23 липня 2025 року; № UA100190/2025/000038/2 від 24 липня 2025 року.

У зазначених рішеннях митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору та здійснив коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Обґрунтовуючи свої рішення, митниця посилалася на недостатність документального підтвердження транспортних витрат, розбіжності між датами оформлення окремих транспортних документів і довідок про вартість перевезення, а також відсутність, на її думку, належних документів щодо окремих складових митної вартості. Крім того, митний орган зазначав про ненадання декларантом усіх запитуваних додаткових документів та використав інформацію про митну вартість раніше оформлених товарів.

У зв`язку з прийняттям зазначених рішень Київською митницею також оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій та митному оформленні товарів.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, ТОВ «РІНО-УКРАЇНА» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення товарів подано документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які, на думку суду, підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом – за ціною договору (вартістю операції). Суд зазначив, що подані документи містять відомості щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за товари, а також числових значень складових митної вартості, тоді як відповідач не довів наявності розбіжностей, які б впливали на правильність визначення митної вартості та зумовлювали необхідність витребування додаткових документів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що самі по собі посилання митного органу на відсутність окремих документів, розбіжності в датах оформлення транспортних документів, відсутність у коносаментах печаток або підписів, а також на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є достатніми підставами для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості. На переконання суду, відповідач не обґрунтував, яким чином зазначені обставини унеможливлювали перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що використання митним органом інформації про рівень митної вартості раніше оформлених товарів саме по собі не підтверджує недостовірності відомостей, заявлених декларантом, та не звільняє митницю від обов`язку обґрунтувати неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У цій справі предметом судового контролю є правомірність рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100190/2025/000020/2 від 20 червня 2025 року, № UA100190/2025/000027/2 від 10 липня 2025 року, № UA100190/2025/000029/2 від 11 липня 2025 року, № UA100190/2025/000037/2 від 23 липня 2025 року та № UA100190/2025/000038/2 від 24 липня 2025 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, митниця наполягає на тому, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували числових значень складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. На думку апелянта, виявлені обставини та ненадання частини запитаних додаткових документів давали підстави не визнавати заявлену митну вартість за основним методом і визначити її за резервним методом.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів виходить із такого правового регулювання.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням положень цього Кодексу.

За змістом статей 52–54 Митного кодексу України декларант заявляє митну вартість та подає документи, що підтверджують її числове значення і складові. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості та за наявності обґрунтованих сумнівів перевіряє достовірність поданих відомостей.

Частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України визначено основні й додаткові документи, які можуть використовуватися для підтвердження заявленої митної вартості. Витребування додаткових документів допускається за наявності обґрунтованих підстав вважати, що подані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості чи ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Отже, наявність сумнівів у митного органу може бути підставою для перевірки документів і витребування додаткових відомостей, однак сама по собі не доводить недостовірності заявленої митної вартості. У кожному випадку необхідно встановити, які саме відомості є суперечливими або відсутніми, чи мають вони значення для визначення митної вартості та чому подані декларантом документи не дають змоги перевірити відповідні показники.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості має містити належне обґрунтування причин, через які митний орган не визнав заявлену митну вартість, відомості, що стали підставою для коригування, та пояснення щодо числового значення скоригованої митної вартості.

Застосування резервного методу, передбаченого статтею 64 Митного кодексу України, можливе лише за неможливості визначити митну вартість шляхом послідовного застосування попередніх методів. Тому використання інформації про митне оформлення інших товарів не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати неможливість застосування основного методу, придатність використаних порівняльних даних та правильність визначення скоригованої митної вартості.

За правилами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Таким чином, для вирішення цього спору необхідно з`ясувати щодо кожного оскаржуваного рішення, чи підтверджували подані декларантом документи ціну відповідної поставки та складові митної вартості, чи були виявлені митницею розбіжності істотними, а також чи наведено достатні підстави для відмови у застосуванні основного методу та переходу до резервного методу.

Щодо рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100190/2025/000020/2 від 20 червня 2025 року колегія суддів зазначає таке.

Митне оформлення товару здійснювалося за митною декларацією № 25UA100190562615U4 від 11 червня 2025 року на підставі інвойсу № 009/TWL/24 від 21 березня 2025 року, виставленого компанією LEEDEN POWERWELD SDN BHD за контрактом № PW-RU16092024 від 16 вересня 2024 року. Згідно з матеріалами справи, інвойс містив відомості про найменування та характеристики товару, його кількість, ціну й загальну вартість, країну походження, а також умови оплати: 30 відсотків передоплати та 70 відсотків доплати протягом 120 днів після доставки.

За умовами поставки FOB Klang, Малайзія, до митної вартості підлягали включенню передбачені законом витрати, які не увійшли до ціни товару та були понесені на транспортування до місця ввезення на митну територію України. Тому під час перевірки заявленої митної вартості належало з`ясувати не лише ціну товару за інвойсом, а й документальне підтвердження відповідних транспортних витрат.

Як убачається з рішення про коригування, митниця поставила під сумнів підтвердження витрат на перевезення за маршрутом із порту Klang, Малайзія, до пункту пропуску «Мостиська-Пшемисль». Зокрема, декларант подав довідку ТОВ «Ламан Шипінг» про вартість морського перевезення від 21 травня 2025 року та довідку ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про вартість залізничного перевезення від 15 травня 2025 року, тоді як залізнична накладна ЦІМ/УМВС № 2151579698 датована 23 травня 2025 року.

Митниця також вказала на відсутність печаток і підпису представника перевізника на коносаменті № BW25030433, а також на те, що подані документи не містили окремих відомостей про витрати на перевантаження з морського судна, зберігання товару та його навантаження на залізничну платформу. Крім того, митний орган зазначив про ненадання заявки на перевезення, передбаченої договором, та звернув увагу на те, що строк дії поданого прайс-листа виробника закінчився до дати інвойсу.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом, крім інвойсу та контракту, було подано пакувальний лист, платіжний документ за товар, сертифікати якості та походження, експортну декларацію, документи щодо морського й залізничного перевезення, довідки про транспортні витрати, договори транспортно-експедиторського обслуговування та перевезення, акти наданих послуг, платіжні документи за транспортні послуги, лист-калькуляцію доставки, пояснення щодо перевезення та інші документи. У відповідь на запит митниці листом № 062025/1 від 19 червня 2025 року декларант також надав додаткові пояснення й документи, зокрема договори № 3101-25 від 1 червня 2024 року та № UA00328175 від 26 червня 2024 року, акти наданих послуг, лист-калькуляцію доставки й коносамент.

Оцінюючи зауваження митниці щодо дат транспортних документів, колегія суддів зазначає, що сама по собі дата довідки про транспортні витрати, яка передує даті залізничної накладної, не свідчить про недостовірність наведених у ній відомостей. Вирішальним є те, чи можна на підставі змісту довідки та інших документів установити її зв`язок із відповідною партією товару, визначити маршрут перевезення та перевірити зазначену в ній суму. У рішенні митниця навела відмінність у датах, однак ця обставина сама по собі не пояснює, чому подані документи не могли підтверджувати відповідні транспортні витрати.

Щодо коносамента № BW25030433 колегія суддів враховує, що митниця вважала його неналежним транспортним документом через відсутність печаток і підпису представника перевізника. Водночас у матеріалах справи зазначено про подання декларантом інших документів щодо перевезення, зокрема телекс-релізу, залізничної накладної, довідок про транспортні витрати, договорів, актів та платіжних документів. За таких обставин належало оцінити, чи дозволяє сукупність цих документів ідентифікувати вантаж, підтвердити його перевезення та встановити вартість відповідних послуг. Самого посилання на недоліки оформлення одного документа без оцінки решти доказів недостатньо для висновку про не підтвердження всіх транспортних витрат.

Стосовно витрат на перевантаження, зберігання та навантаження товару на залізничну платформу колегія суддів зазначає, що необхідність включення таких сум до митної вартості залежить від того, чи були відповідні витрати фактично понесені, чи не увійшли вони до ціни товару та чи підлягають включенню відповідно до правил визначення митної вартості. У рішенні митниця послалася на відсутність окремих відомостей про такі витрати, а також на запис у залізничній накладній про перевантаження на станції Медика. Проте сам факт перевантаження не встановлює розміру відповідних витрат і не доводить, що вони не були враховані в інших документах щодо перевезення.

Водночас колегія суддів не виходить із того, що подання договорів, довідок і платіжних документів автоматично підтверджує всі складові митної вартості. Важливо, щоб документи в сукупності давали змогу встановити зміст послуг, їх належність до оцінюваної поставки та числові значення витрат. Проте в оскаржуваному рішенні митниця мала конкретно зазначити, які саме витрати залишилися непідтвердженими, чому поданих документів недостатньо для перевірки їх розміру та як це вплинуло на можливість застосування основного методу.

Посилання митниці на строк дії прайс-листа, який, за її відомостями, закінчився до дати інвойсу № 009/TWL/24, також не є самостійним доказом недостовірності ціни конкретної поставки. Прайс-лист може використовуватися як додаткове джерело інформації про ціни, однак умови конкретної поставки визначаються насамперед зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом. Для висновку про недостовірність ціни митниця мала встановити, що закінчення строку дії прайс-листа створювало реальну суперечність із погодженою сторонами ціною або іншими поданими документами.

Отже, наведені митницею зауваження стосувалися переважно документального підтвердження транспортних витрат і окремих супровідних документів. Однак у рішенні не наведено достатнього обґрунтування того, чому сукупність документів, поданих декларантом, не давала змоги перевірити числові значення відповідних складових митної вартості та чому встановлені обставини унеможливлювали застосування основного методу.

Визначаючи митну вартість за резервним методом, митниця послалася на інформацію про митне оформлення інших товарів і зазначила рівень митної вартості 1,40 долара США за кілограм. Однак наведення іншого цінового показника без належного обґрунтування його порівнюваності з оцінюваним товаром та без пояснення неможливості застосування попередніх методів не є достатнім для підтвердження правомірності коригування.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення № UA100190/2025/000020/2 не містить достатнього обґрунтування того, чому подані декларантом документи не дозволяли визначити митну вартість за ціною договору та з яких причин її було визначено за резервним методом. Наведені митницею зауваження без установлення їх конкретного впливу на числові значення складових митної вартості не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність цього рішення.

За митною декларацією № 25UA100190564058U3 від 28 червня 2025 року позивачем заявлено до митного оформлення сталевий дріт обміднений виробництва компанії LEEDEN POWERWELD SDN BHD (Малайзія) за інвойсом № 012/TWL/24 від 19 квітня 2025 року та контрактом № PW-RU16092024 від 16 вересня 2024 року. Умовами поставки визначено FOB.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, інвойс, пакувальний лист, зовнішньоекономічний контракт, платіжну інструкцію № 28 від 28 травня 2025 року, банківські виписки, сертифікати якості та походження, коносаменти, комерційну пропозицію, прайс-лист, довідки про транспортні витрати, а також документи щодо організації перевезення товару.

Рішенням від 10 липня 2025 року № UA100190/2025/000027/2 митний орган визначив митну вартість за резервним методом. Обґрунтовуючи неможливість застосування основного методу, митниця послалася, зокрема, на невідповідність дат довідок про транспортні витрати та залізничної накладної, неналежне оформлення коносамента № BW25040221, відсутність документального підтвердження окремих витрат на перевантаження, зберігання й обробку товару в порту Гданськ, а також на закінчення строку дії прайс-листа до дати виставлення інвойсу.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів виходить із того, що наявність розбіжностей у датах документів сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей щодо митної вартості. Для висновку про неможливість використання поданих документів митний орган мав установити, які саме відомості не узгоджуються між собою, у чому полягає їхня суперечність та яким чином вона перешкоджає визначенню числових значень складових митної вартості.

Митниця звернула увагу на те, що довідка ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про вартість залізничного перевезення датована 6 червня 2025 року, тоді як залізнична накладна ЦІМ/УМВС № 37554994 містить дату укладення договору перевезення 17 червня 2025 року. Проте наведена різниця в датах не супроводжується достатнім поясненням того, чому вона виключає можливість використання довідки для підтвердження вартості перевезення або свідчить про недостовірність зазначеної в ній суми. Саме по собі оформлення документа про вартість перевезення раніше за дату, зазначену в залізничній накладній, ще не доводить, що відповідні витрати не могли бути визначені або розраховані на підставі наявних у сторін домовленостей та інформації про перевезення.

Посилання митного органу на відсутність підпису чи печатки перевізника на коносаменті № BW25040221 також належало оцінити з урахуванням інших поданих документів. Водночас сама лише наявність інших транспортних документів не означає автоматичного підтвердження всіх витрат, пов`язаних із доставкою товару. Визначальним є те, чи надав митний орган належне обґрунтування того, чому сукупність документів, які перебували в його розпорядженні, не давала змоги встановити обставини перевезення та відповідні складові митної вартості. У спірному рішенні таке обґрунтування не є достатнім.

Митниця також зазначила, що подані документи не містять окремих відомостей про витрати на перевантаження, зберігання й обробку товару в порту Гданськ та його подальше транспортування до пункту пропуску «Мостиська – Пшемисль». Однак у рішенні не конкретизовано, які саме витрати, що відповідно до умов поставки та положень митного законодавства підлягали включенню до митної вартості, залишилися непідтвердженими, у якому розмірі вони мали бути враховані та чому надані довідки, договори, рахунки й акти не дозволяли встановити відповідні числові показники.

За таких обставин загальне посилання на відсутність окремих документів щодо певних етапів перевезення не є достатнім для висновку про недостовірність заявленої митної вартості. Відсутність документа, який окремо відображає конкретну операцію, не може розглядатися як безумовна підстава для відмови в застосуванні основного методу без установлення того, що відповідні витрати дійсно мали місце, підлягали включенню до митної вартості та не могли бути визначені на підставі інших наданих відомостей.

Окремо митниця послалася на те, що прайс-лист виробника був чинним із 3 до 14 березня 2025 року, тоді як інвойс № 012/TWL/24 виставлено 19 квітня 2025 року. Ця обставина свідчить про те, що зазначений прайс-лист не підтверджує безпосередньо чинність наведених у ньому цін на дату виставлення інвойсу. Водночас закінчення строку дії прайс-листа саме по собі не доводить, що ціна, погоджена сторонами та зазначена в інвойсі, є недостовірною. Для такого висновку митний орган мав навести конкретні відомості, які спростовують заявлену ціну або свідчать про невідповідність умовам відповідної поставки.

Колегія суддів також ураховує, що декларант надав додаткові документи, серед яких договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UA00328175 від 26 червня 2024 року, договір про надання послуг № BR1703/25 від 17 березня 2025 року, акт приймання-здачі наданих послуг № 2506082 від 8 червня 2025 року, лист ТОВ «БІТ Вантаж» від 9 липня 2025 року № 09072025, банківські виписки, платіжні інструкції, рахунки Maersk A/S та інші документи щодо транспортних послуг. Сам факт подання цих документів не звільняв декларанта від обов`язку підтвердити заявлену митну вартість, проте зобов`язував митний орган оцінити їхній зміст і взаємозв`язок та пояснити, які саме обставини залишилися непідтвердженими.

Отже, вирішальним у цій справі є не саме по собі існування зауважень до окремих документів, а достатність наведених митницею підстав для висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом. У спірному рішенні не наведено належного обґрунтування того, чому виявлені розбіжності у датах, зауваження до оформлення коносамента та відсутність окремих документів щодо певних етапів перевезення унеможливлювали визначення митної вартості на підставі поданих документів. Так само не розкрито, чому саме застосування резервного методу було необхідним за встановлених обставин.

За таких умов колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці від 10 липня 2025 року № UA100190/2025/000027/2.

За митною декларацією № 25UA100190565118U6 від 11 липня 2025 року позивачем заявлено до митного оформлення сталевий дріт обміднений виробництва LEEDEN POWERWELD SDN BHD (Малайзія) на підставі інвойсу № 011/TWL/24 від 19 квітня 2025 року та контракту № PW-RU16092024 від 16 вересня 2024 року.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, контракт, інвойс, пакувальний лист, платіжні інструкції № 28 від 28 травня 2025 року та № 29 від 5 червня 2025 року, експортну декларацію, довідки про транспортні витрати від 4 та 11 червня 2025 року, лінійний коносамент № 251501570 від 23 квітня 2025 року, домашній коносамент № BW25040357 від 19 квітня 2025 року, залізничну накладну ЦІМ/УМВС № 37554995 від 17 червня 2025 року, а також банківські документи.

Рішенням від 11 липня 2025 року № UA100190/2025/000029/2 митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу. Митниця обґрунтувала своє рішення недостатністю підтвердження транспортних витрат, розбіжністю дат довідки про вартість залізничного перевезення та залізничної накладної, зауваженнями до оформлення коносамента, відсутністю окремих документів, на які містилися посилання у платіжних інструкціях, а також невідповідністю суми одного з платежів умовам оплати за інвойсом.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку митниця послалася не лише на формальні недоліки транспортних документів, а й на конкретні платіжні документи. Тому відповідні обставини належить оцінити окремо, з урахуванням їхнього значення для підтвердження ціни товару та складових митної вартості.

Так, митний орган звернув увагу на платіжну інструкцію № 28 від 28 травня 2025 року на суму 8 381,47 доларів США, у призначенні платежу якої зазначено контракт № PW-RU16092024 та інвойс № 011/TWL/24 від 19 квітня 2025 року. В інвойсі передбачено оплату в розмірі 30 відсотків передоплати та 70 відсотків післяоплати протягом 120 днів після доставки. Митниця зазначила, що 30 відсотків від загальної суми інвойсу 19 973,10 доларів США становлять 5 991,93 доларів США, а отже, сума зазначеного платежу не відповідає розміру передоплати, передбаченому інвойсом.

Наведена обставина потребувала з`ясування її фактичного та правового значення. Водночас сама по собі відмінність суми платежу від арифметично обчисленого розміру 30-відсоткової передоплати ще не доводить недостовірності ціни, зазначеної в інвойсі. Для такого висновку необхідно було встановити, чи свідчить ця різниця про суперечність між умовами договору та фактично здійсненими розрахунками, чи має вона інше пояснення, а також чи впливає на можливість визначення ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за товар. У спірному рішенні митний орган не навів достатнього обґрунтування того, чому зазначена різниця у платіжній сумі сама по собі перешкоджала застосуванню основного методу визначення митної вартості.

Митниця також послалася на платіжну інструкцію ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» № 820 від 20 червня 2025 року, в якій зазначено оплату міжнародного перевезення за рахунком № LS-4651622 від 11 червня 2025 року, та на платіжну інструкцію щодо оплати послуг Maersk A/S. На думку митного органу, відповідні рахунки й договори транспортно-експедиційних послуг не були надані.

Ці зауваження стосуються підтвердження витрат на перевезення, які за відповідних умов підлягають урахуванню під час визначення митної вартості. Однак для обґрунтування коригування митниця мала встановити не лише відсутність окремих документів, на які є посилання в платіжних інструкціях, а й те, які саме транспортні витрати залишилися невизначеними, чи були вони включені до заявленої митної вартості та чому наявні довідки, транспортні документи й інші матеріали не дозволяли визначити відповідні суми. Сам факт здійснення платежу за перевезення не є достатнім для підтвердження всіх складових митної вартості, проте й відсутність одного документа не звільняє митний орган від обов`язку конкретизувати встановлену ним неповноту відомостей.

Щодо розбіжності між датою довідки про вартість залізничного перевезення від 4 червня 2025 року та датою залізничної накладної ЦІМ/УМВС № 37554994 від 17 червня 2025 року колегія суддів зазначає, що сама по собі така різниця не підтверджує недостовірності відомостей про транспортні витрати. У рішенні не наведено достатніх пояснень, чому дата оформлення довідки виключає можливість її використання для підтвердження вартості перевезення, а також не встановлено, що зазначена в довідці сума суперечить іншим документам або не стосується оцінюваного товару.

Зауваження щодо коносамента № 251501570, який, за твердженням митниці, не містив печаток чи підпису перевізника, також не було належним чином пов`язано з висновком про неможливість застосування основного методу. Наявність недоліків у конкретному транспортному документі могла бути підставою для перевірки відповідних обставин перевезення, однак митний орган мав оцінити інші подані транспортні документи в їх сукупності та пояснити, чому вони не дають змоги встановити маршрут і витрати на доставку товару. Саме по собі зауваження до оформлення одного коносамента не доводить недостовірності ціни товару, зазначеної в інвойсі.

Таким чином, наведені митницею обставини потребували належної оцінки у взаємозв`язку. Однак у спірному рішенні не обґрунтовано достатньою мірою, чому виявлені недоліки документального підтвердження транспортних витрат і різниця між сумою платежу та розміром передоплати свідчать про неможливість визначення митної вартості за ціною договору. Не встановлено й того, що зазначені обставини спростовують ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті за оцінювані товари.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці від 11 липня 2025 року № UA100190/2025/000029/2.

За митною декларацією № 25UA100190566122U0 від 23 липня 2025 року позивачем заявлено до митного оформлення сталевий дріт обміднений виробництва JUARA TEGUH RESOURCES PLT (Малайзія) за інвойсом № MY25-186 від 5 травня 2025 року та контрактом № JU-RU02052025 від 2 травня 2025 року. Умовами поставки визначено FOB.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, інвойс, пакувальний лист, контракт, експортну декларацію, сертифікат походження, платіжні інструкції № 34 від 20 червня 2025 року, № 37 від 26 червня 2025 року та № 38 від 3 липня 2025 року, довідки про транспортні витрати від 21 травня та 24 червня 2025 року, лінійний коносамент № 253351855 від 19 травня 2025 року, домашній коносамент № BW25050087 від 11 травня 2025 року, залізничну накладну, договори щодо організації перевезення, банківські виписки, рахунки та акти виконаних робіт.

Рішенням від 23 липня 2025 року № UA100190/2025/000037/2 митний орган скоригував митну вартість за резервним методом. Як підстави для такого коригування митниця зазначила розбіжність між датою довідки про вартість залізничного перевезення та датою залізничної накладної, відсутність окремих документів щодо транспортно-експедиційних послуг і платежів за ними, зауваження до оформлення коносамента, а також неповноту відомостей щодо витрат на перевезення, перевантаження, обробку та зберігання товару на маршруті з порту Кланг до пункту пропуску «Мостиська – Пшемисль».

Колегія суддів зазначає, що під час оцінки наведених обставин необхідно розмежовувати питання підтвердження ціни товару та питання визначення транспортних витрат, які за відповідних умов мають бути включені до митної вартості. Неповнота документального підтвердження окремої складової може вимагати додаткової перевірки, однак для коригування митної вартості митний орган має обґрунтувати, які саме дані залишилися непідтвердженими та чому це унеможливлює застосування основного методу.

Митниця послалася на те, що довідка ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про вартість залізничного перевезення датована 24 червня 2025 року, тоді як залізнична накладна № 253351855 датована 19 травня 2025 року. Проте в самому рішенні не наведено достатнього пояснення, чому ця різниця в датах свідчить про недостовірність відомостей щодо вартості перевезення або не дає змоги використати довідку для визначення відповідної складової митної вартості. Сам по собі факт складення довідки пізніше за дату оформлення транспортного документа не доводить, що зазначені в ній витрати не стосуються оцінюваного товару.

Окремі зауваження митниці стосувалися платіжних інструкцій ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» № 820 від 20 червня 2025 року, а також рахунків за транспортні послуги, на які є посилання у платіжних документах. У рішенні зазначено, що рахунок № LS-4651622 від 11 червня 2025 року та договір на надання транспортно-експедиційних послуг не були надані, а також що відсутня платіжна інструкція щодо оплати за рахунком № LS-4658348 від 4 липня 2025 року. Митниця також вказала на ненадання платіжної інструкції щодо вартості залізничного перевезення.

Такі зауваження стосуються документального підтвердження витрат на доставку товару. Водночас у спірному рішенні не конкретизовано, які саме суми транспортних витрат неможливо було встановити, чи були вони включені до заявленої митної вартості та чому подані довідки, договори, акти виконаних робіт, рахунки й банківські виписки не дозволяли визначити відповідні показники. Відсутність окремого платіжного документа не може автоматично ототожнюватися з відсутністю самих витрат або з недостовірністю ціни товару. Вона має оцінюватися з урахуванням інших матеріалів, які підтверджують організацію перевезення та його вартість.

Митниця також поставила під сумнів належність коносамента № 253351855, зазначивши про відсутність на ньому печаток або підпису перевізника. Однак і в цій частині рішення не містить достатнього аналізу інших транспортних документів, поданих декларантом, та пояснення, чому їх сукупність не дозволяла встановити обставини перевезення. Зауваження до оформлення окремого документа могли бути підставою для перевірки достовірності відомостей, але самі по собі не підтверджують недостовірності ціни, зазначеної в інвойсі № MY25-186.

При цьому колегія суддів не виходить із того, що подані декларантом документи безумовно підтверджують усі витрати, пов`язані з доставкою товару. Визначальним є те, що митний орган мав належним чином обґрунтувати неможливість установлення відповідних складових митної вартості за наявними документами. Загальні посилання на неповноту документального підтвердження без конкретизації невстановлених сум та їхнього впливу на правильність визначення митної вартості такого обґрунтування не замінюють.

Отже, у рішенні від 23 липня 2025 року № UA100190/2025/000037/2 митниця не навела достатніх мотивів, які б підтверджували неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Зазначені в рішенні недоліки транспортних і платіжних документів не були належним чином пов`язані з конкретними невстановленими складовими митної вартості та не обґрунтовували перехід до резервного методу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці від 23 липня 2025 року № UA100190/2025/000037/2.

За митною декларацією № 25UA100190566143U8 від 23 липня 2025 року позивачем заявлено до митного оформлення сталевий дріт обміднений виробництва BESTONE GROUP INC (Китай) за інвойсом № BGI25UA189 від 30 квітня 2025 року та контрактом № BGI-R18042025 від 18 квітня 2025 року. Умовами поставки визначено FOB.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом подано, зокрема, контракт, інвойс, пакувальний лист, платіжну інструкцію № 30 від 6 червня 2025 року, довідки про транспортні витрати від 24 червня та 4 липня 2025 року, лінійний коносамент № 263970892 від 30 квітня 2025 року, домашній коносамент № HYSF2025042839 від 7 травня 2025 року, залізничну накладну ЦІМ/УМВС № 2151588343 від 9 липня 2025 року, експортну декларацію, прайс-лист виробника, комерційну пропозицію, договори щодо організації перевезення, банківські виписки та рахунки за транспортні послуги.

Рішенням від 24 липня 2025 року № UA100190/2025/000038/2 митний орган визначив митну вартість за резервним методом. На обґрунтування коригування митниця послалася на недостатність документального підтвердження транспортних витрат за маршрутом із порту Циндао (Китай) до пункту пропуску «Мостиська – Пшемисль», а також на невідповідність суми платіжної інструкції № 30 від 6 червня 2025 року фактурній вартості товару за інвойсом.

Щодо транспортних витрат митниця зазначила, що довідка ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про вартість залізничного перевезення датована 24 червня 2025 року, тоді як залізнична накладна ЦІМ/УМВС № 2151588343 містить дату 9 липня 2025 року. Проте в рішенні не наведено достатніх пояснень, чому така різниця в датах свідчить про недостовірність зазначених у довідці відомостей або виключає можливість використання цього документа для визначення вартості перевезення. Сам по собі факт оформлення довідки раніше за дату, зазначену в залізничній накладній, не доводить, що наведені в ній витрати не стосуються оцінюваного товару.

Митний орган також указав на відсутність документального підтвердження окремих витрат на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання товару в порту Гданськ і його подальше транспортування до пункту пропуску. Водночас рішення не містить конкретизації сум, які залишилися непідтвердженими, та пояснення, чому надані довідки про транспортні витрати, транспортні документи, договори й інші матеріали не дозволяли визначити відповідні складові митної вартості.

Колегія суддів наголошує, що за умов поставки FOB транспортні витрати, які не включені до ціни товару та відповідно до митного законодавства підлягають урахуванню, мають бути належним чином визначені й документально підтверджені. Водночас для висновку про неможливість застосування основного методу митниця повинна була встановити, які саме належні до включення витрати не підтверджені, та обґрунтувати, чому наявні документи не дають змоги визначити їхній розмір. Загальне посилання на відсутність окремих документів щодо певних етапів перевезення без такого аналізу не є достатнім обґрунтуванням переходу до резервного методу.

Окремо митниця послалася на платіжну інструкцію АБ «Південний» № 30 від 6 червня 2025 року на суму 18 954,30 доларів США, тоді як фактурна вартість товару, за висновком митного органу, становила 18 638,96 доларів США. Ця обставина потребувала з`ясування призначення платежу та його співвідношення з оплатою за оцінюваний товар.

Водночас сама по собі відмінність суми платіжної інструкції від фактурної вартості не доводить недостовірності ціни, зазначеної в інвойсі. Для такого висновку необхідно встановити, чи стосується вся сума платежу виключно оплати оцінюваного товару, чи охоплює вона інші зобов`язання, а також чи існують суперечності між платіжним документом, контрактом та інвойсом, які не дають змоги визначити ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті за товар.

У спірному рішенні митний орган констатував різницю між сумою платежу та фактурною вартістю, однак не навів достатнього обґрунтування того, чому ця різниця свідчить саме про недостовірність заявленої митної вартості та унеможливлює застосування основного методу. Необхідність перевірки призначення платежу не тотожна встановленню того, що зазначена в інвойсі ціна є неправильною.

Колегія суддів також ураховує, що декларант надав додаткові документи щодо перевезення, зокрема договори про надання послуг, довідки про транспортні витрати, рахунки та банківські виписки. Сам факт їх подання не означає, що всі складові митної вартості автоматично підтверджені. Однак митний орган мав оцінити ці документи в сукупності й пояснити, які конкретно відомості залишилися невстановленими та чому це перешкоджало визначенню митної вартості за ціною договору.

Отже, у рішенні від 24 липня 2025 року № UA100190/2025/000038/2 митниця не обґрунтувала достатньою мірою, чому виявлена різниця між сумою платіжної інструкції та фактурною вартістю, а також зауваження щодо документального підтвердження транспортних витрат унеможливлювали застосування основного методу визначення митної вартості. Наведені обставини самі по собі не звільняли митний орган від обов`язку встановити конкретні невідповідності та пояснити їхній вплив на правильність визначення митної вартості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Київської митниці від 24 липня 2025 року № UA100190/2025/000038/2.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності з установленими обставинами справи, колегія суддів зазначає, що підставою для коригування митної вартості в кожному з оскаржуваних рішень митниця визначила недостатність документального підтвердження заявленої вартості, насамперед у частині транспортних витрат, а також наявність розбіжностей у документах, поданих декларантом.

Водночас результати перевірки кожного рішення свідчать, що митний орган не обґрунтував належним чином, яким чином виявлені ним обставини впливали на можливість визначення митної вартості за основним методом.

Зокрема, відмінності в датах довідок про транспортні витрати та транспортних накладних, зауваження щодо оформлення окремих коносаментів, відсутність деяких документів на підтвердження оплати транспортних послуг або розбіжності між сумою платіжного документа та фактурною вартістю товару потребували оцінки з огляду на зміст відповідних документів, їхній взаємозв`язок та значення для визначення митної вартості конкретної поставки. Проте самі по собі такі обставини не підтверджують недостовірності заявленої ціни та не свідчать автоматично про неможливість застосування основного методу.

Колегія суддів не заперечує обов`язку декларанта підтвердити заявлену митну вартість документами, передбаченими митним законодавством, а також обов`язку включити до митної вартості відповідні складові, які не увійшли до ціни товару та підлягають урахуванню.

Однак реалізація митним органом повноважень із контролю митної вартості передбачає встановлення конкретних розбіжностей або відсутніх відомостей, які перешкоджають перевірці заявленої вартості, та наведення зрозумілих мотивів, з яких подані документи не дають змоги визначити її за основним методом.

Саме по собі витребування додаткових документів не підтверджує правомірності подальшого коригування митної вартості. Так само неподання декларантом усіх документів, перелічених митницею в запиті, не може автоматично бути підставою для відмови в застосуванні основного методу без оцінки того, чи були надані документи достатніми для перевірки ціни товару та числових значень складових митної вартості.

Не є самостійною достатньою підставою для коригування митної вартості й спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками або наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості товарів, оформлених за іншими митними деклараціями.

Такі відомості можуть зумовлювати додаткову перевірку, проте не звільняють митницю від обов`язку обґрунтувати сумніви щодо конкретної зовнішньоекономічної операції та довести правомірність застосованого методу визначення митної вартості.

Застосування резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України можливе лише після встановлення неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного застосування попередніх методів.

Тому митний орган повинен не лише послатися на інформацію про митну вартість інших товарів, а й обґрунтувати неможливість застосування основного методу та пояснити придатність використаних даних для визначення митної вартості оцінюваної поставки.

У спірних рішеннях таке обґрунтування не є достатнім. Митниця не довела, що виявлені нею недоліки документального підтвердження транспортних витрат та інші наведені розбіжності унеможливлювали перевірку заявленої ціни товарів, а також не обґрунтувала належним чином перехід до резервного методу.

За частинами першою та другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. У цій справі Київська митниця не надала достатніх доказів і мотивів, які б підтверджували правомірність прийнятих рішень про коригування митної вартості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність належних правових підстав для коригування митної вартості за оскаржуваними рішеннями. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішень Київської митниці № UA100190/2025/000020/2 від 20 червня 2025 року, № UA100190/2025/000027/2 від 10 липня 2025 року, № UA100190/2025/000029/2 від 11 липня 2025 року, № UA100190/2025/000037/2 від 23 липня 2025 року та № UA100190/2025/000038/2 від 24 липня 2025 року.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/28988/25 належить залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 242, 246, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 420/28988/25- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук