Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/25104/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/25104/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року (суддя Букіна Л.Є.)

у справі №160/25104/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Лещенко О.Д., звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана особою, повноваження якої не підтверджені відповідно до вимог статті 59 КАС України. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що адвокатом Лещенко О.Д. до позовної заяви не надано відповідного ордеру на підтвердження повноважень щодо вказаної введення справи в адміністративному суді. Отже, суд зазначив, що до позову не додано належних документів, які би підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Лещенку О.Д. щодо права підпису та подання позову до суду від імені позивача. Долучене до матеріалів справи доручення від 17.06.2026 № 3-08-2026-0001871ЦАС такого права не містить.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм та порушенням норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що згідно ч. 4 ст.59 КАС України доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», є одним із документів, якими підтверджуються повноваження адвоката як представника. Посилаючись на норми Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує, що позивач має право звернення з позовом до суду, а його представник користується правами особи, інтереси якої захищає. Обмеження прав передбачаються окремо. Подання позовної заяви на підставі доручення, де не зазначене будь-яких обмежень під час представництва інтересів позивача у суді, підтверджують той факт, що адвокат діяв у межах повноважень, передбачених дорученням під час подання позовної заяви, яким повноваження не обмежені під час представництва позивача у суді.

Адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За змістом частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (ст.13 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).

Статтею 21 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги (ч.1 ст.21).

Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону (ч.2 ст.21).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 25 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» суб`єкт надання безоплатної вторинної правничої допомоги має право представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Судом з`ясовано, що позовна заява від імені ОСОБА_1 подана адвокатом Лещенко Оленою Дмитрівною, яка діяла на підставі доручення від 17.06.2026 № 3-08-2026-0001871ЦАС на надання безоплатної правничої допомоги, виданого у відповідності до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Обмежень повноважень представниці на вчинення процесуальних дій зі змісту доручення не встановлено.

Виходячи з наведених правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що таке доручення є належним та достатнім документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження, зокрема, ордером) не потребує.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 в справі № 206/3940/23, постанові від 24.06.2026 у справі №595/179/26 звернув увагу на те, що з набранням чинності 03.08.2023 Законом України від 10.04.2023 № 3022-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги» доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, є документом, що підтверджує повноваження адвоката та додаткового підтвердження не потребує.

Також у постанові від 24.06.2026 у справі №595/179/26 Верховний Суд зауважив, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

За усталеною практикою Верховного Суду основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Адміністративний суд для підтвердження повноважень особи на участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень через самопредставництво) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника) (постанова Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23).

Суд не має права відмовляти в доступі до правосуддя, якщо з поданих учасником справи або його представником документів можна установити форму участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви винесена судом першої інстанції без наявних на той підстав, тому відповідно до ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №160/25104/26 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова