Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №335/6749/26
Суддя: Добродняк І.Ю.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
26 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 335/6749/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2026 року (суддя Новасардова І.В.)
у справі №335/6749/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.09.2025 № 2140 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн. та закрити провадження в адміністративній справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строки накладення стягнення за правопорушення сплили. Також відповідачем не надано доказів вручення повісток, доказів належного повідомлення про необхідність проходження ВЛК, доказів ухилення, умислу, реальної можливості пройти ВЛК. Позивач зазначає, що у вересні 2025 року він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання направлення на проходження ВЛК. Жодного протоколу або постанови про притягнення позивача адміністративної відповідальності у його присутності не складалося. Крім того, позивач не знав про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, не був присутній під час її прийняття, постанова не була йому вручена у день її прийняття, про існування постанови позивач дізнався після її відкриття виконавчого провадження. 08.10.2026 після проходження ВЛК позивачу було вручено мобілізаційне розпорядження та знято його з військового обліку, протримавши декілька днів в приміщенні ТЦК та СП, враховуючи реальний стан, жодна військова частина не погодилась приймати його на військову службу ) мобілізаційне розпорядження було вилучено.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач у строк до 05.06.2025 був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом. Суд зауважив, що позивач не заперечує факту того, що дійсно не пройшов ВЛК у строк, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а пройшов ВЛК лише 08.10.2025. У той же час, не надано суду доказів на підтвердження наявності поважних причин для непроходження військово-лікарської комісії у строк, визначений п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою, однак, під час розгляду справи, суд взагалі не надав правову оцінку діям начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, так само як складання оскаржуваної постанови.
Також позивач зазначає, що починаючи з 06 червня 2025 року почав свій перебіг тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року.
Зауважує, що накладаючи на позивача адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі – 17 000 грн, а також у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 19.09.2025 старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол №2140 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.09.2025 № 2140 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн.
Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 , визнаний ВЛК від 08.09.2015 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень Закону України № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4235-ІХ від 12.02.2025), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності ним Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1. абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закочу України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2. 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, пунктів 21, 22. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку
Відповідно до ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, порушення правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення призовників, військовозобов`язаних, резервістів до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення
У спірному випадку встановлено, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, суть порушення полягала в тому, що позивач у строк до 5 червня 2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 3621-ІХ, передбачено: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Отже, вказаним Законом покладено обов`язок на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).
Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , визнаний ВЛК від 08.09.2015 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Відтак, позивач підпадав під визначену законом категорію осіб, на яких розповсюджується обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року, який неодноразово продовжувався.
Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку:
1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;
2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово- лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Судом встановлено, позивачем не спростовується, що він у встановлений Законом строк (по 05 червня 2025 року), не вчинив дії на виконання покладеного на нього обов`язку та самостійно не звернувся ані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ані до відповідного ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Не проходження повторного медичного огляду у строк до 05 червня 2025 року позивачем не заперечується.
Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем правил військового обліку шляхом не проходження ВЛК до 05.06.2025 всупереч положенням Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» є правильним.
Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують. Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Що стосується посилань скаржника на те, що відповідачем порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п.3 вказаного Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Згідно п.7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Пунктом 9 Положення № 154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Виходячи з такого правового регулювання, статус відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ніяким чином не обмежує його повноважень як територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на нього завдань розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно ст.210 КУпАП.
Отже, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 29.09.2025 № 2140 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, є такою, що винесена у межах повноважень, визначених законом.
Також суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання позивача на сплив строку притягнення до відповідальності, встановленого статтею 38 КУпАП.
За загальним правилом ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
В той же час, нормою ч.9 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
В спірному випадку за позицією позивача про правопорушення у вигляді не проходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідачеві стало відомо 06 червня 2025 року, адже 05 червня 2025року був останнім днем для проходження цього огляду. Отже, починаючи з 06 червня 2025 року почав свій перебіг трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції вважає таку аргументацію позивача помилковою, оскільки відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП початок відліку тримісячного строку пов`язується із моментом, коли уповноважений орган (ТЦК та СП) виявив факт порушення, а не з днем вчинення правопорушення.
День вчинення правопорушення за ст.210 КУпАП має значення для визначення граничного терміну в 1 один рік, по закінченню якого на особу не може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого наведеною статтею КУпАП.
Суд першої інстанції правильно вказав, що нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК та СП має виявити адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 3 ст. 210 КУпАП. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що датою виявлення відповідачем інкримінованого позивачу правопорушення є саме 19.09.2025, тобто дата складання протоколу про адміністративне правопорушення №2140, а не 06.06.2025, як помилково вважає позивач.
Оскільки правопорушення щодо не проходження повторного медичного огляду, яке вчинене ОСОБА_1 було виявлено суб`єктом владних повноважень 19.09.2025, адміністративне стягнення накладено 29.09.2025 в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП.
Стосовно наведених в апеляційній скарзі доводів, що, накладаючи на позивача адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф у грошовій сумі 17000 грн без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) визначена Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3.
Відповідно до пункту 10 розділу II Інструкції № 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до ст. 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
Постанова заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки розбірливим почерком.
Додатком № 4 до Інструкції № 3 затверджено форму (зразок) постанови по праві про адміністративні правопорушення, у якому визначено, що штраф у постанові по праві про адміністративні правопорушення визначається у сумі та у гривнях.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що оскаржувана постанова № 2140 від 29.09.2025 відповідає вимогам Інструкції № 3 та у встановленому порядку відображає саме суму штрафу у розмірі 17 000,00 грн (одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн * 1000)).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, можливі окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за наявності передбачених законом підстав, відтак постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 29.09.2025 № 2140 є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2026 року у справі № 335/6749/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст.272, ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя Т.І. Ясенова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua