Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №160/5915/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/5915/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року в адміністративній справі №160/5915/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначити з 01.01.2026 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками) та на оплату житлово-комунальних послуг (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2026 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками) та на оплату житлово-комунальних послуг (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач протиправно призупинив з 01.01.2026 року виплату пільги на оплату комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року в адміністративній справі №160/5915/26 позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначити з 01.01.2026 пільги на оплату житлово-комунальних послуг передбачених Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками) та на оплату житлово-комунальних послуг (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2026 пільги на оплату житлово-комунальних послуг передбачених Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками) та на оплату житлово-комунальних послуг (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неправильне їх застосування, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та йому призначена пенсія за вислугу років, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992.

Позивач є ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_2 від 24.02.2010 року та був отримувачем пільги згідно з пунктом 6 частини 1 статті 6 Закону №203/98-ВР.

З 01.01.2025 року пенсійний орган, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389", припинив позивачу нарахування і виплату пільги.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням щодо припинення нарахування і виплати відповідної пільги.

Листом від 05.03.2026 року пенсійний орган відмовив у відновленні пільги, оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" у 2025 році пільги окремим категоріям громадян, зокрема ветеранам органів внутрішніх справ, надаються відповідно до Порядку №389, за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240,00 грн).

За даними Централізованої підсистеми "Призначення та виплата деяких соціальних виплат" в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, після проведеного автоматичного визначення права на отримання пільг із 1 травня 2025 року, позивачу відмовлено у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг, як ветерану органів внутрішніх справ, оскільки за інформацією Державної податкової служби та Пенсійного фонду України середньомісячний дохід його сім?ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Не погоджуючись із діями суб`єкта владних повноважень щодо припинення виплати соціальної пільги по сплаті за користування житлово-комунальними послугами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає статус ветеранів органів внутрішніх справ та гарантії їх соціального захисту, є Закон України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі Закон №203/98-ВР).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно з ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР, пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначена частина четверта статті 7 Закону №203/98-ВР була введена пунктом 82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі про предмет та зміст закону про Державний бюджет України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в оспорюваній частині, у тому числі пункт 82 розділу II, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» затверджено порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі. Із січня 2023 року виплата таких пільг здійснюється у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон №4695-IX) установлено, що у 2026 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР.

На виконання положень п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 №269 «Деякі питання реалізації пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Постанова №269), якою постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» (далі Постанова №389) доповнено новим пунктом, що встановлює надання у 2026 році пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Таким чином, Кабінет Міністрів України на виконання п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX установив додаткову умову для отримання пільги, передбаченої п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, неперевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право ветеранів органів внутрішніх справ на 50-відсоткову знижку плати за житлово-комунальні послуги встановлене спеціальним Законом №203/98-ВР. Умовою надання цієї пільги за змістом ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР було неперевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Проте таку умову до Закону №203/98-ВР було внесено пунктом 82 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI, який Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним. Відтак ч.4 ст.7 Закону №203/98-ВР втратила чинність з 22.05.2008, а станом на час виникнення спірних правовідносин Закон №203/98-ВР не містив умови про залежність права на пільгу, передбачену п.6 ч.1 ст.6 цього Закону, від розміру доходу сім`ї пільговика.

Запровадження умови про неперевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, як підстави для надання пільг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, відбулося шляхом прийняття п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX, п.6 Прикінцевих положень Закону №4695-IX та прийнятих на їх виконання постанов Кабінету Міністрів України, а не шляхом внесення змін до самого Закону №203/98-ВР.

Згідно з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008, законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, а Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів. Отже, закони про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки не могли встановлювати інше, додаткове порівняно із Законом №203/98-ВР правове регулювання умов надання передбачених цим спеціальним законом пільг.

Між положеннями Закону №203/98-ВР, з одного боку, та положеннями Закону №4695-IX і постанов Кабінету Міністрів України, з іншого боку, наявна колізія, яку слід вирішувати із застосуванням принципу пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis derogat generali). За таким підходом до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №203/98-ВР як спеціального закону, а положення Закону №4695-IX слід вважати загальними нормами (lex generalis).

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. У постанові від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які підпадають під дію, зокрема, Закону №203/98-ВР, можлива лише у випадках внесення змін до цього ж закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Верховний Суд констатував, що право на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам щодо оплати житлово-комунальних послуг підлягає захисту й відновленню на підставі принципу пріоритетності спеціальних норм над загальними та законів над підзаконними актами.

Зміни до Закону №203/98-ВР у частині, яка регламентує спірні правовідносини щодо права ветеранів органів внутрішніх справ на пільгу з оплати житлово-комунальних послуг, не вносилися. За таких обставин відмова відповідача у поновленні позивачу з 01.01.2026 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг з тих підстав, що його середньомісячний сукупний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не ґрунтується на нормах спеціального Закону №203/98-ВР.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо поновлення позивачу з 01.01.2026 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, є протиправною.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року в адміністративній справі №160/5915/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова