Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/25485/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/25485/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/25485/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не наданні ОСОБА_1 виписки з модуля «Історія макетної обробки» її пенсійної справи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 належним чином засвідчену виписку з модуля «Історія макетної обробки», що містить інформацію про всі операції та дії, здійснені з її пенсійною справою в ручному режимі за період з 01.01.2010 року по день винесення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ненаданні позивачу виписки з модуля «Історія макетної обробки» пенсійної справи, в ухиленні від виконання прямого обов`язку, покладеного на нього законом, є очевидним порушенням фундаментальних прав позивачки, гарантованих Конституцією України та спеціальним законодавством. Протиправність дій відповідача зумовлена ігноруванням норм прямої дії Конституції України, а також грубим невиконанням імперативних вимог законів України, що регулюють доступ до публічної інформації, захист персональних даних та пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства про доступ до публічної інформації та захист персональних даних, дійшовши помилкового висновку про відсутність обов`язку відповідача надати витяг із модуля «Історія макетної обробки» електронної пенсійної справи позивачки. Скаржник зазначає, що запитувані відомості вже існують в інформаційній системі Пенсійного фонду України, а їх надання не потребує створення нової інформації. Крім того, позивач конкретизувала зміст запиту та надала приклад аналогічного витягу, сформованого органом Пенсійного фонду. На думку скаржника, суд безпідставно не врахував право позивачки на доступ до власних персональних даних і застосував судову практику без урахування відмінностей у фактичних обставинах справи.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

21.05.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про заборону проведення «макетної обробки» пенсійної справи позивачки.

У заяві позивачка вимагала від відповідача забезпечити подальшу обробку її пенсійної справи виключно в загальному порядку, шляхом автоматизованої обробки без ручного втручання. Окремо було зазначено вимогу не вносити будь-яких змін до електронної пенсійної справи в ручному режимі без попередньої письмової згоди Пенсіонера.

Крім того, Заявник просив надати такі документи: - Витяг з електронної пенсійної справи Позивачки (розділ «Історія макетної обробки»), що повинен містити повну інформацію: кількість внесених змін, дату та час їх здійснення, тип змінних параметрів, зміст операцій, найменування кожного параметра, попереднє та нове значення, а також прізвище, ім`я та посаду працівника, який здійснив зміни. Для зручності Відповідача до листа від 21.05.2025 було додано приклад аналогічного витягу з іншої пенсійної справи; - Копію офіційного запиту до Пенсійного фонду України щодо ініціювання обробки пенсійної справи із застосуванням модуля «макетна обробка»; - Копію листа-відповіді (дозволу) Пенсійного фонду України, на підставі якого було дозволено проведення ручної (макетної) обробки.

Позивач зазначив, що листом № 27764-19240/М-01/8-0400/25 від 19.06.2025 Відповідач повідомив про отримання звернення позивачки від 21.05.2025, однак безпідставно відмовив у його задоволенні, пославшись на нібито виконання судового рішення, яким йому було прямо заборонено здійснювати опрацювання пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки».

Позивач вважає бездіяльність відповідача яка полягає у не наданні виписки з модуля «Історія макетної обробки» її пенсійної справи протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не конкретизував запитувану інформацію, а формування витягу з модуля «Історія макетної обробки» не передбачене нормативними актами та функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України. Відтак, на думку суду, вимоги позивача спрямовані на створення нової інформації, що не охоплюється дією Закону № 2939-VI.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).

Строки розгляду запитів на інформацію визначені статтею 20 Закону № 2939-VI, частиною першою якої встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами частини четвертої цієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21 зазначив, що перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію, визначений статтею 22 Закону № 2939-VI, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина третя статті 22 Закону № 2939-VI).

Частиною четвертою статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

За приписами частини п`ятої цієї ж статті відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації закріплено у статті 23 Закону № 2939-VI та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Статтею 24 Закону № 2939-VI передбачена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, відповідно до частини першої таку відповідальність несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що представник позивача 21.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, у якій просив надати документи щодо ініціювання та проведення ручної обробки електронної пенсійної справи позивачки, зокрема відповідний запит до Пенсійного фонду України, лист-відповідь (дозвіл) та витяг із модуля «Історія макетної обробки» із зазначенням дат і часу операцій, змісту змін, попередніх і нових значень параметрів та даних працівника, який їх вніс. Крім того, представник висловив незгоду з ручною обробкою пенсійної справи та вимагав здійснювати її виключно в автоматизованому режимі без ручного втручання.

Відповідач листом від 19.06.2026 № 27764-19240/М-01/8-0400/25 повідомив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 160/2883/24 його зобов`язано усунутися від опрацювання пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», поновити виплату пенсії з урахуванням її осучаснення та скасувати відповідну позначку. Посилаючись на обов`язковість виконання судових рішень, відповідач зазначив, що вказане рішення виконано в межах покладених на нього зобов`язань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що формування витягу з модуля «Історія макетної обробки» не передбачене нормативними актами та функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України, а тому його надання в запитуваному вигляді потребувало б створення окремого документа, а не надання вже наявної задокументованої інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та відхиляє доводи скаржника про можливість формування запитуваного витягу з огляду на наданий приклад аналогічного документа з іншої пенсійної справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам факт наявності такого документа не підтверджує, що його формування передбачене функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України або що відповідач зобов`язаний створити та надати аналогічний документ у спірних правовідносинах. При цьому позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає нормативно-правового акта, який передбачає формування такого витягу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.02.2022 у справі № 9901/390/21, законодавство про доступ до публічної інформації регулює доступ до вже наявної та задокументованої інформації й не покладає на розпорядника обов`язку створювати нову інформацію у відповідь на запит.

Отже, оскільки позивач просила надати витяг у формі окремого документа, формування якого не передбачене нормативними актами та функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року в адміністративній справі №160/25485/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак