Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №280/656/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/656/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 26 січня 2026 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просила:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у безпідставній відмові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні допомоги на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; яка виховується у багатодітній сім`ї, що гарантовано постановою КМУ № 250 від 13.03.2019 (в редакції на час звернення позивача);

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виплату допомоги на четверту дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виховується в багатодітній сім`ї у розмірі, передбаченому діючою Державною програмою для вказаної категорії осіб, починаючи з дня звернення позивача – 12.08.2025 до досягнення дитиною 6-ти річного віку.

- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1065 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є матір`ю в багатодітній сім`ї, та 28.03.2023 у зв`язку із воєнною агресією російської федерації проти України разом з дітьми виїхала до Канади, з правом на перебування до 20.07.2027. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сім`ї народилась четверта дитина - ОСОБА_3 , яка набула громадянство України. У зв`язку з цим, позивачка 12.08.2025 зверталась до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради із заявою про отримання допомоги у розмірі 2100 грн, передбаченої для багатодітної сім`ї на четверту дитину. Листом позивачку повідомлено, що її заяву було направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. В подальшому позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з аналогічною заявою, однак листом їй було відмолено у призначенні допомоги у зв`язку з відсутністю відомостей про найменшу дитину в посвідченні батьків багатодітної сім`ї. Також рекомендовано надати посвідчення батьків багатодітної сім`ї з внесеною в установленому порядку інформацією про четверту дитину. Такі дії позивачка вважає протиправними та заявляє, що поданий позов фактично є позовом в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові ОСОБА_1 у призначенні допомоги на дитину, яка виховується у багатодітній сім`ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 допомогу на дитину, яка виховується у багатодітних сім`ях, відповідно до Порядку виплати допомоги на дітей які виховуються у багатодітних сім`ях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 №250, починаючи з дня звернення позивача - 12.08.2025, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 6-ти річного віку.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що, відповідно до п. 9 Порядку № 250, допомога на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, призначається на третю і кожну наступну дитину з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами та/або відомостями, по місяць досягнення дитиною 6-річного віку. Судом І інстанції не надано уваги тому, що згідно з п.7 Порядку №250, для призначення допомоги за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу (посвідки на постійне проживання/ посвідчення біженця/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), подається заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. №765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України”, та копії таких документів (крім випадків, коли відомості можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії в установленому законодавством порядку): - посвідчення батьків багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу). У разі досягнення дитиною з багатодітної сім`ї шестирічного віку подається посвідчення дитини з багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу); - свідоцтва про народження всіх дітей (з пред`явленням оригіналів). Судом І інстанції не враховано, що саме посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім`ї і дітей з такої сім`ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства. Зазначають, що судом І інстанції з помилкових міркувань відхилено доводи відповідача, що обов`язковим документом для призначення допомоги є чинне посвідчення батьків багатодітної сім`ї, до якого внесено відомості про дітей (у разі досягнення дитиною з багатодітної сім`ї шестирічного віку подається посвідчення дитини з багатодітної сім`ї). Суд І інстанції не дійшов вірного висновку в тому, що за результатами опрацювання заяви від 12.08.2025 та наданих документів, позивачу правомірно відмовлено у призначенні допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у зв`язку з відсутністю відомостей про найменшу дитину в посвідченні батьків багатодітної сім`ї. Таким чином, посвідчення не було подовжено (не має даних про 4-дитину), у порядку, який визначений чинними нормативно-правовими актами. В Єдиній інформаційній системі соціальної сфери (ЄІССС) наявне відповідне рішення від 23.09.2025 №1483638190-2025-1 відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні вказаної допомоги. Судом І інстанції не враховано, що, зважаючи на викладене, для призначення допомоги позивачу необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім`ї з внесеною в установленому порядку інформацією про четверту дитину. Вважають, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що у період з 20.07.2026 до 21.08.2026 колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перші дні після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2023 у місті Кітченер, провінція Онтаріо, Канада у позивачки народилась дитина – ОСОБА_3 . Зазначені обставини підтверджено наявним в матеріалах справи свідоцтвом (сертифікатом) № Р4805859 від 08.08.2023, виданого Управлінням центральної реєстрації актів цивільного стану провінція Онтаріо, Канада.

Генеральним консульством України в Торонто видано довідки № 078 від 25.06.2024, якою засвідчено про те, що ОСОБА_3 , уродженка Канади, з 05 серпня 2023 року набула громадянство України, на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України».

17.07.2024 засобами поштового зв`язку відповідачем отримано заяву та додані документи позивача для призначення допомоги при народженні дитини. Згідно штампу та номеру відстеження на конверті, відправлення було прийнято у відділенні Укрпошти 69124, м.Запоріжжя, Україна 12.07.2024.

Відповідач листом № 04.01-06/4959 від 23.07.2024 повідомив позивачу про необхідність додати до заяви легалізований в установленому порядку оригінал документу, що засвідчує народження дитини.

20.08.2024 позивачем направлено до Департаменту легалізований в установленому порядку оригінал документу, що засвідчує народження дитини.

Повідомленням про відмову в призначенні соціальної допомоги №1999 від 03.09.2024 позивачу відмовлено в призначенні допомоги по причині направлення заяви та документів у конверті Укрпошти, що спростовує факт перебування за кордоном заявниці. Також зазначено про встановлений законодавством дванадцяти місячний строк для звернення після народження дитини.

Зазначені фактичні обставини були встановлені Запорізьким окружним адміністративним судом в рамках розгляду справи № 280/9989/24, рішенням від 03.01.2025 (набрало законної сили 03.02.2025) якого позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради задоволено частково, та, зокрема, зобов`язано Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини від 12.07.2024, з урахуванням висновків суду.

12.08.2025 позивачка повторно звернулась до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради з вимогою здійснити виплату допомоги у розмірі 2100 грн, передбаченої для багатодітної сім`ї на четверту дитину до досягнення нею 6-ти річного віку.

Листом № 04.01-10/790 від 08.09.2025 Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради повідомив, що у відповідності до Постанови КМУ № 765 від 25.06.2025 заяву позивача направлено за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

На звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стан розгляду її заяви, листом № 23804-23494/Х-02/8-0800/25 від 27.11.2025 пенсійний орган повідомив позивача про те, що їй було відмовлено у призначені допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у зв`язку з відсутністю відомостей про найменшу дитину в посвідченні батьків багатодітної сім`ї. Також рекомендовано надати посвідчення батьків багатодітної сім`ї з внесеною в установленому порядку інформацією про четверту дитину.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні допомоги на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; яка виховується у багатодітній сім`ї, що гарантовано постановою КМУ № 250 від 13.03.2019 (в редакції на час звернення позивача);

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, визначається Законом України «Про охорону дитинства» регулюється Законом України «Про охорону дитинства» №2402-ІІІ від 26.04.2001 (Закон №2402-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2402-ІІІ, багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Умови призначення і виплати допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях визначені Порядком виплати допомоги на дітей які виховуються у багатодітних сім`ях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 №250 (Порядок №250) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4-6 Порядку №250, призначення і виплата допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України незалежно від адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання (перебування) особи, яка претендує на призначення допомоги.

Допомога надається одному з батьків дитини, які постійно проживають разом з дитиною.

Документи та/або відомості, необхідні для призначення допомоги, подаються заявником особисто.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 7 Порядку №250 для призначення допомоги за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу (посвідки на постійне проживання/посвідчення біженця/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), подається заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025 р. №765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України”, та копії таких документів (крім випадків, коли відомості можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії в установленому законодавством порядку):

посвідчення батьків багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу). У разі досягнення дитиною з багатодітної сім`ї шестирічного віку подається посвідчення дитини з багатодітної сім`ї (з пред`явленням оригіналу);

свідоцтва про народження всіх дітей (з пред`явленням оригіналів).

Згідно абзацу 9 пункту 7 Порядку №250 заява з необхідними документами та/або відомостями може бути надіслана засобами поштового зв`язку або за технічної можливості в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України або Єдиний державний веб-портал електронних послуг (з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”).

Відповідно до пунктів 9-10 Порядку №250 допомога призначається на третю і кожну наступну дитину з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами та/або відомостями, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 6-річного віку включно.

У разі коли в сім`ї одночасно народилося двоє і більше дітей, внаслідок чого сім`я набула статусу багатодітної, виплата допомоги здійснюється на кожну таку дитину.

Допомога призначається у розмірі 2100 гривень.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що заява про призначення допомоги на дітей які виховуються у багатодітних сім`ях може бути подана в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису, до якої має бути додано наступний перелік документів:

– документ, що посвідчує особу одного з батьків, з яким постійно проживає дитина;

– свідоцтва про народження всіх дітей;

– посвідчення батьків багатодітної сім`ї;

– посвідчення дитини з багатодітної сім`ї (після виповнення 6 років).

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач надав вищезазначений перелік документів відповідачу, однак під час їх дослідження відповідачем встановлено, що посвідчення батьків багатодітної сім`ї серії НОМЕР_1 від 17.12.2018 (строк дії до 01.12.2029) не містить відомостей про четверту дитину у сім`ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка посилається на неможливість внесення змін до посвідчення багатодітної сім`ї, оскільки така процедура потребує фізичного подання документів та особистого звернення.

Згідно статті 13 Закону №2402-ІІІ батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення.

Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї" від 02.03.2010 за №209 затверджено "Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї", який визначає механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї (Порядок №209).

Відповідно до пункту 2 Порядку №209 посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім`ї і дітей з такої сім`ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку №209 посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ/виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.

Посвідчення може бути отримано уповноваженою одним із батьків особою, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, чи одного з документів, що посвідчують її повноваження відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Відповідно до пункту 3-8 Порядку №209 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану заява про продовження строку дії посвідчення батьків багатодітної сім`ї та посвідчення дитини з багатодітної сім`ї подається в довільній формі одним із батьків структурному підрозділу/виконавчому органу, що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного перебування.

Для продовження строку дії посвідчення заявник пред`являє:

документ, що посвідчує особу;

свідоцтво про народження дитини або е-свідоцтво про народження, або довідку із закладу освіти - у разі народження дитини або навчання особи віком від 18 до 23 років за денною формою навчання за межами України;

довідки про підтвердження зарахування до закладу освіти або про переведення на наступний курс навчання в межах відповідної програми підготовки (інформація підтверджується заявником кожного семестру до закінчення закладу освіти, але не довше ніж до досягнення особою 23 років) - у разі навчання дитини за денною формою навчання у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Реквізити документів, пред`явлених заявником для продовження строку дії посвідчення, зазначаються в заяві.

До заяви додаються:

оригінали посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, строк дії яких підлягає продовженню;

фотокартка (кольорова або чорно-біла) розміром 30 х 40 міліметрів (за наявності). У разі відсутності фотокартки посвідчення дійсне за наявності документа, що посвідчує особу.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що для продовження строку дії посвідчення батьків багатодітної сім`ї (в тому числі у зв`язку з народженням дитини) одному з батьків необхідно звернутись до структурного підрозділу/виконавчого органу що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного перебування зокрема, з оригіналом посвідчення.

Натомість, за умов перебування позивачки за кордоном, зазначений порядок не передбачає дистанційне звернення (в електронній формі або засобами поштового зв`язку) з оригіналом посвідчення батьків багатодітної сім`ї.

Суд першої інстанції врахував пояснення позивачки та надані до матеріалів справи докази того, що вона з об`єктивних причин позбавлена можливості звернутися до відповідача з посвідченням батьків багатодітної сім`ї, до якого були внесені відомості про четверту дитину у сім`ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується та вважає таке врахування обставин доцільним та гуманним.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливості звернення в установленому законом порядку з відповідними документами одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги дитині багатодітної сім`ї, призводить до порушення інтересів дитини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що протиправними є дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні згідно Порядку №250 допомоги на дитину, яка виховується в багатодітній сім`ї.

Щодо способу захисту порушених прав позивача суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу згідно Порядку № 250 допомоги на дитину, яка виховується в багатодітній сім`ї, стала відсутність в посвідченні батьків багатодітної сім`ї серії НОМЕР_1 від 17.12.2018 (строк дії до 01.12.2029) відомостей про четверту дитину у сім`ї - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивачка в момент народження дитини перебувала за межами України, що унеможливило особисте звернення до компетентних органів, уповноважених на внесення змін до посвідчення батьків багатодітної сім`ї, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення соціальної допомоги на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виховується у багатодітній сім`ї.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу допомогу на дитину, яка виховується у багатодітних сім`ях, відповідно до Порядку №250, починаючи з дня звернення позивача - 12.08.2025 до досягнення дитиною 6-ти річного віку.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова