Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №213/1956/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 213/1956/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 15.06.2026 року (суддя Мазуренко В.В., м. Кривий Ріг, повний текст рішення складено 15.06.2026 року) в справі №213/1956/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

07.05.2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7123436 від 02 травня 2026 року та закриття провадження у справі, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 15.06.2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, адміністративне правопорушення стосовно нього розглянута не повно, без додержання вимог статей 276, 278, 280 КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з`ясовано чи було ним вчинено адміністративне правопорушення, чи є винна у вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апелянт вказував, що відповідач не довів порушення позивачем вимог п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а також посилань на будь-які докази. Апелянт вказував, що відповідальність настає у випадку, якщо такі дії призводять до: неможливості або ускладнення ідентифікації номерного знака; приховування номерного знака; неможливості чітко визначити символи номерного знака. Саме ці обставини повинні бути доведені органом, який притягає особу до адміністративної відповідальності. Позивач не заперечує факт наявності прозорої накладки, однак зазначає, що вона не перешкоджала ідентифікації номерного знака.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем зафіксовано докази скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена з дотриманням відповідної процедури, було взято до уваги пояснення позивача відносно скоєного адміністративного правопорушення, зафіксовано порушення п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, оскільки автомобіль здійснював рух з непідсвіченим номерним знаком. Згідно з постановою серії ЕНА №7123436 від 02 травня 2026 року, складеної інспектором КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Федорцовим Д.В.: Безденежний С.В. 02 травня 2026 року о 10:22 год на трасі Н-11 116 км біля с-ща Мусіївка Криворізького району Дніпропетровської області керував транспортним засобом DACIA LODGI, номерний знак НОМЕР_1 , із причіпом ПВА 1, номерний знак НОМЕР_2 , у якого номерний знак був закритий іншим предметом (пластикова напівпрозора накладка із сірими полосами), що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, чим порушив підпункт «в» пункту 2.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 1 190,00 грн. Постанова містить відомості про фіксацію порушення та розгляду справи технічними засобами – службовим відеореєстратором та службової бодікамери. Викладеним фактам відповідають правовідносини, що витікають із права оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення особою, стосовно якої її винесено, і регулюються нормами ст.ст. 287-289 КпАП України. Згідно з підпунктом «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. На механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за закріплення на номерному знаку стороннього предмета, а саме пластикової напівпрозорої накладки, про що зазначено в постанові, і що беззаперечно підтверджується доданим відповідачем до відзиву відеозаписом з місця події, з якого видно, що на номерному знаку причіпа, яким керував позивач, дійсно встановлена пластикова накладка, чого не заперечував і сам позивач, спілкуючись із поліцейським. Щодо доводів позивача про те, що наявність накладки на номерному знаку транспортного засобу не перешкоджає ідентифікації символів номерного знаку автомобіля та цілком повно дозволяє провести ідентифікацію його символів з відстані 20 м, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 121-3 КУпАП вимога щодо читабельності номерного знаку з відстані 20 м застосовується лише у разі забруднення номерного знаку, а перешкоджання чи ускладнення ідентифікації номерного знаку – стосується нанесення покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють таку ідентифікацію. Суд першої інстанції вказував, що сам факт керування транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), вже передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Викладене узгоджується і з пунктом 30.2 ПДР України, згідно з яким забороняється закривати номерні знаки транспортних засобів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що інспектором Криворізького районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом Федорцовим Д.В. 02.05.2026 року складено постанову серії ЕНА № 7123436 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, автомобіль Dacia Lodgi, номерний знак НОМЕР_1 , із причепом ПВА 1, номерний знак НОМЕР_2 , 02.05.2026 року о 10 год. 22 хв., яким керував ОСОБА_1 , у с. Щемусіївка, траса Н-11 116 км, з закритим державним номерним знаком іншим предметом (пластикова напівпрозора накладка із сірими поломами), що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відставні 20 метрів, чим порушив п. 2.9.в Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Безденежний С.В, копію постанови отримав.

ОСОБА_1 з порушенням не згоден, вказує, що дійсно рухався автомобілем Dacia Lodgi, номерний знак НОМЕР_1 , із причепом ПВА 1, номерний знак НОМЕР_2 , на номері була прозора пластикова накладка, можливо з відстані 20 метрів прочитати номерний знак.

В матеріалах справи наявне відео, які надані в якості доказу відповідачем, на якому зафіксовано, що транспортний засіб Dacia Lodgi, номерний знак НОМЕР_1 , із причепом ПВА 1, номерний знак НОМЕР_2 , рухались дорогою з знаком державної реєстрації, які можливо побачити.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Колегія суддів зазначає, що для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення обов`язково необхідно встановити, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вчинені умисно, має місце протиправна дія та наявна вина у діях.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Згідно ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Згідно п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно п. 30.2 вищевказаних Правил, забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Правила дорожнього руху вказують на обов`язковість здійснення руху транспортного засобу з видним, неприкритим номерним знаком реєстрації транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що транспортний засіб, зокрема номерний знак на причепі ззаду, яким керував ОСОБА_1 зареєстрований в Україні, номерний знак на місці, проте на ньому наявна накладка.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач визнає наявність накладки на номері державної реєстрації транспортного засобу.

Аналізуючи докази у справі, а саме вище зазначені відеозаписи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху. Заборонено будь-які накладки, прикриття номерів державної реєстрації транспортних засобів.

Судом першої інстанції вірно вказано, що сам факт керування транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), вже передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення позивачем не підлягає закриттю у зв`язку з наявністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Передбачено повернення судових витрат у разі задоволення вимог позову та апеляційної скарги. У разі відмови у задоволенні вимог позову та апеляційної скарги, судовий збір не повертається.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 286, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 15.06.2026 року в справі №213/1956/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова