Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №280/1809/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/1809/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 в адміністративній справі №280/1809/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №083950028392 від 23.02.2026, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :

а) періоди її роботи з 01.06.2000 по 01.02.2001, з 15.02.2001 по 30.12.2001, з 01.04.2023 по 31.01.2026 згідно трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 ,

б) період отримання нею допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 06.02.2003, - у зв`язку із чим призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з 14.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак відповідачем відмовлено. Позивач вважає, що рішення про відмову в призначені пенсії є таким, що порушує її право на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, адже за наявності відповідних записів про періоди роботи у трудовій книжці, вона не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем. Позивач просить позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №083950028392 від 23.02.2026, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2026, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 : періоди роботи з 01.06.2000 по 01.02.2001, з 15.02.2001 по 30.12.2001, з 01.04.2023 по 31.01.2026 згідно трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 , період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 06.02.2003.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за доданими документами до страхового стажу правомірно не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 : з 01.06.2000 по 01.02.2001, оскільки неможливо ідентифікувати печатку при звільненні, даний період роботи частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб; з 15.02.2001 по 30.12.2001, та 01.04.2023 по 31.01.2026, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб; період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 08.02.2002, оскільки дата наказу при призначенні 12.02.2002 не відповідає даті призначення виплати допомоги по безробіттю.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 14.02.2026 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №083950028392 від 23.02.2026 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з ідсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 09 місяців 10 днів.

За результатами розгляду документів відповідно до трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано:

- з 01.06.2000 по 01.02.2001, оскільки неможливо ідентифікувати печатку при звільненні, даний період роботи частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб;

- з 15.02.2001 по 30.12.2001, та 01.04.2023 по 31.01.2026, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб;

- період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 08.02.2002, дата наказу при призначенні 12.02.2002 не відповідає даті призначення виплати допомоги по безробіттю.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до страхового стажу позивача мають бути зараховані періоди її роботи з 01.06.2000 по 01.02.2001, з 15.02.2001 по 30.12.2001, з 01.04.2023 по 31.01.2026 згідно трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 , період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 06.02.2003.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (ч.1 ст.26).

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (ч.2 ст.26).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Як свідчать встановлені обставини справи, пенсійним органом до страхового стажу позивача не було враховано періоди:

- з 01.06.2000 по 01.02.2001, оскільки неможливо ідентифікувати печатку при звільненні, даний період роботи частково зараховано згідно реєстру застрахованих осіб;

- з 15.02.2001 по 30.12.2001, та 01.04.2023 по 31.01.2026, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб;

- період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 08.02.2002, дата наказу при призначенні 12.02.2002 не відповідає даті призначення виплати допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи видно, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.10.1985 містяться записи про спірні періоди роботи позивача та період отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірний період, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 року по справі № 560/4616/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу з 01.06.2000 по 01.02.2001, з 15.02.2001 по 30.12.2001, з 01.04.2023 по 31.01.2026 згідно трудової книжки від 03.10.1985 НОМЕР_1 , період отримання допомоги по безробіттю з 13.05.2002 по 06.02.2003.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.06.2026 в адміністративній справі №280/1809/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник