Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/3048/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №160/3048/24

Суддя: Лукманова О.М.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3048/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

при секретарі судового засідання: Тітова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року (суддя Кучугурна Н.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.05.2026 року) в справі №160/3048/24 за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

02.02.2024 року ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 13.01.2022 року № 0000110403 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 року апеляційну скаргу ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року в справі № 160/3048/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказував, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дійшли помилкових висновків з огляду на неправильне застосуванням норм матеріального права. Відповідно до наявного в матеріалах справи додатку до рішення № 0000110403 від 13.01.2022.- розрахунку штрафу, відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ за жовтень-грудень 2019 року, січень 2020 року (жовтень 2019 року у розмірі 7443070,57 грн., термін сплати 20.11.2019 дата фактичної сплати 21.09.2020: листопад 2019 року у розмірі 7104523.41 грн., термін сплати 20.12.2019 дата фактичної сплати 21.09.2020-20.10.2020; грудень 2019 року у розмірі 6511880,74 грн., термін сплати 20.01.2020 дата фактичної сплати 20.10.2020;січень 2020 року у розмірі 6437854,78 грн., термін сплати 20.02.2020 дата фактичної сплати 20.10.2020-06.11.2020). Суди попередніх інстанцій не встановили і не дослідили обставини щодо нарахування штрафних (фінансові) санкцій та пені у період карантину, з урахуванням зазначеного правового регулювання та загально правового принципу дії норми права у часі. Судам попередніх інстанцій необхідно встановити, правомірність дій відповідача щодо нарахування штрафних (фінансові) санкцій та пені без виключення днів, в які позивач звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року позовні вимоги ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.01.2022 №0000110403 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені на суму 6136732,74 грн.

З рішення суду не погодилось Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зазначало, що на підставі розрахунку фінансової санкції складеного за даними інформаційної системи податкового органу по ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за жовтень – грудень 2019 року та січень 2020 року від 13.01.2022 № 0000110403, складене на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пп. 2 п. 2, п. 4 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 за № 508/2695. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Аналізом ІКП за платежем «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно – правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовий непрацездатності» код платежу 70 71010000, встановлено наявність факту порушення законодавства в частині несвоєчасної сплати ДП ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова узгодженої суми збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за жовтень 2019 у сумі 7443070,57 грн, із затримкою на 306 календарних днів, за листопад 2019 у сумі 7104523,41 грн, із затримкою на 305 календарних днів, за грудень 2019 у сумі 6511880,74 грн, із затримкою на 274 календарних дня, за січень 2020 у сумі 6437854,78 грн, із затримкою на 260 календарних днів. ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» за жовтень 2019 року по терміну сплати, відповідно 20.11.2019 не перераховано суму єдиного внеску у розмірі 7443 070, 57 грн, яка остаточно погашена 21.09.2020, тобто з затримкою на 306 календарних днів, за листопад 2019 року по терміну сплати, відповідно 20.12.2019 не перераховано суму єдиного внеску у розмірі 7104 523, 41 грн, яка остаточно погашена в період з 21.09.2020 по 20.10.2020, тобто з затримкою на 305 календарних днів, за грудень 2019 року по терміну сплати, відповідно 20.01.2020 року не перераховано суму єдиного у розмірі 6511880, 74 грн, яка остаточно погашена в період 20.10.2020, тобто з затримкою на 274 календарних днів, за січень 2020 року по терміну сплати, відповідно 20.02.2020 не перераховано суму єдиного внеску у розмірі 6437854,78 грн, яка остаточно погашена в період з 20.10.2020 по 06.11.2020, тобто з затримкою на 260 календарних днів, чим порушено ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI. Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону України № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Апелянт вказував, що в ІКП ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» у період з 21.09.2020 року по 06.11.2020 року погашено заборгованість по єдиному внеску за податкові періоди жовтень – грудень 2019 року, січень 2020 року. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI та абз. 6 п. 4.3 розд.4 Інструкції № 790 платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. По зазначеним податковим періодам граничні терміни сплати за жовтень 2019 - 20.11.2019, за листопад 2019 – 20.12.2019, за грудень 2019 - 20.01.2020, січень 2020 - 20.02.2020, коли не діяли правила, запроваджені у зв`язку з введенням в Україні карантину пов`язаного із СОVID-19. Згідно розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464-VI доповнено пунктом 9-11.2. яким передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Також, пунктом 9-11.1. розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464-VI передбачено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, за порушення термінів сплати єдиного внеску, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, ивстановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується. Порушення в частині своєчасності сплати за податкові періоди жовтень-грудень 2019, січень 2020 року, нарахування яких вчинене до періоду 1 березня 2020 року (до періоду дії карантину), тому норма пунктів 9-11.1 та 9-11.2. розділу VIII Закону України № 2464-VI поширюється на порушення вчинені лише за період з 1 березня 2020. Несвоєчасна сплата єдиного внеску за періоди жовтень – грудень 2019 року, січень 2020 року (нарахування яких вчинено до періоду 1 березня 2020 року) ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», не звільняє платника податків від відповідальності у зв`язку з поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Пеня є нарахованою за податкові правопорушення, які виникли до карантинних обмежень. Тобто, фактично порушено граничні строки виконання податкових зобов`язань, які не пов`язанні з карантинними обмеженнями.

Заявник апеляційної скарги вказує, що позивачем порушено строки звернення до суду з позовом. Позивачем було здійснено заходи досудового врегулювання відповідного спору та було подано скаргу до Державної податкової служби України від 26.01.2022 № 26/01. Контролюючим органом було розглянуто відповідну скаргу та відмовлено у її задоволенні рішенням від 17.02.2022 № 3067/6/99-00-06-02-01-06, яке вручено позивачу 23.02.2022. Обставина щодо отримання відповідного рішення підтверджується позивачем у поданій ним позовній заяві. Судом першої інстанції не було враховано належним чином відповідну обставину та постановлено ухвалу від 02.02.2026 по справі № 160/3048/24, якою відмовлено в задоволенні клопотання Східного МУ ДПС по роботі з ВПП про залишення без розгляду позовної заяви. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено строки відповідного оскарження, а саме: «Якщо законом передбачена можливість досудового вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень». Згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Норма п. 56.19 є спеціальною щодо ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Тому зазначена норма встановлює, у такому випадку, строк в один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI). Суд першої інстанції вказував, що згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. При цьому в силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Розділом VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, зокрема визначено періоди та підстави звільнення від виконання обов`язків платників сплати єдиного внеску або ж звільнення від відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, які не були враховані контролюючим органом при здійсненні розрахунку штрафних санкцій та нарахуванні пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску. Відповідно до пункту 9-11.1 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Пунктом 9-11.2 вказаного Розділу передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Позивачем сплата єдиного внеску у зазначені відповідачем строки не заперечується, проте він стверджує, що платежі повинні перераховуватись разом із виплатою заробітної плати, але у вказаний період часу по зарплаті на підприємстві існувала заборгованість. Оскільки ж саме виплати з останньої мають пріоритет, це виключало можливість сплати єдиного внеску. Рішенням Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 0000110403 від 13.01.2022 року контролюючий орган вимагав сплатити протягом десяти робочих днів нараховану пеню у розмірі 7711319,95 грн та штраф у розмірі 5499465,90 грн., всього: 13210785,85 грн. Контролюючим органом при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску не враховано вимоги пункту 9-11 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI, яким встановлено, що за порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються, а пеня за цей період не нараховується та підлягає списанню. Відповідач надав до суду розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ позивачем, наведено розрахунок пені, у тому числі, з дати виникнення заборгованості до 01 березня 2020 року (тобто, до дати, після якої і по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються, а пеня за цей період не нараховується та підлягає списанню). Згідно з розрахунком, відповідачем нараховано щодо сум несвоєчасної сплати ЄСВ: жовтень 2019 року, пеня 751750,13 грн, штраф 1488614,12 грн; листопад 2019 року, пеня 504421,16 грн, штраф 1420904,68 грн; грудень 2019 року, пеня 260475,23 грн, штраф 1302376,15; січень 2020 року, пеня 57940,69 грн, штраф 1287570,95 грн. Всього: пені 1574587,21 грн, штрафу 5499465,90 грн. У зв`язку із СОVID-19 платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. У період із 01.03.2020 по 06.11.2020 пеня нарахуванню не підлягає. Оскаржуване рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню в частині нарахованої пені на суму 6136732,74 грн (7711319,95 грн (сума нарахованої пені згідно із оскаржуваним рішенням) 1574587,71 грн (сума нарахованої пені до 01.03.2020, тобто до дати, коли платники єдиного внеску не були звільнені від відповідальності) = 6136732,74 грн). за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464). Враховуючи обставини несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) позивачем єдиного внеску та здійснені учасниками справи розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, що штраф указаний в оскаржуваному у цій справі рішенні, у сумі 5499465,90 грн, нарахований правомірно, відповідно, підстав для скасування оскаржуваного рішення у цій частині немає.

Згідно матеріалів справи, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків здійснено перевірку даних інформаційно-облікової картки платника податків ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», податковим органом було встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску: за жовтень 2019 року в сумі 7443070,57 грн із затримкою на 306 календарних днів; за листопад 2019 року в сумі 7104523,41 грн із затримкою на 305 календарних днів; за грудень 2019 року в сумі 6511 880,74 грн із затримкою на 274 календарних днів; за січень 2020 року в сумі 6437854,78 грн із затримкою на 260 календарних днів.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено рішення № 0000110403 від 13.01.2022 року, яким до ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» застосовані штрафні санкції в розмірі 5499465,90 грн та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 7711319,95 грн.

Не погодившись з рішенням про застосування штрафних санкцій, ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» оскаржило його шляхом подання скарги до ДПС України. Рішенням ДПС України від 17.02.2022 року № 3067/6/99-00-06-02-01-06 відмовлено у задоволенні скарги, рішення № 0000110403 від 13.01.2022 року залишено без змін.

Розглядаючи доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення позивачем строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Натомість слід зважати, що оскаржується рішення, винесене на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач оскаржує рішення про застосування штрафних санкцій від 13.01.2022 року. Скористався процедурою адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 17.02.2022 року № 3067/6/99-00-06-02-01-06 відмовлено у задоволенні скарги, рішення № 0000110403 від 13.01.2022 року залишено без змін.

Згідно ч. 14 ст. 15 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 580/3469/19 вказано, що Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений частиною четвертою статті 122 КАС України. Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги.

Верховний Суд вказував на необхідність застосування при обрахунку строку звернення до суду норм КАС України, де прописано, що строком звернення до суду є шість місяців, у разі застосування процедури адміністративного оскарження строком звернення до суду є три місяці. У постанові від 14.04.2021 року у справі № 1.380.2019.005481 Верховний Суд вказує на необхідність застосування до минулих правовідносин, коли позов залишено без розгляду з підстави порушення десятиденного строку подання позову при оскарженні вимоги строку, встановленого ст. 122 КАС України Вказано, що незважаючи на те, що висновок викладений у рішенні стосується оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідно до абзацу 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI, для рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів встановлюється однаковий порядок, строки та процедура оскарження рішень, у тому числі і вимог про сплату єдиного внеску.

У постанові від 19.03.2021 року у справі №826/5925/18 Верховний Суд вказував на те, що платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону № 2464-VI.

Норма ч. 1 ст. 122 КАС України встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вищевказана норма містить визначення «обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі», яким законодавець передбачив, що строк звернення до суду може обраховуватись не обов`язково від моменту отримання оскаржуваного рішення, у даному випадку вимоги. Передбачено, що строк звернення до суду може обраховуватись від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування вимоги.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду, справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Каменівська проти України»).

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Передбачено, що позивач може розраховувати на поновлення пропущеного строку у разі коли позов подано з порушенням строку, у цьому випадку має бути подана заява разом з доказами.

ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» при поданні позову просило поновити строк звернення та наводило підстави його порушення. Підприємство з 01.03.2022 року перебуває у простої без присутності працівників на робочих місцях, що підтверджується копією наказу від 28.02.2022 року № 73.

В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Ухвалами суду першої інстанції від 27.03.2024 року та від 02.02.2026 року досліджено питання дотримання ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» строку звернення до суду, визнано підстави подання позову з порушенням строку поважними.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення суду по суті вимог, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 8, ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Обов`язок по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування роботодавцем як податковим агентом, не ставиться під сумнів.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 ч. 1 ст. 4 Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно ч. 3, ч. 10, ч. 11 ст. 25 вищевказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. При цьому в силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Позивачем сплата єдиного внеску у строки, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не заперечується, проте він стверджує, що платежі повинні перераховуватись разом із виплатою заробітної плати, але у вказаний період часу по зарплаті на підприємстві існувала заборгованість. Вказує, що єдиний внесок виплачувався разом з заробітною платою, що викликало затримку у сплаті.

Платники зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа.

Передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» допустилось несвоєчасної сплати єдиного внеску, за що передбачена штрафна санкція.

Згідно розрахунку, з яким погоджується позивач, відбулась несвоєчасна сплата ЄСВ за жовтень-грудень 2019 року, січень 2020 року (жовтень 2019 року у розмірі 7443070,57 грн., термін сплати 20.11.2019, дата фактичної сплати 21.09.2020; листопад 2019 року у розмірі 7104523,41 грн., термін сплати 20.12.2019, дата фактичної сплати 21.09.2020-20.10.2020; грудень 2019 року у розмірі 6511880,74 грн., термін сплати 20.01.2020, дата фактичної сплати 20.10.2020; січень 2020 року у розмірі 6437854,78 грн., термін сплати 20.02.2020 дата фактичної сплати 20.10.2020-06.11.2020.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірус СОVID-19» від 11.03.2020 року № 211, якою з 12 березня до 3 квітня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» у постанові № 211 в пункті 1 слова і цифри «до 3 квітня 2020 р.» замінено словами і цифрами «до 24 квітня 2020 р.». У подальшому, Кабінет Міністрів України 22 квітня 2020 року продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року, а 04.05.2020 року - до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» продовжено на всій території України дію карантину з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.

Відповідно до п. 2 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 17.06.2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» у постанові № 392, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 480 у пункті 1 цифри і слово « 22 червня» замінено цифрами і словом « 31 липня».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 22 липня 2020 р. № 641 (зі змінами та доповненнями) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р., продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2».

Відповідно до пунктів 9-11.1, 9-12.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульовано прикінцевими та перехідними положеннями Закону, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Відповідач надав до суду розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, згідно з цим розрахунком, відповідачем нараховано щодо сум несвоєчасної сплати ЄСВ: жовтень 2019 року, пеня 751750,13 грн, штраф 1488614,12 грн; листопад 2019 року, пеня 504421,16 грн, штраф 1420904,68 грн; грудень 2019 року, пеня 260475,23 грн, штраф 1302376,15; січень 2020 року, пеня 57940,69 грн, штраф 1287570,95 грн., всього: пені 1574587,21 грн, штрафу 5499465,90 грн. Згідно розрахунку, пеня за несвоєчасно сплачений єдиний внесок нараховувалась з 20.11.2019 року і по 06.11.2020 року (дата фактичної сплати).

Згідно розрахунку, пеня з дати виникнення (20.11.2019 року) по 01.03.2020 року становить 1574587,21 грн.

Законодавчо було передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків нараховувало пеню протягом з 20.11.2019 року по 06.11.2020 року, у цей період входить 01.03.2020 року – 06.11.2020 року.

Суд першої інстанції вірно встановив частку рушення щодо нарахування пені за період 01.03.2020 року – 06.11.2020 року. Учасниками справи надано розрахунки, та Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не ставить під сумнів, що нарахувало позивачу за період 01.03.2020 року – 06.11.2020 року пеню на суму 6136732,74 грн.

Колегія суддів погоджується, що оскаржуване рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню в частині нарахованої пені на суму 6136732,74 грн (7711319,95 грн (сума нарахованої пені згідно із оскаржуваним рішенням) 1574587,71 грн (сума нарахованої пені до 01.03.2020, тобто до дати, коли платники єдиного внеску не були звільнені від відповідальності) = 6 136 732,74 грн).

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, й у разі задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, яке таке, що ухвалене з дотримання норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року в справі №160/3048/24 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua