Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/201/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/201/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі №160/201/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у повному розмірі, а саме: збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його військової служби з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період його військової служби з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди за період з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022 року, і по дату виплати, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 НГУ до 20.06.2023. Позивач зазначає, що у періоди з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що прямо є підставою для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» (далі – Постанова №168). Позивач вказує, що незважаючи на вказані обставини, виплата додаткової винагороди здійснювалася у зменшеному розмірі без належних правових підстав. Позивач звертає увагу, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 22.05.2023 №1168, ОСОБА_1 у період з 26.08.2022 до 27.11.2022, з 14.12.2022 до 26.12.2022, з 26.12.2022 до 22.02.2023 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів смт. Золочів Харківської області, ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Харківської області, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Донецької області. Проте, відповідачем не було сплачено ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у періоди з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022. 08.12.2025 представник позивача звернувся з відповідним адвокатським запитом до ВЧ НОМЕР_1 НГУ з проханням нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень, відповідно до Постанови №168 за час безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а саме, у періоди з 04.05.2022 до 31.08.2022, з 01.09.2022 до 30.09.2022. Разом з цим, не проведено відповідне нарахування та не здійснено виплату додаткової винагороди. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення в повному обсязі протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у спірні періоди позивач перебував у службових відрядженнях у районах ведення бойових дій для здійснення заходів із захисту Батьківщини та відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на підставі бойових розпоряджень, що підтверджується наказами командира військової частини та довідкою від 22.05.2023 №1168, а тому має право на додаткову винагороду у збільшеному розмірі.

Відповідач правом на подання відзив на апеляційну скаргу неп скористався.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 23.03.2023 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

З долученої до матеріалів справи копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 08.06.1999 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 06.04.2022 до 20.06.2023 проходив військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 20.06.2023 №185 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 20.06.2023 та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.12.2025 представник позивача звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ з адвокатським запитом, в якому просив нарахувати та виплатити збільшену до 100 000 грн грошову додаткову винагороду ОСОБА_1 за період з 02.05.2022 до 25.08.2022, з 01.09.2022 до 31.10.2022.

У відповідь на зазначений адвокатський запит, 15.12.2025 ВЧ НОМЕР_1 НГУ надано лист №25/52/12-А-46-Аз, яким відмовлено у здійсненні нарахування та виплати збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди за спірні періоди, оскільки сам факт проходження військової служби під час дії воєнного стану, навіть у районах ведення бойових дій, без виконання конкретних бойових завдань, не створює підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. Зважаючи на те, що у запитувані позивачем періоди (04.05.2022-30.09.2022) ОСОБА_1 не виконував жодних з вищезазначених завдань, підстави для включення військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн відсутні.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, яка виразилась у нарахуванні додаткової грошової винагороди не в повному обсязі та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022, згідно з пунктом 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. Абзацами 1 та 2 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Абзацами 3-7 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Пунктом 13 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022 року).

В подальшому дію доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 продовжено в 2023 році.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022.

При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення №912/з/29 від 23.06.2022, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.

Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, складена за формою, наведеною в додатку №1 Телеграми №248/1298 від 25.03.2022.

Отже, підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є не сам факт проходження військової служби в період воєнного стану чи перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, а його безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у районах їх проведення, що має бути підтверджено наказами командирів (начальників), які видаються на підставі бойових розпоряджень, бойових донесень, рапортів, журналів ведення бойових дій. Розмір такої винагороди визначається пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Подібну правову позицію викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №280/11954/24, відповідно до якої перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою №168; ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів.

Як встановлено судом, додаткову винагороду у збільшеному розмірі позивачу нараховано та виплачено за ті дні червня - жовтня 2022 року, участь у бойових діях (заходах) в які підтверджено наказами командирів. Накази про відрядження позивача до м. Харків свідчать про його перебування в районі ведення бойових дій, однак самі по собі не підтверджують безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів у кожен день відрядження. Бойових розпоряджень та наказів командирів на виконання позивачем бойових завдань у дні, за які йому не нараховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі, матеріали справи не містять.

Щодо посилання позивача на довідку від 22.05.2023 №1168 колегія суддів зазначає, що зазначена довідка видана з метою надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, та підтверджує період участі позивача у заходах для цілей встановлення такого статусу.

Водночас вона не є наказом командира про виплату додаткової винагороди в збільшеному розмірі, не містить відомостей про виконання позивачем конкретних бойових завдань у конкретні дні та не замінює передбачених пунктом 1 Постанови №168 наказів командирів (начальників). Крім того, зазначена довідка охоплює лише період з 26.08.2022, тобто не стосується періоду з 02.05.2022 до 25.08.2022.

Щодо травня 2022 року судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у військової частини були відсутні бойові донесення та рапорти командирів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а позивачем належних і допустимих доказів протилежного не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач надав докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до наказів командирів, тоді як позивач не надав доказів безпосередньої участі у бойових діях або заходах у інші дні спірного періоду, які б відповідали вимогам пункту 1 Постанови №168.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у таких діях та заходах: участі позивача у бойових (спеціальних) діях на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірні періоди.

Оскільки вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є похідною від вимоги про донарахування додаткової винагороди, у задоволенні якої відмовлено, вона також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 в адміністративній справі №160/201/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 в адміністративній справі №160/201/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко