Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/36396/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/36396/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/36396/25 за позовом ОСОБА_1 до Військову частину НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності відповіді на рапорт від « 05» серпня 2025 року щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдата в/ч № НОМЕР_2 з лав ЗС України, на підставі п/п «б», п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від « 05» серпня 2025 року та надати рішення щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч № НОМЕР_3 з лав ЗС України, на підставі п/п «б», п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від « 05» серпня 2025 року та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч № НОМЕР_2 з лав ЗС України, на підставі п/п «б», п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю у нього інвалідності, проте, відповіді на рапорт не отримав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 05.08.2025 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану за станом здоров`я у зв`язку з інвалідністю на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач самовільно залишив військову частину, його військову службу призупинено, а тому до поновлення на військовій службі рішення про його звільнення не може бути прийнято. Крім того, військова частина НОМЕР_2 з 22.07.2025 припинена, у зв`язку з чим рапорт від 05.08.2025 не міг бути отриманий та розглянутий її командиром.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до архівної довідки Військової частини НОМЕР_1 №1665/14556 від 18.06.2026, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.2022 №1 з 28.02.2022 солдат у запасі ОСОБА_1 вважається таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, встановлено посадовий оклад у розмірі 2730 грн. на місяць, 4 тарифний розряд.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2023 №422 солдату ОСОБА_2 , колишньому номеру обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призупинено військову службу про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 17 жовтня 2022 року, відповідно до частини другої статті 24 пункту 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Згідно з витягом із наказу Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.07.2025 №210, відповідно до Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 13 червня 2025 року № Д-35/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в 2025 році з 22 липня 2025 року військову частину НОМЕР_2 вважати переформованою.

4. Службові документи довгострокового зберігання та ліквідаційний акт здано до військової частини НОМЕР_1 , короткострокового зберігання - знищено відповідно до актів та передано правонаступнику (військова частина НОМЕР_1 ).

5. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 17 липня 2025 року № 300 вибув до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) для подальшого проходження служби.

05.08.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби, в якому просив прийняти та зареєструвати рапорт в єдиному журналі рапортів і надати номер реєстрації рапорту; видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдата в/ч № НОМЕР_2 з лав ЗС України, на підставі п/п «б», п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»; в термін передбачений законом надати письмову відповідь стосовно прийнятого рішення, у відповідності до ст.20 ЗУ «Про звернення громадян», п. 37 ЗУ «Про статут внутрішньої служби»; розрахувати і виплатити всі належні суми за весь період служби (по теперішній день) у відповідності до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з порядком і обсягами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Відповіді на рапорт позивач не отримав, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення 1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно з Додатком 19 до Інструкції, при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров`я подаються:

висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико- соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 30 липня 2012 року №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за №1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за наявності інвалідності).

Щодо доводів відповідача про неможливість отримання та розгляду рапорту у зв`язку з припиненням військової частини НОМЕР_2 колегія суддів зазначає, що службові документи військової частини НОМЕР_2 передано військовій частині НОМЕР_1 як правонаступнику, адреса для листування цих військових частин збігається, а в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем рапорту на цю адресу. Відповідач належними доказами неотримання рапорту не довів, тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обов`язок розглянути рапорт позивача покладається на військову частину НОМЕР_1 .

Щодо доводів про призупинення військової служби позивача колегія суддів зазначає, що частина друга статті 24 Закону №2232-XII не містить заборони на розгляд рапорту військовослужбовця, військову службу якого призупинено, та на прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення. Самовільне залишення військової частини не звільняє командира від обов`язку розглянути рапорт та прийняти за ним рішення – видати наказ про звільнення або надати вмотивовану відмову у задоволенні рапорту.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі №580/6020/22, розглядаючи спір щодо розгляду рапорту про звільнення, поданого військовослужбовцем після самовільного залишення місця служби, зазначив, що принцип правової визначеності передбачає не лише обов`язок своєчасного розгляду звернення, але й обов`язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення, а відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України цей висновок враховується судом.

Доказів прийняття уповноваженою особою будь-якого рішення за рапортом позивача від 05.08.2025 та доведення його до позивача відповідач не надав, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Колегія суддів також погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача – зобов`язання відповідача розглянути по суті рапорт позивача від 05.08.2025 та прийняти за ним рішення з урахуванням висновків суду, оскільки наявність або відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби має бути оцінена уповноваженою посадовою особою відповідача за результатами розгляду рапорту, а суд першої інстанції таку оцінку правомірно не надавав.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/36396/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/36396/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко