Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №752/11432/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/11432/24

провадження № 22-ц/824/15290/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року в складі судді Митрофанової А. О.,

установив:

27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні:

квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення;

земельною ділянкою АДРЕСА_2 шляхом звільнення ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки і передачі її разом з садовим будинком і надвірними забудовами ОСОБА_1 .

Посилався на ті підстави, що власником вищевказаного майна був його брат, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.01.2020 він звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

З моменту смерті спадкодавця в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , яка в справі №752/26124/19 намагається довести, що проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та має право на спільно нажите з ним майно, а на майно, отримане до проживання з ОСОБА_2 - право на його спадкування як спадкоємець четвертої черги.

Оскільки він є спадкоємцем другої черги у спадкуванні після смерті рідного брата, недбале та неконтрольоване користування відповідачкою квартирою та земельною ділянкою має бути припинено , а ОСОБА_2 виселена з квартири АДРЕСА_1 та позбавлена права на користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суд у відзив на позовну заяву.

25.06.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.

09.07.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

29.10.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/26124/19.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року про зупинення провадження у справі скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.03.2026 продовжено розгляд справи та призначено підготовче судове засідання на 17.06.2026 о 12:00 год.

11.06.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. через систему «Електронний суд» подав зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування.

Просив поновити та продовжити строк для подання зустрічного позову, оскільки :

з 01.01.2025 ОСОБА_2 не проживає, не володіє, не користується об`єктами нерухомого майна, які є предметом позову;

після подання відзиву на позову наяву ОСОБА_2 стало відомо, що вся документація щодо наявності тяжкої хвороби померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 знаходиться в Амбулаторії ЗПСМ № 7 КНП «ЦПМСД № 1» Голосіївського району м. Києва;

провадження у справі було зупинено і справа тривалий час перебувала в провадженні Київського апеляційного суду.

Зазначив, що обидва позови взаємопов`язані, спільний розгляд їх є доцільним, позови виникають з одних правовідносин, задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року відмовлено у поновленні строку на подачу зустрічного позову та зустрічний позов ОСОБА_2 повернуто.

Суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява подана з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 193 ЦПК України, а посилання заявника на те, що строк на подання зустрічного позову ним пропущений з поважних причин суд оцінив критично.

23.07.2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року в частині повернення зустрічної позовної заяви, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилаючись на обставини, викладені в зустрічному позові, вважав про достатність підстав для задоволення клопотання про поновлення та продовження строку для подання зустрічного позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно з ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За змістом статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, процесуальним законом визначено як строк реалізації відповідачем права на пред`явлення зустрічного позову, так і процесуальні наслідки недотримання такого строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідачки з квартири та звільнення земельної ділянки із садовим будинком і надвірними забудовами.

25.06.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками.

09.07.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Сіваченко В. В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, на момент подання відзиву відповідачка була обізнана про предмет первісного позову та обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Натомість зустрічну позовну заяву про усунення ОСОБА_1 від права спадкування подано лише 11.06.2026 року, тобто майже через два роки після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками.

Та обставина, що з 01 січня 2025 року ОСОБА_2 не проживає, не володіє та не користується об`єктами нерухомого майна, які є предметом спору, а після подання відзиву їй стало відомо про місце зберігання медичної документації щодо тяжкої хвороби померлого ОСОБА_3 не є обставинами, що свідчать про поважність причин неподання зустрічного позову про усунення від права спадкування.

Не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала своєчасному пред`явленню зустрічного позову і перегляд судового рішення про зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції.

Отже, наведені заявником обставини не перебувають у доведеному причинно-наслідковому зв`язку з пропуском строку для подання зустрічного позову та не підтверджують існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.

Взаємопов`язаність позовів і можливість повного чи часткового виключення задоволення первісного позову внаслідок задоволення зустрічного є передбаченими частиною другою статті 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Однак перевірка цих умов не усуває обов`язку відповідача дотриматися встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України строку для його пред`явлення.

Колегія суддів також враховує, що поновлення процесуального строку не може ґрунтуватися лише на суб`єктивному бажанні особи реалізувати процесуальне право після закінчення передбаченого законом строку. Поважними можуть визнаватися лише такі причини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення учасника справи та фактично унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії.

Натомість установлені у справі обставини свідчать, що відповідачка була обізнана про розгляд справи, брала участь у ній через представника та реалізувала право на подання відзиву, однак зустрічний позов пред`явила лише після значного спливу встановленого строку. Така поведінка не підтверджує наявності незалежних від неї обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню із зустрічним позовом, а є наслідком несвоєчасного розпорядження належними їй процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 237/3566/17 зазначив, що право на пред`явлення зустрічного позову не є абсолютним, а особа, яка має намір ним скористатися, повинна дотримуватися встановленого ЦПК України порядку і строку його подання. Подання зустрічного позову за межами строку для подання відзиву за відсутності підстав для його поновлення має наслідком повернення такого позову.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт пропуску строку для подання зустрічного позову та не встановивши поважних причин такого пропуску, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку та повернення зустрічної позовної заяви заявнику.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року в оскаржуваній частині постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук