Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №760/28134/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтень 2026 року місто Київ.

Справа № 759/21332/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6787/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року (у складі судді Букіної О.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

ВСТАНОВИВ

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість у розмірі 39 466,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача 7 січня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що районному суду не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд помилково визнав встановленими.

Вказує, що у матеріалах справи не міститься документів, що підтверджують укладення договору з ОСББ щодо надання послуг з утримання будинку, а отже, не підтверджено на якій підставі позивач утримував будинок, в якому знаходиться квартира відповідача. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні як договори про постачання холодної води та водовідведення, постачання електроенергії, централізованого опалення, електроенергії, послуги консьєржа, послуги охорони території, компенсація за технічне обслуговування систем шлагбаумів, так і факт надання таких послуг позивачем.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказу погодження тарифів, із ОСОБА_2 , які встановлені наказом № 18 від 04.02.2020, що стосується будинку АДРЕСА_1 .

Також не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, вказуючи, що в ньому наявні розбіжності з адреси та нарахування заборгованості.

Вказує, що відповідач неодноразово усно звертався до ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА» щодо проблеми в частині фасаду будинку, де розташована квартира відповідача, однак ТОВ не було здійснено жодних дій щодо усунення проблем, що виникли з вини ТОВ «ІНВЕСТБУДГАЛИЧИНА». Водночас в 2023 році було змінено управителя на ТОВ «БК «Сучасні муніципальні технології». ОСОБА_2 , звернувшись до нового управителя, вирішував питання з цими проблемами, що виникли з вини позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження отримав, що підтверджується звітом про доставку.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 48,3 кв. м., що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

На утриманні у позивача з 04 лютого 2020 року знаходиться вищевказаний будинок АДРЕСА_1 , для мешканців якого ним надаються житлово-комунальні послуги, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Договору про передачу в управління багатоквартирного житлового будинку № КІ04220 від 04.02.2020.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» відповідно до наказу №18 від 04.02.2020 затверджено тариф у розмірі 13,72 грн за 1 квадратний метр та типовий Договір про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).

За період з жовтня 2021 по липень 2023 року позивачем було нараховано відповідачу внески на утримання житла та комунальних послуг на загальну суму 39 466,16 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки на а.с. 43.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 39 466,16 грн. Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку та суми заборгованості, відповідачем не надано.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 319, 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 5, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлова послуга з управління багатоквартирним будинком включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, а споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. При цьому відсутність письмового договору сама по собі не звільняє споживача від обов`язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Враховуючи вищенаведені норми закону, апеляційний суд констатує, що відповідач не довів відсутність правових підстав для нарахування плати за спірний період. З матеріалів справи не вбачається, що за адресою будинку АДРЕСА_1 було створено ОСББ, між тим апеляційний суд враховує, що нарахування оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ТОВ «Інвестбудгаличина» припинило з липня 2023 року, тобто після зміни управителя на ТОВ «Сучасні муніципальні технології», як про це зазначає сам відповідач.

Затвердження тарифу Наказом № 18 не суперечить законодавству, оскільки власник квартири зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна (ч. 1 ст. 322, ст. 360 ЦК України).

Крім того колегія суддів критично відноситься до наведених доводів апеляційної скарги, оскільки вони суперечать іншим доводам сторони відповідача, а саме про неналежне виконання послуг позивачем.

Разом з тим доводи відповідача про неналежне надання послуг позивачем, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступе.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, має бути зафіксований належним чином.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2018 року №1145, його дія поширюється на споживачів комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавців комунальних послуг та управителів багатоквартирних будинків.

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком, споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг.

Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку.

Споживач також має право звернутися до відповідних уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком.

Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається у виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирним будинком.

У разі коли за результатами проведення перевірки споживач та виконавець комунальних послуги або управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Під час проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком вимогам, передбаченим договором про надання зазначених послуг, управитель багатоквартирного будинку враховує: 1) рівень забезпечення виконання передбачених у договорі про управління багатоквартирним будинком робіт з утримання спільного майна багатоквартирного будинку, поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, утримання ліфтів тощо, визначених договором управління багатоквартирним будинком; 2) стан дотримання періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором управління багатоквартирним будинком; 3) стан дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості послуг з управління багатоквартирним будинком.

У постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Відповідачем зазначено, що всі претензії щодо надання послуг ТОВ «Інвестбудгаличина» були висловлені усно, до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг за адресою квартири АДРЕСА_2 , складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Звіт обстеження, який надано відповідачем до відзиву на позовну заяву, сформований 23 листопада 2023 року, тобто тоді, коли житловий будинок перебував в управлінні іншого Товариства та, відповідно до якого такий звіт було надіслано 4 грудня 2023 року.

Між тим, апеляційний суд враховує довід апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтування розбіжності в розрахунку заборгованості, наведених позивачем.

Так, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем до позовної заяви надано Довідку про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за період жовтень 2021 року - жовтень 2024 року. Суд звертає увагу, що з липня 2023 року по жовтень 2024 року розмір боргу вже залишався незмінний і не збільшувався.

У зазначеному розрахунку детально розписано щомісячні витрати за надані послуги, які сумовані у загальну суму у стовбчику «всього нараховано грн». Однак, сума, нарахована таким розрахунком (35 005,19 грн станом на червень 2023 року) не співпадає з сумою, наведеною у стовбчику «сальдо на кінець місяця, грн» (39 466,16 грн станом на червень 2023 року), яку позивач і просить стягнути з відповідача. З аналізу розрахунку вбачається, що така різниця зумовлена наявності станом на жовтень 2021 року сальдо на початку місяця у розмірі 5 893,97 грн. Разом з тим позивачем не обґрунтовано та не надано належних доказів обґрунтованості наявності такої заборгованості та що саме входить у зазначену суму, враховуючи, що вона в два-три рази перевищує суму, що нараховувалась щомісячно згідно таблички.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів враховує дані доводи апеляційної скарги та вважає, що стягнута заборгованість підлягає зменшенню на необґрунтовану позивачем суму сальдо до 33 572,19 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 (14,93%) та як наслідок часткове задоволення позову ТОВ «Інвестбудгаличина» (85,07%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 2 575,91 грн судового збору за розгляд справи районним судом та з позивача на користь відповідача слід стягнути 542,49 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, провівши взаєморозрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 033,41 грн.

Крім того підлягає зміні Додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині поданої заяви, відмовлено.

Оскільки ухвалою апеляційного суду від 20 жовтня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача на додаткове рішення, апеляційним судом не переглядається законність додаткового рішення, разом з тим, визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням апеляційного перегляду до 4 253,50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Цимбалюка Михайла Григоровича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року - змінити.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» суму заборгованості до 33 572 грн 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» судовий збір у розмірі 2 033,41 грн.

Додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року - змінити.

Зменшити стягнуті з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» витрати на професійну правничу допомогу до 4 253 грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова