Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №369/4657/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/4657/24 Головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/7486/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за укладеним кредитним договором № 2001718140101 від 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість, розмір якої станом на 01 лютого 2024 року становить 83 454,21 грн, з яких 53 578,71 грн - заборгованість за кредитом, 29 875,50 грн - заборгованість за процентами, та яка в добровільному порядку відповідачкою не погашена.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в сумі 83 454,21 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалене рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачкою не виконано зобов`язань, визначених укладеним з позивачем договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за користування ним, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачкою не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутністю або його повного чи часткового погашення, не встановлено підстав для її звільнення від обов`язку по поверненню використаних нею кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу.

Отже, враховуючи, що відповідачка зобов`язання по погашенню заборгованості не виконала, чим також допустила порушення вимог статей 1049, 1054 ЦК України, суд вважав, що позивач має право вимагати стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 454,21 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити або змінити рішення, зменшивши суму стягнення до фактично погодженого ліміту у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що часткове погашення нею 13 квітня 2022 року боргу на суму 3 581,03 грн є виконанням обов`язку за вже отримані кошти, а не акцептом нових умов щодо збільшення ліміту до 53 579,00 грн. Сплата коштів була спрямована на зменшення існуючого боргу, а не на підтвердження згоди з односторонньою зміною кредитного ліміту банком.

Останнє смс про збільшення ліміту надійшло 15 лютого 2022 року, а 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан. Умова банку щодо особистого подання заяви про незгоду зі зміною ліміту стала неможливою для виконання через бойові дії та закриття банківських установ. Суд не надав оцінки тому, що 30-денний строк збігся з початком повномасштабного вторгнення, що є обставиною непереборної сили.

Банк як сильніша сторона договору самостійно встановив умови про «мовчазну згоду» на збільшення ліміту. Відповідачка не мала можливості впливати на умови договору або вимагати виключення пунктів про смс-інформування. Згідно з практикою Верховного Суду у спорах з банками споживач є слабкою стороною, а умови договору мають тлумачитися на його користь.

Крім того, суд встановив суму тіла кредиту у розмірі 53 578,71 грн при кредитному ліміті 53 579,00 грн. Така специфічна некругла сума ліміту свідчить про те, що банк міг самостійно збільшувати ліміт для автоматичного списання нарахованих відсотків або комісій за рахунок кредитного ліміту. Це є прихованою капіталізацією відсотків, що прямо заборонено частиною другою статті 1048 ЦК України. Проте суд не перевірив розрахунок банку на предмет включення відсотків до суми основного боргу.

Також суд застосував норми про продовження позовної давності під час воєнного стану, проте банк не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення саме щодо вимог, які виникли до 2022 року, та не звертався з клопотанням про поновлення строку у законному порядку.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 200178140101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого на видану відповідачці кредитну картку був встановлений кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн строком кредитування 12 місяців та стандартною процентною ставкою 47,88 % річних (а.с. 12).

Кредитний ліміт в подальшому збільшувався, а саме 15 червня 2023 року до 53 579,00 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 34).

Згідно із розрахунком заборгованості станом на 01 лютого 2024 року відповідачка має заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 83 454,21 грн, з яких 53 578,71 грн - заборгованість за кредитом, 29 875,50 грн - заборгованість за процентами (а.с. 34 - 38).

Пунктом 2.2.5 розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Публічна пропозиція) передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

Відповідно до пункту 5.1.4 розділу І Публічної пропозиції клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти, зокрема МПС по операціях з використанням картки клієнта.

Згідно пункту 5.1.7 розділу І Публічної пропозиції клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Відповідачка підтвердила своїм власноручним підписом на заяві, що між нею та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір на вказаних вище умовах.

Окрім цього, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка фактично користувалася грошовими коштами, періодично здійснювалися платежі в рахунок погашення використаного кредитного ліміту, останнє погашення за кредитним договором відбулося 13 квітня 2022 року у розмірі 3 581,03 грн.

01 лютого 2024 року АТ «ПУМБ» надіслало на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) щодо погашення суми боргу по кредитному договору у розмірі 83 454,21 грн (а.с. 31 - 33).

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно із частиною другої якої якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання заяви № 200178140101 від 26 жовтня 2020 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій були погоджені всі істотні умови кредитування, встановлення кредитного ліміту у розмірі 20 000,00 грн на видану відповідачці платіжну картку, який в подальшому збільшувався, та користування нею кредитними коштами.

Відповідачка в апеляційній скарзі не заперечує сам факт укладення договору та використання нею кредитних коштів, проте не погоджується з збільшенням банком установленого кредитного ліміту без її згоди та нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи відповідачки та визнала їх необґрунтованими.

Статтею 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зі змісту заяви № 200178140101 від 26 жовтня 2020 року вбачається, що її підписанням ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом - ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» - pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Також відповідачка просила підключити її до sms-банкінгу та зазначила номер мобільного телефону, на який будуть надходити повідомлення про стан рахунку та здійснені операції.

Права та обов`язки відповідачки і банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погодженні відповідачкою при підписанні цієї заяви.

Крім того, матеріали справи містять підписаний відповідачкою паспорт споживчого кредиту від 26 жовтня 2020 року з інформацією, яка була надана споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Умови надання кредитного ліміту у формі овердрафту та кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією визначені у пункті 4.1 розділу ІІ Публічної пропозиції (ДКБО), до якої відповідачка приєдналася, підтвердивши це своїм власноручним підписом у заяві.

Згідно із пунктом 4.1.1 Публічної пропозиції кредитні кошти у формі овердрафту за картковим рахунком можуть бути надані банком клієнтам - резидентам України, які акцептували публічну пропозицію банку на укладення цього договору і обрали відповідну послугу чи пакет послуг, до наповнення якого входить послуга з надання овердрафту.

Кредитні кошти у формі овердрафту надаються банком клієнту на споживчі потреби, а також для оплати на користь банку комісії за обслуговування пакету послуг (в разі несплати такої комісії клієнтом за рахунок власних коштів за наявності доступного кредитного ліміту) (пункт 4.1.4 Публічної пропозиції).

Як передбачено у пункті 4.1.5 Публічної пропозиції, при визначенні розміру кредитного ліміту згідно «Умов надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту» (додаток № 2 до цього договору), банк керується внутрішніми нормативними документами банку та чинним законодавством України. Клієнту може бути встановлено лише один ліміт овердрафту на умовах надання «Автоматичного овердрафту» або «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» на розсуд банку. Розмір кредитного ліміту, встановлений банком, повідомляється клієнту шляхом надсилання йому sms-повідомлення на номер мобільного телефону клієнта. У разі незгоди клієнта із встановленим банком розміром кредитного ліміту, клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися у відділення банку, в якому була оформлена заява на приєднання до договору та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду з розміром встановленого банком кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію та скористався кредитним лімітом після отримання вказаного sms-повідомлення банку, згода клієнта з умовами надання овердрафту вважається підтвердженою.

Аналогічні положення щодо права банку змінити розмір кредитного ліміту містить і підпункт 4.3.6.4 розділу ІІ Публічної пропозиції, а саме банк має право змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення sms-повідомлення на номер мобільного телефону. В sms-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту за винятком випадку, передбаченого пунктом 4.2.18 розділу ІІ цього договору, клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного sms-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту АТ «ПУМБ» неодноразово збільшувало первісно встановлений ОСОБА_1 кредитний ліміт, зокрема 03 березня 2022 року до суми 50 000,00 грн, 15 червня 2023 року до суми 53 579,00 грн.

Однак відповідачка не зверталася до банку в порядку, визначеному вищевказаними умовами Публічної пропозиції (ДКБО), та не висловлювала свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту.

ОСОБА_1 також не доведено існування обставин непереборної сили, які у зв`язку із запровадженими в Україні воєнного стану перешкоджали їй звернутися до банку і подати відповідну заяву, у тому числі в електронному вигляді та/або засобами поштового зв`язку.

Апеляційний суд зауважує, що після повномасштабного вторгнення діяльність банківських установ на всій території України не зупинялась, а сам лише факт запровадження воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 не може бути безумовною підставою для визнання неправомірним збільшення АТ «ПУМБ» кредитного ліміту без підтвердження відповідачкою конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме нею відповідної дії у визначений договором строк в період воєнного стану.

Водночас із наданої позивачем виписки по особовому рахунку з 26 жовтня 2020 року по 01 лютого 2024 року вбачається факт здійснення платіжних операцій по картковому рахунку (в розумінні ДКБО - внесення або зняття готівки, здійснення розрахунків у безготівковій формі тощо) після зміни розміру кредитного ліміту, зокрема 13 квітня 2022 року відбулося внесення коштів у розмірі 4 000,00 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту і нарахованими відсотками, що свідчить про згоду позичальниці зі встановленим лімітом (а.с. 38 - 63).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості, утвореної внаслідок збільшеного банком і використаного позичальницею кредитного ліміту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в діях АТ «ПУМБ» наявні ознаки незаконної капіталізації відсотків, так як позивач міг самостійно збільшувати ліміт для автоматичного списання нарахованих відсотків або комісій за рахунок кредитного ліміту, є голослівними.

Як свідчать матеріали справи, підписуючи заяву № 200178140101 від 26 жовтня 2020 року на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 була обізнана про розмір стандартної процентної ставки 47,88 % річних та порядок нарахування відсотків у разі використання встановленого по картці кредитного ліміту.

З виписки по особовому рахунку слідує, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися банком виходячи із залишку використаних позичальницею кредитних коштів, а сума непогашеного тіла кредиту у розмірі 53 578,71 грн утворилась у зв`язку з тим, що сум грошових коштів, які надходили на картковий рахунок відповідачки, не було достатньо для погашення заборгованості за овердрафтом в повному обсязі, тому позивачем зараховувались ці кошти у порядку черговості, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на поповнення кредитного ліміту, що узгоджується із пунктами 4.1.6 - 4.1.8 Публічної пропозиції (ДКБО).

Доказів протилежного відповідачкою до суду не надано, як і не спростовано факт наявності та розміру заявленої суми заборгованості, хоча в силу положень статей 12, 81 ЦПК України це є її процесуальним обов`язком.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що дійсно кредитні кошти у вигляді збільшеного кредитного ліміту могли надаватися банком не лише на особисті потреби відповідачки, а й для оплати неї комісії за обслуговування пакету послуг (в разі несплати такої комісії позичальницею за рахунок доступного кредитного ліміту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді тіла та процентів, а відповідачкою не заявлено зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору в частині встановлення комісії, апеляційний суд в силу положень статей 13 та 367 ЦПК України не має права виходити за межі позовних вимог та надавати оцінку положенням кредитного договору в цій частині.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, що саме надані позивачем умови розуміла відповідачка, коли підписувала заяву № 200178140101 від 26 жовтня 2020 року, оскільки вони спростовуються змістом підписаної нею заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспортом споживчого кредиту.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачкою кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 83 454,21 грн.

Щодо доводів відповідачки про те, що позовна давність для звернення до суду з даним позовом була пропущена банком, то суд першої інстанції вірно визнав їх необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001718140101 від 26 жовтня 2020 року не спливла, то цей строк внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що АТ «ПУМБ» пропустило строк давності для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла станом на 01 лютого 2024 року.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди відповідачки з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідачки.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2025 року у даній справі - без змін.

У такому разі розподіл судових витрат відповідачки, понесених в суді апеляційної інстанції, не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

О.В. Борисова

Д.О. Таргоній