Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №591/1893/23 — Київський апеляційний суд

справа № 591/1893/23

головуючий у суді І інстанції Тесленко І.О.

провадження № 22-ц/824/2627/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чугунова Михайла Вікторовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» (надалі по тексту - позивач, банк, кредитодавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві вказував, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 23 грудня 2008 року.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

23 грудня 2008 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковий кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговуваних картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні воговору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 13 лютого 2023 року має заборгованість - 51 430 грн 35 коп., яка складається з: 42 086 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом; 9 344 грн 17 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 51 430 грн 35 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 684 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів на спростування викладених у позовній заяві та письмових матеріалах обставин, відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Чугунов М.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що помилково не врахував те, що надані позивачем документи не відповідають закону та оцінив як належні та допустимі докази на підтвердження умов заборгованості документи складені на іноземній мові без засвідченого нотаріального перекладу.

Апелянт вказує, що позивач помилково вважає, що ОСОБА_1 приєдналася до публічного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк».

Висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги доведені є помилковими, оскільки: 1) розрахунки заборгованості не є доказами, 2) довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» не доводять факту, суми видачі грошових коштів, істотних умов договору та решти обставин, які б мали значення для вирішення питання підтвердження наявності заборгованості, 3) надана банком виписка по рахунку своєю формою та змістом не відповідає критеріям первинного бухгалтерського документу, а тому не може підтверджувати обставини зазначені у позові.

АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановила таке.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи встановлено, що 23 грудня 2008 року відповідач звернулася до банку з заявою, відповідно до якої виразила свою згоду на наступне: «Я згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку wwwprivatbank.ua».

В день укладення договору, тобто 23 грудня 2008 року, ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» в якій погодила, зокрема, розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом - 2,5%.

Відповідно до умов укладеного договору про надання банківських послуг відповідач 23 грудня 2008 року отримала кредитну картку № НОМЕР_1 з строком дії до грудня 2012 року (відображення на картці 12/12).

Отже, відповідач, підписавши 23 грудня 2008 року заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», отримавши кредитну картку № НОМЕР_1 - уклала з банком договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (стаття 1066 ЦК України) та кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).

Також, судом встановлено, що при укладенні договору про надання банківських послуг з відповідачем та отриманні нею кредитної картки, сторонами були погоджені всі істотні умови кредитування і, зокрема, розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом (а.с. 15-16).

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на надання відповідачу кредитної картки з встановленим лімітом, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 не приєдналася до публічного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» та вважає, що договір про надання банківських послуг укладений відповідачем, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його часткового виконання сторонами (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі справа №926/2308/19).

Відповідно до довідки про надані кредитні картки відповідач ОСОБА_1 отримала наступні кредитні картки:

карта Універсальна, № НОМЕР_1 , дата відкриття - 10 грудня 2008 року, термін дії до 12/12;

карта Універсальна, № НОМЕР_2 , дата відкриття - 21 лютого 2012 року, термін дії до 10/15;

карта Універсальна, № НОМЕР_3 , дата відкриття - 28 січня 2013 року, термін дії до 05/16;

карта Універсальна, № НОМЕР_4 , дата відкриття - 23 травня 2016 року, термін дії до 05/20;

карта Універсальна, № НОМЕР_4 , дата відкриття - 23 травня 2016 року, термін дії до 05/20;

карта Універсальна GOLD, № НОМЕР_5 , дата відкриття - 22 грудня 2018 року, термін дії до 10/22 (а.с. 14).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 при видачі 10 грудня 2008 року карти «Універсальна» № НОМЕР_1 встановлений ліміт 500 грн, який в подальшому був збільшений, останнє збільшення відбулося 16 серпня 2018 року до 50 000 грн (а.с. 13).

Судом встановлено, що фактичне користування відповідачем кредитними коштами з використанням отриманих кредитних карток почалося з 22 липня 2010 року, що підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_1 за період з 10 грудня 2008 року по 15 лютого 2023 року (а.с. 36 - 43).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.

З наданої до суду виписки за кредитним договором вбачається, що відповідач ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахунок за надані послуги та товари, частково сплачувала заборгованість за договором, що відображено у графі «сума погашення за наданим кредитом», всі операції, в тому числі зняття коштів та погашення заборгованості за договором, проводилися відповідачем саме з використанням отриманих кредитних карток.

Як вбачається з матеріалів справи, факт підписання заяви та довідки про умови кредитування, укладення договору, а також отримання кредитних карток та користування ними відповідачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання до певного часу відповідачем своїх зобов`язань за кредитом свідчить про обізнаність та згоду відповідача з умовами та правилами кредитування.

З огляду на вказане, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів підтверджуючих облік проведених операцій з використанням платіжної картки відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у неї станом на 13 лютого 2023 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 42 086 грн 18 коп. та заборгованість відсотками за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості 51 430 грн 35 коп., яка складається з: 42 086 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом; 9 344 грн 17 коп. - заборгованість за відсотками, виникла за користування кредитом з 01 серпня 2022 року по 13 лютого 2023 року (а.с.12).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової заборгованості за процентами за користування кредитом, встановив, що розрахунок здійснений позивачем відповідно до умов кредитного договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про викладення змісту Умов і Правил надання банківських послуг та довідки про умови кредитування іноземною мовою, то апеляційний суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду 10 квітня 2024 року у справі №755/9389/22, відхиляє вказані доводи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чугунова Михайла Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська