Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №752/20771/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №752/20771/25

Суддя: Кашперська Тамара Цезарівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6499/2026

Справа № 752/20771/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 вартість збитків у розмірі 380213,50 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., судовий збір.

Позов мотивував тим, що 06 червня 2025 року о 10:45 в м. Києві по вул. Деміївська відбулась дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва № 752/14937/25 від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222731965 від 12 серпня 2024 року, розмір страхової суми на одного потерпілого, завданого майну, становить 160000 грн., розмір франшизи складає 2600 грн., ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну позивача, в межах полісу становить 157400 грн.

11 червня 2025 року позивачем було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ПрАТ «СК «ВУСО» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування. 21 липня 2025 року страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування позивачу з боку ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 157400 грн., тобто в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.

За зверненням позивача ТОВ «Клевер Експерт» складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_2 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей з урахуванням ПДВ становить 537613,50 грн., вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) з урахуванням ПДВ становить 294712,38 грн., а вартість матеріального збитку без урахування ПДВ становить 255364,21 грн. Оскільки страховиком було сплачено страхове відшкодування в межах його ліміту відповідальності, а сума відновлювального ремонту автомобіля становить 537613,50 грн., то решту коштів, що залишаються невідшкодованими, які становлять різницю між повним розміром відновлювального ремонту та розміром сплаченого страхового відшкодування (що становить ліміт відповідальності страховика), підлягає стягненню з відповідача.

Додатково наполягав на стягненні з відповідача 5000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, оскільки в результаті протиправних дій відповідача було спричинено пошкодження майна позивача, що безумовно вплинуло на якість його повсякденного життя, в тому числі і за рахунок того, що позивач був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до страхової компанії, звертатись за допомогою до адвоката, що викликало у нього перманентно душевні хвилювання та стрес. Враховуючи, що пошкодження майна особи в будь-якому разі призводить до душевних страждань, пов`язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна або інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, вважав, що 5000 грн. - це адекватний грошовий еквівалент понесених душевних страждань та втрат немайнового характеру.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збитки у розмір 380213,50 грн., моральну шкоду в розмірі в розмірі 5000 грн., судовий збір 3852,14 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме зменшити різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування з суми 380213,50 грн. до 200000 грн., в решті рішення суду залишити без змін.

Звертав увагу, що в оскаржуваному судовому рішенні питання стягнення витрат позивача на отриману правову допомогу не вирішувалось, тому в частині стягнення з боку відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, а також в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року не оскаржується.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив фактичні обставини справи, позицію суду першої інстанції, наводив зміст п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з якої вбачається, що виплата суми збитку здійснюється без урахування ПДВ, натомість податок відшкодовують окремо і лише на підставі документально підтвердженого факту оплати проведеного ремонту на СТО, яке є платником ПДВ.

Посилався на правові висновки Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 200/6829/19, згідно яких податкові зобов`язання, пов`язані з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають.

Звертав увагу, що висновки суду першої інстанції, що зазначені норми закону регулюють правовідносини між страховиком та потерпілим, а на правовідносини між потерпілим та винуватцем ДТП ці норми не поширюються, спростовуються актуальною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22, від 21 квітня 2021 року у справі № 757/37909/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24, від 08 вересня 2025 року у справі № 161/3803/24, з яких вбачається, що розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з винної особи, становить різницю між повною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, та вирахуванням суми ПДВ, що входить до вартості відновлювального ремонту, якщо потерпілий не надав доказів оплати ПДВ.

Звертав увагу, що позивачем не надано суду документального підтвердження проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, і відповідно не було фактично понесено витрати на відновлення автомобіля ремонтом зі сплатою ПДВ в зв`язку із включенням виконавцем ремонту до складу загальних витрат суми ПДВ. Більше того, у відповіді на відзив сторона позивача сама підтверджує, що позивач не володіє сумою майбутнього ремонту автомобіля, не займається особисто ремонтом та не організовує процес ремонту, через що не може надати будь-які документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, зважаючи на дійсні обставини даної справи та відсутність у позивача документального підтвердження проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу, в урахуванням ПДВ, надавав розрахунок ПрАТ «СК «ВУСО» розміру шкоди, який відповідач повинен виплатити позивачу на підставі його оцінки, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача без ПДВ становить 537613,50 грн. - 20 % (107522,70 грн.) = 430090,80 грн.

Зважаючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована полісом обов`язкового страхування ПрАТ «СК «ВУСО», яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 157400 грн., можливий фактичний розмір шкоди становить 430090,80 грн. (вартість відновлювального ремонту без ПДВ) - 157400 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) = 272690,80 грн.

Наводив зміст ст. 48 Конституції України щодо права кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім`ї, повідомляв, що він є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі 3803,50 грн. У суді першої інстанції було встановлено, що у ОСОБА_1 наявні дві земельні ділянки (паї) в Київській області. Відповідач здає в оренду один пай та отримує за це один раз на рік суму в розмірі 8470 грн., тобто 705,83 грн. у місяць за вирахуванням податків. Отже, місячний дохід відповідача становить 3803,50 грн. + 705,83 грн. = 4509,38 грн. З таким доходом йому потрібно 60 місяців не витрачати кошти взагалі, щоб відшкодувати 270000 грн. заборгованості без ПДВ. Вказане безумовно ставить відповідача в тяжке матеріальне становище, враховуючи його вік і стан здоров`я, його доходи.

Посилався на положення ч. 4 ст. 1193 ЦК України, на підставі якої просив зменшити суму збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, з суми 272690,80 грн. до 200000 грн.

Вказував, що з невідомих причин суд першої інстанції встановив, що зазначений дохід відповідача в сумі 4509,38 грн. не поставить його в тяжке матеріальне становище, хоча на сьогоднішній день це занадто мала сума для гідного рівня життя та існування.

Просив врахувати, що відповідач не заперечує свого обов`язку відшкодувати позивачу завдані збитки, моральну шкоду. Питання оскарження рішення суду першої інстанції зумовлено виключно неправомірними розрахунками сум завданої позивачу внаслідок ДТП шкоди та стягнення з останнього розміру ПДВ.

Від позивача ОСОБА_3 в особі представника Ковалевської Д.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо відсутності правових підстав для зменшення розміру завданого збитку на 20 % ПДВ, вказував, що транспортний засіб BMW є транспортним засобом іноземного виробництва, а необхідні для його відновлення оригінальні запасні частини не виробляються в Україні та відповідно потрапляють на український ринок шляхом їх ввезення на митну територію України. Згідно п.п. «а» п. 193.1ПК України, базова ставка податку на ПДВ становить 20 %, яка застосовується до більшості операцій з постачання товарів, а також до операцій з їх імпорту.

Наводив зміст пп. 3 п. 180.1 ст. 180, п. 181.2 ст. 181 ПК України, зазначав, що сама по собі та обставина, що кінцевим продавцем запасної частини може бути фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та не зареєстрована платником ПДВ, не свідчить про відсутність ПДВ у фактичній вартості імпортованого товару на українському ринку. Ціна, за якою потерпіла особа реально може придбати необхідну запасну частину в Україні, вже формується з урахуванням витрат, понесених у зв`язку з її імпортом, незалежно від того, чи придбає потерпілий таку деталь у офіційного дилера - платника ПДВ, чи у іншого суб`єкта господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ. Статус продавця як платника або неплатника ПДВ не змінює об`єктивної потреби потерпілого придбати імпортовану запасну частину за реальною ціною, що склалася на українському ринку, в яку обов`язково включено податок, враховуючи обставину її імпорту в Україну.

Вказував, що доводи апеляційної скарги щодо неправомірності визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням ПДВ обґрунтовані посиланням на практику Верховного Суду, сформовану на підставі положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2004 року, є безпідставними та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача, сталася 06 червня 2025 року після втрати чинності Законом України № 1961-ІV та після набрання чинності Законом України від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ «Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Новим законом змінено сам механізм визначення та здійснення страхової виплати у разі пошкодження транспортного засобу. Так, відповідно до ст. 28 нового Закону витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, відшкодовуються страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який він мав до настання ДТП. При цьому новий Закон уже не містить положення, аналогічного п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV, яке передбачало подальшу доплату суми ПДВ після надання страховикові документів про фактичне проведення ремонту. За таких обставин правові висновки Верховного Суду, сформовані щодо застосування п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV, не можуть механічно переноситися на правовідносини, що виникли після втрати чинності цим Законом та регулюються Законом № 3720-ІХ.

Більше того, апелянт безпідставно ототожнює порядок визначення страхової виплати страховиком із розміром майнової шкоди, завданої винною особою. Положення обох Законів № 3720-ІХ та № 1961-ІV встановлюють спеціальне правило саме для страховика при здійсненні страхової виплати безпосередньо потерпілій особі, що підтверджується висновками Верховного Суду в постановах від 28 серпня 2019 року в справі № 504/1584/16, від 04 серпня 2020 року в справі № 759/18362/15-ц.

Відповідальність безпосереднього заподіювача шкоди має іншу правову природу та визначається насамперед положеннями ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України. Тому спеціальне правило Закону № 1961-ІV, яке вже втратило чинність на момент ДТП, про вирахування страховиком ПДВ при перерахуванні страхової виплати безпосередньо потерпілому, не може бути довільно поширене на визначення розміру цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП. Виключення ПДВ із розрахунку шкоди призведе до неповного відшкодування шкоди та суперечить принципу повного відшкодування шкоди.

Пояснював, що відносини між ПрАТ «СК «ВУСО» та позивачем внаслідок настання страхового випадку 06 червня 2025 року регулюються діючим на момент укладення полісу від 12 серпня 2024 року Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 2024 року № 1961-ІV.

Вказував, що враховуючи норми п. 36.2 Закону № 1961-ІV, страховик та потерпілий мають обов`язок узгоджувати розмір страхового відшкодування та в разі, якщо згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування між ними не досягнуто, страховик зобов`язаний робити виплату страхового відшкодування на підставі експертизи. Ані позивачем, ані страховиком ПрАТ «СК «ВУСО» не надано доказів про ознайомлення позивача з боку страховика з розрахунком страхового відшкодування та не надано доказів узгодження розміру страхового відшкодування між страховиком та позивачем. Страховиком ПрАТ «СК «ВУСО» одноосібно прийнято рішення про затвердження розміру страхового відшкодування в максимально передбаченому Законом № 1961-ІV розмірі та здійснено страхове відшкодування позивачу в сумі 157400 грн.

Дії позивача щодо витребування розрахунків страховика та потенційного їх оскарження позбавлені логіки, адже позивач не оскаржує виплату повного розміру страхового відшкодування, а внутрішні документи, які стали підставою для страховика для здійснення повного розміру страхового відшкодування згідно норм діючого законодавства, є внутрішніми документами страховика, які з позивачем не узгоджувались.

Крім того, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 15 липня 2025 року № 91095 вважав неналежним доказом, оскільки у ньому зазначено замовника ТОВ «СОС Сервіс Україна» та сказано, що останнє діє на підставі договору доручення, укладеного з ПрАТ «СК «ВУСО». Проте, страховиком не надано копію такого договору доручення, через що неможливо встановити, чи дійсно замовник оцінки має повноваження на здійснення таких дій і є належним замовником згідно ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Також звіт № 91095 не містить доказу проведення особистого огляду автомобіля позивача оцінювачем ОСОБА_5 та підтверджує факт проведення огляду іншим представником страховика шляхом наявності підпису в протоколі огляду іншої особи, як такої, що склала вказаний протокол. Враховуючи вказане, весь звіт № 91095 складений на підставі припущень оцінювачем ОСОБА_5 без особистого огляду автомобіля, що порушує п. 5.1 Методики та ст. 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», отже є неналежним доказом.

Таким чином, єдиним належним доказом розміру завданого позивачу збитку є звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, складений на замовлення позивача.

Вказував, що для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України оцінці підлягає матеріальне становище в цілому, а не виключно розмір щомісячного доходу чи пенсійного забезпечення. Відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання отриманням пенсії у розмірі 3805,50 грн., фактично ототожнює поняття «матеріальне становище» з розміром поточного грошового доходу та водночас замовчує наявність у нього іншого майна, яке має самостійну економічну цінність. Відповідачу належить на праві власності дві земельні ділянки, одна з яких передана ним у оренду, тобто використовується для отримання доходу. Зазначав, що належні відповідачу земельні ділянки є ліквідними об`єктами цивільного обороту, і він має можливість розпорядитися належним йому майном, у тому числі відчужити одну чи декілька земельних ділянок, та за рахунок отриманих коштів виконати свій обов`язок із відшкодування завданої ним шкоди.

Вважав, що зменшення розміру відшкодування за таких обставин фактично означало б, що відповідач зберігає у своїй власності належні йому земельні ділянки та продовжує отримувати дохід від використання однієї з них, тоді як позивач повинен власним коштом покрити частину шкоди, заподіяної виключно з вини відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок пошкодження автомобіля позивач був позбавлений можливості ним користуватись, що призвело до вимушених змін у його житті та необхідності вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушеного права, відтак, суд вважав можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн., що відповідає вимогам розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних втрат позивача.

У даній частині рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 9)

06 червня 2025 року о 10 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Деміївська відбулась ДТП за участю транспортного засобу Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/14937/25 від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 10).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №222731965, виданого ПрАТ «СК «ВУСО» від 12 серпня 2024 року, згідно з яким страхова сума за шкоду майна становить 160000 грн., франшиза - 2600 грн. (а. с. 11 - 12).

12 червня 2025 року адвокат Ковалевська Д.С. в інтересах ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку повідомила ПрАТ «СК «ВУСО» про ДТП та просила здійснити відшкодування страхової виплати потерпілому ОСОБА_3 (а. с. 13 - 15). Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про страхове відшкодування отримано ПрАТ «СК «ВУСО» 18 червня 2025 року (а. с. 85).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, зробленого за замовлення ТОВ «СОС СЕРВІС Україна, із застереженням, що товариство діє на підставі договору доручення, укладеного з ПрАТ «СК «ВУСО», № 91095 від 15 липня 2025 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , становить 527863,31 грн., а вартість матеріального збитку, з урахуванням ПДВ на запасні частини та без врахування ВТВ, становить 307653,47 грн. (а. с. 140 - 160).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування зносу та з урахуванням ПДВ становить 537613,50 грн., вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) з урахуванням зносу та ПДВ становить 294712,38 грн., а без урахування ПДВ - 255364,21 грн. (а. с. 16 - 31)

21 липня 2025 року ПрАТ «СК «ВУСО» згідно страхового акту № 2451534-1 здійснило відшкодування страхової виплати ОСОБА_3 в розмірі 157400 грн., про що повідомило його листом від 21 липня 2025 року (а. с. 32 - 33, 82).

Згідно даних витягу з Реєстру нерухомості від 12 грудня 2025 року № 5005612708143 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим № 3220881300:03:005:0276, площею 3,8679 га., земельної ділянки з кадастровим №3222780200:04:011:1242, площею 0,4832 га. (а. с. 67 - 70).

Судом також було встановлено, що 21 березня 2025 року ТОВ «Агро-холдинг МС» та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки (рілля) з кадастровим №3222780:03:015:1065, площею 1,3775 га, цільове призначення - для ведення селянського господарства, строком на 10 років, з виплатою орендної плати в розмірі 11000 грн. на рік (а. с. 87 - 91).

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в м. Києві від 02 грудня 2025 року № 47458 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком щомісячно за період з липня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 3803,55 грн. (а. с. 126).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 1 частини першої статті 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене вина водія ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 липня 2025 року в справі № 752/14937/25.

Суд першої інстанції встановив, що ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 157400 грн., тобто в межах ліміту страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в сумі 2600 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру спричинених збитків, позивач надав звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, зробленого на його замовлення, яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування зносу та з урахуванням ПДВ визначена в розмірі 537613,50 грн., вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ та без врахування ВТВ становить 307653,47 грн.

Відповідачем надано суду звіт, виконаний ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 15 липня 2025 року № 91095 на підставі договору про проведення оцінки матеріального збитку, укладеного з ТОВ «СОС Сервіс Україна», із застереженням, що товариство діє на підставі договору доручення, укладеного з ПрАТ «СК «ВУСО», згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , становить 527863,31 грн.

Суд першої інстанції прийняв як доказ розміру спричинених позивачу збитків звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, оскільки звіт, виконаний ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 15 липня 2025 року № 91095, був проведений без огляду транспортного засобу, що суперечить п. 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092.

Пунктом 5.1. зазначеної Методики визначено, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття ПрАТ «СК «ВУСО» рішення про визначення суб`єктом оціночної діяльності матеріального збитку без огляду транспортного засобу, суд першої інстанції правомірно відхилив звіт від 15 липня 2025 року № 91095. Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції, що доказом, на підставі якого підлягає визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_3 , є звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, не заперечуються.

Таким чином, суд першої інстанції вважав доведеним розмір матеріального збитку, спричиненого позивачу, в сумі 537613,50 грн., з яких страховою компанією вже виплачено страхове відшкодування у розмірі 157400 грн., та дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця в розмірі невідшкодованої суми 380213,50 грн.

Відповідач, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 1193 ЦК України, просив зменшити розмір відшкодування шкоди, з огляду на його матеріальне становище, до 200000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що зменшення розміру шкоди, завданої фізичною особою, є правом, а не обов`язком суду, та при вирішенні даного клопотання обґрунтовано врахував, що відповідач є пенсіонером, отримує дохід у вигляді пенсії та у вигляді орендної плати за землю, а також є власником декількох земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Апеляційний суд враховує, що для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України оцінці підлягає матеріальне становище особи в цілому, а не виключно розмір її щомісячного доходу чи пенсійного забезпечення.

За даних обставин, є правильними висновки суду першої інстанції, що стягнення з відповідача повної суми матеріальної шкоди, заявленої до стягнення, не поставить його в тяжке матеріальне становище з огляду на його матеріальний стан та наявність нерухомого майна, а тому підстав для зменшення матеріальної шкоди суд не вбачає.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що місячний дохід відповідача становить 4509,38 грн., і з таким доходом йому потрібно 60 місяців не витрачати кошти взагалі, щоб відшкодувати 270000 грн. заборгованості без ПДВ, і вказане безумовно ставить відповідача в тяжке матеріальне становище, з огляду на те, що наданими доказами відповідач підтвердив лише розмір отримуваної ним пенсії та орендної плати за належну йому земельну ділянку, однак не довів перебування у складному матеріальному становищі, маючи у власності дві земельні ділянки.

Разом із тим, відхиляючи доводи відповідача щодо зменшення розміру матеріальної шкоди на 20 % ПДВ, та задовольняючи позов про відшкодування збитків у повному обсязі 380213,50 грн., суд першої інстанції виходив із того, що п.п. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють правовідносини між страховиком і потерпілім, а на правовідносини між потерпілім і винуватцем ДТП ці норми не поширюються.

Апеляційний суд не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ, який набрав чинності 01 січня 2025 року, передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №222731965, виданого ПрАТ «СК «ВУСО» від 12 серпня 2024 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія), у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 зазначеного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22, від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24.

Позивач у цій справі не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і не заперечував, що ремонту пошкодженого транспортного засобу ним проведено не було.

Тому сума відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, підлягала зменшенню на суму ПДВ.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 490/3823/24, не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині розрахунку розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, та самостійно здійснивши новий розрахунок відшкодування майнової шкоди.

Оскільки межі відповідальності винної особи - власника наземного транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність за договором обов`язкового страхування, нерозривно пов`язані з обсягом відповідальності страховика,

враховуючи, що страховики здійснюють виплату страхового відшкодування за договорами, укладеними до набрання чинності Законом № 3720-IX, в обсязі та за правилами, встановленими Законом № 1961-ІV,

а також враховуючи, що пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-IX передбачено, що жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними до набрання ним чинності,

апеляційний суд не може погодитись з безпідставними доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що спеціальне правило Закону № 1961-ІV, яке вже втратило чинність на момент ДТП, про вирахування страховиком ПДВ при перерахуванні страхової виплати безпосередньо потерпілому, не може бути довільно поширене на визначення розміру цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП, і що виключення ПДВ із розрахунку шкоди призведе до неповного відшкодування шкоди та суперечить принципу повного відшкодування шкоди.

Згідно даних звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 294/07-25 від 20 липня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування зносу та з урахуванням ПДВ становить 537613,50 грн., вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту) з урахуванням зносу та ПДВ становить 294712,38 грн., а без урахування ПДВ - 255364,21 грн. (а. с. 16 - 31)

З урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягало стягненню відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля BMW X5 д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 06 червня 2025 року, у загальній сумі 290611,25 грн. (537613,50 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 89602,25 (ПДВ) - 157400 грн. виплачене страхове відшкодування)).

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому розмір майнової шкоди, стягнутої судом із відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню до 290611,25 грн.

За даних обставин, рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування майнової шкоди у розмірі 380213,50 грн. ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 386 ЦПК України є підставою для його зміни у цій частині, а також в частині розподілу судового збору пропорційно до задоволених вимог, зменшивши розмір стягнутих збитків до 290611,25 грн., а судового збору - до 2906,11 грн.

В частині про стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги, у розмірі 3986,96 грн., пропорційно до її задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року змінити в частині розміру відшкодування майнової шкоди, зменшивши розмір стягнутих із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збитків до 290611,25 грн., а судового збору - до 2906,11 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 3986,96 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua