Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №752/2258/22
Суддя: Желепа Оксана Василівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року місто Київ.
Справа № 752/2258/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15857/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Приходько К.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року (у складі судді Мазура Ю.Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ
У лютому 2022 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя», в особі представника Ільєнко В.Г., звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.02.2022 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2026 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» - Пундик А.М., про залишення без розгляду позову в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задоволено.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - залишено без розгляду.
У травні 2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява щодо стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
У травні 2026 від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» - Пундик А.М., в системі «Електронний суд» сформовано заперечення на заяву про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення судових витрат в вищезазначеній цивільній справі, в якій остання заперечувала проти задоволення вказаної вимоги, з огляду на необґрунтованість, недоведеність, відсутність договору про надання правничої допомоги в матеріалах справи, а також те, що судові засідання проводились за відсутністю сторін. В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткової ухвали щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу просила відмовити в повному обсязі.
В червні 2026 відповідачем ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» сформовано Додаткові пояснення, в яких остання пояснює розмір фактично понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат в цивільній справі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача Пундик А.М. через систему «Електронний суд» 6 серпня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що постановлена судом із порушенням норм процесуального права та без належного дослідження судом наданих Відповідачем доказів.
Вказує, що судом не встановлено необґрунтованих дій позивача як обов`язкової умови застосування ч. 5 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України. Подання до початку розгляду справи по суті заяви про залишення позову без розгляду є передбаченим пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальним правом Позивача. Реалізація цього права без установлення додаткових обставин недобросовісності не є достатньою для застосування частини п`ятої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України.
Зазначає, що у відзиві відповідача не було наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу. Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, укладений між Відповідачем та адвокатським об`єднанням «Керечанин і Партнери» від імені якого діяв адвокат Керечанин Євген Васильович, відсутній в матеріалах цивільної справи. Крім того квитанція про оплату правової допомоги, наданої адвокатом Керечанином Є.В. свідчить про платіж на рахунок ФОП Керечанина Є.В. , а не адвокатського об`єднання «Керечанин та партнери» від імені якого діяв адвокат Керечанин Є.В. та від імені якого був виданий ордер на представництво інтересів Відповідача.
Звертає увагу, що Сума 4 000,00 грн за підготовку та участь адвоката Колісника А.І. у засіданні 22.04.2026 не підтверджена фактичними обставинами, оскільки представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2026 року відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами.
21 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Вказує, що позовні заяви у справах 752/2253/22, 752/2258/22, 752/2309/22 «про захист честі і гідності», подані тим самим позивачем до того самого відповідача, які є фактично однаковими і у кожній з яких позивач заявляє вимогу про стягнення по 100 000 грн. Зазначені позови є необґрунтованими, розмір заявленої шкоди - непропорційним, надмірними і необґрунтованими. Позивачем вчинялись дії з метою затягування розгляду справи, неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи, було безпідставно подано клопотання про проведення судово лінгвістичної експертизи.
Вказує, що Колісник А.І. 22.04.2026 р. прибув у призначене судове засідання і дізнався про подане позивачем клопотання про залишення позову без розгляду лише від помічника судді. Отже, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка правової позиції та консультації Клієнта, підготовка до судового засідання та прибуття у судове засідання були необхідними і неукиненими.
У судовому засіданні представник позивача Пундик А.М. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Колісник А.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, проаналізувавши Договір на правову допомогу, Акти виконаних робіт, а також квитанцію про оплату послуг від 14.10.2022 з призначенням платежу «надання правничої допомоги за договором», вважав за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача фактично понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення, яке само по собі не підтверджує наявність необґрунтованих дій позивача.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.
Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 та від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Так, після подання заяви про стягнення понесених судових витрат, стороною відповідача були подані до суду додаткові пояснення у справі щодо відшкодування судових витрат відповідача у зв`язку з необґрунтованими та недобросовісними діями позивача.
У зазначених поясненнях відповідач зазначав, що позовні заяви у справах 752/2253/22, 752/2258/22, 752/2309/22, подані тим самим позивачем до того самого відповідача, які є фактично однаковими - є класичними SLAPP-позовами (стратегічним позовом проти участі громадськості).
Вважає, що подання одразу трьох фактично однакових позовних заяв «про захист честі і гідності» з великими вимогами (по 100 000 грн. у кожному позові), зумовлено тим, що у 2021 році співвласникам житлового комплексу «Park Avenue» стало відомо про зміну менеджменту та власників ТОВ «Комфортна оселя» за сумнівних обставин, наявність кримінальних справ і судових спорів між попередніми та новими власниками компанії і забудовником, а також звернення попереднього власника до Антирейдерської комісії при Міністерстві юстиції України. Одночасно мешканці зіткнулися з погіршенням комунікації з управляючою компанією, непрозорістю використання коштів співвласників, наданням формальних відповідей на запити та погіршенням якості обслуговування житлового комплексу. У зв`язку з цим частина співвласників, серед яких була відповідач, зверталися із запитами до ТОВ «Комфортна оселя» та компетентних органів, а згодом ініціювала створення ОСББ з метою забезпечення прозорого управління спільним майном і належного обслуговування будинку.
Вважає, що позови необґрунтовані, позивач зловживав процесуальними правами з метою затягування розгляду справи (неодноразове подання необґрунтованих клопотань про відкладення, подання клопотання про проведення судової експертизи, від проведення якої позивач в подальшому ухилявся).
Так з матеріалів справи вбачається, що позовну заяву ТОВ «Комфортна оселя» подало в лютому 2022 року. В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, в більшості випадків у зв`язку з неявкою сторін. На п`ять з цих засідань представники позивача подавали клопотання про відкладення, зазначаючи різні причини (25.05 2022 року - у зв`язку з веденням воєнного стану; 11.10.2022 року - у зв`язку з позитивним результатом на Covid у представника; 27.06.2023 - у зв`язку з відпусткою представника; 03.03.2026 - участь представника у судовому розгляді іншої справи). Представник позивача прибув лише в одне засідання, за весь час судового розгляду не скориставшись правом подати клопотання про участь у судовому засіданні з використанням засобів відеоконференції.
Апеляційний суд також враховує, що після постановлення ухвали судом першої інстанції про призначення судової-лінгвістичної експертизи від 19.09.2023 року, яка була призначена з ініціативи сторони позивача та за участі представника у судовому засіданні, експертною установою було направлено рахунок для оплати експертизи позивачу у січні 2024 року. Однак у листопаді 2025 року ухвалу від 19.09.2023 року залишено без виконання у зв`язку з несплатою рахунку. Як зазначено вище, на судове засідання (03.03.2026), призначене після повернення справи з експертизи, представником позивача подане клопотання про відкладення. І, через чотири роки з подачі позову, представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду, не зазначивши обставини прийняття такого рішення.
Перелічені обставини свідчать про те, що під час перебування справи за позовом ТОВ «Комфортна оселя» у провадженні суду позивач діяв не сумлінно, не добросовісно користувався наданими законом процесуальними правами, процесуальні дії сторони позивача вчинялись лише з видимістю реалізації таких прав. Зазначене свідчить про необґрунтовані дії ТОВ «Комфортна оселя під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Комфортна оселя» судових витрат.
Разом з тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумнкості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Так апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що витрати, визначені за підготовку та участь у судовому засіданні 22.04.2026 року у розмірі 4 000 грн є необґрунтованими, оскільки, згідно Довідки, особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились (том 1, а.с. 207). Це також підтверджується клопотанням представника відповідача, яким останній просив про розгляд справи без участі відповідача. Посилання сторони відповідача на те, що адвокат готувався до такого судового засідання та подав клопотання тільки після того, як в суді дізнався про існування клопотання про залишення позову без розгляду, суд відхиляє, оскільки такі обставини гуртуються лише на твердженні відповідача.
Інші послуги з правничої допомоги, надані ОСОБА_1 (складання та подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи) є належними, доведеними та реальними судовими витратами, розмір яких є розумним та відповідає складності справи
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала зміні, шляхом зменшення стягнутих судових витрат до 8 000 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374-376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року змінити.
Зменшити стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна оселя» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу до 8 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua