Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №757/46279/23-ц
Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович
справа № 757/46279/23 головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
провадження № 22-ц/824/15421/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Григоренко І.В., у м. Києві, повний текст рішення складений 01 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету будівництва і архітектури за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства освіти і науки України, про визнання фактів мобінгу, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
визнати факти вчинення мобінгу (цькування) щодо працівника ОСОБА_1 з боку керівництва Київського національного університету будівництва і архітектури, (зокрема з боку виконуючого обов`язки ректора, першого проректора КНУБА - ОСОБА_3 );
визнати незаконним та скасувати Наказ за підписом виконуючого обов`язки ректора ОСОБА_3 № 230, «Про відсторонення від роботи директора Відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» ОСОБА_1»;
визнати незаконним та скасувати Наказ за підписом виконуючого обов`язки ректора ОСОБА_3 № 230, «Про дострокове припинення трудового контракту з директором ВСП ІНО КНУБА ОСОБА_1»;
поновити ОСОБА_1 на посаді директора Відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» з дати звільнення;
стягнути з відповідача в особі Відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2023 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення заяви № 2 про збільшення позовних вимого становить 298 735,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2021 року між Київським національним університетом будівництва і архітектури», в особі ректора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено контракт № 24-НПП, відповідно до якого останній був призначений на посаду директора Відокремленого структурного підрозділу «Інституту інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» на період з 26 квітня 2021 року по 25 квітня 2026 року. У зв`язку із збільшенням кількості здобувачів вищої освіти перед ВСП «ІІНО КНУБА» постало питання про збільшення обсягу ліцензії, наданої (переоформленої) КНУБА для ВСП «ІІНО КНУБА» згідно з наказом Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 19.03.2021 року № 33-л. Попри звернення позивача до відповідального за організацію ліцензійного процесу ОСОБА_3 з проханням посприяти в отриманні більшого обсягу ліцензії, останній ці звернення ігнорував. Відповідно, обсяг ліцензії залишався незмінним, доки процесом не зайнявся позивач за дорученням та погодженням з ректором. 21 вересня 2023 року керівництво КНУБА подало до МОН України заяву № 12988, на підставі якої МОН України видало наказ № 449-л від 26.09.2023 року «Про проведення виїзної ліцензійної експертизи на рівні вищої освіти». Проте адміністрація КНУБА не повідомила ВСП «ІІНО КНУБА» про ініціюванні цієї процедури та не попередила про призначення самої перевірки. У період часу з 28 вересня 2023 року по 12 жовтня 2023 року ректор КНУБА ОСОБА_4 перебував у відпустці та поклав виконання обов`язків ректора на першого проректора ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що скориставшись наданими повноваженнями, ОСОБА_3 чинив систематичні і умисні діяння, які були спрямованні на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, у тому числі з метою спонукання до припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявилося у формах психологічного та економічного тиску, зокрема шляхом створення відносно позивача напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. 29 вересня 2023 року експертна комісія за результатами проведеної виїзної ліцензійної експертизи склала Висновок про стан дотримання ВСП «ІІНО КНУБА» умов для розширення провадження освітньої діяльності за освітньою програмою «Архітектура будівель та споруд» зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на другому (магістерському) рівні вищої освіти. 02 жовтня 2023 року, наступного робочого дня після проведення виїзної перевірки, відбувся ректорат КНУБА., на якому виконуючий обов`язків ректора ОСОБА_3 безпідставно оголосив про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 та його працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Уповноважений орган не повідомив позивача про підстави притягнення до відповідальності, не розкрив склад правопорушення і не витребував письмових пояснень, щодо обставин, через які планується застосувати дисциплінарне стягнення. Позивач не знав, чого очікувати - наказу про безпідставну догану чи інше, адже комісія МОН України не висунула претензій до Інституту. Не розуміючи, на якій підставі його хочуть притягнути до відповідальності, він лише наступного дня увечері отримав фото протоколу ректорату № 94 від 02 жовтня 2023 року, у якому було зазначено, що «директору ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 надати пояснення щодо проведеної виїзної ліцензійної експертизи МОН України від 29 вересня 2023 року. Термін до 05 жовтня 2023 року. Крім того, начальнику відділу кадрів ОСОБА_14 разом з начальником юридичного відділу Лапошею Д.Ю. з урахуванням отриманих пояснень підготувати пропозиції щодо притягнення відповідальних осіб до дисциплінарної відповідальності. Термін до 09 жовтня 2023 року». Окрім цього, 04 жовтня 2023 року (менш ніж через три робочі дні після завершення перевірки МОН України) в.о. ректора КНУБА ОСОБА_3 видано наказ № 224 «Про проведення перевірки додержання Ліцензійних умов» ВСП «ІІНО КНУБА», яка мала тривати з 05 жовтня 2023 року по 12 жовтня 2023 року. 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до КНУБА з листом за вих. № 04-121/322, у якому зазначив, що у зв`язку з проходженням третього етапу вступної кампанії, великим обсягом роботи та навантаженням працівників ВСП «ІІНО КНУБА», просив скасувати наказ КНУБА № 224 від 04.10.2023 року «Про проведення перевірки додержання Ліцензійних умов» та надати фахівця з проведення консультативної роботи щодо додержання Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти ВСП «ІІНО КНУБА». Проте, жодної відповіді на це звернення не отримав. 05 жовтня 2023 року, за декілька годин до позачергового засідання Вченої ради КНУБА, де мав бути присутній позивач, комісія у складі п`яти осіб звернулася до нього з вимогою надати великий обсяг документів та особових справ протягом двох робочих днів. Того ж дня, 05 жовтня 2023 року, під час засідання Вченої ради головуючий ОСОБА_3 самовільно ініціював розгляд не передбаченого порядком денним кадрового питання щодо відсторонення/звільнення директора ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 . Доповідь зачитав проректор ОСОБА_7 , перевищивши свої повноваження. Він заявив про нібито порушення ОСОБА_1 пунктів 2.1.9 та 3.1.14 Контракту, резюмувавши, що «наявна додаткова інформація, зміст якої потребує вивчення, уточнення та перевірки». ОСОБА_7 посилаючись на п. 6.1. Контракту щодо можливості його припинення або розірвання, запропонував зобов`язати ОСОБА_1 надати письмові пояснення, а також ініціював тимчасове відсторонення позивача від роботи на час перевірки, та запропонував призначити тимчасового виконувача обов`язків - заступника директора ОСОБА_8 . Проте розгляд питання про відсторонення позивача від роботи був відсутній у затвердженому порядку денному Вченої ради КНУБА. 06 жовтня 2023 року (наступного дня після засідання Вченої ради КНУБА), через канцелярію ВСП «ІІНО КНУБА» надійшла копія наказу КНУБА № 230 від 05 жовтня 2023 року «Про відсторонення від роботи директора ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 », підписаного в.о. ректора ОСОБА_15 Позивач вважає наказ про відсторонення від роботи № 230 від 05.10.2023 року незаконним та безпідставним, оскільки позивача не ознайомлено з наказом та протоколом Вченої ради № 12 під підпис; на копії наказу відсутній підпис ОСОБА_7 . Наказ не містить обґрунтованих правових підстав для відсторонення працівника. Позивач вважає такі дії тиском, залякуванням та штучною перешкодою для управління Інститутом. 12 жовтня 2023 року відбулося чергове засідання Вченої ради КНУБА, на розгляд якого було винесено питання про звільнення позивача. Незважаючи на те, що «ЗА» проголосувало лише 6 осіб (із заявлених ним же присутніх 73 члена ради, при 2 голосах «проти»), голова засідання ОСОБА_3 оголосив, що рішення прийнято. Одразу після цього головуючий надав позивачу лише одну годину для надання письмових пояснень. Позивач подав до КНУБА письмові пояснення, у яких просив надати матеріали та акти перевірок, висновки комісій та виділити достатньо часу для підготовки пояснень. Натомість 12 жовтня 2023 року, у позаробочий час, позивач отримав фото копії наказу № 238 про його звільнення у месенджері з телефонного номера його заступника. Адміністрація КНУБА не ознайомила позивача з наказом під підпис та не видала його, що є прямим порушенням вимог ст. 47 КЗпП України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки ректора Київського національного університету будівництва і архітектури ОСОБА_3 № 230 від 05.10.2023 року «Про відсторонення від роботи директора ВСП ІІНО КНУБА» ОСОБА_9 ». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу Київський національний університет будівництва і архітектури, вказує, що за результатами перевірки дотримання ОСОБА_1 . Статуту КНУБА Положення про Інститут та контракту № 24-НПП складено довідку від 12 жовтня 2023 року № 14-1.9.610/1, у якій констатовано допущення директором грубих порушень умов контракту, зокрема пп. 2.1.9, 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14. Наказом КНУБА № 238 від 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посад директора, а контракт достроково розірвано за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов контракту. Підставами наказу прямо зазначено: матеріали перевірок від 12.10.2023; рішення Вченої ради КНУБА від 12.10.2023, протокол № 13; пояснювальну записку ОСОБА_1 від 12.10.2023. Отже, твердження апелянта про те, що наказ видано без установлення порушень та без документального підґрунтя, не відповідає встановленим судом обставинам. Суд першої інстанції прямо дійшов висновку, що за результатами перевірки встановлено грубі порушення обов`язків керівника та що звільнення ОСОБА_1 за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог законодавства. Апелянт стверджує, що п. 2.1 контракту сформульований як «Директор має право», а тому пп. 2.1.9 нібито взагалі не може бути порушений. Такий довід є надмірно формальним. Підпунктом 2.1.9 директору надано право укладати та розривати трудові договори за погодженням з ректором. Отже, йдеться не про притягнення працівника до відповідальності за те, що він не скористався певним правом, а про дотримання встановлених контрактом умов під час реалізації такого права. Матеріалами перевірки, які досліджувалися у справі, встановлювалося, зокрема оформлення кадрових рішень без необхідного погодження з ректором, а щодо заступників директора також без передбаченого погодження з органом студентського самоврядування. Ці обставини були наведені КНУБА ще під розгляду справи судом першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог, сторонами не оскаржується, а відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між КНУБА, в особі ректора університету ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено контракт № 24-НПП, відповідно до якого останній був призначений на посаду директора ВСП «ІІНО КНУБА» на період з 26 квітня 2021 року по 25 квітня 2026 року (том 1, а.с. 202-204).
Відповідно до пункту 2.1.9 Контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП, директор ІІНО КНУБА має право укладати та розривати трудові договори за погодженням з ректором, керівниками та працівниками структурних підрозділів, контракти з педагогічними та науковими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, Закону України «Про вищу освіту» та Кодексу законів про працю.
Підпунктами 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. Контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП визначено, що на період чинності цього контракту директор зобов`язаний забезпечити: Проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів якісної освіти, підготовки спеціалістів відповідного рівня кваліфікації. Додержання чинного законодавства, належне використання засобів щодо вдосконалення управління зміцнення договірної, трудової дисципліни. Вжити заходів до створення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів, забезпечення прав працівників гарантованих законодавством про охорону праці. Своєчасне подання щорічного звіту про результати, передбачені контрактом, а за вимогою КНУБА достроково у разі належного виконання умов цього контракту.
Так, ВСП «ІІНО КНУБА» діє на підставі затвердженого рішенням Вченої ради КНУБА від 11 листопада 2022 року та введеного в дію наказом ректора від 12 грудня 2022 року «Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» (далі - Положення про Інститут) (том 1, а.с. 219-226).
28 серпня 2023 року заступник директора науково-педагогічної робити, міжнародних зв`язків та дистанційного навчання ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_5 звернувся до КНУБА із службовою запискою, у якій просив університет звернутися до МОН України щодо погодження збільшення ліцензійного обсягу для підготовки фахівців за другим (освітньо-професійним) рівнем вищої освіти за спеціальністю 191 «Архітектура та містобудування» до 200 осіб (том 2, а.с. 165).
Відповідно до наказу КНУБА №1007 від 25 вересня 2023 року «Про надання відпустки ОСОБА_4 », у період з 28 вересня 2023 року по 12 жовтня 2023 року ректор ОСОБА_4 перебував у відпустці. Виконання обов`язків ректора на цей час було покладено на першого проректора ОСОБА_3 (том 2, а.с. 166).
Наказом МОН України № 449-л від 26 вересня 2023 року «Про проведення виїзної ліцензійної експертизи на рівні вищої освіти» утворено експертну комісію з метою проведення виїзної ліцензійної експертизи у ВСП «ІІНО КНУБА» з метою розширення провадження освітньої діяльності за освітньою програмою «Архітектура будівель та споруд» зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на другому (магістерському) рівні вищої освіти (том 1, а.с. 236-237).
29 вересня 2023 року за результати виїзної ліцензійної експертизи складено Висновок про стан дотримання ВСП «ІІНО КНУБА» для розширення провадження освітньої діяльності за освітньою програмою «Архітектура будівель та споруд» зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на другому (магістерському) рівні вищої освіти, яким встановлено, що матеріально-технічне забезпечення освітньої діяльності за освітньою програмою «Архітектура будівель та споруд» зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на другому (магістерському) рівні вищої освіти відповідає технологічним вимогам Ліцензійних вимог. Кадрове забезпечення освітньої діяльності за освітньою програмою «Архітектура будівель та споруд» зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на другому (магістерському) рівні вищої освіти відповідає кадровим вимогам Ліцензійних вимог (том 1, а.с. 238-243).
Відповідно до пункту 3.2 Протоколу № 94, на засіданні ректорату КНУБА від 02 жовтня 2023 року вирішено: директору ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 , заступнику директора ВСП «ІІНО КНУБА» з науково - педагогічної роботи, міжнародних зв`язків та дистанційного навчання ОСОБА_5 , завідувачу кафедри інноваційної архітектури та дизайну ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_6 - надати пояснення щодо проведеної виїзної ліцензійної експертизи МОН України від 29 вересня 2023 року. Термін до 05 жовтня 2023 року (том 1, а.с. 244-245).
Згідно з пунктом 3.3. Протоколу № 94, на засіданні ректорату КНУБА від 02 жовтня 2023 року вирішено: начальнику відділу кадрів ОСОБА_14 разом з начальником юридичного відділу Лапошею Д.Ю. з урахуванням отриманих пояснень підготувати пропозиції щодо притягнення відповідальних осіб до дисциплінарної відповідальності. Термін до 09 жовтня 2023 року (том 1, а.с. 244-245).
Наказом КНУБА № 224 від 04 жовтня 2023 року «Про проведення перевірки додержання Ліцензійних умов» утворено комісію з питань додержання Ліцензійних умов ВСП «ІІНО КНУБА», проведення якої призначено з 05 жовтня 2023 року, з подальшим складанням довідки за результатами роботи до 12 жовтня 2023 року (том 1, а.с. 246).
05 жовтня 2023 року комісія КНУБА звернулася до директора ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 із запитом про надання документів, а також до 10 жовтня 2023 року доступ для вивчення особових справ ВСП «ІІНО КНУБА» (том 1 а.с. 248).
05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до КНУБА лист № 04-121/322, у якому зазначив, що у зв`язку з проходженням третього етапу вступної кампанії, великим обсягом роботи та навантаженням працівників ВСП «ІІНО КНУБА», просив: скасувати наказ КНУБА № 224 від 04.10.2023 року «Про проведення перевірки додержання Ліцензійних умов» та надати фахівця з проведення консультативної роботи щодо додержання Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти ВСП «ІІНО КНУБА» (том 1, а.с. 247).
Наказом КНУБА № 230 від 05 жовтня 2023 року, відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків директора ВСП «ІІНО КНУБА» на період проведення перевірки зі збереженням заробітної палати. Провести з 06 жовтня 2023 року по 12 жовтня 2023 року перевірку дотримання директором ВСП «ІІНО КНУБА» Статуту КНУБА, Положення про Інститут та умов Контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП (том 2, а.с. 12-13).
06 жовтня 2023 року директор ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1, а також представники трудового колективу та Вченої ради ВСП «ІІНО КНУБА», звернулися з відкритим листом до Міністра освіти і науки України, у якому просили виділити ВСП «ІІНО КНУБА» в самостійний заклад вищої освіти зі статусом юридичної особи (том 2, а.с. 168-171).
Відповідно до п. 1.16 Статуту КНУБА, навчально-науковий інститут (далі - ННІ) є навчально-науковим та адміністративним структурним підрозділом, який здійснює управляння підготовкою студентів, аспірантів, докторантів відповідних спеціальностей, а також виконує наукові дослідження. ННІ об`єднує відповідні споріднені факультети, кафедри, центри, лабораторії навчально-наукового спрямування тощо. Рішення про створення ННІ, його структуру, реорганізацію чи ліквідацію приймає Вчена рада Університету. Керівництво діяльністю ННІ здійснює директор (том 2, а.с. 243).
Інженер з охорони праці ОСОБА_10 листом від 10 жовтня 2023 року повідомив проректора з навчальної роботи та комплектного розвитку КНУБА голови комісії ОСОБА_13 про те, що 03 лютого 2021 року в.о. директора інституту пройшов вступний інструктаж із записом в журналі. Надалі як посадова особа звільнений від проходження повторних інструктажів, але зобов`язаний один раз на три роки протягом місяця з моменту призначення на посаду та укладення трудового договору пройти в установленому порядку навчання та перевірку знань в органах галузевого або регіонального управління охорони праці з участю представників органу державного нагляду. Проте ОСОБА_1 проігнорував та не пройшов навчання та перевірку знань з охорони праці, а також протипожежної охорони. Протокол навчального ліцензійованого центру та посвідчення на ОСОБА_1 не надавав. Таким чином, не дотримано положення ст. 18 Закону України «Про охорону праці», оскільки ОСОБА_1 будучи посадовою особою - директором інституту приступив до роботи, хоча не пройшов навчання та перевірку знань (екзамен з наданням протоколу та посвідчення) (том 2, а.с. 133).
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направив ректору КНУБА ОСОБА_4 пояснювальну записку, на виконання рішення Вченої ради від 12 жовтня 2023 року щодо надання пояснень за фактом проведення перевірки, у якій зазначив, що матеріали перевірки, висновок комісії та акт проведення перевірки йому не надавалися, а сам акт він не підписував. Отже, письмові пояснення будуть надані протягом трьох днів після отримання зазначених документів (том 2, а.с. 18).
12 жовтня 2023 року про результати роботи Комісії з питань перевірки додержання Ліцензійних умов ВСП «ІІНО КНУБА» складено довідку № 14-1.9/610, згідно якої після ознайомлення з інформацією розмішеною на сайті, інформацією ЄДЕБО та отримання інформації від співробітників ВСП «ІІНО КНУБА» комісією було виявлено порушення ряду пунктів Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності затверджених постановою КМУ від 30.12.2015 року № 1187 (зі змінами), а саме: п. 6, п. 9, п. 10, п. 13, п. 14, п. 23, п. 24 Додатку 19 ЛУ; п. 13, п. 36, п. 37, п. 38 ЛУ. Комісією відмічено також невідповідність матеріально-технічного забезпечення заявленому в освітніх програмах та значну кількість зауважень щодо якості освітніх програм ВСП «ІІНО КНУБА» (том 2, а.с. 184-197).
Відповідно до довідки від 12 жовтня 2023 року № 14-1.9.610/1 за результатами проведеної перевірки дотримання директором ВСП «ІІНО КНУБА» Статуту КНУБА, Положення про Інститут та умов Контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП, слід констатувати допущення грубих порушень обов`язків керівника - директором ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 умов контракту (підпункт 2.1.9. пункту 2.1., підпункти 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП (том 2, а.с. 173-183).
Наказом КНУБА № 238 від 12 жовтня 2023 року, звільнено ОСОБА_1 з посади директора ВСП «ІІНО КНУБА», а укладений з ним на п`ять років контракт від 16 квітня 2021 року № 24-НПП розірвано достроково 12 жовтня 2023 року за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням умов контракту (підпункт 2.1.9. пункту 2.1., підпункти 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП) (том 2, а.с. 19).
12 жовтня 2023 року було складено акт про відсутність директора ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 на робочому місці о 16:00 год. У зв`язку з цим наказ № 238 від 12 жовтня 2023 року про його звільнення не вдалося вручити (том 2, а.с. 172).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт встановлення жодних передбачених чинним законодавством форм психологічного чи економічного тиску з боку роботодавця на працівника, а тим більше доказів їх систематичного та тривалого характеру. Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що роботодавець створив усі умови для належно навчання та перевірки знань позивача з питань охорони праці та протипожежної безпеки, а також доказів того, що позивач умисно не з`явився або відмовився від їх проходження. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 230 від 12.10.2023 року, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на результати перевірки щодо дотримання директором ВСП «ІІНО КНУБА» Статуту КНУБА, Положення про Інститут та умов Контракту від 16 квітня 2021 року № 24-НПП, встановлено грубі порушення обов`язків керівника директором ОСОБА_1 Отже, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства та без жодних порушень.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
11 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», яким Кодекс України про працю доповнено статтею 2-2, відповідно до якої:
Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:
- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
- безпідставне негативне відокремлення працівника з колективу або його ізоляція (не запрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;
- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 серед іншого просив суд визнати факти вчинення мобінгу (цькування) щодо працівника ОСОБА_1 з боку керівництва Київського національного університету будівництва і архітектури, (зокрема з боку виконуючого обов`язки ректора, першого проректора КНУБА - ОСОБА_3).
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 642/6181/16-ц, висловленого у постанові від 29 серпня 2019 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).
Як вбачається з матеріалів справи клопотань від позивача про залучення співвідповідача до суду першої інстанції подано не було.
Не залучення до справи в якості відповідача ОСОБА_3 , щодо якого заявлено вимогу про визнання вчинення ним мобінгу, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й її процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Щодо визнання незаконним та скасування Наказу за підписом виконуючого обов`язки ректора ОСОБА_3 № 230, «Про дострокове припинення трудового контракту з директором ВСП ІНО КНУБА ОСОБА_1», апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно пункту 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.
В силу ст. 23 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених контрактом.
Вирішуючи позов про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, слід мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Відповідно п. 8 ч.1 ст.36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору (постанова ВСУ від 22 лютого 2017 року по справі №6-86цс17).
Пункт 8 частини 1 статті 36 КЗпП України має відсильний характер та відсилає до контракту, в якому передбачено конкретні (не передбачені нормами КЗпП України) підстави його припинення.
Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст.36, 39-41 КЗпП).
Контракт, як особлива форма трудового договору, повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).
У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170).
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок ВСУ, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц, та ВП ВС в постанові від 29 травня 2019 року, справа №452/970/17).
Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №461/4863/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі №243/8356/17.
Виходячи із особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц).
Трудовий договір може бути припинений, а контракт - розірваний внаслідок вчинення працівником дисциплінарного проступку.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 452/970/17 дійшла висновку про те, що складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між КНУБА, в особі ректора університету ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено контракт № 24-НПП, відповідно до якого останній був призначений на посаду директора ВСП «ІІНО КНУБА» на період з 26 квітня 2021 року по 25 квітня 2026 року (том 1, а.с. 202-204).
Відповідно до довідки від 12 жовтня 2023 року № 14-1.9.610/1 за результатами проведеної перевірки дотримання директором ВСП «ІІНО КНУБА» Статуту КНУБА, Положення про Інститут та умов Контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП, слід констатувати допущення грубих порушень обов`язків керівника - директором ВСП «ІІНО КНУБА» ОСОБА_1 умов контракту (підпункт 2.1.9. пункту 2.1., підпункти 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту від 16 квітня 2021 року № 24-НПП (том 2, а.с. 173-183).
Наказом КНУБА № 238 від 12 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ВСП «ІІНО КНУБА», а укладений з ним на п`ять років контракт від 16.04.2021 року № 24-НПП розірвано достроково 12 жовтня 2023 року за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням умов контракту (підпункт 2.1.9. пункту 2.1., підпункти 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП) (том 12, а.с. 151).
За умовами підпункт 2.1.9. пункту 2.1. Директор ІІНО КНУБА має право: укладати та розривати трудові договори за погодженням з ректором, керівниками та працівниками структурних підрозділів, контракти з педагогічними та науковими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, Закону України «Про вищу освіту» та Кодексу законів про працю.
Підпунктами 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту передбачено, що на період чинності цього контракту директор зобов`язаний забезпечити:
Проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів якості освіти, підготовки спеціалістів відповідного рівня кваліфікації.
Додержання чинного законодавства, належне використання засобів щодо вдосконалення управління зміцнення договірної, трудової дисципліни.
Своєчасне подання щорічного звіту про результати, передбачені контрактом, а за вимогою КНУБА достроково у разі належного виконання умов цього контракту.
Посилаючи на висновки комісії з перевірки дотримання директором ВСП ІІНО КНУБА ОСОБА_1 Статуту КНУБА, Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури», умов контракту від 16.04.2021 № 24 та комісії з перевірки додержання Ліцензійних умов ВСП «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури, відповідач не звернув уваги, що у оскаржуваному наказі № 238 від 12 жовтня 2023 року не зазначено конкретні дії чи бездіяльність позивача, які відповідач вважає порушенням умов відповідних пунктів контракту.
Так, зазначаючи підставою до звільнення позивача порушення пунктів 2.1.9. пункту 2.1., підпункти 3.1.1, 3.1.6, 3.1.7 та 3.1.14 пункту 3.1. контракту від 16.04.2021 року № 24-НПП відповідач в оскаржуваному наказі не зазначив які саме дії чи рішення позивача були ним вчинені чи не вчиненні в порушення зазначених умов контракту, тобто не зазначені конкретні порушення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, (провадження № 14-157 цс 19) відповідно до якого звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Відповідно до положень статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
Зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення позивача (а.с. 151 т. 1) вбачається, що відповідач, як на підставу звільнення послався на висновки комісії з перевірки дотримання директором ВСП ІІНО КНУБА положення про відокремлений структурний підрозділ, статуту КНУБА, умов контракту, висновки комісії з перевірки додержання ліцензійних умов ВСП «Інституту інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури, Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури.
Разом з тим, Наказ про звільнення позивача не містить дати зазначених висновків. В матеріалах справи документи з такою назвою, як «висновки комісії з перевірки дотримання директором ВСП ІІНО КНУБА положення про відокремлений структурний підрозділ, статуту КНУБА, умов контракту» та «висновки комісії з перевірки додержання ліцензійних умов ВСП «Інституту інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури, Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» відсутні.
До матеріалів справі відповідачем долучено Довідку за результатами проведеної перевірки дотримання директором ВСП ІІНО КНУБА статуту КНУБА, положення про відокремлений структурний підрозділ та умов контракту» (а.с. 173 т. 2).
Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що позивачу ставиться в вину порушення п. 2.1.9 контракту від 16.04.2021 року, яким передбачено право директора інституту укладати трудові договори за погодженням з Ректором. (а.с. 175 т. 2).
Так, відповідно до Наказу № 164-к від 30.09.2021 року ОСОБА_11 переведена з посади завідувача кафедри на посаду заступника директора без погодження з Ректором.
Наказом № 25-к від 13.02.2023 року ОСОБА_8 прийнято на посаду заступника директора інституту без погодження з Ректором.
Не дивлячись на те, зазначені, на думку відповідача, порушення умов контракту не вказані в Наказі про звільнення позивача, як порушення, з якими відповідач пов`язував звільнення позивача та за своєю суттю вони не могли бути підставою до звільнення.
Так, відповідно до вимог ст. 147, 148 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
З огляду на викладене Наказ № 164-к від 30.09.2021 року щодо переведення ОСОБА_11 не міг бути підставою до розірвання контракту через сплив строку накладення дисциплінарного стягнення, навіть у випадку обґрунтованості позиції відповідача про необхідність погодження даного Наказу з Ректором.
Щодо Наказу № 25-к від 13.02.2023 року про прийняття на посаду заступника директора інституту ОСОБА_8 без погодження з Ректором.
Наказом Ректора КНУБА від 12 грудня 2022 року затверджено Положення про відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури, який також затверджено вченою радою Університету та схвалено вченою радою інституту (а.с. 80 т. 1).
Згідно з п. 5.3 даного положення права, обов`язки та відповідальність директора інституту визначаються законодавством та цим Положенням.
Відповідно до п. 7 розділу 5 даного положення визначено право директора інституту призначати на посаду та звільняти з посади працівників інституту. При цьому обов`язок директора погоджувати такі призначення чи звільнення з Ректором затверджене положення не містить.
Оскільки дане положення затверджене після укладення контракту з позивачем, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на 13 лютого 2023 року, директор інституту, виконуючи нові приписи положення про інститут не був зобов`язаний погоджувати призначення ОСОБА_12 з Ректором університету.
Зазначене підтверджується наступною практикою призначення працівників в інституті.
Так, Наказом В.О. Ректора Університету ОСОБА_3 № 230 від 05 жовтня 2023 року позивача відсторонено від обов`язків директора відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури.
Тимчасове виконання обов`язків директора покладено на заступника директора інституту ОСОБА_16, тобто на особу, яка за позицією відповідача Наказом директора ОСОБА_1 № 25-к від 13.02.2023 року незаконно призначена на посаду без погодження з Ректором.
Разом з тим ОСОБА_8 , діючи в статусі виконуючого обов`язки директора інституту, що не заперечувалось керівництвом КНУБА, своїм Наказом 154-к від 06 жовтня 2023 року звільняє ОСОБА_1 , доцента кафедри будівництва та інформаційних технологій за власним бажанням.
Зі змісту даного наказу вбачається, що він також не був погоджений з Ректором (т. 2 а.с. 164).
Не дивлячись на зазначене, Ректор КНУБА сам надав його до суду разом з відзивом на позовну заяву (а.с. 113 т. 2) та не висловлював сумнівів в його законності через відсутність погодження з ним.
З зазначеного вбачається реалізація вимог нового Положення про відокремлений структурний підрозділ «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури від 12 грудня 2022 року.
Отже, доводи відповідача про видання позивачем Наказу № 25-к від 13.02.2023 року про прийняття на посаду заступника директора інституту Назаренка Ю.Ю. без погодження з Ректором є безпідставними.
Послання відповідача на порушення позивачем п. 3.1.7 контракту, яка виразилось в тому що позивач, будучи директором інституту приступив до виконання своїх обов`язків не пройшовши навчання з охорони праці також є безпідставними, оскільки зазначений пункт контракту не передбачає такого обов`язку для позивача.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1, 7 ст. 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
Отже, допуск до роботи позивача, у разі, якщо він не пройшов навчання та інструктаж з охорони праці, є порушенням, яке допущене керівництвом Університету, яке допустило його до роботи, а не самого позивача.
Посилання в довідці на порушення позивачем умов п. 4.8.2 ст. 4.8 статуту КНУБА та 5.3, 5.5 контракту правового значення не має, оскільки в Наказі про звільнення позивача відсутнє посилання на зазначені статті та пункти контракту, як підставу до звільнення.
Також не обґрунтованим є посилання відповідача на Довідку про результати роботи комісії з питань перевірки додержання ліцензійних умов Відокремленим структурним підрозділом «Інститут інноваційної освіти КНУБА (а.с. 184 т. 2).
Зі змісту висновків, викладених в даній довідці вбачається, що комісією встановлено порушення Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1187 від 30 грудня 2015 року, а саме п. 6, 9, 10, 13, 14, 23, 24, Додатку 19 ЛУ, п. 13, 36, 37, 38 ЛУ (а.с. 197 т. 2).
Разом з тим, як було зазначено вище, оскаржуваний наказ про звільнення позивача не містить посилання на порушення зазначених пунктів Ліцензійних умов, як підставу для розірвання контракту та звільнення (а.с. 151 т. 1).
З огляду на викладене наказ № 238 від 12 жовтня 2023 року «Про дострокове припинення трудового контракту з директором ВСП ІНО КНУБА ОСОБА_1» є незаконним.
В той же час, вимоги позивача про поновлення на роботі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 235 КЗпП України працівник, звільнений без законної підстави, повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Одночасно стаття 23 КЗпП України визначає, що трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Особливою формою трудового договору є контракт, у якому умови, у тому числі щодо строку його дії, встановлюються за угодою сторін.
Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин (стаття 36 КЗпП України).
Таким чином, підписуючи строковий трудовий договір, працівник надає згоду на роботу на певній посаді на визначений строк і погоджується на припинення такого договору після закінчення строку, на який його укладено.
Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може змінити дату звільнення на пізнішу - ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення - на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).
Судом встановлено, що трудовий контракт від 16 квітня 2021 року № 24-НПП укладений на строк до 25 квітня 2026 року.
Звільнення позивача мало місце 12 жовтня 2023 року.
Положення цього контракту не передбачає автоматичного продовження його дії. Згідно з пунктом 6.1 Контракту цей контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених законодавством України та умовами самого контракту:
- з ініціативи КНУБА, до закінчення терміну дії цього контракту на умовах, передбачених законодавства (статті 40, 41 Кодексу законів про працю України), та у випадку невиконання (неповного виконання) праці індивідуального плану роботи та/або умов цього контракту, та/або посадової інструкції;
- з ініціативи працівника: до закінчення терміну дії цього контракту відповідно до статті 39 Кодексу закону працю України;
- за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України);
- у зв`язку з закінченням терміну дії цього контракту (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
У пункті 6.2. Контракту, зазначено, що умови цього контракту можуть бути змінені за угодою сторін у письмовій формі.
Оскільки для продовження дії трудового контракту, укладеного на певний строк, вимагається волевиявлення на продовження трудових відносин як роботодавця, так і працівника; у цій справі сторони визначені контрактом дії не вчинили і згоди щодо продовження його дії чи переукладення на новий строк не дійшли, а судове рішення не може замінювати визначену контрактом від 16 квітня 2021 року № 24-НПП процедуру, апеляційний суд дійшов висновку про те, що правові підстави для поновлення позивача на роботі за встановлених обставин відсутні.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 326/1012/16-ц, від 27 березня 2024 року у справі № 461/5648/22.
З огляду на вищенаведене, позов в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» в Україні не підлягає до задоволення, однак підлягає зміні дата його звільнення з 23 жовтня 2023 року на 25 квітня 2026 року і формулювання підстави звільнення з «підстава передбачена пунктом 8 статті 36 КЗпП України» на «у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».
Щодо стягнення середнього заробітку.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цієї Постанови визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий п. 8 Постанови № 100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Постанови № 100).
Як вбачається із довідки про заробітну плату № 04-12.1/359 від 16 жовтня 2023 року (т. 2 а.с. 21), середньомісячна заробітна плата позивача становила 49 789,20 грн.
Середньоденний заробіток розраховується шляхом ділення суми заробітної плати за останні два місяці роботи (99 578,40 грн.) на кількість відпрацьованих днів за цей період (44 днів) та становить 2 263,14 грн. (99 578,40: 44 днів).
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку (2 263,14 грн.) на кількість днів, які мають бути оплачені середнім заробітком з 24 жовтня 2023 року по 25 квітня 2026 року (654 робочі дні) та становить 1 459,728,81 грн.
Зважаючи на викладене, належним розміром відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є 1 459,728,81 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову частково не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у цій частині та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про часткове задоволення цих вимог.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Відокремленого структурного підрозділу «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» з 23 жовтня 2023 року на 25 квітня 2026 року і формулювання підстави звільнення з «підстава передбачена пунктом 8 статті 36 КЗпП України» на «у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».
Стягнути з Київського національного університету будівництва і архітектури, місце знаходження: м. Київ, прт. Повітряних Сил, 31, ідентифікаційний номер 02070909 на користь ОСОБА_1 , місце проживання:. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 1 456,728,81 (один мільйон чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 81 копійку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання фактів вчинення мобінгу (цькування) щодо працівника ОСОБА_1 з боку керівництва Київського національного університету будівництва і архітектури, (зокрема з боку виконуючого обов`язки ректора, першого проректора КНУБА - ОСОБА_3) та поновлення на роботі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua