Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №755/8124/26 — Київський апеляційний суд

справа № 755/8124/26 головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.

провадження № 22-ц/824/15288/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І. у м. Києві, повний текст рішення складено 24 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення не виплачених при звільненні сум, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд:

стягнути з відповідача на її користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 151 401,50 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 121 121,20 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки в сумі 70 344,00 грн.;

грошову винагороду з нагоди ювілею (50 років) в сумі 18 960,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала на посаді голови цехового комітету станції Дарниця первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень та звільнилась з роботи у зв`язку із виходом на пенсію 28 лютого 2026 року, має загальний стаж роботи на залізничному транспорті 31 рік 3 місяці 21 день. Однак відповідачем не було дотримано вимог статті 116 КЗпП України, оскільки із позивачем не проведено остаточного розрахунку в день її звільнення 28 лютого 2026 року, позивачу не виплачені належні та гарантовані до виплати позивачу кошти відповідно до норм діючого у регіональній філії «Південно-Західна залізниця» колективного договору, зокрема, позивачу не виплачено одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 151 401,50 грн. та додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 121 121,20 грн., що передбачено п. 8.23 Колективного договору, не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки в сумі 70 344,00 грн., що передбачено п. 3.10 Колективного договору, а також позивачу не виплачено грошову винагороду з нагоди ювілею (50 років) в сумі 18 960,00 грн., що передбачено п. 3.14 Колективного договору, тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 151 401,50 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 121 121,20 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки в сумі 30 646,80,80 грн. та грошову винагороду з нагоди ювілею в сумі 18 960,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовну відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення невірно застосовано статтю 14 Закону України «Про колективні договори та угоди», статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 14 березня 2022 року правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол Ц-54/31 Ком.т.) про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця». Зокрема, п. 1.1.4 вказаного рішення вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівникам регіональних філій, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступного заходу: інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Враховуючи відсутність в АТ «Укрзалізниця» одного колективного договору, та з огляду на те, що кількість колективних договорів становить 448, погодження підпункту 1.1.4 п. 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, без окремого погодження з кожною із профспілок, які входять до її складу та які підписали ці 448 колективні договори відповідає ст. 97 КЗпП України. Таким чином, Профспілка залізничників та транспортних будівельників будучи стороною Галузевої угоди та профспілкою, яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця» та уповноважена діяти від первинних профспілкових організацій, Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці, у питанні колективних інтересів працівників погодила призупинення виплати матеріальної допомоги. Позивач працювала на посаді голови цехового комітету станції у первинній профспілковій організації Київської дирекції залізничних перевезень, що в свою чергу підтверджує її обізнаність про прийняття та погодження вищевказаного рішення правління. Таким чином, призупинення виплат на період воєнного стану, в тому числі спірних видів матеріальної допомоги, було здійснене на повністю легітимних підставах і у встановлений діючим законодавством спосіб тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати спірних видів матеріальної допомоги, як станом на дату звільнення позивача, так і на даний час.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення у повному обсязі, а саме щодо різниці між заявленим до стягнення 70 344,00 грн. та присудженим судом 30 646,80 грн., через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що висновок суду щодо стягнення лише 30% посадового окладу суперечить мотивувальній частині рішення. Визнаючи неправомірність односторонньої зміни умов Колективного договору, суд водночас застосував рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року та визначив розмір матеріальної допомоги виходячи із 30% посадового окладу. Такий висновок є взаємовиключним. Якщо суд встановив, що: рішення правління не може змінювати положення Колективного договору; зміни до Колективного договору не були погоджені сторонами; роботодавець не мав права в односторонньому порядку погіршувати умови оплати праці, то відсутні будь-які правові підстави застосовувати саме це рішення правління при визначенні розміру належної позивачу виплати. Фактично суд одночасно визнав рішення правління таким, що не може змінити умови Колективного договору, і водночас застосував його як правову підставу для зменшення належної позивачу виплати. Такий підхід суперечить вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , АТ «Укрзалізниця» зазначає, що статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній з 24.03.2022 по 13.09.2025) передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Зі змісту даної норми вбачається, що для реалізації роботодавцем права на зупинення окремих положень колективного договору необхідна ініціатива роботодавця, тобто активна дія. При цьому, форма вираження такої активної дії Законом не визначена. Відповідно до витягу з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. В свою чергу, відповідачем відшуковуються різні можливості для виплати своїм працівникам усіх передбачених колективним договором матеріальних благ. Так, з 01 липня 2024 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/39) встановлено нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченою Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної ставки (посадового окладу). Вказана Галузева угода встановлює для працівників галузі мінімальні і обов`язкові для врахування галузеві норми в оплаті, зокрема, соціальних гарантій. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року не було скасовано, є діючим станом на сьогоднішній день, а тому підлягає застосуванню при виплаті суми матеріальної допомоги на оздоровлення при наявності підстав для здійснення таких виплат.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_2 залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Голови первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця» № 2 від 24 лютого 2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови цехового комітету станції Дарниця первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця», з 28 лютого 2026 року, за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком; виплачено компенсацію за невикористану відпустку, виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу згідно діючого положення про оплату праці. (а.с. 15)

Встановлено, що безперервний стаж ОСОБА_1 , який дає право на отримання одноразової допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію вперше, становить 31 рік 03 місяці 21 день. Згідно документів по заробітній платі ОСОБА_1 встановлено, що середньомісячна заробітна плата за 12 повних календарних місяців попередніх звільненню на пенсію становила 30 280,30 грн., матеріальна допомога при звільненні вперше згідно п. 8.23 п`ять середньомісячних заробітків склала 151 401,50 грн., додаткова матеріальна допомога при виході на пенсію згідно п. 8.23 чотири середньомісячних заробітків складає 121 121,20 грн. Розмір допомоги у зв`язку з виходом на пенсію в частині заробітної плати складає 18 960,00 грн. Також ОСОБА_1 має право на отримання грошової винагороди в розмірі посадового окладу згідно п. 3.14 Колективного договору до ювілейної дати 18 960,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення згідно п. 3.10 Колективного договору, яка підлягає виплаті за 2023 - 16 104,00 грн., 2024 - 16 104,00 грн., 2025 - 18 168,00 грн., 2026 - 19 968,00 грн. Загальна сума до виплати підлягає: 361 826,70 грн. (а.с.16-17)

Згідно Листа АТ «Укрзалізниця» від 01 квітня 2026 року, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року були призупинені додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема грошової винагороди в розмірі посадового окладу працівникам залізниці з нагоди ювілею та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року на період дії воєнного стану в Україні, починаючи з 01 липня 2024 року зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» здійснюється, починаючи з 01 липня 2024 року в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). (а.с. 13-14)

Згідно п. 3.10 Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2025 роки, передбачено працівникам філії, які безпосередньо працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. (а.с. 21 зв.)

Згідно п. 3.14 Колективного договору працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та/або досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), передбачено виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки). (а.с. 22, 22 зв.)

Згідно п. 8.23 Колективного договору, передбачено при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків. У разі звільненні працівників за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, передбачено виплату додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; жінкам зі стажем 30 - 35 років - чотири середньомісячні заробітки. (а.с. 27 зв.- 28)

Пунктом 1.1.4 рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т) встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію таких заходів:

«Інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно з рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано директором з управління персоналом та соціальної політики».

Пунктом 1.1 рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27 червня 2024 року (протокол № Ц-82/39 Ком.т) встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року на період дії воєнного стану в Україні, починаючи з 01 липня 2024 року зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» здійснюється, починаючи з 01 липня 2024 року в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Укрзалізниця» безпідставно не виплатило позивачу передбачених Колективним договором нарахувань, а також про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 151 401,50 грн. та додаткової матеріальної допомогу в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в сумі 121 121,20 грн., що передбачено п. 8.23 Колективного договору, а також грошової винагороди з нагоди ювілею (50 років) в сумі 18 960,00 грн., що передбачено п. 3.14 Колективного договору. В той же час, з 01 липня 2024 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/39) встановлено нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченою Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Таким чином, до виплати позивачу належить матеріальна допомога (посадовий оклад згідно розрахунків заробітної плати) * 30%, за 2023 рік - 16 104,00 грн., за 2024 рік - 3 102,00 грн., 2025 рік - 5 450,40 грн., 2026 рік - 5 990, 40 грн. а всього 30 646,80 грн. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року (витяг з протоколу №Ц-82/39 Ком.т.) не передбачає зміну/ відстрочення чи скасування права працівника на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, а тому відповідачем безпідставно не здійснено цю виплату позивачу при звільненні, враховуючи, що причиною такого у наказі (розпорядженні) № 2 від 24.02.2026 року зазначено «за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком».

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією РФ на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що Розпорядженням Голови первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця» № 2 від 24.02.2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови цехового комітету станції Дарниця первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця», з 28.02.2026 року, за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком, виплачено компенсацію за невикористану відпустку, виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу згідно діючого положення про оплату праці.

Відповідно до наказу № ДЗР-1-01-01/31 від 19 березня 2026 року заступника начальника служби з регіональної координації служби роботи станції Яновського В., наказано виплатити ОСОБА_1 , у зв`язку зі звільненням на пенсію вперше 28 лютого 2026 року з посади голови цехового комітету станції Дарниця первинної профспілкової організації Київської дирекції залізничних перевезень одноразову матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків (стаж роботи у галузі складає 31 р. 03 міс. 21 дн.) передбачено змінами та доповненнями до Колективного договору (п.п. 8.23, 9.5) після отримання окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Безперервний стаж ОСОБА_1 , який дає право на отримання одноразової допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію вперше, становить 31 рік 03 місяці 21 день. Середньомісячна заробітна плата за 12 повних календарних місяців попередніх звільненню на пенсію становила 30 280,30 грн., матеріальна допомога при звільненні вперше згідно п. 8.23 п`ять середньомісячних заробітків склала 151 401,50 грн., додаткова матеріальна допомога при виході на пенсію згідно п. 8.23 чотири середньомісячних заробітків складає 121 121,20 грн. Розмір допомоги у зв`язку з виходом на пенсію в частині заробітної плати складає 18 960,00 грн. Також ОСОБА_1 має право на отримання грошової винагороди в розмірі посадового окладу згідно п. 3.14 Колективного договору до ювілейної дати 18 960,00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення згідно п. 3.10 Колективного договору, яка підлягає виплаті за 2023 - 16 104,00 грн., 2024 - 16 104,00 грн., 2025 - 18 168,00 грн., 2026 - 19 968,00 грн. Загальна сума до виплати підлягає: 361 826,70 грн.

Вказані виплати не були виплачені позивачу, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Проте, наказ - правовий акт, виданий керівником підприємства, з метою вирішення всіх основних або оперативних завдань, поставлених перед підприємством. В контексті кадрових питань, наказ використовується для прийняття працівників, звільнення, переведення, надання відпустки, призначення додаткових винагород. Це офіційний документ, який є обов`язковим для виконання.

В даній справі наказ про звільнення позивача містить вказівку про виплату ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», що є обов`язковим до виконання, та з огляду на те, що відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Доказів того, що до вказаного наказу вносилися зміни, матеріали справи не містять.

Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

При оцінці зазначених доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У цій справі Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що протокольним рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» № Ц-82/39 Ком.т від 27.06.2024 «Про деякі питання впорядкування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану», яким передбачено:

- на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, уведеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення (підпункт 1.1);

- підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01 липня 2024 року (пункт 9), апеляційний суд відхиляє, оскільки зі змісту указаного рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року вбачається, що цим рішенням правління Товариства зупинено положення колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і лише починаючи з 01 липня 2024 року. При цьому ним не передбачено зупинення положень колективних договорів, які передбачають виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 8.13 Колективного договору, відповідачем суду не надано.

Лист від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25, який долучений до апеляційної скарги, який адресований керівникам регіональних філій, філій АТ (а.с.94) про призупинення, починаючи з 01 квітня 2025 року до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин).

Вказаний лист на відміну від рішень від 14.03.2022 № Ц-54/31 та від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т не є рішенням правління АТ «Укрзалізниця», містить посилання на те, що таке призупинення здійснюється на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25.

Натомість рішення роботодавця, яке передбачено статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин) має ухвалювати виконавчий орган АТ «Укрзалізниця», яким відповідно до пункту 89 Статуту АТ «Укрзалізниця» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 року № 615) є не штаб Товариства з ефективності, а Правління, яке є колегіальним виконавчим органом і здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення виплати матеріальних допомог, що передбачені колективними договорами скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 211/7338/23, а рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т не містить положень про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 8.23 Колективного договору, відповідач допустив порушення прав позивача і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків (посадових окладів) у зв`язку з виходом на пенсію та одноразову матеріальну допомогу.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, визначена пунктом 3.10 Колективного договору зупинена рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т, починаючи з 01 липня 2024 року, тому на виплату матеріальної допомоги за 2023 рік, тобто за період до його прийняття, указане рішення роботодавця не поширюється.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

З викладених підстав апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги про те, що грошова винагорода з нагоди ювілею та (або) досягнення пенсійного віку, не належить до обов`язкових виплат працівнику у день звільнення. Належність таких виплат до фонду заробітної плати правового значення не має. Визначальним є те чи має працівник станом на дату звільнення на отримання від роботодавця відповідних виплат.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025, 2026 роки та грошової винагороди з нагоди ювілею та (або) досягнення пенсійного віку.

Доводи апеляційної скарги позивача, що висновок суду щодо стягнення лише 30% посадового окладу суперечить мотивувальній частині рішення, оскільки визнаючи неправомірність односторонньої зміни умов Колективного договору, суд водночас застосував рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року та визначив розмір матеріальної допомоги виходячи із 30% посадового окладу, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року є чинним та не скасовано.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76 - 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.