Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №372/4152/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 372/4152/26 Головуючий у суді першої інстанції - Проць Т.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11766/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач АТ «Банк Альянс» звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 22.12.2020 року між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Компанія Агро-Темп» було укладено Субкредитну угоду № 20-259/ЮК/ЄІБ про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов Субкредитної угоди Банком було відкрито Кінцевому бенефіціару кредитну лінію в розмірі 500 000 Євро зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 8% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.07.2025 року та на інших умовах визначених таким Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за Субкредитною угодою 22.12.2021 року було укладено між Банком та фінансовим поручителем ОСОБА_2 . Договір поруки № 20-259/ЮК/ЄІБ/П.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши ТОВ «Компанія Агро-Темп» кредитні кошти, визначені Субкредитною угодою, однак Кінцевий бенефіціар взяті на себе зобов`язання не виконав, кредит не повернув, тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 20-259/ЮК/ЄІБ від 22.12.2020 року у розмірі 492 838,08 Євро та судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Альянс» заборгованість за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 20-259/ЮК/ЄІБ від 22.12.2020 року у розмірі 492 838,08 Євро.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Альянс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 288 357,84 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року скасувати, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши справу по суті заявлених вимог, порушив норми процесуального права, оскільки справа належить до юрисдикції господарських судів.

Вказує, що суд не звернув увагу на істотну розбіжність у сумі боргу, зазначеній у вимозі кредитора та у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Банк Альянс» проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця позивача АТ «Банк Альянс» - Гайдай Т.В., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 22.12.2020 року між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Компанія Агро-Темп» було укладено Субкредитну угоду № 20-259/ЮК/ЄІБ про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до умов Субкредитної угоди Банком було відкрито Кінцевому бенефіціару кредитну лінію в розмірі 500 000 Євро зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 8% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.07.2025 року та на інших умовах визначених таким Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за Субкредитною угодою 22.12.2021 року було укладено між Банком та фінансовим поручителем ОСОБА_2 . Договір поруки № 20-259/ЮК/ЄІБ/П.

15 грудня 2017 року ГПК набрав чинності у редакції, яка передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

У межах розгляду даної справи позивач, посилаючись на порушення позичальником ТОВ «Компанія Агро-Темп» свого обов`язку щодо погашення боргу за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 20-259/ЮК/ЄІБ від 22.12.2020 року просив суд стягнути заборгованість із ОСОБА_2 як поручителя.

Тобто, предметом спору у цій справі є стягнення боргу за субкредитним договором, укладеним між позивачем та третьою собою, які є юридичними особами. Відповідно, розгляд цього спору, має здійснюватися за правилами господарського судочинства згідно з пунктом 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Та обставина що відповідачем є фізична особа не є підставою для іншого висновку, оскільки встановлено, що спір виник з правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц зазначено: «ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 752/17300/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18.

За таких обставин Київський апеляційний суд доходить висновку, що розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки у даній справі предметом спору є стягнення боргу за субкредитним договором, укладеним між юридичними особами, а відповідачем є поручитель, відповідно до договору поруки, укладеного на його забезпечення. Отже, спір, враховуючи склад сторін основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255, ч.ч.1,2 ст.377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

На виконання вимог ч.1 ст.256 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ч.6 ст. 259 . ст. 268 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 квітня 2026 року скасувати, провадження у справі №372/4152/26 - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома