Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №757/37713/21-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №757/37713/21-ц

Суддя: Кашперська Тамара Цезарівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13220/2026

Справа № 757/37713/21-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ЛОТОРЕЇ» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ільєвої Т.Г. в м. Київ 18 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ЛОТОРЕЇ», треті особи Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Плесід Ларс» про визнання недійсними договору застави рухомого майна та договору купівлі-продажу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В липні 2021 року позивач ТОВ «ДП Державні Лотереї» звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недійсним договір застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрований в реєстрі за № 648, укладений ОСОБА_3 та ТОВ «ДП Державні Лотереї», визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрований в реєстрі за № 921, укладений ОСОБА_3 та ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «ДП Державні Лотереї» є юридичною особою, яка займається отриманням дозвільної документації, що дає право на встановлення малих архітектурних форм (тимчасові споруди, кіоски, павільйони тощо), посаду директора товариства обіймає один із учасників товариства ОСОБА_1 . У другій половині 2020 року між учасниками товариства та директором (учасником) ОСОБА_1 виник корпоративний конфлікт, в зв`язку з чим наприкінці січня 2021 року учасниками товариства було ініційовано дії для скликання загальних зборів, на яких поміж іншого до порядку денного було включено питання про відсторонення директора товариства від виконання обов`язків та призначення виконуючого обов`язків директора. Загальні збори товариства було призначено на 13 квітня 2021 року. Однак директором товариства разом з ОСОБА_3 у період з січня 2021 року по 13 квітня 2021 року було вчинено ряд дій, спрямованих на переоформлення дозвільної документації (інформаційні талони та паспорти прив`язки тимчасових споруд) на підставі фіктивних договорів на інше товариство.

17 лютого 2021 року директором ТОВ «ДП Державні Лотереї» та ОСОБА_3 було укладено договір застави рухомого майна, посвідчений Легкобитом С.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований за № 648. Договір застави було укладено в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 28 липня 2020 року, на умовах якого товариство отримало поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 900 000 грн. та мало її повернути у строк до 28 липня 2023 року. За договором застави у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором фінансової допомоги у заставу було нібито передано 155 малих архітектурних форм, розташованих у м. Києві. 12 березня 2021 року зареєстровано звернення стягнення на майно товариства на користь ОСОБА_3

12 квітня 2021 року до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації було подано документи для переоформлення дозвільної документації товариства на іншу компанію, яка була зареєстрована 02 квітня 2021 року та мала схожу назву з товариством - ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», зокрема для переоформлення дозвільної документації було подано договір купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року № 921.

Зазначав, що договір застави та договір купівлі-продажу є фіктивними, укладені з порушенням вимог законодавства та підлягають визнанню недійсними. Товариство отримувало дозвільну документацію, яка дає право на встановлення малих архітектурних форм, однак самі тимчасові споруди товариством не придбавались і товариство не було власником таких тимчасових споруд, відповідно було позбавлене можливості передати у заставу майно, власником якого не було.

20 травня 2021 року було направлено адвокатський запит приватному нотаріусу для отримання документів, на підставі яких майно було передано в заставу, у відповідь на запит нотаріусом надано, поміж іншого, копію інвентаризаційного опису необоротних активів від 16 лютого 2021 року, з якого вбачається, що інвентаризація 155 тимчасових споруд була розпочата та закінчена в один день 16 лютого 2021 року, рік випуску тимчасових споруд в інвентаризаційному описі вказаний 2020. Однак дозвільна документація на тимчасові споруди товариством отримувалась ще з 2012 року, і саме з цього періоду було встановлено тимчасові споруди, у 2020 році жодних тимчасових споруд не придбавалося та не встановлювалося. Крім того, як слідує із банківських виписок товариства, починаючи з липня 2019 року по березень 2021 року, товариство не отримувало платежів від здачі в оренду тимчасових споруд, і не могло отримати таких платежів, оскільки не мало споруд у власності.

Таким чином, укладені договори є фіктивними, оскільки реального продажу тимчасових споруд не відбувалося і не могло відбутися, натомість почалося активне переоформлення дозвільної документації на ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ». Відтак, у даному випадку мова йде не тільки про очевидну фіктивність оспорюваних правочинів, але і про наявність дефекту волі товариства на укладення договору застави.

Крім того, у будь-якому випадку передача 100 % основних засобів товариства, навіть у разі їхньої наявності, у заставу потребувала би згоди загальних зборів учасників товариства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року позов задоволено, визнано недійсним договір застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрований в реєстрі за № 648, укладений ОСОБА_3 та ТОВ «ДП Державні Лотереї», визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрований в реєстрі за № 921, укладений ОСОБА_3 та ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», стягнуто на користь ТОВ «ДП Державні Лотереї» з відповідачів в рівних частинах суму сплаченого судового збору, а саме по 2270 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року стягнуто на користь ТОВ «ДП Державні Лотереї» з ОСОБА_3 та ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» витрати на професійну правничу допомогу в рівних частках по 19250 грн. з кожного, а також витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, в рівних частках по 25500 грн. з кожного.

Відповідач ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що висновки суду про те, що єдиною метою укладення оспорюваних договорів було рейдерське захоплення активів товариства, є незаконним та необґрунтованим припущенням, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності обвинувального вироку суду, який є єдиним доказом наявності припущень про причетність ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» до рейдерства.

Також у рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач заперечує наявність у його власності тимчасових споруд, які є орендованими, у підтвердження чого надано договір оренди тимчасових споруд від 02 лютого 2021 року, у рішенні зазначено, що вказаний договір є дійсним, не був визнаний у встановленому порядку недійсним, сторонами його чинність не заперечувалась. Також відповідачі та інші учасники справи не скористались своїм правом, передбаченим ст. 81, 83 ЦПК України на подання будь-яких документальних підтверджень на спростування факту оренди тимчасових споруд. Також учасниками не було подано до суду документальних підтверджень стосовно придбання тимчасових споруд або їхніх складових ТОВ «ДП Державні Лотереї» у попередні періоди та наявності їх у власності.

Вважав наведені висновки суду такими, що суперечать один одному, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи та преюдиційним обставинам, встановленим у рішеннях судів у різних справах, в тому числі належність позивачу вказаних тимчасових споруд встановлено у справі № 757/34389/21 про скасування ухвали від 05 липня 2021 року за заявою позивача у даній справі про забезпечення позову, про що був повідомлений суд першої інстанції. Також суд було повідомлено про наявність кримінального провадження № 12021100090001083, внесеного до ЄРДР 26 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України щодо вчинення незаконних дій рейдерського захоплення товариства позивача, в тому числі ОСОБА_4 . В даному кримінальному провадженні ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» визнано потерпілим. 08 липня 2021 року ухвалою слідчого судді у справі № 760/17402/21 накладено арешт на майно, належне ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», а саме на укомплектовані тимчасові споруди (кіоски), зі всіма правами на них за місцем їх розташування. 16 липня 2021 року відповідно до акту приймання-передачі речових доказів дане майно передано слідчим на відповідальне зберігання ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ». Статус ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» по кримінальному провадженню - потерпілий, що є відповідальним зберігачем речових доказів - тимчасових споруд, який є дійсним власником кіосків. Крім того, ухвалою слідчого судді від 08 липня 2021 року у справі № 760/17402/21 та ухвалою апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року встановлено, що кіоски у кількості 155 шт. належать на праві власності ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ».

Щодо нібито існування договору оренди, пояснював, що копію наведеного договору долучено до матеріалів справи в останньому судовому засіданні 18 липня 2023 року в порушення процесуальних норм на стадії розгляду по суті без встановлення думки сторін. Вказував, що договір оренди є фраудаторним правочином, доказами чого є дата його укладення, відсутність підпису чинного на той час керівника, відсутність рішення загальних зборів на його укладення, відсутність платежів по договору, відсутність доказів належності цих тимчасових споруд нібито орендодавцю, відсутність у фінансовій звітності нібито орендодавця.

Вважав дивним звернення до суду з позовом саме ТОВ «ДП Державні Лотереї», оскільки у разі дійсності договору оренди саме орендодавець був би належним позивачем або третьою особою.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що із 2019 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» не отримувало доходів від здачі в оренду тимчасових споруд. Вважав наведений висновок необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленим обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювані правочини мають ознаки фраудаторності, пославшись на правові висновки Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 906/43/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 920/10/21. Вважав наведений висновок незаконним і необґрунтованим, оскільки посилання на судову практику в оскаржуваному рішенні є посиланням на практику господарських судів у справах про банкрутство, розгляд яких має характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, що укладаючи спірний правочин, відповідачі вдалися до використання належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди позивачу, наводив фактичні обставини справи, стверджував, що на дату укладення договорів повноважним керівником ТОВ «ДП Державні Лотереї» був ОСОБА_1 , який також є учасником цього товариства, доказом чого є витяг з ЄДРПОУ. Отже, жодних причин, які могли б дати підстави вважати, що продавець за договором від 12 квітня 2021 року не наділений достатнім обсягом цивільної правоздатністю, у покупця не виникало та не виникає. Таким чином, з 12 квітня 2021 року новим власником кіосків є ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ». Отже, договір купівлі-продажу був укладений повноважними керівниками сторін у встановленій письмовій формі, нотаріально посвідчений, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Сторонами виконані всі права та обов`язки за ним, повністю оплачена ціна договору, доказом чого є платіжні доручення, майно передано, поведінка сторін засвідчує волю на настання відповідних правових наслідків.

Оскільки ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» мало та має на меті використовувати зазначене майно у власній господарській діяльності, в тому числі з правом передання на умовах оренди третім особам, для підтвердження цивільної правоздатності на це майно на ринку подібних послуг використовуються паспорти прив`язки ТС та інформаційні талони із зазначенням на них власника такого майна. Оригінали інформаційних талонів, паспортів прив`язки тимчасової споруди, договорів пайової участі були подані до Департаменту містобудування та архітектури КМДА та на даний час знаходяться в процесі переоформлення.

Стверджував, що саме позивач вчиняє дії, які перешкоджають по сьогоднішній день розпоряджатись ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» своїм майном та отримувати від нього прибуток у власній господарській діяльності.

Вказував, що суд першої інстанції застосував ч. 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, які не підлягали застосуванню, а також справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції, зокрема по договору застави (місцезнаходженням позивача є м. Одеса, місцем проживання ОСОБА_3 є Деснянський район м. Києва).

Вважав, що в даному випадку наявне порушення правил об`єднання позовних вимог, передбачене ст. 188 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

Викладав фактичні обставини справи, вказував, що безспірним та належним чином підтвердженим є той факт, що на момент укладення та виконання позивачем оспорюваних договорів застави та купівлі-продажу позивач був законним власником тимчасових споруд (кіосків) в кількості 155 шт., які були предметом вказаних договорів, що підтверджується бухгалтерською документацією позивача, рішеннями Департаменту КМДА, рішеннями правоохоронних органів у кримінальному провадженні № 12021100090001083, рішеннями Солом`янського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду у справі № 760/17402/21 про арешт тимчасових споруд, безпосередніми діями позивача, зокрема заявами у справі № 760/17402/21 про те, що кіоски знаходяться у його власності.

Стверджував, що позивач вправі на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном, станом на момент вчинення позивачем оспорюваних договорів застави та купівлі-продажу, вартість чистих активів становила 4 504 200 грн., сума оспорюваних договорів менше 50 % вартості чистих активів позивача, жодних обмежень чи заборон на вчинення оспорюваних договорів не існувало, наявність підстав для вчинення оспорюваних договорів, наявність у сторін волевиявлення та повноважень на їх вчинення, відповідність їх форми та умов вимогам чинного законодавства, реальність їх вчинення перевірено та підтверджено у визначеному порядку нотаріусом, в результаті вчинення оспорюваних договорів настали реальні правові наслідки.

Вказував, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності факту знаходження у власності позивача тимчасових споруд (кіосків), що були предметом оспорюваних договорів, не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами, зроблені з порушенням ст. 18, 76 - 82 ЦПК України та при неправильному застосуванні ч. 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 3, 4 рішення Київської міської ради від 04 вересня 2014 року № 62/62, п. 1.2, 1.4, 2.2-2.4 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об`єктів благоустрою м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443.

Зазначав, що висновки суду першої інстанції щодо оренди позивачем тимчасових споруд (кіосків), що були предметом оспорюваних договорів застави та купівлі-продажу, не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зроблені з порушенням ст. 78, 189 ЦПК України.

Вважав, що висновки суду першої інстанції щодо неналежності інвентаризаційного опису як доказу не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами, зроблені при неправильному застосуванні п. 4 розділу І та п. 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879.

Щодо нібито наявності розбіжностей в документах та відсутності доходів у позивача, вказував, що враховуючи в сукупності всі інші наявні в матеріалах справи безспірні докази, можливі допущені технічні описки в тексті деяких документів щодо реквізитів дозвільних документів на тимчасові споруди жодним чином не впливають на той факт, що такі тимчасові споруди знаходилися у власності позивача, та не можуть свідчити про недійсність оспорюваних договорів застави та купівлі-продажу. Питання доходів позивача взагалі не досліджувалося при розгляді даної справи.

Стверджував, що висновки суду першої інстанції щодо наявності у оспорюваних договорів ознак фраудаторності не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами. Вчинення оспорюваних договорів дозволило позивачу врегулювати питання щодо виконання зобов`язання з повернення ОСОБА_3 фінансової допомоги у розмірі 1 900 000 грн., внаслідок укладення договорів ця заборгованість була погашена, відповідно про завдання оспорюваними правочинами шкоди позивачу не йдеться.

Зважаючи на те, що сторонами у справі вчинялися реальні дії на виконання оспорюваних договорів, в тому числі перераховувалися кошти, передавалося майно, такі договори не можуть бути кваліфіковані судом як фіктивні, і зважаючи на реальні дії сторін з виконання оспорюваних договорів, суд не може ухвалити рішення лише про визнання їх недійсними без застосування наслідків такої недійсності, оскільки не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Посилався на те, що як слідує з оскаржуваного рішення, суд визнав оспорювані договори недійсними, оскільки позивач заперечував проти того, що у його власності знаходилося майно, яке було предметом цих договорів. Відповідно це означало, що позивач не міг укладати та виконувати такі договори. Однак, керуючись роз`ясненнями Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, такий спосіб захисту цивільних прав позивача, як визнання недійсними оспорюваних договорів, є неефективним. В даному випадку ефективним способом судового захисту для позивача буде подання позову не про недійсність договорів, а про захист конкретного права, яке він вважає порушеним. При цьому порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення щодо якого заперечується, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача. Однак такого позову подано не було, як і не обґрунтовано, яким саме чином оспорювані договори порушують права позивача.

Від позивача ТОВ «ДП Державні Лотереї» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, залучити до розгляду справи ТОВ «Плесід Ларс» як власника відчужених тимчасових споруд, у якості третьої особи на стороні позивача.

Вказував, що на підтвердження наявності тимчасових споруд відповідачами було подано інвентаризаційний опис. Посилався на п. 1, 2, 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 вересня 2014 року № 879, зазначав, що документальних підтверджень наявності необоротних активів, які обліковуються на субрахунках 1091, 1122, як зазначено в інвентаризаційному описі необоротних активів від 16 лютого 2021 року, суду сторонами надано не було. В інвентаризаційному описі необоротних активів від 16 лютого 2021 року звітним періодом закінчення інвентаризації є лютий 2021 року (станом на 16 лютого 2021 року), і відповідно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності повинно здійснюватись в звітному періоді - І кварталі 2021 року, тобто мова йде про фальсифікацію документів, які вимагав нотаріус для проведення угоди. Вважав, що інвентаризація була проведена «заднім числом», про що свідчать очевидні помилки.

Наголошував, що інвентаризаційний опис не є документом, який встановлює наявність речового права. Інвентаризація може проводитись з метою встановити наявність/відсутність об`єктів матеріального світу, а право власності виникає з закону, договору та інших не заборонених законом підстав. Станом на 2025 рік відповідач не надав суду жодних доказів стосовно набуття у власність тимчасових споруд. Натомість позивачем послідовно спростовано та підтверджено, що товариство ніколи не володіло тимчасовими спорудами, а мало лише право користування, що підтверджується правочинами, висновком експерта, а також фінансовою звітністю. При укладенні оспорюваних договорів не проводилося перевірок наявності майна, не перевірялась наявність прав третіх осіб на майно, наявність заборгованості тощо.

Єдиною метою укладення фіктивних правочинів була спроба переоформлення документів щодо права встановлення тимчасових споруд на іншу юридичну особу, створену умисно зі схожою назвою незадовго до укладення угод.

Зазначав, що фальсифікація первинної документації проводилась в умовах протидії ОСОБА_1 скликанню загальних зборів, на яких його було відсторонено, було допущено помилки в переліку тимчасових споруд, і вказані обставини були досліджені судом, встановлені за даними відповідей на адвокатські запити ДМА КМДА, а також за даними фінансової звітності товариства. Зокрема товариством було подано до суду відомості стосовно виписок з банківських рахунків товариства, де відсутні будь-які операції щодо придбання тимчасових споруд, а також відсутні доходи від їх оренди, до дати укладення договору з власником ТОВ «Плесід Ларс», після чого товариство почало здавати тимчасові споруди у суборенду.

В результаті аналізу податкової та бухгалтерської звітності виявлено недоліки в бухгалтерському та податковому обліку, а саме сума, подана в фінансовому звіті малого підприємства за 2020 рік, поданого 16 лютого 2021 року, відображена некоректно, не мала підґрунтя, відсутні операції по банківським випискам та відсутні первинні документи, які б мали доводити наявність операції по придбанню основних засобів. В наданих банківських виписках та в електронному кабінеті інформація про придбання основних засобів відсутня, як і факт взяття на облік основних засобів.

Жодних документів, які б підтверджували реальність операцій та наявності у власності тимчасових споруд, відповідачами надано не було, тобто укладено очевидно фіктивні правочини.

Вказував, що на фіктивність правочинів вказує відсутність ідентифікації предмета договору. Інвентаризаційні номери майна відсутні, ідентифікація об`єкта договору є неможливою. Крім того, номери талонів, вказані у договорі, змінюються кожні 6 місяців. При укладенні договору ОСОБА_1 були використані номери талонів, починаючи з 2015 року, які не діяли і давно не використовувались. Інвентаризація має підтверджувати правомірність володіння активами. Відсутність відповідного договору купівлі-продажу або інших правовстановлюючих документів свідчить про відсутність права власності у товариства на майно. Будь-яке набуття майна юридичною особою має бути відображене у бухгалтерському обліку, такі записи відсутні з дати заснування компанії.

Особи, що здійснювали спробу вилучення майна, яке перебувало в оренді, а не у власності, з 2021 року так і не надали до суду жодного правовстановлюючого документу на майно. Тобто не підтверджено ні факту придбання, ні факту виготовлення тимчасових споруд. При цьому у тимчасових спорудах знаходилося майно третіх осіб - орендарів, їхні працівники.

Стверджував, що у даному випадку покупець і продавець діяли спільно без наміру настання реальних правових наслідків, що підтверджується відсутністю будь-яких дій щодо тимчасових споруд у наступні роки, оскільки єдиною дією, вчиненою відповідачами, була подача документів до ДМА КМДА щодо переоформлення паспортів прив`язки на тимчасові споруди та договорів щодо пайової участі. При цьому, навіть у разі реального продажу тимчасових споруд, це не є підставою для переоформлення дозвільної документації. Відповідачами створювалося враження для посадових осіб ДМА КМДА щодо правомірності переоформлення паспортів прив`язки та договорів щодо пайової участі шляхом створення компанії із майже ідентичною назвою з товариством, на яку намагалися здійснити таке переоформлення.

Під час апеляційного перегляду до участі в справі було залучене ТОВ «Плесід Ларс» в якості третьої особи без самостійних вимог.

15 жовтня 2026 року від імені директора ТОВ «Плесід Ларс» Коновал В.В. надійшли письмові пояснення по суті справи. В зв`язку з тим, що пояснення не були підписані особою, яка їх направила, відповідно до ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України їх було повернуто заявнику без розгляду.

11 червня 2026 року третя особа ОСОБА_1 , яким подано апеляційну скаргу, помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00055331590 від 13 грудня 2025 року, долученим до матеріалів справи 04 вересня 2026 року.

В зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «ДП «Державні лотереї» 04 вересня 2026 року звернулось до апеляційного суду з клопотанням про закриття провадження в справі.

Вирішуючи подане клопотання, апеляційний суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Оскільки у справі, що переглядається, ОСОБА_1 мав процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог, та оскільки спірні правовідносини щодо визнання недійсним договору застави рухомого майна та договору купівлі-продажу нерозривно пов`язані з особою ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ «ДП Державні Лотереї», правонаступництво в даному випадку не допускається.

За відсутності третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу у справі, в якій пов`язані з ним правовідносини не допускають правонаступництва, апеляційний суд позбавлений можливості здійснити перегляд справи у апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , тому апеляційне провадження у справі в частині померлої третьої особи ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

В судовому засіданні брали участь представники ТОВ «ДП Державні Лотереї» Войтович М.О. та ОСОБА_5 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, а також у режимі відеоконференції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, яка вважала апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», а також треті особи Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Плесід Ларс» явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, а ТОВ «Плесід Ларс» - на електронну пошту.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим, рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно поданої разом із позовом виписки з ЄДРПОУ щодо юридичної особи ТОВ «ДП Державні Лотереї», у відомостях щодо осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявності обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, зазначено, що керівник ОСОБА_1 відсторонений на підставі протоколу № 3 загальних зборів учасників від 13 квітня 2021 року; представником товариства є Толмачов В.В. як в.о. директора згідно протоколу № 3 загальних зборів учасників від 13 квітня 2021 року, який уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори тощо (а. с. 12 т. 1).

Видами економічної діяльності ТОВ «ДП Державні Лотереї» є 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний), 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 73.11 Рекламні агентства (а. с. 13 т. 1).

Згідно п. 9.7.22 Статуту ТОВ «ДП Державні Лотереї», затвердженого протоколом № 06/09/2019 загальних зборів учасників від 06 вересня 2019 року, до виключної компетенції загальних зборів належить надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 % відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (а. с. 70 т. 1), згідно п. 10.8.4 статуту, директор товариства у відповідності до чинного законодавства України та цього статуту розпоряджається майном товариства, здійснює будь-які правочини, в тому числі, але не виключно, значні правочини та інші юридичні акти без довіреності та без будь-яких обмежень, в тому числі і щодо суми правочинів (а. с. 71 т. 1).

Протоколом загальних зборів ТОВ «ДП Державні Лотереї» № 27/07 від 27 липня 2020 року уповноважено ОСОБА_1 , який на той час займав посаду директора ТОВ «ДП Державні Лотереї», підписати договір з ОСОБА_3 про надання ТОВ «ДП Державні Лотереї» поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 900 000 грн. (а. с. 227 - 228 т. 1).

28 липня 2020 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами п. 1.1, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1 якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в розмірі 1 900 000 грн. без ПДВ шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку позикодавця не пізніше ніж через 150 робочих днів з дати підписання даного договору на три календарних роки з дати підписання даного договору до моменту її повернення (а. с. 34 - 35 т. 1).

На а. с. 37 - 41 т. 1 знаходяться копії квитанцій з призначенням платежу «Надання поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 згідно договору № 1 від 28 липня 2020 року», а саме від 17 серпня 2020 року в сумі 50000 грн., від 21 серпня 2020 року в сумі 183000 грн., від 04 серпня 2020 року в сумі 38000 грн., від 12 серпня 2020 року в сумі 3000 грн., від 04 вересня 2020 року в сумі 222000 грн., від 09 вересня 2020 року в сумі 175000 грн., від 28 серпня 2020 року в сумі 140000 грн., від 01 вересня 2020 року в сумі 115000 грн., від 10 вересня 2020 року в сумі 783000 грн., від 13 серпня 2020 року в сумі 191000 грн.

17 лютого 2021 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1 складено довідку про балансову вартість тимчасових споруд (кіосків) вих. 17-02/2020-01, згідно якої балансова вартість тимчасових споруд (кіосків) 2 174 458,30 грн. станом на 17 лютого 2021 року не перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу 31 грудня 2020 року, що становить 4 504 200 грн. Відповідно до вищевикладеного зазначено, що директор товариства правомочний укладати та підписувати договір застави рухомого майна (тимчасових споруд, кіосків) без надання згоди загальними зборами ТОВ «ДП Державні Лотереї» відповідно до п. 9.7.22, п. 10.8.4 статуту товариства (а. с. 42 т. 1).

17 лютого 2021 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір застави рухомого майна, який забезпечує виконання заставодавцем зобов`язань, які виникають з договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 28 липня 2020 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний повернути на умовах договору фінансової допомоги, заставодержателю отримані кошти в розмірі 1 900 000 грн. з терміном повернення коштів 28 липня 2023 року або дострокового повернення за письмовою вимогою заставодержателя.

Згідно п. 2.1 договору, з метою забезпечення зобов`язань по договору фінансової допомоги заставодавець передає у заставу заставодержателю тимчасові споруди (кіоски) зі всіма правами на них та на їх документи, які були або будуть оформлені на заставодавця чи були набуті ним від попередніх власників, в кількості 155 шт., згідно з наведеним переліком, в якому вказано площу тимчасової споруди, адресу місцезнаходження, інвентаризаційний номер, а також змінну додаткову інформацію (а. с. 23 - 31 т. 1).

Згідно п. 2.2, 2.4.5 договору за взаємною згодою сторони оцінюють предмет застави в сумі 1 900 000 грн.; предмет застави належить заставодавцю на праві власності, прав у третіх осіб відносно предмету застави немає.

Згідно п. 5.3 договору, підписанням цього договору заставодавець надає згоду та не заперечує, що у випадку звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, заставодержатель набуває право від імені заставодавця продати предмет застави будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», при цьому ціною продажу предмета застави є сума заборгованості заставодавця перед заставодержателем за договором фінансової допомоги. Заборгованість заставодавця за договором фінансової допомоги вважається погашеною в день отримання заставодержателем від покупця за договором купівлі-продажу ціни вартості предмета застави в повному обсязі.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстровано за реєстровим № 648 (а. с. 31 т. 1), а також зареєстровано приватне обтяження у вигляді застави рухомого майна (а. с. 107 - 115 т. 1), із зазначенням розміру основного зобов`язання 1 900 000 грн. з терміном дії до 17 лютого 2026 року; звернення стягнення зареєстровано 12 березня 2021 року (а. с. 115 т. 1).

17 лютого 2021 року ОСОБА_3 склав нотаріально посвідчену заяву, згідно якої грошові кошти у розмірі 1 900 000 грн. станом на 28 липня 2020 року він позичив ТОВ «ДП Державні Лотереї» згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 28 липня 2020 року; директор ТОВ «ДП Державні Лотереї» ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що йому цей факт відомий та зрозумілий (а. с. 33 т. 1).

17 лютого 2021 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано акт передачі рухомого майна на зберігання (без права розпорядження), згідно якого заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у заставу тимчасові споруди (кіоски) зі всіма правами на них та на їх документи, які були чи будуть оформлені на заставодавця чи були набуті ним від попередніх власників, в кількості 155 шт. (а. с. 64 - 66 т. 2).

23 лютого 2021 року, 01 березня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «ДП Державні Лотереї» із вимогами про дострокове повернення наданої поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 900 000 грн. не пізніше 08 березня 2021 року та 16 березня 2021 року відповідно (а. с. 86, 88 т. 2), а 12 березня 2021 року направив повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (а. с. 57 - 67 т. 3).

02 квітня 2021 року зареєстровано ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», код ЄДРПОУ 44174487, основним видом діяльності якого є 73.11 Рекламні агентства, а також інші види діяльності: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.34 Оптова торгівля; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (а. с. 237 т. 1).

06 квітня 2021 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін до договору застави рухомого майна, у якому викладено п. 2.1 договору в новій редакції, у якій уточнено додаткову (змінну) інформацію до кожної споруди (а. с. 53 - 56 т. 2).

12 квітня 2021 року ОСОБА_3 (продавець), який є заставодержателем на підставі договору застави рухомого майна, посвідченого 17 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 648 між ОСОБА_3 та ТОВ «ДП Державні Лотереї», з одного боку, та ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» (покупець), уклали договір купівлі-продажу рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстровано за реєстровим № 924, за умовами п. 1.1 якого продавець як заставодержатель, діючи в порядку, передбаченому ст. 26, 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продав, а покупець купив тимчасові споруди (кіоски) зі всіма правами на них та на їх документи, які були або будуть оформлені на заставодавця чи були набуті ним від попередніх власників, в кількості 155 шт., згідно з наведеним переліком, в якому вказано площу тимчасової споруди, місцезнаходження, інвентаризаційний номер, а також змінну додаткову інформацію (а. с. 15 - 21 т. 1).

Згідно п. 1.2 договору, рухоме майно, право власності на яке передається за цим договором, належить заставодавцю ТОВ «ДП Державні Лотереї», та підтверджується на підставі інвентаризаційного опису необоротних активів, виданого заставодавцем 16 лютого 2021 року.

Згідно п. 3.1 договору продаж зазначеного рухомого майна вчиняється за суму, що становить 1 900 000 грн., які покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця протягом 13 днів з моменту підписання договору.

На підтвердження здійснення оплати за договором купівлі-продажу рухомого майна, укладеним ОСОБА_3 та ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрованим за реєстровим № 924, до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень № 4 від 13 квітня 2021 року на суму 350 000 грн., № 5 від 14 квітня 2021 року на суму 480 000 грн., № 6 від 14 квітня 2021 року на суму 300 000 грн., № 7 від 14 квітня 2021 року на суму 340 000 грн., № 8 від 15 квітня 2021 року на суму 430 000 грн. (а. с. 214 - 218 т. 1).

12 квітня 2021 року директором ТОВ «ДП Державні Лотереї» ОСОБА_1 зроблено нотаріально посвідчену заяву, згідно якої ним повідомлено, що він ознайомлений зі змістом ст. 26, 27, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; ТОВ «ДП Державні Лотереї» не має можливості виконати основне зобов`язання по договору фінансової допомоги № 1 від 28 липня 2020 року; ТОВ «ДП Державні Лотереї» відмовляється від наміру купити рухоме майно відповідно до договору застави, письмову вимогу ОСОБА_3 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання за договором фінансової допомоги з попередженням про звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», направлену на адресу місцезнаходження ТОВ «ДП Державні Лотереї» від 12 березня 2021 року - отримано 16 березня 2021 року; він, ОСОБА_1 , директор ТОВ «ДП Державні Лотереї», надає безумовну згоду ОСОБА_3 на звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмету застави будь-якій особі-покупцеві за заставною вартістю, а саме за 1 900 000 грн. в рахунок виконання зобов`язання за договором фінансової допомоги в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (а. с. 219 т. 1).

26 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12021100090001083, за змістом заяви 19 квітня 2021 року близько 21:45 невстановлені слідством особи, шляхом подачі підроблених документів до органів реєстрації, змінили директора ТОВ Державні Лотереї і таким чином вчиняють шахрайські дії по заволодінню майном товариства, чим можуть завдати збитків іншим учасникам. Крім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, шляхом укладення фіктивних договорів оренди з ТОВ «ДП Державні Лотереї», яке не є власником орендованого майна, тобто шляхом обману та зловживання довірою, заволоділи грошовими коштами, що належать до виплати на користь ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» та правами на вказане майно (а. с. 96 т. 2).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі № 760/17402/21, розглянувши клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження 12021100090001083, задовольнив клопотання, наклавши арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, що належить на праві власності ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», а саме на укомплектовані тимчасові споруди (кіоски) за місцем їх розташування (а. с. 97 - 111 т. 2). ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» є відповідальним зберігачем зазначеного майна на підставі акту приймання-передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 16 липня 2021 року, укладеного з Солом`янським УП ГУНП у м. Києві (а. с. 121 - 139 т. 2).

До позову долучено копію інвентаризаційного опису необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції), складеного одноособово директором ТОВ «ДП Державні Лотереї» ОСОБА_1 16 лютого 2021 року, згідно якого, ним виконано зняття фактичних залишків основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів, капітальних інвестицій, які обліковуються на субрахунку(ах) 1091, 1122. При інвентаризації встановлено наявність 155 тимчасових споруд (кіосків), розташованих у м. Києві за різними адресами, із зазначенням їх площі, року їх випуску - 2020 рік, додаткової інформації (змінної) щодо паспортів, інформаційних талонів, первісної та балансової вартості, суми зносу, строку корисного використання. Визначено фактичну вартість 2 269 000 грн. (а. с. 43 - 52 т. 1).

Також до позову долучено копію податкової декларації на прибуток підприємства ТОВ «ДП Державні Лотереї» за 2020 рік (а. с. 77 - 93 т. 1), копію фінансової звітності малого підприємства ТОВ «ДП Державні Лотереї» за 2019 - 2021 роки (а. с. 94 - 99 т. 1).

Крім того, до позову долучено супровідний лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), направлений 03 червня 2021 року вих. № 055-13296 на адвокатський запит від 25 травня 2021 року № 18329 щодо надання інформації; за результатами розгляду надано запитувану інформацію в табличному вигляді на 4 аркушах (а. с. 100 т. 1).

Додатками до супровідного листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03 червня 2021 року вих. № 055-13296 є перелік договорів пайової участі, із зазначенням адрес у м. Києві, із зазначенням назви ТОВ «ДП Державні Лотереї», а також термінів дії договорів (а. с. 101 - 106 т. 1).

Згідно висновку експерта № 15057 ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04 жовтня 2021 року за зверненням ТОВ «ДП Державні Лотереї» в порядку ст. 106 ЦПК України, судовий експерт, дослідивши статутні та реєстраційні документи ТОВ «ДП Державні Лотереї», протокол загальних зборів учасників ТОВ «ДП Державні Лотереї» № 06/09/2019 від 06 вересня 2019 року, протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «ДП Державні Лотереї» від 13 квітня 2021 року, договір оренди тимчасових споруд за № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року, договір застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, реєстровий № 648, договір купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року, реєстровий № 921, договір фінансової допомоги № 1 від 28 липня 2020 року з квитанціями про сплату, виписки банку про рух грошових коштів за період з липня 2019 року по березень 2019 року, довідку про балансову вартість тимчасових споруд від 17 лютого 2021 року, інвентаризаційний опис необоротних активів станом на 16 лютого 2021 року, бухгалтерську та фінансову звітність за 2012 - 2016, 2018 - 2020 роки, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2020 рік з додатками, позовну заяву, лист Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 03 червня 2021 року № 055-13296, дійшов висновку, що за відсутності первинних документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства, та за відсутності регістрів бухгалтерського обліку, в яких, відповідно, відображаються операції з придбання та результати інвентаризації, встановлена за Інвентаризаційним описом необоротних активів ТОВ «ДП Державні Лотереї» станом на 16 лютого 2021 року наявність у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї» тимчасових споруд, відображена у фінансовій звітності за 2020 рік, документально не підтверджується; встановити, чи перебували у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї» станом на лютий 2021 року тимчасові споруди, вказані у договорі застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 648, експерту не видається за можливе (а. с. 214 - 234а т. 2).

Третьою особою Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано пояснення у справі від 27 вересня 2022 року, згідно яких, Департамент надає адміністративні послуги, оформлює паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Укладення договорів пайової участі і оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд здійснюється Департаментом та належним власником (користувачем) відповідних тимчасових споруд. Можлива заміна власника/користувача тимчасових споруд внаслідок прийняття судом відповідного рішення (зокрема, в разі визнання недійсним договору купівлі-продажу) не впливає на права та обов`язки Департаменту (а. с. 198 т. 3).

Під час судового розгляду позивачем ТОВ «ДП Державні Лотереї» долучено до матеріалів справи копію договору оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року, сторонами якого зазначені ТОВ «ДП Державні Лотереї» та ТОВ «Плесід Ларс», за умовами п. 1.1 якого, предметом цього договору є надання орендодавцем в платне користування орендарю, на умовах договору оренди, тимчасові споруди, для виробничих цілей орендаря на визначений цим договором строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів, розмір та порядок сплати яких визначено у додатках, що є невід`ємними частинами цього договору. Майно, його кількість, комплектація та відновлювальна вартість визначені в специфікаціях в додатках, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, строк користування орендарем майном визначається в додатках до цього договору та починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (а. с. 89 - 90 т. 4).

Також до матеріалів справи долучено копію додатку № 1 до договору оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року, яким є специфікація № 1, за якою початок оренди: з дня підписання акту приймання-передачі майна, сторони погодили орієнтовну дату прийому-передачі майна: 02 лютого 2021 року.

У специфікації наведено перелік зі 145 тимчасових споруд, із зазначенням площі, інвентаризаційного номеру, ціни і суми (а. с. 91 - 94 т. 4).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ДП Державні Лотереї» зазначав про фіктивність договору застави від 17 лютого 2021 року та договору купівлі-продажу від 12 квітня 2021 року, посилаючись на те, що позивач не мав жодних тимчасових споруд у власності і відповідно не міг здавати їх в оренду, а тим більше відчужити чи передати у заставу, а також на наявність дефекту волі позивача на укладення договору застави, і на те, що передача 100 % основних засобів товариства у разі їхньої наявності у заставу потребувало би згоди загальних зборів учасників товариства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки стороною відповідачів не було доведено правомірності дій при укладенні оспорюваних договорів, належної перевірки обставин перебування майна у власності продавця, то відсутність волевиявлення позивача в особі його органу на укладання оспорюваних договорів та порушення порядку їх укладання є доведеною, а тому вони мають бути визнані недійсними. Оскільки майно не могло бути передано під забезпечення застави, такий договір по факту не може бути дійсним та діючим, а відповідно і як наслідок договір купівлі-продажу також.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено розбіжності між відомостями Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по кількості тимчасових споруд та номерах паспортів прив`язки та інформаційних талонів з відомостями, вказаними в договорі застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, договорі купівлі-продажу рухомого майна від 12 квітня 2021 року, інвентаризаційному описі необоротних активів від 16 лютого 2021 року, а також взято до уваги, що із 2019 року ТОВ «ДП Державні Лотереї» не отримувало доходів від здачі в оренду тимчасових споруд за даними виписки банку по рахунку, відкритому у ПАТ АБ «Укргазбанк», що додатково підтверджує відсутність тимчасових споруд у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї».

Разом із тим, суд першої інстанції не обґрунтував, які саме розбіжності ним було виявлено, та залишив поза увагою, що перелік тимчасових споруд, який є додатком до супровідного листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 червня 2021 року № 055-13296, фактично надано у відповідь на адвокатський запит, який в матеріалах справи відсутній, а із самої відповіді Департаменту зміст запитуваної адвокатом інформації, а отже і належність такої інформації до предмету доказування, з`ясувати неможливо.

Крім того, можливі допущені технічні описки в тексті деяких документів щодо реквізитів дозвільних документів на тимчасові споруди самі по собі не можуть свідчити про недійсність оспорюваних договорів застави та купівлі-продажу.

Також судом першої інстанції не враховано, що здача в оренду належного господарського підприємству майна є його правом, а не обов`язком, а тому відсутність доходів від здачі цього майна в оренду не є саме по собі доказом його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 179 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач заперечує наявність тимчасових споруд у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї», а натомість посилається на наявність у нього речового права оренди, на підтвердження чого позивачем у останньому судовому засіданні було надано договір оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року, укладений з ТОВ «Плесід Ларс».

Водночас, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що специфікація № 1, долучена до договору оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року, сторонами якого зазначені ТОВ «ДП Державні Лотереї» та ТОВ «Плесід Ларс», не містить жодних ідентифікуючих ознак тимчасових споруд, які за умовами вказаного договору мали передаватися в оренду від ТОВ «Плесід Ларс» до ТОВ «ДП Державні Лотереї», крім загального найменування - тимчасова споруда, площі кожної споруди, її інвентаризаційного номеру і ціни (а. с. 91 т. 4), що позбавляє суд можливості беззаперечно ідентифікувати це майно саме як тимчасові споруди, які в подальшому були передані у заставу на підставі договору від 17 лютого 2021 року, укладеного ТОВ «ДП Державні Лотереї» із ОСОБА_3 , зареєстрованого за № 648.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що перелік майна згідно специфікації № 1 до договору оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року містить лише 145 найменувань, в той час як у заставу було передано майно в кількості 155 тимчасових споруд.

Також суд першої інстанції не врахував, що за умовами п. 2.1 договору оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року строк користування орендарем майном визначається в додатках до цього договору та починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, проте такий акт приймання-передачі майна в матеріалах справи відсутній і не надано доказів його підписання сторонами договору оренди.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що у договорі оренди тимчасових споруд № 02/02-2021 від 02 лютого 2021 року відсутня інформація, на якій підставі орендодавцем набуто право власності на передане в оренду майно, а самі правовстановлюючі документи на вказані тимчасові споруди в матеріалах справи відсутні.

Також апеляційний суд враховує і погоджується з доречними запереченнями ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» у апеляційній скарзі, що копію зазначеного договору оренди долучено до матеріалів справи в останньому судовому засіданні 18 липня 2023 року в порушення процесуальних норм на стадії розгляду по суті. При цьому на обставини наявності у нього відповідного речового права ТОВ «ДП Державні Лотереї» у самому позові не посилалося взагалі.

За даних обставин, висновки суду першої інстанції, що відповідачі та інші учасники справи не скористались своїм правом, передбаченим ст. 81, 83 ЦПК України на подання будь-яких документальних підтверджень на спростування факту оренди тимчасових споруд, є процесуально некоректними і непослідовними.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції щодо перебування тимчасових споруд, які були передані у заставу за договором від 17 лютого 2021 року, а в подальшому відчужені за договором купівлі-продажу від 12 квітня 2021 року, у оренді ТОВ «ДП Державні Лотереї», є передчасними та помилковими і не ґрунтуються на доказах, наявних у справі.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладені відповідачами договір застави та договір купівлі-продажу містять ознаки фраудаторності, оскільки укладаючи спірний правочин, відповідачі вдалися до використання належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди позивачу.

Водночас, суд першої інстанції не обґрунтував, в чому така шкода полягає, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що вчинення оспорюваних договорів, навпаки, дозволило ТОВ «ДП Державні Лотереї» врегулювати питання щодо виконання зобов`язання з повернення ОСОБА_3 фінансової допомоги у розмірі 1 900 000 грн., отриманої згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 28 липня 2020 року, і внаслідок укладення договорів ця заборгованість була погашена.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у період з січня 2021 року по 13 квітня 2021 року було вчинено ряд дій, спрямованих на переоформлення дозвільної документації (інформаційних талонів та паспортів прив`язки тимчасових споруд) на підставі оспорюваних договорів на інше товариство, що могло бути розцінене судом як прояв заподіяння шкоди, позивач не звернув уваги, а суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що інформаційні талони та паспорти прив`язки, які видаються Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), є документами, які підтверджують легітимність розміщення тимчасових споруд, на підставі заяв їх власників/користувачів, а отже переоформлення дозвільних документів є логічним та послідовним наслідком зміни власника таких споруд і саме по собі не порушує права позивача.

Суд першої інстанції також не звернув уваги, що ТОВ «ДП Державні Лотереї» не визначилося із підставами позову, заявивши взаємовиключні підстави позову, а саме, зазначаючи про відсутність у нього права власності на тимчасові споруди, одночасно посилалося на наявність дефекту волі товариства на укладення договору застави, оскільки передача 100 % основних засобів товариства у разі їх наявності у заставу потребувало б згоди загальних зборів учасників товариства.

Разом із тим, зазначені доводи позивача спростовуються довідкою про балансову вартість тимчасових споруд (кіосків) вих. 17-02/2020-01 від 17 лютого 2021 року, складеною ТОВ «ДП Державні Лотереї» в особі директора ОСОБА_1, згідно якої балансова вартість тимчасових споруд (кіосків) 2 174 458,30 грн. станом на 17 лютого 2021 року не перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу 31 грудня 2020 року, що становить 4 504 200 грн., і відповідно до вищевикладеного зазначено, що директор товариства правомочний укладати та підписувати договір застави рухомого майна (тимчасових споруд, кіосків) без надання згоди загальними зборами ТОВ «ДП Державні Лотереї» відповідно до п. 9.7.22, п. 10.8.4 статуту товариства (а. с. 42 т. 1).

Апеляційний суд враховує, що у висновку експерта № 15057 ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за результатами проведення судово-економічної експертизи від 04 жовтня 2021 року експерт дійшов висновку, що встановити, чи перебували у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї» станом на лютий 2021 року тимчасові споруди, вказані у договорі застави рухомого майна від 17 лютого 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 648, експерту не видається за можливе.

Водночас, такий висновок експертом зроблено за відсутності первинних документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства, та за відсутності регістрів бухгалтерського обліку, в яких, відповідно, відображаються операції з придбання та результати інвентаризації, і водночас у висновку не стверджувалось категорично про відсутність зазначених тимчасових споруд у власності ТОВ «ДП Державні Лотереї».

Також апеляційний суд враховує, що слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/17402/21, розглянувши клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження 12021100090001083 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому), ухвалою від 08 липня 2021 року задовольнив клопотання, наклавши арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження та розпорядження на майно, що належить на праві власності ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», а саме на укомплектовані тимчасові споруди (кіоски) за місцем їх розташування (а. с. 97 - 111 т. 2). ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» є відповідальним зберігачем зазначеного майна на підставі акту приймання-передачі речових доказів на відповідальне зберігання від 16 липня 2021 року, укладеного з Солом`янським УП ГУНП у м. Києві (а. с. 121 - 139 т. 2).

Не погоджуючись із даною ухвалою, ТОВ «ДП Державні Лотереї» подало апеляційну скаргу, в якій стверджувало, що договори щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою на розміщення тимчасових споруд та паспорти прив`язки тимчасових споруд в частині зміни власника не переоформлювалися, а відтак власником арештованого майна залишається «ДП Державні Лотереї», і накладений арешт перешкоджає здійснювати ТОВ «ДП Державні Лотереї» свою господарську діяльність, що може спричинити за собою збитки товариству.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ДП Державні Лотереї» було залишено без задоволення, а ухвалу судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі № 760/17402/21 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100324830).

Наведені обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції.

При цьому, встановивши ознаки фіктивності правочину, суд першої інстанції формально послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі 563/1449/16-ц, однак фактично їх не застосував, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Натомість, у справі, що переглядається, вчинялися реальні дії на виконання оспорюваних договорів, в тому числі перераховувалися кошти, передавалося майно, титульним власником якого на даний час є відповідач ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ».

Договір застави був укладений повноважним керівником ТОВ «ДП Державні Лотереї» та ОСОБА_3 у встановленій письмовій формі, нотаріально посвідчений, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір купівлі-продажу був укладений заставодержателем ОСОБА_3 та повноважним керівником ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» у встановленій письмовій формі, нотаріально посвідчений, сторонами виконані всі права та обов`язки за ним, повністю оплачена ціна договору, доказом чого є платіжні доручення, майно передано, поведінка сторін засвідчує волю на настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «ДП Державні Лотереї» є передчасними та помилковими, зробленими в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, таке судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Разом із тим, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», що твердження суду про рейдерське захоплення активів товариства як єдину мету укладення оспорюваних договорів є незаконним та необґрунтованим припущенням, з огляду на відсутність таких висновків у мотивувальній частині рішення.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ», що справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції, з огляду на те, що місцезнаходженням одного із відповідачів ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» є м. Київ вул. Велика Васильківська 13/1 у Печерському районі м. Києва, що відповідає територіальній юрисдикції Печерського районного суду м. Києва та узгоджується із вимогами ч. 16 ст. 28 ЦПК України щодо права позивача на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа.

Також є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» в частині порушення правил об`єднання позовних вимог, передбачених ст. 188 ЦПК України.

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися у належності особі, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 461/606/18 (провадження № 61-5655св19)).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У такий спосіб Верховний Суд запровадив певний алгоритм, який полягає в тому, що хоча кожна з наведених складових (а) відсутність у позивача права або законного інтересу; б) відсутність їх порушення; в) відсутність їх порушення саме відповідачем; г) обрання неналежного та/або неефективного способу захисту позивачем) і є самостійною підставою для відмови в позові, однак їх застосування судом можливо виключно за наявності позитивної відповіді на попереднє питання.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Так, відсутність порушеного права чи законного інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови судом у задоволенні позову, причому суду не потрібно вдаватися до перевірки обраного способу захисту або суті спору, якщо порушення не доведено. Це підтверджено практикою Верховного Суду, яка наголошує, що для звернення до суду обов`язково має бути наявне суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, і його відсутність унеможливлює захист (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи по суті позов ТОВ «ДП Державні Лотереї», апеляційний суд виходить як із недоведеності позивачем наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваних правочинів недійсними, так і з недоведеності порушення цими правочинами його прав та законних інтересів, що є підставою для відмови в позові.

Крім того, апеляційний суд враховує взаємовиключність підстав позову, а саме, ТОВ «ДП Державні Лотереї», зазначаючи про відсутність у нього права власності на тимчасові споруди, одночасно посилалося на наявність дефекту волі товариства на укладення договору застави, оскільки передача 100 % основних засобів товариства у разі їх наявності у заставу потребувало б згоди загальних зборів учасників товариства.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача ТОВ «ДП ЛОТОРЕЇ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6810 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ЛОТОРЕЇ» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» в позові до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ЛОТОРЕЇ, треті особи Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Плесід Ларс» про визнання недійсними договору застави рухомого майна та договору купівлі-продажу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні Лотереї» (Одеська область м. Одеса, Фонтанська дорога, 71 оф. 217 код ЄДРПОУ 38241581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ЛОТОРЕЇ» (м. Київ вул. Велика Васильківська 13/1 код ЄДРПОУ 44174487) судовий збір у розмірі 6810 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua