Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №363/7340/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/7340/25

провадження № 22-ц/824/12243/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Кошель К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , солідарний боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 , на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року в складі судді Баличевої М. Б.,

установив:

03.12.2025 боржниця ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. щодо незняття арешту з рахунку заявниці, відкритому в АБ «Укргазбанк» на її ім`я.

На обґрунтування доводів скарги зазначала, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року (справа №363/1344/23) стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 439 570,50 доларів США (16 070 697,50 грн за курсом НБУ).

28.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №363/1344/23 виданого Вишгородським районним судом Київської області 26.04.2024 та винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення; арешт накладено на всі рахунки без перевірки їх цільового призначення, у тому числі рахунок, який має спеціальний режим використання - для зарахування заробітної плати та аліментів.

29.05.2024 приватний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку з поновленням строку апеляційного оскарження та відкриттям апеляційного провадження. .

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 170,50 доларів США як 3% річних за невиконання зобов`язання; 150 150 доларів США - неустойки у розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов`язання, а також 8 250 доларів США штрафу у розмірі 3% від суми боргу, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням зазначеного, абзац другий резолютивної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року викласти в наступній редакції. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 275 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ (за 1 долар США - 36,56 грн) складає 10 054 000 грн.

17.09.2025 приватний виконавець виніс взаємовиключні процесуальні документи: постанову про зняття арешту з коштів боржника на підставі постанови апеляційного суду; постанову про зміну реєстраційних дій; постанову про повторне накладення арешту/поновлення провадження; постанову про арешт майна.

ОСОБА_1 вважала, що приватний виконавець мав закрити чинне провадження і діяти лише після отримання нового виконавчого листа. Натомість приватний виконавець Телявський А. М. самовільно вніс зміни до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, чим порушив вимоги ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

22.09.2025 боржник подав заяву про зняття арешту із зарплатного рахунку з додаванням довідки А Б «Укргазбанк» №5-28/638/2025 від 18.09.2025, що підтверджує, що рахунок НОМЕР_1 відкрито для зарахування заробітної плати, а також виписки з банку, з якої вбачається, що на цей рахунок надходять виключно заробітна плата та аліменти на дітей.

22.09.2025 приватний виконавець виніс постанову про зняття арешту з коштів боржника, вказавши рахунок таким, що має спеціальний режим використання.

22.09.2025 приватний виконавець виніс постанову про скасування процесуального документу та постанову про повторне накладення арешту на той самий рахунок.

ОСОБА_1 зазначала, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

За зверненням ОСОБА_1 арешт коштів з рахунку для отримання грошових коштів ( заробітна плата та аліменти) не був знятий державним виконавцем.

Щодо строку подання скарги ОСОБА_1 зазначала, що бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арешту з рахунку є триваючим порушенням, тому строк не є пропущеним.

Одночасно подала клопотання, в якому просила визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Посилаючись на наведене просила:

визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця приватного округу м. Києва Телявського А.М. щодо незняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «Укргазбанк» на ОСОБА_1 ;

зобов`язати приватного виконавця приватного округу м. Києва Телявського А. М. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «Укргазбанк», який накладений постановою приватного виконавця управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Телявським А. М. від 22 вересня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 про арешт коштів боржника;

зобов`язати приватного виконавця приватного округу м. Києва Телявського А. М. закрити виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. та зобов`язання вчинити дії. Скаргу залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 22.09.2025 звернулася до приватного виконавця Телявського А. М. із заявою про зняття арешту з рахунку, та у відповідь на заяву виконавець виніс постанову про зняття арешту, визнавши рахунок таким, що має спеціальний режим використання. Однак цього ж дня приватний виконавець виніс постанову про скасування зазначеного процесуального документа та постанову про накладення арешту на той самий рахунок. ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права у день винесення постанови - 22.09.2025 року. Відповідно, встановлений ст.449 ЦПК України 10-денний строк на оскарження сплив 02.10.2025. Скарга на дії виконавця була подана до суду 21.11.2025.

Звертаючись до суду із клопотання про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 вказала, що причиною пропуску строку є юридична невизначеність та наявність різної судової практики щодо моменту початку перебігу строку на оскарження постанов приватного виконавця при накладенні арешту на рахунки. Вона не є юристом і добросовісно керувалась правовими позиціями Верховного Суду та консультаціями з інтернету, в яких арешт коштів боржника визнається триваючим порушенням, а тому вважала, що строк звернення не обмежений з моменту винесення постанови. Крім того, вона не мала фактичної можливості найняти юриста, оскільки її банківські рахунки були заблоковані. На її утриманні перебувають малолітні діти, що додатково не давало можливості оперативної підготовки скарги без сторонньої допомоги. У період, коли мав подаватися документ, в Житомирській області де вона мешкає, діяли постійні відключення електроенергії, що позбавляло її можливості користуватися інтернетом.

Суд критично оцінив доводи скаржниці, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку, та не вбачав підстав для його задоволення. Посилання на те, що арешт коштів боржника є триваючим порушенням, є безпідставними, оскільки постанова приватного виконавця про накладення арешту на рахунки є документом, правові наслідки якого настають з моменту її винесення, а тому строк на її оскарження обчислюється саме з цього моменту, а не є необмеженим у часі.

Доводи про юридичну невизначеність та різну судову практику не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку, оскільки незнання норм права чи їх неправильне тлумачення не звільняє особу від обов`язку дотримання процесуальних строків. Посилання на відсутність можливості залучення юриста, наявність на утриманні малолітніх дітей, а також перебої з електропостачанням не підтверджують об`єктивної неможливості своєчасного звернення до суду, оскільки не позбавляли скаржницю можливості подати скаргу у встановлений законом строк у будь-який доступний спосіб.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені заявницею причини пропуску процесуального строку не є поважними, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Оскільки суд не вбачав підстав для поновлення процесуального строку для звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця та зобов`язання вчинити дії, то дана скарга залишається без розгляду та повертається заявниці.

Суд роз`яснив, що залишення скарги без розгляду не позбавляє заявницю права повторно звернутись з цієї скаргою, з поданням відповідно до ч. 1 ст. 127, ст. 449 ЦПК України клопотання про поновлення строку для подання скарги у виконавчому провадженні за правилами ч. 2 ст. 449 ЦПК України.

19.05.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року та направити справу до цього суду для розгляду скарги по суті в іншому складі суду.

Зазначила, що скарга стосується триваючого правопорушення , атому строк оскарження не є пропущеним. Арешт накладено на зарплатний рахунок, що унеможливлює нормальне існування заявниці та її малолітніх дітей. Відмова у поновленні строку за таких обставин є непропорційною та суперечить принципу справедливого балансу між процесуальною дисципліною та правом на захист порушеного права.

Суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, що порушує право на доступ до суду, не врахував сукупності поважних причин пропуску строку та незаконність арешту зарплатного рахунку та аліментів.

08.07.2026 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в її задоволенні відмовити в повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Зазначив, що ОСОБА_1 дізналась про порушене право, а саме про відмову у знятті арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» 30 вересня 2025 року, відтак, повинна була звернутися зі скаргою до суду у строк до 10 жовтня 2025 року включно, натомість остання звернулась до суду лише 21 листопада 2025 року та пропустила строк на звернення.

Вважає, що дане порушення не є триваючим, оскільки воно пов`язане з прийняттям приватним виконавцем конкретного рішення - наданням відповіді від 30 вересня 2025 року №9048 про відмову у знятті арешту з рахунку. Саме з моменту отримання цієї відповіді особа дізналася про можливе порушення свого права.

У даному випадку скаржником не наведено жодних доказів існування обставин, які б унеможливлювали звернення до суду у встановлений десятиденний строк. Посилання ж виключно на необізнаність у судовій практиці або порядку оскарження фактично свідчить про недбале ставлення до реалізації власних процесуальних прав, що не може покладатися в основу поновлення строку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року (справа №363/1344/23) стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 439 570,50 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ (за 1 долар США - 36,56грн.) складає 16 070 697,50грн.

28.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №363/1344/23, виданого Вишгородським районним судом Київської області 26.04.2024, боржник - ОСОБА_1 ; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року.

29.05.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. при примусовому виконанні виконавчого листа №363/1344/23 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 н а користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 439 570,50 доларів, що в еквівалента за офіційним курсом НБУ складає 16 070 697,50 грн, виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6 170,50 доларів США як 3% річних за невиконання зобов`язання; 150 150 доларів США - неустойки у розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов`язання, а також 8 250 доларів США штрафу у розмірі 3% від суми боргу, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. З урахуванням зазначеного, абзац другий резолютивної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року викласти в наступній редакції. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 275 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ (за 1 долар США - 36,56 грн) складає 10 054 000 грн.

17.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. виніс постанову про зняття арешту з у сіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1

17.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. виніс постанови:

про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей , що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 302 500 доларів США;

про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди, витрат виконавчого провадження 302 500 дол. США та 5 103,78 грн.

22.09.2025 ОСОБА_1 подала заяву про зняття арешту з зарплатного рахунку з додаванням довідки А Б «Укргазбанк» №5-28/638/2025 від 18.09.2025 про цільове призначення рахунку, а також виписки по рахунку.

22.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. виніс постанову про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АБ «Укргазбанк», що належить боржнику ОСОБА_1

22.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. виніс постанову про скасування документу «Постанова про зняття арешту з коштів» від 22.09.2025, що видав ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа №363/1344/23.

22.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А. М. виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей , що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 302 500 доларів США.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії приватного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність приватного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Бездіяльність, як порушення, має триваючий характер. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Верховний Суд у постановах від 25 березня 2020 року в справі №175/3995/17-ц та від 10 січня 2022 року в справі №908/5303/15 також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Отже, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим порушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 26 березня 2025 року в справі №910/1114/21.

З огляду на висновки, викладені у вказаних постановах Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що арешт на майно боржника, що продовжує існувати за відсутності обставин, які виправдовують мету його існування, створює триваюче порушення прав заявника як власника майна, що утримується під арештом.

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. щодо не зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «Укргазбанк» на ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання щодо визначення складу суду не віднесено до компетенції апеляційного суду, а тому вимога апеляційної скарги про направлення розгляду справи для розгляду справи в іншому складі суду задоволенню не підлягає.

З огляду на висновок апеляційного суду щодо результатів вирішення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення справи.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.10.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук