Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №752/30967/21 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 752/30967/21

апеляційне провадження № 22-ц/824/15973/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Слободянюк А.В. від 21 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 21 квітня 2021 року суму боргу в розмірі еквівалентній 12 000 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, 3% річних в розмірі еквівалентному 264 долари 33 центи США за курсом НБУ на день виконання рішення, штраф в розмірі еквівалентному 4 000 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 5 190 грн 68 коп.

16 червня 2026 року представник ОСОБА_3 - Ступак Т.О. подав заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_3 - Ступак Т.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що оскільки позов ОСОБА_3 задоволено, то з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн, які є доведеними і обґрунтованими. Суд також дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач не скористався своїм правом та не доводив неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Скаржник зазначає, що позивач не заявив попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу у першій заяві по суті справи, а заява про зміну предмета позову, яка містила такий розрахунок, не була прийнята судом. Суд не врахував заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим часом.

Вказує, що про збільшення витрат із 25 000 грн до 50 000 грн відповідач дізнався лише з додаткового рішення, при цьому відповідні письмові заяви у матеріалах справи відсутні, а висновки суду суперечать змісту основного рішення.

Зазначає, що не отримував заяви про ухвалення додаткового рішення та не був повідомлений про судове засідання, унаслідок чого був позбавлений можливості подати заперечення щодо розміру витрат.

Крім того, ставить під сумнів достовірність додаткової угоди та акта виконаних робіт від 13 червня 2026 року, посилаючись на перебування позивача за межами України, що, на його думку, свідчить про штучне створення цих документів і зловживання процесуальними правами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до повторення заперечень, які вже були заявлені щодо орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Вказує, що первісно орієнтовний заявлений розмір витрат на правничу допомогу було визначено у сумі 25 000 грн, виходячи з очікуваної участь адвоката в одному судовому засіданні та середнього обсягу підготовчої роботи. Збільшення фактичного розміру витрат порівняно з попереднім орієнтовним розрахунком саме по собі не свідчить про порушення вимог процесуального закону, якщо остаточний розмір витрат підтверджений належними доказами та відповідає критеріям. У ході розгляду справи її складність зросла, відбулася більша кількість судових засідань, опонент неодноразово подавав нові клопотання, заяви про відкладення розгляду справи, що потребувало додаткової підготовки адвоката, підготовки заперечень, правових аналізів і додаткових пояснень.

Також вказує, що справа перебувала на новому розгляді в суді першої інстанції після касаційного перегляду, тому позивач у перших заявах по суті під час нового розгляду, а саме у відповіді на відзив та заяві про уточнення позовних вимог заявив орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, що відповідає вимогам статті 134 ЦПК України.

Зазначає, що суд першої інстанції врахував складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, кількість і зміст підготовлених та поданих до суду процесуальних документів, надані усні пояснення, участь представника позивача у судових засіданнях, тривалість розгляду справи, а також процесуальну поведінку сторони відповідача, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з викладених в ній підстав.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 26 вересня 2022 року між адвокатом Ступак Т.О. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 26-09-2022.

13 серпня 2025 року між адвокатом Ступак Т.О. та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 26-09-2022 від 26 вересня 2022 року, пунктом 1 якої визначено, що у відповідності до умов договору про надання правової допомоги вартість послуг адвоката за розгляд справи № 752/30967/21 в суді першої інстанції (за новим розглядом), в тому числі складання, оформлення та подання процесуальних заяв, складає 25 000 грн.

13 червня 2026 року між адвокатом Ступак Т.О. та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 26-09-2022 від 26 вересня 2022 року, пунктом 1 якої визначено, що у відповідності до умов договору про надання правової допомоги вартість послуг адвоката за розгляд справи № 752/30967/21 в суді першої інстанції (за новим розглядом), в тому числі складання, оформлення та подання процесуальних заяв, складає 7-10% від суми стягнення, а саме 50 000 грн.

В акті приймання-передачі виконаних робіт від 13 червня 2026 року та детальному описі робіт (надання послуг) наведений перелік послуг, загальною тривалістю 36 годин, а саме: супроводження клієнта у справі в суді першої інстанції (перегляд після касаційного розгляду): від підготовки пакетів документів до одержання рішення у суді першої інстанції: ознайомлення з матеріалами справи після повернення її на новий розгляд, аналіз постанови Верховного Суду та визначення правової позиції; правовий аналіз судової практики Верховного Суду щодо договорів позики, валютних зобов`язань, застосування статті 625 ЦК України та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; консультування клієнта, узгодження правової позиції та стратегії ведення справи; підготовка та подання основних процесуальних документів: відповідь на відзив та заяви про зміну предмету позову (уточнення позовних вимог) із проведенням розрахунків та аналізом доводів сторони відповідача; підготовка процесуальних заяв та клопотань під час нового розгляду справи; підготовка до судових засідань, аналіз доказів та матеріалів справи перед кожним засіданням; участь (прибуття) у судові засідання суду першої інстанції 8 жовтня 2025 року, 28 січня 2026 року, 31 березня 2026 року, 10 червня 2026 року, надання пояснень, підтримання позовних вимог, реагування на доводи відповідача; підготовка до судових дебатів та формування остаточної правової позиції; моніторинг руху справи; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витратна професійну правничу допомогу; отримання рішення суду, яке набрало законної сили; пред`явлення рішення суду до виконання.

Відповідно до рахунку-фактури № б/н від 13 червня 2026 року, вартість послуг з надання правничої допомоги за про надання правової допомоги № 26-09-2022 від 26 вересня 2022 року становить 50 000 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з відповідача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений розмір витрат підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою, актом приймання-передачі виконаних робіт, рахунком-фактурою та детальним описом наданих послуг. При цьому суд зазначив, що відповідач не скористався правом доведення неспівмірності заявлених витрат, а тому підстав для зменшення їх розміру немає.

Однак із такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитися не можна.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною четвертою статті 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на необхідності дотримання принципів змагальності та диспозитивності під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також оцінки відповідних доказів і доводів сторін.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2026 року у справі № 361/10300/21, зокрема, підтримано висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в частині, яка істотно перевищувала попередній розрахунок, оскільки заявник не довів неможливості передбачити такі витрати на час його подання.

Як убачається з матеріалів справи, 13 серпня 2025 року між позивачем та адвокатом Ступак Т.О. укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 26 вересня 2022 року, відповідно до якої загальну вартість послуг адвоката за новий розгляд справи № 752/30967/21 у суді першої інстанції погоджено в розмірі 25 000 грн.

У відповіді на відзив, поданій у серпні 2025 року, представник позивача заявила про необхідність стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 25 000 грн, на підтвердження чого надала відповідні документи.

Крім того, як установлено зі змісту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року, у судовому засіданні представник позивача також просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, зазначивши, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Натомість, 13 червня 2026 року, тобто наступного дня після ухвалення рішення по суті спору, між позивачем та його представником укладено нову додаткову угоду, якою загальну вартість правничої допомоги збільшено до 50 000 грн.

В обґрунтування такого збільшення представник позивача посилалася на те, що під час нового розгляду справи фактичний обсяг наданої правничої допомоги перевищив прогнозований, виникла необхідність підготовки додаткових процесуальних документів, аналізу судової практики, участі в більшій кількості судових засідань, ніж передбачалося під час укладення попередньої додаткової угоди.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що станом на 12 червня 2026 року, коли судом було ухвалено рішення по суті спору, представнику позивача вже були відомі фактична кількість проведених судових засідань, їх тривалість, зміст поданих процесуальних документів та загальний обсяг виконаної роботи.

Незважаючи на це, безпосередньо під час розгляду справи представник позивача продовжувала заявляти до відшкодування витрати в розмірі 25 000 грн.

Отже, наведені представником позивача обставини самі по собі не підтверджують неможливості передбачити збільшення відповідних витрат, а погодження сторонами договору нового розміру гонорару після ухвалення рішення по суті спору не є безумовною підставою для покладення додаткових витрат на відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого розміру витрат, колегія суддів також ураховує фактичний обсяг наданої правничої допомоги під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача подавалися заява про ознайомлення з матеріалами справи, відповідь на відзив, заява про зміну предмета позову, заперечення щодо відповідних процесуальних питань, додаткові пояснення та розрахунки.

Водночас, у наданому детальному описі робіт адвокатом зазначено загальну тривалість надання правничої допомоги 36 годин, із яких 7 годин віднесено до участі в судових засіданнях, а ще 5 годин - до підготовки до них.

Разом із тим, згідно з відомостями про фактичний перебіг судового розгляду судове засідання 8 жовтня 2025 року тривало з 10 год 11 хв до 10 год 18 хв, а засідання 31 березня 2026 року - з 11 год 25 хв до 12 год 00 хв. Судові засідання 3 грудня 2025 року, 28 січня 2026 року та 12 травня 2026 року не відбулися з різних причин, у тому числі у зв`язку з клопотаннями представників сторін та відсутністю електропостачання.

При цьому колегія суддів ураховує, що правнича допомога не обмежується безпосередньою участю адвоката в судовому засіданні та може включати підготовку до нього, прибуття до суду, очікування початку розгляду й інші необхідні дії. Однак наведені обставини підлягали оцінці судом першої інстанції при визначенні співмірності заявлених витрат із фактичним обсягом наданих послуг.

Крім того, детальний опис робіт містить окремі взаємопов`язані послуги, зокрема ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовку процесуальних документів та підготовку до судових засідань. Саме по собі зазначення цих дій окремими позиціями не свідчить про необґрунтованість витрат, проте вимагає оцінки їх фактичного змісту та недопущення подвійного врахування однієї й тієї самої роботи.

Також до опису включено підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 2 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22, підготовка заяви про розподіл судових витрат спрямована на реалізацію процесуального права сторони щодо їх відшкодування, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають окремій компенсації, як витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом спору по суті.

Крім того, до опису робіт, складеного 13 червня 2026 року, включено й отримання судового рішення, яке набрало законної сили, хоча на зазначену дату рішення від 12 червня 2026 року ще не набрало законної сили.

Наведені обставини додатково свідчать про необхідність критичної оцінки детального опису робіт та не дають підстав беззастережно визнати весь зазначений у ньому обсяг послуг фактично виконаним і необхідним для розгляду справи.

Заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції заперечень відповідача проти розміру заявлених витрат.

Так, зі змісту рішення від 12 червня 2026 року вбачається, що представник відповідача ще під час розгляду справи по суті заперечувала проти відшкодування 25 000 грн витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та витраченим адвокатом часом, а також на невідповідність окремих послуг фактичним обставинам розгляду справи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність заперечень відповідача щодо заявлених витрат не повною мірою відповідає матеріалам справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України щодо зменшення неспівмірних витрат за клопотанням іншої сторони та частини четвертої статті 141 ЦПК України щодо можливості відмови у відшкодуванні істотного перевищення попереднього розрахунку регулюють різні підстави визначення суми витрат, яка підлягає покладенню на іншу сторону.

Тому відсутність окремого клопотання відповідача про зменшення остаточно заявлених витрат не виключала обов`язку суду перевірити обґрунтованість їх збільшення порівняно з попереднім розрахунком.

Колегія суддів також виходить із того, що домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару є обов`язковою для сторін відповідного договору, однак не створює безумовного обов`язку іншого учасника справи компенсувати всі погоджені ними витрати незалежно від критеріїв їх дійсності, необхідності, розумності та співмірності.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів ураховує, що правнича допомога позивачу під час нового розгляду справи фактично надавалася, що підтверджується матеріалами справи та поданими адвокатом процесуальними документами. Отже, підстав для повної відмови у відшкодуванні відповідних витрат немає.

Водночас заявлений до відшкодування розмір 50 000 грн удвічі перевищує попередній розрахунок витрат, а надані представником позивача пояснення та докази не підтверджують неможливості передбачити таке збільшення на час подання попереднього розрахунку.

За таких обставин, ураховуючи характер спору, його складність, фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, тривалість судового розгляду, процесуальну поведінку сторін, заперечення відповідача та положення частини четвертої статті 141 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в частині перевищення попередньо заявленої суми 25 000 грн.

Разом із тим, зважаючи на фактичне здійснення адвокатом представництва інтересів позивача, підготовку процесуальних документів, участь у судовому розгляді та погоджений сторонами первісний розмір гонорару за новий розгляд справи, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у розмірі 25 000 грн.

Посилання скаржника на ненадсилання йому заяви про ухвалення додаткового рішення та неповідомлення про її розгляд підлягають оцінці з урахуванням положень частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України, які допускають вирішення питання виключно про судові витрати без повідомлення учасників справи. При цьому матеріали справи містять докази направлення копії заяви безпосередньо відповідачу.

Не можуть бути прийняті як достатня підстава для висновку про недостовірність поданих документів і доводи скаржника про неможливість підписання позивачем додаткової угоди та акта приймання-передачі виконаних робіт від 13 червня 2026 року з огляду на його перебування за межами України, оскільки таких доказів матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції, стягнувши з відповідача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, не надав належної оцінки істотному перевищенню заявленої до відшкодування суми порівняно з попереднім розрахунком, не перевірив обґрунтованості такого збільшення з урахуванням фактичного обсягу виконаних адвокатом робіт та не врахував відповідних заперечень відповідача.

Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим додаткове рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 25 000 грн, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2026 року змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з 50 000 гривень до 25 000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: