Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №719/339/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 719/339/26

Провадження №22-ц/822/1822/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулядни М. І., Одинака О. О.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 30 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Вербіцька М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 03.01.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1492-3345, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредит у розмірі 2000,00 грн на строк 365 календарних днів, базовий період складає 28 календарних днів, перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо у поточному базовому періоді позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми кредиту (тобто позичальником здійснено дострокове повернення кредиту) перебіг базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань позичальника за договором. Якщо у позичальника відсутня будь-яка заборгованість за договором, то в дату отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит у порядку, передбаченому п. 4.5. цього договору, починається перебіг нового базового періоду, за виключенням випадку, якщо у позичальника наявна заборгованість зі сплати процентів, комісії або суми кредиту, у такому разі перебіг базового періоду продовжується відповідно до умов договору. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору, з кінцевим терміном повернення 02.01.2026.

В подальшому, 07.01.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

19.01.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 600 грн.

04.02.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

09.04.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 400 грн.

09.05.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 5 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600 грн.

23.07.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали додаткову угоду № 6 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1492-3345 від 03.01.2025 станом на 02.03.2026 заборгованість за основною сумою боргу складає 9617,13 грн, залишок за відсотками – 8663,17 грн та заборгованість за процентами річних на підставі 625 ЦК – 5020,57 грн.

Просило стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1492-3345 від 03.01.2025 в розмірі 23 300,87 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 30 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1492-3345 від 03.01.2025 у розмірі 14 700,87 грн, з яких – 9 617,13 грн – тіло кредиту та 5 083,74 грн – відсотки за користування кредитом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів і наявності непогашених зобов`язань зі сплати тіла кредиту та договірних процентів. Водночас суд установив, що передбачені пунктом 8.2 договору 73000% проценти річних є відповідальністю за прострочення відповідно до статті 625 ЦК України та не підлягають стягненню за період дії воєнного стану з огляду на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Установивши, що кредитор зарахував частину сплачених відповідачкою коштів у загальному розмірі 3579,43 грн на погашення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд першої інстанції відніс зазначену суму в рахунок погашення заборгованості за договірними процентами, унаслідок чого встановив їх непогашений залишок у сумі 5083,74 грн (8663,17 грн – 3579,43 грн).

На зазначене рішення суду позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначеного судом розміру заборгованості та судового збору, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 23 300,87 грн заборгованості за кредитним договором № 1492-3345 від 03 січня 2025 року, у тому числі 9617,13 грн тіла кредиту, 8663,17 грн договірних процентів, 5020,57 грн процентів річних за статтею 625 ЦК України, та вирішити питання про судові витрати.

Посилається на неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків суду доказам та неправильне застосування матеріального права.

Вказує, що процентні ставки, порядок їх застосування, базові періоди сплати процентів та строк кредитування прямо передбачені договором і додатковими угодами, укладеними позичальницею в електронній формі. Укладення останньої додаткової угоди зумовило продовження загального строку кредитування до 566 днів. Проценти нараховані саме в межах погодженого строку кредитування і є платою за користування кредитними коштами.

Звертає увагу на свободу договору, добровільності погодження відповідачкою процентних ставок і комісій та на тому, що позичальниця не скористалася передбаченим договором правом відмовитися від нього протягом 14 днів. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо несправедливості встановлених договором процентів.

Крім того, апелянт зазначає, що пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у вигляді процентів річних за статтею 625 ЦК України. Звертає увагу на зміни до Закону України «Про споживче кредитування», внесені Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, тому звільнення споживача від відповідальності за прострочення не поширюється на договори, укладені після 23 січня 2024 року. Відтак нарахування 5 020,57 грн процентів річних є правомірним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 (шляхом акцептування оферти), за умовами якого позичальниця отримала кредитні кошти у сумі 2 000,00 грн на строк 365 календарних днів, базовий період складає 28 календарних днів, згідно п. 4.8. цього договору перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо у поточному базовому періоді позичальник не має заборгованості зі сплати процентів, комісії та суми кредиту (тобто позичальником здійснено дострокове повернення кредиту) перебіг базового періоду припиняється в дату повного виконання грошових зобов`язань позичальника за договором. Якщо у позичальника відсутня будь-яка заборгованість за договором, то в дату отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит у порядку, передбаченому п. 4.5. цього договору, починається перебіг нового базового періоду, за виключенням випадку якщо у позичальника наявна заборгованість зі сплати процентів, комісії або суми кредиту, у такому разі перебіг базового періоду продовжується відповідно до умов договору. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору, з кінцевим терміном повернення 02.01.2026 року.

Відповідно до п. 4.10. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00 % (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. У цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою та 0,75 % (нуль цілих, сімдесят п`ять сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Згідно з п. 3.2. договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 для укладання цього договору, у порядку встановленому правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту кредитодавця/мобільним додатком та які необхідні для укладення цього договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних. У п. 3.3. цього договору вказано, що при поданні інформації відповідно до п. 3.2. цього договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника у ІКС кредитодавця через вебсайт кредитодавця або мобільний додаток та формується позичальнику його особистий розділ у ІКС кредитодавця (особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що наданий позичальником згідно п. 3.2. цього договору, зокрема, але не виключно, в один із наступних способів: у СМС-повідомленні; з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram тощо); електронним листом; шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора. Використання позичальником для входу в особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації позичальника в ІКС кредитодавця в розумінні положень ч. 8 ст. 11 та абз. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію». Під час реєстрації позичальника у ІКС кредитодавця позичальник проставляючи відповідну відмітку (чекбокс) у спеціальному полі підтверджує, що позичальник надав згоду на обробку своїх персональних даних кредитодавцю і телекомунікаційним операторам, надав згоду на отримання маркетингових розсилок та надав згоду на укладення з кредитодавцем договору про використання електронних підписів для вчинення правочинів, а також підтвердив, що ознайомився з положенням про конфіденційність, правилами надання кредиту, правилами укладення договорів поруки, публічною інформацією про діяльність кредитодавця та порядком здійснення належної перевірки особи поручителя.

Договір був підписаний відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А9340.

07.01.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 1) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,75 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8. додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 1 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 1 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 369 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 1 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А1355.

19.01.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 600,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 2) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,75 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8. додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 2 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 2 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 381 день, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 2 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А3699.

04.02.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 3) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,74 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8. додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 3 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 3 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 397 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 3 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А4041.

09.04.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 400,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 4) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,74 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8. додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 4 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 4 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 461 день, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 4 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А3665.

09.05.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №5 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 600,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 5) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,74 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8. додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 5 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 5 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 491 день, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 5 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А1641.

23.07.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додаткову угоду №6 до договору про відкриття кредитної лінії № 1492-3345 від 03.01.2025, відповідно до якої сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн (п. 2.1. додаткової угоди № 6) за стандартною процентною ставкою: 1,00 %, яка застосовується протягом перших 180 днів з дати укладення цієї додаткової угоди та 0,74 %, яка застосовується у період починаючи зі 181 дня цієї додаткової угоди і до закінчення строку дії договору (п. 2.8, додаткової угоди). П. 2.6. додаткової угоди № 6 передбачає комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит, що становить 15,00 % п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит (якщо в цьому пункті додаткової угоди зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі цієї додаткової угоди є відсутньою). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових грошових коштів у кредит. Позичальник зобов`язаний сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит не пізніше дати закінчення поточного базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит, у складі обов`язкового платежу за такий базовий період.

Відповідно до п. 2.11. додаткової угоди № 6 сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (трьохсот шістдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за договором становить: 566 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.

Додаткова угода № 6 була підписана відповідачкою електронним шляхом – одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А47969.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 02 березня 2026 року залишок заборгованості становить 23 300,87 грн, з яких 9617,13 грн- заборгованість за кредитом, 8663,17 – заборгованість за нарахованими відсотками, 5020,57 – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також згідно із Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) зроблений висновок, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнено відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відмовляючи у стягненні процентів на підставі ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до пункту 8.2 кредитного договору, нараховані проценти за своєю правовою природою вони є відповідальністю позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою частиною другою статті 625 ЦК України, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання, відповідно до якого в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Зазначене звільнення поширюється і на випадки, коли договором установлено інший, ніж три проценти річних, розмір відповідальності за прострочення.

Отже, передбачене пунктом 8.2 договору нарахування процентів за статтею 625 ЦК України, здійснене протягом дії воєнного стану, не створювало для відповідача обов`язку щодо їх сплати, тому не свідчить про правомірність їх нарахування.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» .

Установивши, що до вимог про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК, нарахованих у розмірі 5020,57 грн, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 5 083,74 грн.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, частину фактично сплачених відповідачкою коштів у загальному розмірі 3579,43 грн кредитодавець зарахував на погашення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Однак, ураховуючи положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності, встановленої статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, таке зарахування коштів є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі законодавством установлено черговість погашення вимог кредитодавця, за якою першочерговому погашенню підлягають прострочені сума кредиту та проценти за користування ним, а не платежі, пов`язані з відповідальністю за порушення кредитного зобов`язання.

Отже, кредитодавець не мав правових підстав спрямовувати фактично сплачені відповідачкою кошти на погашення процентів за статтею 625 ЦК України, від сплати яких позичальниця звільнена законом. Зазначені кошти підлягали врахуванню на погашення відсотків за користування кредитом.

За встановлених у справі обставин, суд першої інстанції обґрунтовано врахував сплачені відповідачкою 3579,43 грн у рахунок погашення нарахованих процентів, унаслідок чого їх залишок становить 5083,74 грн (8663,17 грн – 3579,43 грн).

Доводи апелянта про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Відтак, хоч Закон № 3498-IX від 22 листопада 2023року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства» The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, щозаконмає відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування відсотків на підставі статті 625 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у стягненні відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім поданим позивачем доказам, тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою та не спростовують правильності встановлених судом обставин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, які фактично ґрунтуються на повторному наведенні розрахунку кредитодавця без спростування встановлених судом порушень порядку зарахування платежів, не підтверджують наявності у відповідача заявленої до стягнення заборгованості та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинак